Постанова

від 28.02.2019 по справі 814/5/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №814/5/15

адміністративне провадження №К/9901/26703/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постановуМиколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року (суддя О.В. Малих) та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року (колегія у складі суддів: Л.Є. Зуєва, О.А. Шевчук, А.Г. Федусик) у справі№814/5/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЛАНА доДержавної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛЛАНА (далі - ТОВ ЕЛЛАНА ) звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог просило:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (правонаступником, якої є Державна податкова інспекція у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області) щодо проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЛАНА з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП ГОСПОДАР за вересень-жовтень 2012 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ПП ГОСПОДАР у вересні-жовтні 2012 року, а також дії із внесення до інформаційних баз Державної фіскальної служби України інформації за результатами такого контролю на підставі акту перевірки ТОВ ЕЛЛАНА від 18 листопада 2014 року № 5723/14-02-2201/37519079;

зобов'язати податкову інспекцію вилучити відомості, внесені за результатами податкового контролю на підставі акту ТОВ ЕЛЛАНА від 18 листопада 2014 року з № 5723/14-02-2201/37519079, з інформаційних баз Державної фіскальної служби України.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства була проведена перевірка, за результатами якої сформовані хибні висновки, що ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на первинних бухгалтерських документах, що призвело до порушення прав, законних інтересів позивача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії податкової інспекції щодо проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЛАНА з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП ГОСПОДАР за вересень-жовтень 2012 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ПП ГОСПОДАР у вересні-жовтні 2012 року, а також дії із внесення до інформаційних баз Державної фіскальної служби України інформації за результатами такого контролю на підставі акту перевірки ТОВ ЕЛЛАНА від 18 листопада 2014 року № 5723/14-02-2201/37519079.

Зобов'язано податкову інспекцію вилучити відомості, внесені за результатами податкового контролю на підставі акту ТОВ ЕЛЛАНА від 18 листопада 2014 року з № 5723/14-02-2201/37519079, з інформаційних баз Державної фіскальної служби України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при проведенні перевірки відповідачем всупереч закону не було надано жодних доказів наявності підстав для проведення документальної позапланової перевірки, внаслідок чого, відповідач самостійно змінив дані позивача в електронній базі на підставі акта перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків), що порушує права та інтереси позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що за результатами перевірки не приймалося податкового повідомлення-рішення, а також, що акт перевірки позивача не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, він не породжує для позивача жодних юридичних наслідків. Отже, визначення у акті перевірки будь-яких висновків не створює жодних обов'язків і не порушує жодних прав та інтересів позивача. Також, відображення в інформаційних базах результатів податкового контролю щодо платника податків не є зміною податкової звітності, а є лише відомостями щодо фактів, які об'єктивно мали місце - проведення перевірки, її результати. При цьому, дані податкової звітності платника податків залишаються в обсягах, самостійно визначених платником податків. Отже, дані дії податкового органу, по суті, є лише збиранням податкової інформації, які не обумовлюють зміни майнового стану платника податків.

Окрім того, відповідачем подано клопотання, в якому висловлено прохання здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області .

Від позивача відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу до Суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підставі направлень від 13 лютого 2013 року № 95/16-000 та № 108/17-200 та наказу від 13 лютого 2013 року № 182 згідно вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЕЛЛАНА з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства, у тому числі і по взаємовідносинам з ПП ГОСПОДАР , за період з 14 лютого 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 27 лютого 2013 року № 503/16-00/37519079, в якому встановлено порушення ТОВ ЕЛЛАНА п. 198.6 ст 198, п. г), п. г') ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 112687 грн., у тому числі за вересень 2012 року у сумі 112687 грн.; а також порушення пп б п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого до податкового розрахунку сум доходу нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку не включено в дохід, нарахований та виплачений на користь фізичних осіб-підприємців у 3 кварталі 2012 року у сумі 140 грн., у 4 кварталі 2012 року у сумі 140000 грн. Інших порушень податкового законодавства перевіркою не встановлено.

Водночас, судами встановлено, що відповідно до наказу № 1119 від 04 листопада 2014 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЕЛЛАНА з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП ГОСПОДАР за вересень-жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 18 листопада 2014 року за № 5723/14-02-2201/37519079, який отримано платником податків 28 листопада 2014 року та яким зафіксовано наступні порушення позивачем:

п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 643209,95 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 662770.22 грн.;

пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищено витрати, що враховані при обчисленні об'єкту оподаткування, на загальну суму 3216049,75 грн;

п. 135.1, п. 135.2 ст. 135 ПК України, в результаті чого завищено доходи, що враховані при визначенні об'єкту оподаткування, на загальну суму 3313851,10 грн.

За наслідком складання даного акта перевірки контролюючим органом скориговані показники податкового кредиту та податкових зобов'язань в автоматизованій інформаційній системі Податковий Блок . При цьому, будь-які податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань позивачу, у встановленому податковим законодавством порядку, відповідачем не приймались.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За правилами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 статті 74 Податкового кодексу України).

Вирішуючи питання про правомірність здійсненого контролюючим органом коригування, слід відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України враховувати правовий висновок Верховного Суду України, висловлений, зокрема, в постановах: від 15 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма УКРФРІТ до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; від 02 грудня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства Сільськогосподарська компанія Зорецвіт до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії; від 04 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Профтехноконструкція до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, згідно з яким інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників органів доходів і зборів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до баз даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до баз даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі собою не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень на обґрунтування своєї правової позиції всупереч закону не подано доказів наявності підстав для проведення документальної позапланової перевірки, що свідчить про невиконання податковою інспекцією вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України і призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Утім, судами не враховано, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до виїзної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, в різі прийняття ними відповідних актів індивідуальної дії.

В даному випадку, як з'ясовано судовими інстанціями, відповідачем фактично реалізовано його компетенцію на проведення позапланової виїзної перевірки та оформлення її результатів, а тому дії податкової інспекції щодо проведення розглядуваної перевірки не є такими, що порушують права позивача.

Відтак й підстави для виключення з автоматизованих інформаційних баз інформації, внесеної на підставі акта, складеного за наслідками оспорюваної перевірки, відсутні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо спірних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі, касаційний суд вважає за необхідне замінити Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Керуючись статтями 52, 341, 345, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Державної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про задовольнити.

Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області) його правонаступником -Державну податкову інспекцію у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЛАНА до Державної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

…………………........

…………………........

…………………........

В.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник Судді Верховного Суду