Ухвала

від 26.02.2019 по справі 905/641/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

26.02.2019 Справа № 905/641/18

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Величко Н.В.,

суддя - Зекунов Е.В., суддя - Сковородіна О.М.,

секретар судового засідання Хадієва М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Керівника Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Центральна, буд. 3в) в інтересах держави в особі Слов'янської міської ради (Ідентифікаційний код 04052821, адреса: 84112, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 2),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 - 2000» (Ідентифікаційний код 37803195, адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Світлодарська (Чубаря), буд. 4),

про: стягнення 1.412.313,37 грн., -

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_2- службове посвідчення;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області звернувся в інтересах держави в особі Слов'янської міської ради до господарського суду Донецької області з позовною заявою №01- 71- 3562вих.18 від 28.03.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 - 2000» на користь Слов'янської міської ради 1.412.313,37 грн. (один мільйон чотириста дванадцять тисяч триста тринадцять гривень 37 коп.) збитків, завданих внаслідок незаконного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, в дохід місцевого бюджету.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем обов'язку щодо оформлення, підписання та реєстрації договору оренди земельної ділянки у місячний строк, як то передбачено п.4 рішення №58 - LVII - 6 від 03.02.2014р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 - 2000» , внаслідок чого позивачу спричинено збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю, за період з 08.06.2016 року (за 2016 рік - 43.684,25 грн. (складається з 38.734,80 грн. за період з 01.07.2016 по 31.12.2016, 6 міс. (плата за 1 міс. 2016 року - 6455,80 грн. * 6 міс.) та 4949,45 грн. (за 23 дні червня 2016 року (6455,80 грн. / 30 днів * 23 дні) та за 2017 рік - 1.368.629,12 грн. (з 01.01.2017 по 31.08.2017), всього - 1.412.313,37 грн.).

Нормативно вимоги обґрунтовано ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993р., ст.ст. 22, 224 Господарського кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 06.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/641/18; визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; визначено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру (надання суду відзиву, відповіді на відзив, тощо); явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує, посилається на те, що він земельною ділянкою площею 3,3546 га не користується. До теперішнього часу відповідачем договорів зі Слов'янською міською радою про оренду земельної ділянки площею 3,3546 га не укладалось. Вважає, що позивачем - суб'єктом владних повноважень, не дотримано процедури встановлення та визначення збитків, передбаченої чинним законодавством та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам. На переконання відповідача, в основу розрахунку, який не має ані дати, ані підпису, покладена грошова оцінка земельної ділянки, яка не відома відповідачу та на час затвердження документації із землеустрою не була створена, а отже проводити розрахунок з оцінки, яка створена значно пізніше є недоцільним. Відповідач серед іншого також стверджує, що перший заступник керівника прокуратури, звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави, не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та не підтвердив належним чином підстав для представництва у суді. Крім того, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

Слов'янська міська рада у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача, підтримує позов прокуратури.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось, оголошувались перерви, провадження у справі зупинялось до набрання законної сили рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі 805/3276/18-а, строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів, склад суду змінювався.

Ухвалою від 15.01.2019 закрито підготовче провадження; розгляд справи по суті призначено на 05.02.2019; явка уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась.

28.01.2019 від Слов'янської місцевої прокуратури до канцелярії суду надійшла заява від 25.01.19 № 01-37-886вих.19 про уточнення позовних вимог.

В цій заяві прокурор просив задовольнити позовну заяву керівника Слов'янської місцевої прокуратури в інтересах Слов'янської міської ради про стягнення з ТОВ ОСОБА_1 - 2000 на користь Слов'янської міської ради коштів у розмірі 1.412.313,37 грн. в дохід місцевого бюджету на розрахунковий рахунок.

Вказана заява мотивована тим, що позовну заяву було обґрунтовано з посиланням на судову практику, яка існувала на момент пред'явлення позову, а також приписами ст. 1166 ЦК України про відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи (правові висновки про порядок використання земельних ділянок, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди) та наявністю підстав для стягнення збитків, завданих внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, викладену у постановах Верховного суду України та Вищого господарського суду України. Водночас, протягом розгляду справи змінилася судова практика у спорах про використання землі без правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим виникла необхідність у викладенні правового обґрунтування позовної заяви іншим чином.

Прокурор вказував, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондиційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондиційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Отже, прокурор зазначає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. З огляду на викладене ТОВ ОСОБА_1 - 2000 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Розрахунок коштів, які мав сплатити відповідач, здійснено Слов'янською міською радою у відповідності до нормативної грошової оцінки земельної ділянки та повністю відповідають грошовим коштам, які б міг отримати орган місцевого самоврядування при укладенні договору та за умови не ухилення ТОВ ОСОБА_1 - 2000 від його підписання. Тобто, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання дорівнює розрахованому Слов'янською міською радою розміру неотриманого доходу, який би могла отримати рада при укладенні договору та ґрунтується на нормативній грошовій оцінці вказаної у позові земельної ділянки.

При цьому прокурор зазначає, що сама по собі зміна правового обґрунтування заявлених позовних вимог, тобто посилання позивача на інші норми матеріального права, не є зміною підстав позову в розумінні ч.3 ст.46 ГПК України.

05.02.2019 розгляд справи по суті не розпочато та оголошено перерву до 18.02.2019 у зв'язку з необхідністю отримання від інших учасників справи їх правової позиції з приводу заяви прокурора про уточнення позову.

15.02.2019 від відповідача надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 05.02.2019, в яких останній просив залишити заяву прокурора про уточнення позовних вимог без задоволення.

18.02.2019 розгляд справи по суті не розпочато та оголошено перерву до 26.02.2019 у зв'язку з необхідністю отримання від Слов'янської міської ради думки щодо заяви прокурора про уточнення позову.

25.02.2019 від позивача надійшли пояснення, в яких останній підтримав заяву прокурора про уточнення позовних вимог, просив її задовольнити.

25.02.2019 від відповідача надійшло клопотання б/н від 23.02.2019, в якому останній просить залишити позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Слов"янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - 2000" про відшкодування збитків (неодержаного доходу, упущеної вигоди), заданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів - без розгляду (в порядку ст.226 ГПК України).

26.02.2019 в судове засідання з'явився прокурор, представники позивача та відповідача не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на тривалу бездіяльність Слов'янської міської ради, яка полягала у невжитті останньою заходів із урегулювання спірних правовідносин в судовому порядку, що, на думку прокурора, свідчить про неналежний захист цим органом інтересів держави.

Суд зазначає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_3 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

У даній справі судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Слов'янською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади.

Навпаки, обставини справи свідчать про вжиття позивачем заходів з метою приведення правовідносин з відповідачем у відповідність до вимог чинного законодавства (листування від 25.11.2015 № 01-01-12/1828, від 18.11.2016 № 01-01-12/1761, від 10.03.2016 № 01-01-12/320, від 05.04.2017 № 01-01-12/550, від 29.03.2017 № 4031/9/05-22-12-02-13-1). Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

Одночасно суд наголошує, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

За змістом ч.2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, сплачений прокурором судовий збір підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області, м.Слов'янськ, Донецька область в інтересах держави в особі Слов'янської міської ради, м.Слов'янськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 - 2000»м, Слов'янськ, Донецька область про стягнення 1.412.313,37грн. залишити без розгляду.

Повернути суму судового збору в розмірі 21184,70грн., оплачену згідно платіжного доручення №565 від 16.03.2018 (платник прокуратура Донецької області, банк платника - держказначейська служба України, м. Київ, отримувач УК в м. Харків, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку 851011, рахунок 31216206783002) прокуратурі Донецької області (код ЄДРПОУ 25707002, р/р 35216066016251 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) з Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в десятиденний строк в апеляційному порядку згідно розділу IV ГПК України.

В судовому засіданні 26.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали підписано 27.02.2019.

Суддя Н.В. Величко

Суддя О.М. Сковородіна

Суддя Е.В. Зекунов