Постанова
від 27.02.2019 по справі 804/3915/13-а
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2019 року

Київ

справа №804/3915/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2460/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року (суддя - Ніколайчук С.В.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді - Іванов С.М., Шлай А.В.)

у справі № 804/3915/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юнігрейн Україна Груп

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Юнігрейн Україна Груп (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2013 року № 0000112210 та №0000132210. Крім того позивач просив визнати відсутність компетенції (повноважень) ДПІ щодо самостійного визначення нікчемних правочинів, укладених Товариством та його контрагентами; визнати протиправними дії ДПІ щодо перевищення тривалості строків проведення перевірки; визнати протиправними дії ДПІ щодо видання направлень на перевірку службовим особам ДПС у Дніпропетровській області Дуднику Р.О. та Келембет О.В. для участі у перевірці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ організовано та проведено перевірку діяльності Товариства з порушеннями вимог Податкового кодексу України. Не зважаючи на відсутність у контролюючих органів відповідної компетенції та повноважень, відповідач визнав укладені між позивачем та його контрагентами господарські договори нікчемними. Висновки ДПІ щодо нереальності та фіктивності укладених господарських договорів є помилковими та безпідставними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року позов задоволено частково:

- визнано відсутність компетенції (повноважень) ДПІ щодо самостійного визначення нікчемних правочинів, укладених Товариством з суб'єктами підприємницької діяльності ТОВ Аскет-Транс та ПП Селтік Юг ;

- визнано протиправними дії ДПІ щодо визнання в акті перевірки від 13 лютого 2013 року правочинів, вчинених Товариством з ТОВ Аскет-Транс та ПП Селтік Юг за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, нікчемними;

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 05 березня 2013 року № 0000112210 та № 0000132210.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року частково задоволено апеляційну скаргу ДПІ, скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 05 березня 2013 року № 0000112210 та № 0000132210.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 листопада 2014 року відрито касаційне провадження.

Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає постанови судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просило відмовити.

10 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зміст вищенаведеної норми Суд зазначає, що законність постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом касаційного перегляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за наслідками проведеної планової документальної виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року складено акт від 13 лютого 2013 року.

За наслідками розгляду заперечень Товариства на акт від 13 лютого 2013 року, ДПІ викладено наступні висновки щодо змісту порушень податкового законодавства, виявлених під час перевірки:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. г пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , а саме - завищено витрати, на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 3 727 828 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 931 421 грн.;

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , а саме - завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 364 916 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 397 373 грн.;

- пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.1 п. 8.1 та пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 146.2 ст. 146, підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України - Товариством завищено валові витрати у 4 кварталі 2010 року на загальну суму 41 497 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 10 374,25 грн.;

- пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (із змінами та доповненнями) - підприємством завищено суму амортизаційних відрахувань у 1 кварталі 2011 року на суму 18 122 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2011 року на суму 4530,50 грн.;

- п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України - позивачем завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у 2 кварталі 2011 року на суму 119 306,15 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 27 440,41 грн.;

- пп. 135.5.11 п. 13.5 ст. 135; п. 146.13, п. 146.14 ст. 146 та п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України - занижено валовий доход по операції з реалізації основного засобу у 3 кварталі 2011 року на суму 23 481,33 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 5400,71 грн.;

- пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, ст. 16, п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-ІV в частині ненарахування, неутримання та неперерахування до бюджету податку з суми доходу, виплаченого фізичним особам, що призвело до виникнення недобору податку з доходів фізичних осіб у сумі 5025,12 грн.;

- пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, абз. а п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 Податкового колексу України в частині ненарахування, неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що призвело до виникнення недобору податку на доходи фізичних осіб у сумі 2646,15 грн.;

- абз. б п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-ІV, абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині відображення у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2009 року, 1 квартал 2010 року 2 квартал 2010 року, 3 квартал 2010 року, 4 квартал 2010 року, 1 квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, З квартал 2011 року, 4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року, 2 квартал 2012 року, З квартал 2012 року, наданих до ДПІ, не у повному обсязі інформації щодо нарахування та виплати доходів фізичним особам-підприємцям за надані Товариству товари (роботи, послуги).

На підставі акта перевірки податковим органом 05 березня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000112210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 056 502,25 грн., з яких 979 168 грн. - за основним платежем, 77 334,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000132210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 364 917 грн., з яких 364 916 грн. - за основним платежем, 1 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої дії щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що фактично договори, укладені між позивачем та ТОВ Аксет-Транс , ПП Селтік-Юг щодо надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, не виконувались.

Задовольнивши адміністративний позов у частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 05 березня 2013 року № 0000112210 та № 0000132210, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що матеріали справи та докази, надані позивачем, підтверджують реальність виконання укладених Товариством та ТОВ Аксет-Транс і ПП Селтік-Юг договорів з надання транспортних послуг. Натомість ДПІ не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість викладених в акті перевірки висновків про фіктивність та нереальність укладених позивачем та його контрагентом угод.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового кодексу України, Законів України Про оподаткування прибутку підприємств , Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на прибуток та податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 5, 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , статтями 14, 44, 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що в порушення приписів частини другої статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) ДПІ не доведено належними та допустимими доказами правильність висновків, викладених в акті перевірки, щодо нереальності господарських операцій Товариства з та ТОВ Аксет-Транс і ПП Селтік-Юг та щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства і Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні при визначенні податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності.

Судом враховано, що залучені до справи документи бухгалтерської звітності позивача підтверджують виконання укладених 01 липня 2010 року між Товариством і ТОВ Аксет-Транс та 01 грудня 2010 року з ПП Селтік-ЮГ договорів, за якими останні зобов'язались надавати позивачу послуги з транспортно-експедиторського обслуговування.

З огляду на це судами обґрунтовано зроблено висновок про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з урахуванням результатів здійснення вищезгаданих господарських операцій.

Доводи ДПІ по суті зводяться до того, що під час проведення документальних невиїзних перевірок ТОВ Аксет-Транс та ПП Селтік-ЮГ ДПІ дійшла висновку щодо нікчемності господарських договорів, укладених вказаними підприємствами з їх контрагентами. Проте вказане не дає підстав для висновку про нереальність та невиконання укладених між позивачем та ТОВ Аксет-Транс і ПП Селтік-ЮГ договорів про надання послуг.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовано постанову суду апеляційної інстанції, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення27.02.2019
Оприлюднено01.03.2019
Номер документу80168934
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —804/3915/13-а

Постанова від 27.02.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 26.02.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 12.01.2018

Адміністративне

Верховний Суд

Гончарова І.А.

Ухвала від 04.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Ухвала від 16.09.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Постанова від 14.06.2013

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Ніколайчук Світлана Василівна

Ухвала від 22.03.2013

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Ніколайчук Світлана Василівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні