Постанова

від 20.11.2019 по справі 817/1505/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2019 року

Київ

справа №817/1505/18

адміністративне провадження №К/9901/8113/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №817/1505/18

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Віджі , про визнання протиправним та скасування наказу в частині, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року, постановлене у складі головуючого судді Друзенко Н.В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Довгої О.І., суддів: Запотічного І.І., Сапіги В.П.

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправним та скасувати п. 3. наказу №1544/5 від 18 травня 2018 року, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30771019 від 3 серпня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною.

В обґрунтування вимог зазначає, що спірним пунктом 3 оскаржуваного Наказу відповідачем проведено скасування державної реєстрації права власності щодо нерухомого майна: нежитлових приміщень з № 1 по № 32 та з № 38 по № 49 (групи приміщень № 91) - об`єкта житлової нерухомості загальною площею 685,6 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 , та яке було набуто ОСОБА_1 на законних підставах за відплатним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень №1681 від 03.08.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. Вказує, що зазначений договір є чинним, в судовому порядку недійсним не визнавався, і, навіть, не оспорювався. В той же час, оскаржуваним рішенням відповідач, за відсутності належних правових підстав, фактично позбавив позивача права власності на набуте у встановленому порядку нерухоме майно.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Міністерства юстиції України №1544/5 від 18.05.2018, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30771019 від 03.08.2016, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною.

Суди встановили, що 25 квітня 2018 року представник ОСОБА_2 подав в її інтересах скаргу до Міністерства юстиції України щодо скасування проведеної 3 серпня 2016 року та 9 вересня 2016 року державним реєстратором реєстраційної дії щодо установчих документів юридичної особи ТОВ ВІДЖІ .

Також, 8 травня 2018 року представник ОСОБА_2 подав до Міністерства юстиції України доповнення до скарги щодо скасування проведеної, зокрема, 3 серпня 2016 року реєстраційної дії, вчиненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибура О.В., а саме рішення №30771019 щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежилі приміщення з №1 по №32, з №38 по №49 (групи приміщень № 91) (в літ. А ), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 , суб`єктом розгляду скарги було встановлено, що під час прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30771019 від 03.08.2016 (реєстрація переходу права власності від ТОВ "ВІДЖІ" до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2016) нотаріус не здійснила пошуку у Державному реєстрі прав та не сформувала відомості за ідентифікаційними даними Товариства, чим порушила вимоги пунктів 10, 11 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №1141 від 26.10.2011.

Відтак, Комісія прийшла до висновку, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав від 03.08.2016 №30771019, прийняте приватним нотаріусом Майдибурою О.В., підлягає скасуванню та вирішила задовольнити скаргу ОСОБА_2 в повному обсязі, зокрема, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.08.2016 №30771019, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною.

Зазначений висновок реалізований у наказі Міністерства юстиції України №1544/5 від 18.05.2018 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та рішення у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно". Так, пунктом 3 наказу скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.08.2016 № 30771019, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною.

Вважаючи, що вказаний пункт наказу порушує права та законні інтереси позивача, як власника нерухомого майна, останній звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що Комісія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерство юстиції України порушили встановлену законом процедуру прийняття рішення, внаслідок чого ОСОБА_1 було позбавлено можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосувалася його особисто, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу в частині пункту 3.

Суди дійшли висновку, що пункт 3 наказу Міністерства юстиції України №1544/5 від 18.05.2018, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30771019 від 03.08.2016, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною, є таким, що суперечить вимогам статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004, пунктам 2,5,7-9,11,12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015, таке рішення не відповідає вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняте з порушенням відповідної процедури, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування рішення суб`єкта владних повноважень у відповідній частині.

Не погоджуючись рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстраційні дії, скасовані наказом Мін?юсту, були вчинені на підставі, зокрема, договору купівлі-продажу від 3 серпня 2016 року нежитлових приміщень з № 1 по № 32 та з № 38 по № 49 (групи приміщень № 91) - об`єкта житлової нерухомості загальною площею 685,6 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 , укладеного між ТОВ Віджі та ОСОБА_1 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою Оксаною Василівною.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у адміністративній справі підлягає закриттю.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між фізичною особою та юридичною особою, а тому, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС України.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі №817/1505/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Віджі , про визнання протиправним та скасування наказу в частині - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду