Постанова

від 18.02.2019 по справі 817/1505/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/2993/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довгої О.І.,

судді Запотічного І.І.

судді Сапіги В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача Куманська-Нор О.П., Гриневич О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 817/1505/18 за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Міністерства юстиції України , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю Віджі про визнання протиправним та скасування пункту наказу,-

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2018 року ОСОБА_6 (позивач) звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України (відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати п. 3. наказу Міністерства юстиції України №1544/5 від 18 травня 2018 року, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30771019 від 03 серпня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною.

В обгрунтування вимог адміністративного позову позивач покликався на те, що пунктом 3 оскаржуваного Наказу відповідачем проведено скасування державної реєстрації права власності щодо нерухомого майна: нежитлових приміщень з № 1 по № 32 та з № 38 по № 49 (групи приміщень № 91) - об'єкта житлової нерухомості загальною площею 685,6 кв.м., що розташований в АДРЕСА_5, яке було набуто ОСОБА_6 на законних підставах за відплатним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень №1681 від 03.08.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О. В. Зазначений договір є чинним, в судовому порядку недійсним не визнавався, і навіть не оспорювався. В той же час, оскаржуваним рішенням відповідач, за відсутності належних правових підстав, фактично позбавив позивача права власності на набуте у встановленому порядку нерухоме майно. При цьому позивач зазначає, що ОСОБА_4, яка звернулась до відповідача зі скаргою на дії державного реєстратора не надала жодного документу на підтвердження порушення відповідними реєстраційними діями і рішеннями її права, та не підтвердила свого стосунку до згаданого вище нерухомого майна відповідного нерухомого майна на момент його відчуження ТОВ ВІДЖІ для ОСОБА_6. Поряд з цим, позивач стверджує, що Міністерство юстиції України не лише всупереч відповідного законодавчого обмеження розглянуло скаргу заявника, а й провело такий розгляд з грубим порушенням відповідної процедури.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Міністерства юстиції України №1544/5 від 18 травня 2018 року, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30771019 від 03 серпня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України наполягає на законності своїх дій та прийнятого рішення. Спростовуючи висновки суду першої інстанції Міністерство юстиції України зазначає, що третя ОСОБА_4, ОСОБА_4, не пропустила строк на звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України з огляду на те, що про ситуацію, яка склалася відносно належних її покійному чоловікові корпоративних прав, а відтак і про порушення своїх прав як спадкоємиці, вона дізналася 20 квітня 2018 року від громадянина ОСОБА_8, отримавши від нього листа. З огляду на вказане, відлік строку на оскарження слід розпочинати саме із вказаної дати.

Поряд з цим, апеляційну скаргу подала третя ОСОБА_4 - ОСОБА_4, яка, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6

В обгрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_4 покликається на помилковість висновків суду щодо неналежного повідомлення позивача Міністерством юстиції України про розгляд її скарги. Зазначає, що отримання позивачем повідомлення у вигляді розміщеного на веб-сайті оголошення з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги не було та є перешкодою для розгляду скарги. Крім того апелянт стверджує, що звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою у встановлений законодавством строк, оскільки інформацію про порушення її прав отримала лише 20 квітня 2018 року від громадянина ОСОБА_8 Поряд з цим ОСОБА_4 є спадкоємцем ОСОБА_9, та має право одержати вартість частини майна Товариства, пропорційну частці у статутному капіталі, яка була у власності її чоловіка. Таким чином, доводи позивача про відсутність порушень її прав вважає абсолютно безпідставними.

Представник позивача в судовому засіданні проти поданих апеляційних скарг заперечує.

Представники відповідача підтримують вимоги апеляційної скарги, просять таку задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким в задоволені адміністративного позову відмовити.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, зважаючи на наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 25 квітня 2018 року представник ОСОБА_4 подав в її інтересах скаргу до Міністерства юстиції України щодо скасування проведеної 03 серпня 2016 року та 09 вересня 2016 року державним реєстратором реєстраційної дії до установчих документів юридичної особи ТОВ ВІДЖІ .

У своїй скарзі ОСОБА_4 просила: провести перевірку та скасувати проведену 03 серпня 2016 року державним реєстратором реєстраційну дію № 10701070010006009 по внесенню змін до відомостей про юридичну особу, а саме щодо зміни керівника ТОВ ВІДЖІ ОСОБА_9 на ОСОБА_10; скасувати проведену 09.09.2016 державним реєстратором реєстраційну дію №10701050011006009 по державній реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ТОВ ВІДЖІ ; скасувати проведену 09 вересня 2016 року державним реєстратором реєстраційну дію №10701070012006009 по внесенню змін до відомостей про юридичну особу, а саме щодо зміни місцезнаходження, зміни додаткової інформації, зміни керівника ТОВ ВІДЖІ , зміни складу учасників ТОВ ВІДЖІ ; скасувати проведену 03 серпня 2016 року державним реєстратором нотаріальну дію №1681 з державної реєстрації права власності ОСОБА_11 на нежилі приміщення з № 1 по № 32 з № 38 по № 49 (групи приміщень № 91) (в літ. А ), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5.

Зазначена скарга була обґрунтована тим, що ОСОБА_9, чоловік ОСОБА_4 був одночасно учасником ТОВ ВІДЖІ з часткою в статутному капіталі в розмірі 50% та директором цього підприємства, помер в 2015 році, однак така обставина не завадила невстановленим особам підробити його підпис на документах 2016 року. Так, 03 серпня 2016 року невідомою їй особою ОСОБА_10 було подано документи щодо внесення змін до відомостей про керівника ТОВ ВІДЖІ , зокрема оригінал рішення Загальних зборів учасників ТОВ ВІДЖІ з підробленим підписом ОСОБА_9 як власника 50% статутного капіталу ТОВ ВІДЖІ . На підставі таких документів державним реєстратором було проведено реєстраційні дії по заміні керівника на ОСОБА_10 На думку ОСОБА_4 заміна керівника була необхідна шахраям для проведення подальших протиправних (шахрайських) дій, а саме: укладення 03 серпня 2016 року ОСОБА_10 договору купівлі-продажу, на підставі якого у ТОВ ВІДЖІ фактично було вкрадено, належні йому на праві власності нежилі приміщення та проведення 09 вересня 2016 року зміни складу учасників ТОВ ВІДЖІ . В результаті таких дій скаржницю, як спадкоємицю ОСОБА_9 за законом, було позбавлено права на отримання частини майна. Також заявниця вказувала, що їй до моменту звернення до Міністерства юстиції України не було відомо про належні її чоловікові корпоративні права в ТОВ ВІДЖІ , та про наявність у такого Товариства нерухомого майна, а також і про відповідні реєстраційні дії. Зауважувала, що інформацію отримала за декілька днів до подання скарги від ОСОБА_8 До скарги ОСОБА_4 долучила: копію паспорту з відміткою про реєстрацію шлюбу, нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_9, копію протоколу загальних зборів ТОВ ВІДЖІ №25/07 від 25 липня 2016 року, копію договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, копію протоколу загальних зборів ТОВ ВІДЖІ №06/09 від 06 вересня 2016 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію ордеру, копію договору про надання правової допомоги від 25 квітня 2018 року.

08 травня 2018 року представник ОСОБА_4 подав до Міністерства юстиції України доповнення до скарги щодо скасування проведеної 03 серпня 2016 року, 09 вересня 2016 року реєстраційної дії.

У доповненні ОСОБА_4 просила скасувати: проведену 03 серпня 2016 року державним реєстратором реєстраційну дію №10701070010006009 по внесенню змін до відомостей про юридичну особу, а саме щодо зміни керівника ТОВ ВІДЖІ ОСОБА_9 на ОСОБА_10; проведену 09 вересня 2016 року державним реєстратором реєстраційну дію №10701050011006009 по державній реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ТОВ ВІДЖІ ; скасувати проведену 09 вересня 2016 року державним реєстратором реєстраційну дію №10701070012006009 по внесенню змін до відомостей про юридичну особу, а саме щодо зміни місцезнаходження, зміни додаткової інформації, зміни керівника ТОВ ВІДЖІ , зміни складу учасників ТОВ ВІДЖІ ; скасувати проведену 03.08.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибура О.В. реєстраційну дію - рішення №30771019 від 03 серпня 2016 року з державної реєстрації права власності ОСОБА_11 на нежилі приміщення з №1 по №32, з №38 по №49 (групи приміщень № 91) (в літ. А ), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5. До скарги ОСОБА_4 долучила копію листа ОСОБА_8 від 20 квітня 2018 року.

За даними Реєстраційного журналу телефонограм відділу забезпечення діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав, повідомлення про те, що 14 травня 2018 за адресою: м. Київ, вул.Сверстюка,15 відбудеться розгляд скарги ОСОБА_4 було здійснено скаржнику та приватному нотаріусу Майдибура О.В. Що стосується ТОВ ВІДЖІ , гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_10, то в журналі міститься відмітка: номер не встановлено .

За даними Реєстраційного журналу телефонограм відділу забезпечення діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повідомлення про засідання Комісії за скаргою ОСОБА_4 від 25 квітня 2017 року було здійснено: приватному нотаріусу Незнайко Є.В., представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_13 Що стосується, ТОВ ВІДЖІ вказано: номер телефону НОМЕР_1 не обслуговується .

Як свідчать супровідні від 10 травня 2018 року, Мін'юст, у зв'язку зі скаргою ОСОБА_4 від 25 квітня 2018 року, направив копію такої скарги приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Майдибура О.В., ТОВ ВІДЖІ та ОСОБА_10, вказавши, що додані до скарги документи на виконання пункту 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25 грудня 2015 року, можуть бути надані за вимогою.

Згідно супровідного №0-9889/19К від 10 травня 2018 року Мін'юст у зв'язку зі скаргою ОСОБА_4 від 25 квітня 2018 року, на виконання вимог пункту 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, направив ОСОБА_6 копію зазначеної скарги з додатками.

В усіх супровідних зазначено, що повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації буде опубліковано в підрозділі Засідання Комісії розділу Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації рубрики Послуги на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua//ddr) за посиланням з офіційного сайту Мін'юсту (https://minjust.gov.ua/).

Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Незнайку Є.В., ТОВ ВІДЖІ та ОСОБА_14 Мін'юст також надіслав скаргу ОСОБА_4 від 25 квітня 2018 року з доповненнями від 08 травня 2018 року та з додатками.

З огляду на те, що уся вищеназвана документація направлялася простою поштовою кореспонденцією, Міністерство юстиції України не змогло надати доказів її вручення адресатам, в тому числі і в розрізі дати її отримання.

Як свідчить копія конверту, поштове відправлення ОСОБА_6 Міністерством юстиції України здійснено 11 травня 2018 року.

За даними ДП Національні інформаційні системи оголошення про засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації щодо розгляду скарги ОСОБА_4 від 25 квітня 2018 з доповненнями до неї від 08 травня 2018 року, яке відбулося 14 травня 2018 року, було розміщене на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України 11 травня 2018 року о 16:47.

Як вбачається з наданих Мін'юстом матеріалів, 14 травня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Майдибура О.В. надала Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації письмові заперечення на скаргу ОСОБА_4 від 25 травня 2018 року. У запереченнях вказала, що оскаржувані реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинялись приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., і вона жодного відношення до них не має. Нею, як приватним нотаріусом відповідного округу, 03 серпня 2016 року було посвідчено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень за реєстровим №1681 між ТОВ ВІДЖІ та ОСОБА_6. При цьому, приватний нотаріус доводила, що ТОВ ВІДЖІ були надані всі необхідні для посвідчення договору купівлі-продажу документи. Зокрема, Товариством надано повний пакет правовстановлюючих документів, на підставі яких було зроблено висновок, що воно є належним чином зареєстрованою юридичною особою, та на підставі яких було перевірено правоздатність і дієздатність Товариства та повноваження його представника, а саме: виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ ВІДЖІ від 03 серпня 2016 року, де керівником юридичної особи значиться ОСОБА_10 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22141148 від 03 серпня 2016 року; Статут ТОВ ВІДЖІ , зареєстрований 28 вересня 2007 року, номер запису 10701050003006089; протокол №25/07 від 25 липня 2016 року про призначення ОСОБА_10 директором ТОВ ВІДЖІ та наказ №26/07 від 26 липня 2016 року про його призначення; протокол №03 від 27 липня 2016 року про повноваження директора на укладення договору купівлі-продажу; паспорт та ідентифікаційний номер директора. Також ТОВ ВІДЖІ надало наступні документи, якими підтвердило своє право власності на нежитлові приміщення що знаходяться за адресою: м. Київ, вул.Менделєєва,12 та відчужувалися: договір купівлі-продажу нежилих приміщень №1106, посвідчений 31 липня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горяйновою Т.К. за реєстровим №к-3469 з витягом з Державного реєстру правочинів і актом передачі та інформаційну довідку з БТІ НЖ-2016 №2484 про те, що нежитлові приміщення №№1-32, №№38-49 (групи приміщень №91) (в літ А) загальною площею 685,60 кв.м. в будинку АДРЕСА_5 належать на праві власності зареєстровані за ТОВ ВІДЖІ . Також було надано і Звіт про оцінку майна, складений ПП ГЕО ГРАФ 28 липня 2016 року. Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Майдибура О.В. доводила, що оскільки ТОВ ВІДЖІ були надані усі, необхідні для посвідчення договору купівлі-продажу, документи, передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у неї не було підстав для відмови у посвідченні вищевказаного договору. До заперечень приватний нотаріус додала копії усіх вищезгаданих документів, а також копію заяви ОСОБА_6 про те, що він в шлюбі не перебуває, копію його паспорта та РНОКПП, копію квитанції про сплату ПФ, копію самого договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого нею 03 серпня 2016 року за реєстровим №1681 та інформаційної довідки з Єдиного реєстру бланків нотаріальних документів. При цьому приватний нотаріус доводила, що при проведенні нею реєстраційної дії 03 серпня 2016 року з державної реєстрації права власності ОСОБА_6 жодних порушень норм чинного законодавства нею допущено не було, на підтвердження цьому до заперечень додала копії інформаційних довідок з ДРРП, з яких вбачається, що вона перевіряла відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відчужуваного об'єкта нерухомого майна, здійснюючи пошук по адресі/місцезнаходженню та по юридичній особі ТОВ ВІДЖІ за кодом ЄДРПОРУ 3330335, а також витяг з ДРОРМ від 03 серпня 2016 року, з якого вбачається, що вона перевіряла обтяження рухомого майна і податкових застав щодо обох сторін правочину. Відтак, Майдибура О.В. просила в задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Як вбачається з Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 від 25 липня 2018 року з доповненнями до неї від 08 травня 2018, складеного 14 травня 2018 року з 14:00 по 17:00 год., суб'єктом розгляду скарги було встановлено наступне.

Так, відповідно до відомостей, які містяться у ЄДР, Комісією встановлено, що 03.08.2016 приватним нотаріусом Незнайком Є.В. проведено реєстраційну дію у ЄДР №1070010006009 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не ні зі змінами в установчих документах стосовно ТОВ ВІДЖІ . Для проведення вказаної реєстраційної дії приватному нотаріусу було подано: заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР; протокол загальних зборів учасників Товариства №25/07 від 25 липня 2016 року; квитанцію про сплату адміністративного збору на суму 164,00 грн.; квитанцію про сплату за проведення державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в ЄДР, у скорочені строки на суму 828,00 грн. При цьому, відповідно до електронної копії протоколу загальних зборів №25/07 від 25 липня 2016 року, на них був присутній, крім ОСОБА_9, також ОСОБА_14, місцем реєстрації якого у протоколі зазначено: АДРЕСА_1, тим часом як відповідно до відомостей ЄДР місцем проживання ОСОБА_14 було: АДРЕСА_1. Враховуючи таку невідповідність відомостей, приватний нотаріус Незнайко Є.В., на переконання Комісії, мав підстави для зупинення розгляду документів, поданих на проведення оскаржуваної реєстраційної дії відповідно до пункту 4 частини шостої статті 27 Закону №755-IV. Крім того, для проведення оскаржуваної реєстраційної дії приватному нотаріусу Незнайку Є.В. було подано, зокрема, квитанцію про сплату за проведення державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в ЄДР у скорочені строки на суму 828,00 грн., тобто сплачену не у тому розмірі, який встановлений Постановою №1133, враховуючи зазначене, Комісія дійшла висновку, що приватний нотаріус Незнайко Є.В. мав підстави для залишення без розгляду документів, поданих для проведення оскаржуваної реєстраційної дії, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону №755-IV. Аналогічне порушення встановлено і при проведенні приватним нотаріусом Незнайком Є.В. реєстраційної дії у ЄДР №10701050011006009 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та №10701070012006009 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах стосовно ТОВ ВІДЖІ , однак по відношенню до протоколу загальних зборів Товариства №06/09 від 06 вересня 2016 року.

Також, як у заяві про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, так і в договорі купівлі-продажу корпоративних прав від 06 вересня 2016 року місце реєстрації ОСОБА_14 зазначено: АДРЕСА_1. Крім цього Комісією встановлено, що вказаними реєстраційними діями було змінено учасників Товариства, а саме: виключено зі складу ОСОБА_9 та ОСОБА_14 і включено до складу єдиним учасником Товариства Пакеліані Гіоргі. При цьому, відповідно до відомостей ЄДР Пакеліані Гіоргі на момент проведення реєстраційних дій та на сьогодні є також єдиним учасником ТОВ ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН СУВЕНІРИ ЄДРПОУ 32931963, а за вимогами абзацу другого частини другої статті 141 ЦК України, ОСОБА_4 може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника. Враховуючи зазначене, приватний нотаріус Незнайко Є.В., на переконання Комісії, мав всі підстави для відмови у державній реєстрації, відповідно до пункту 5 частини першої статті 28 Закону №755-IV. Також Комісією було встановлено, що ОСОБА_9 помер у 2015 році, у зв'язку з чим він не міг бути присутнім під час проведення загальних зборів учасників Товариства 25 липня 2016 року, де було прийнято рішення про його звільнення з посади директора ТОВ ВІДЖІ і про обрання директором ОСОБА_10 та під час проведення загальних зборів Товариства 06 вересня 2016 року, де було прийнято рішення про вихід з Товариства.

Що стосується приватного нотаріуса Майдибури О.В., то Комісія констатувала, що договір купівлі-продажу від 03 серпня 2016 року не містить відомостей про індексні номери сформованих нотаріусом інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта та щодо об'єкта нерухомого майна. Водночас, у поданій ОСОБА_6 заяві №17966065 не зазначено відомостей про реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна і відсутня інформація про здійснений приватним нотаріусом Майдибурою О.В. пошук та сформовані відомості за ідентифікаційними даними Товариства, про що свідчить наявна історія рішень та документів по зазначеній заяві. За наведеного Комісія зробила висновок, що під час прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30771019 від 03 серпня 2016 року (реєстрація переходу права власності від ТОВ ВІДЖІ до ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2016 року) нотаріус не здійснила пошуку у Державному реєстрі прав та не сформувала відомості за ідентифікаційними даними Товариства, чим порушила вимоги пунктів 10, 11 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №1141 від 26 жовтня 2011 року.

Підсумовуючи усі встановлені обставини, Комісія зазначила, що вчинення незаконних реєстраційних дій в ЄДР щодо Товариства, які підлягають скасуванню, надало змогу ОСОБА_10 неправомірно діяти від імені Товариства на підставі статуту, та протоколу Загальних зборів учасників №25/07 від 25 липня 2016 року та визначити юридичну долю належних на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ВІДЖІ нежитлових приміщень, шляхом їх відчуження та перереєстрації за ОСОБА_6 з внесенням відповідного запису до Державного реєстру прав. Виходячи з правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, Комісія зауважила, що згідно з положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. За наведеного, у зв'язку з тим, що реєстраційна дія в Державному реєстрі прав щодо нежитлових приміщень була проведена внаслідок незаконних реєстраційних дій приватного нотаріуса Незнайка Є.В. в ЄДР щодо Товариства, які підлягають скасуванню, а також враховуючи те, що державна реєстрація переходу права власності на нежитлові приміщення від Товариства до ОСОБА_6 відбулась з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації, що у сукупності за наслідками призвело до порушення прав скаржниці, Комісія прийшла до висновку, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав від 03 серпня 2016 року №30771019, прийняте приватним нотаріусом Майдибурою О.В., підлягає скасуванню. Відтак комісія вирішила: задовольнити скаргу ОСОБА_4 від 25 квітня 2018 року в повному обсязі; скасувати реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 03 серпня 2016 року №10701070010006009 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах та від 09 вересня 2016 року №10701050011006009 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи і №10701070012006009 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані з змінами в установчих документах , проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю ВІДЖІ ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 серпня 2016 року № 30771019, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною; тимчасово заблокувати доступ приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича до ЄДР строком один місяць.

Зазначені висновки реалізовані у наказі Міністерства юстиції України №1544/5 від 18 травня 2018 року Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та рішення у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно . Так, відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 27, пункту 5 частини першої статті 28, частини шостої статті 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань , частин другої, п'ятої статті 26, підпункту а пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25 грудня 2015 року, Заступник Міністра з питань державної реєстрації пунктом 3 наказу №1544/5 від 18 травня 2018 року скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 серпня 2016 року № 30771019, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною. Виконання наказу в частині скасування реєстраційних дій в ЄДР та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень покладено на Департамент державної реєстрації та нотаріату.

Копію наказу розіслано усім зацікавленим особам 21 травня 2018 року

На підставі наказу Міністерства юстиції України №1544/5 від 18 травня 2018 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вилучено дані про реєстраційні дії від 03 серпня 2016 року №10701070010006009 та від 09 вересня 2016 року №10701050011006009 і №10701070012006009.

На підставі пункту 3 вказаного наказу, 21.05.2018 Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлові приміщення №№1-32, №№38-49 (групи приміщень №91) (в літ А1) загальною площею 685,60 кв.м. в будинку АДРЕСА_5 в м.Києві.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01 липня 2004 року, а також постановою Кабінету Міністрів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127 від 25 грудня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01 липня 2004 року рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

При цьому, за правилами частини другої цієї статті, Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Частиною третьою статті 37 цього Закону встановлено правило, за яким, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли ОСОБА_4 дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

За вимогами частини п'ятої цієї ж статті, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Відповідно до частини шостої цієї статті, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

За правилами частини восьмої цієї статті, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

В силу ж вимог частини дев'ятої цієї статті Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання частини дев'ятої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1128 від 25 грудня 2015 року, якою затвердив Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

За вимогами пункту 2 вищезгаданого Порядку, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до пункту 5 Поряду, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

В свою чергу, за правилами пункту 7 цього Порядку, у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Відповідно до положень пункту 8 Порядку, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

За правилами ж пункту 9 Порядку, під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

В силу вимог пункту 10 - суб'єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

За вимогою пункту 11 Порядку, копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

Відповідно до пункту 12 Порядку, за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4, викладаючи обставини на обґрунтування своїх вимог, покликалася не на протиправні дії приватних нотаріусів, один з яких проводив реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а інша - державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а на шахрайські дії певних фізичних осіб, якими підроблено протоколи загальних зборів ТОВ ВІДЖІ , в результаті чого і було внесено відповідні відомості до ЄДР, а в подальшому і відчужено належне Товариству нерухоме майно. В скарзі ОСОБА_4 прямо вказувала на те, що саме в результаті протиправних шахрайських дій, на підставі підробленого протоколу щодо призначення керівником ТОВ ВІДЖІ гр.ОСОБА_10, у даного Товариства фактично було викрадено належне йому нерухоме майно.

Факти наведені у скарзі є по суті підставою для порушення відповідної кримінальної справи, а не підставою для початку провадження за скаргою на рішення та дії суб'єкта державної реєстрації прав. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень Київською місцевою прокуратурою №6 здійснюється процесуальне керівництво по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100060006349 від 27 вересня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358, ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України.

У цьому досудовому розслідуванні в такому провадженні встановлено, що невстановлені особи, в період часу з липня по вересень 2016 року використовуючи підроблені протоколи загальних зборів учасників ТОВ ВІДЖІ шахрайським шляхом заволоділи нерухомим майном по вул. Менделєєва,12 у м. Києві та корпоративними правами в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ ВІДЖІ , які належали ОСОБА_9, чим завдали матеріальної шкоди в особливо великих розмірах. При цьому відомості про дане кримінальне провадження були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_8 від 27 вересня 2016 року.

Також судом встановлено, що рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 було прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. 03.08.2016 і в той же день внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості якого є загальнодоступними і відкритими. ОСОБА_4 зі скаргою в Міністерство юстиції України звернулася 25.04.2018 і, при цьому, до скарги не надала жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що про порушення своїх прав вона дізналася лише в квітні 2018 року. Лише в доповнення до скарги від 08.05.2018 заявниця додала копію листа ОСОБА_8 від 20.04.2018. Разом з тим, ні шляхів отримання такого листа, ні обставин, за яких вона його отримала зазначено не було. З огляду на те, що ОСОБА_8 ще 27.09.2016 з приводу даних обставин звертався і до правоохоронних органів, і до Міністерства юстиції України з відповідною скаргою, направлення ним листа ОСОБА_4 лише 20.04.2018 виглядає досить сумнівно і даний доказ оцінюється судом критично.

За наведеного суд приходить до висновку про пропуск ОСОБА_4 строку на оскарження реєстраційних дій, зокрема від 03.08.2016, а відтак і про відсутність у відповідача законних підстав для задоволення її скарги, зокрема, в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв'язку з його відчуженням.

За вимогами передостаннього абзацу частини п'ятої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01 липня 2004 року, скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

До скарги заявницею було подано лише свідоцтво про смерть ОСОБА_9 і паспорт з відміткою про реєстрацію з ним шлюбу. При цьому, ОСОБА_9 помер 23.06.2015, а тому ОСОБА_4 на підтвердження порушення своїх спадкових прав повинна була б надати свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом. Разом з тим, вказаного документу надано не було, а за матеріалами, зібраними під час розгляду її скарги Міністерством юстиції України, яке має доступ до Спадкового реєстру, не було отримано інформації щодо наявності реєстраційного запису про видачу ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину.

З наявного у матеріалах справи копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 квітня 2016 року, державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Мотицькою С.А. видано ОСОБА_4, як спадкоємиці майна, після смерті ОСОБА_9, вбачається, що остання успадкувала лише частку квартири АДРЕСА_4.

Що стосується частки в статутному капіталі ТОВ ВІДЖІ , то така була успадкована ОСОБА_4 лише 06 липня 2018, тобто вже після винесення відповідачем оспорюваного наказу.

Крім того, за правилами статті 55 Закону України Про господарські товариства №1576-XII від 19 вересня 1991 року, у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Також, в силу вимог статті 147 Цивільного кодексу України, яка була чинною до 17.06.2018, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Статутом ТОВ ВІДЖІ передбачено, що у випадку смерті фізичної особи - учасника Товариства, спадкоємець має переважне право на вступ до Товариства, а при відмові - йому видається у грошовій або натуральній формі частка, яка належала спадкодавцю.

З огляду на те, що на момент направлення скарги до Міністерства юстиції України ОСОБА_4 не успадкувала корпоративні права у ТОВ ВІДЖІ , та не отримувала від Товариства відмови у питанні вступу в дане Товариство, а відтак і не набувала жодних прав на отримання частки ОСОБА_9, її права апріорі не могли бути порушені рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.08.2016 №30771019, прийнятим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною. Відповідно підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення ОСОБА_4 25.04.2018 не могла.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що скарга ОСОБА_4 від 25 квітня 2018 року, з доповненнями до неї від 08 травня 2018 року, не відповідала вимогам частини п'ятої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004, позаяк скаржником не було вказано жодної норми законодавства, які на її думку порушено суб'єктами державної реєстрації при вчиненні оскаржуваних дій та рішень. Навпаки, викладаючи обставини на обґрунтування своїх вимог, скаржник покликалася не на протиправні дії приватних нотаріусів, один з яких проводив реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а інша - державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а на шахрайські дії певних фізичних осіб, якими підроблено протоколи загальних зборів ТОВ ВІДЖІ , в результаті чого і було внесено відповідні відомості до ЄДР, а в подальшому і відчужено належне Товариству нерухоме майно.

Поряд з тим, з матеріалів справи вбачається порушення процедури розгляду скарги, що полягало в наступному.

Використання у пункті 9 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25 грудня 2015 року, прислівника обов'язково свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб (зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

З огляду на це, неповідомлення та/або неналежне повідомлення суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб не може вважатися формальним порушенням.

Разом з тим, неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

А тому, якщо на засідання не прибула ОСОБА_4, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за №42/28172.

З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що когось не повідомлено про час та місце розгляду скарги або комусь не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, у засіданні комісії участі не брав. Він стверджував, що відповідно до поштового штемпеля лист з повідомленням про розгляд скарги було надіслано з Києва 11.05.2018, а отримав він його 14.05.2018, тобто під час або й після розгляду скарги. Ці докази відповідачем не спростовано.

Отже, щодо нього, як щодо особи, прав якої безпосередньо стосувалося оскаржуване рішення приватного нотаріуса Майдибури О.В., не дотримано вимог закону про належне повідомлення про час та місце розгляду. Це порушення призвело до того, що розгляд скарги, яка стосується його безпосередньо, було проведено без нього та без урахування його пояснень.

Позбавлення позивача можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

За правилами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 28.03.2018 у справі №826/19452/16 Верховний Суд зробив такий правовий висновок: На думку колегії суддів, посилання скаржників на те, що наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування спірного наказу є необґрунтованими оскільки, важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов'язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення . Подібних висновків Верховний Суд дійшов також у постанові від 27.02.2018 у справі №826/4194/16. Не відступив від цієї позиції Верховний Суд також у постанові від 06.07.2018 у справі №826/3736/16 .

Оскільки комісія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерство юстиції України порушили встановлену законом процедуру прийняття рішення, внаслідок чого ОСОБА_6 було позбавлено можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосувалася його особисто, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного наказу в частині пункту 3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.08.2016 №30771019, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною, що стосується реєстрації переходу права власності на нерухоме майно від ТОВ ВІДЖІ до ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2016.

Крім цього, за правилами пункту 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015, під час розгляду скарги по суті комісія, зокрема, встановлює чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, і в залежності від цього приймає відповідне рішення.

Фактично, в частині перевірки скарги ОСОБА_4, яка стосувалася приватного нотаріуса Майдибури О.В., Комісія не встановила жодних порушень закону з її боку, а відтак і не мала правових підстав для скасування відповідного рішення суб'єкта державної реєстрації прав. При цьому, зауваження Комісії з того приводу, що приватний нотаріус не здійснила пошуку у Державному реєстрі прав та не сформувала відомості за ідентифікаційними даними Товариства, чим порушила вимоги пунктів 10, 11 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011, є надуманими, позаяк з матеріалів справи вбачається надання нотаріусом до Комісії копій інформаційних довідок з ДРРП з яких вбачається що вона перевіряла відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відчужуваного об'єкта нерухомого майна, здійснюючи пошук по адресі/місцезнаходженню та по юридичній особі ТОВ ВІДЖІ за кодом ЄДРПОРУ 3330335, а також витяг з ДРОРМ від 03.08.2016, з якого вбачається, що вона перевіряла обтяження рухомого майна і податкових застав щодо обох сторін правочину (а.с.109-111 том 1).

Що стосується реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна, який відчужувався, то судом встановлено, що зазначений об'єкт до 03.08.2016 не був зареєстрований ні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ні в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується і інформаційної довідкою з Київського міського БТІ № НЖ-2016 №2484 (а.с.103 том 1), а тому говорити про порушення нотаріусом законодавчих вимог недоречно. Більше того, зазначене майно не було обтяжене і дійсно належало його відчужувачу - ТОВ ВІДЖІ .

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено принципом непорушності права власності у статті 41 Конституції України.

У результаті тривалої практики Європейського суду з прав людини виробив критерії оцінки дотримання статті 1 Першого протоколу. Зокрема, у справі Серявін та інші проти України (рішення від 10.02.2010) Європейський суд з прав людини навів загальні принципи застосування статті 1 Першого протоколу і зазначив. що ця стаття по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як окремі , тобто не пов'язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою.

Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права, хоча проблему відносно тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з'ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції.

Скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є втручанням у майнові права осіб, оскільки з такими записами пов'язане як визнання права власності, так і можливість його реалізації.

Аналізуючи законність втручання, суд звертає увагу, що Міністерство юстиції України порушило процедуру, встановлену статтею 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також задовольнило скаргу за відсутності підстав для цього. Відтак, втручання у право на мирне володіння майном не можна вважати таким, що відбулось на умовах, передбачених законом , а тому й мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За сукупністю таких обставин, суд прийшов до висновку, що пункт 3 наказу Міністерства юстиції України №1544/5 від 18.05.2018, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30771019 від 03.08.2016, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною, є таким, що суперечить вимогам статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004, пунктам 2,5,7-9,11,12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015. Таке рішення не відповідає вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняте з порушенням відповідної процедури, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень у відповідній частині.

Обставини на які покликаються апелянти у своїх скаргах фактично повторюють доводи їх відзиви на адміністративний позов, оцінку яким було надано судом першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, а відтак апелянти по суті просять про переоцінку таких доводів.

Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Рішення прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 817/1505/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 27 лютого 2019 року