Постанова

від 20.02.2019 по справі 278/2661/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 278/2661/16-ц

провадження № 61-29798св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), ХоптиС. Ф. ,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія ,

відповідачі: ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Корольовський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія на рішення Житомирського районного суду Житомирської області, у складі судді Дубовік О. М., від 15 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Микитюк О. Ю., Шевчук А.М., від 12 червня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія (далі - ТОВ Українська факторингова компанія ) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль , банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Корольовський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції (далі - Корольовський ВДВС Житомирського МУЮ), про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява ТОВ Українська факторингова компанія мотивована тим, що 10 квітня 2008 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/0911/85/132081 та одночасно, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого банку в забезпечення виконання зобов'язань було передано в іпотеку земельну ділянку АДРЕСА_1. 26 травня 2016 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та публічним акціонерним товариством Вектор Банк (далі - ПАТ Вектор Банк ), а також між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія були укладені договори про передачу прав за іпотечним договором, згідно умов якого позивач отримав право вимоги у тому числі й за вищевказаним договором іпотеки. Постановою Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ від 20 грудня 2010 року, на підставі заяви стягувача ПАТ Райфайзен Банк Аваль , на вищевказану земельну ділянку було накладено арешт. Позивач вважає, що накладенням Корольовським ВДВС Житомирського МУЮ арешту на вищевказане майно та забороною його відчуження порушуються його майнові права, оскільки позивач як іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог шляхом реалізації іпотечного майна.

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ Українська факторингова компанія просило суд звільнити з-під арешту іпотечне майно, що належить ОСОБА_2, а саме: земельну ділянку АДРЕСА_1 який був накладений постановою Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ від 20 грудня 2010 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2017 року ТОВ Українська факторингова компанія відмовлено у задоволення заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення його прав, як іпотекодержателя, оскільки переважне право на задоволення грошових вимог позивача ніким не оспорюється, позов подано передчасно.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 12 червня 2017 рокурішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Українська факторингова компанія . Доводи заявника про те, що накладення арешту, який накладний на підставі заяви стягувача, на предмет іпотеки порушує його майнові права та інтереси, є безпідставними та не знайшли свого підтвердження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У червні 2017 року ТОВ Українська факторингова компанія подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 12 червня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд не врахував, що наявність арешту, накладеного на іпотечне майно, унеможливлює задоволення вимог кредитора за рахунок предмету іпотеки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів . Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

07 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ТОВ Українська факторингова компанія до ОСОБА_2, ПАТ Райффайзен Банк Аваль , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Корольовський ВДВС Житомирського МУЮ, про звільнення майна з-під арешту, за касаційною скаргою ТОВ Українська факторингова компанія на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 12 червня 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 квітня 2008 року між ПАТ РайффайзенБанк Аваль та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/0911/85132081, згідно якого позичальник отримав кредит у сумі 23 000, 00 доларів США для придбання нерухомості - земельної ділянки площею 1 900, 00 кв. м, що знаходиться за адресою: с. Двірець Житомирського району Житомирської області (а.с. 4-8).

14 квітня 2008 року на забезпечення вищевказаного кредитного договору між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки предметом, якого є земельна ділянка АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ОСОБА_5 (пункт 1.2 договору іпотеки) (а.с. 9-10).

26 травня 2016 року між ПАТ Райфайзен Банк Аваль та ПАТ Вектор Банк укладено договір про відступлення права вимоги № 114/19, згідно якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 11-14). Крім цього, між сторонами вказаного договору 27 травня 2016 року укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки (а.с. 15, 16), зокрема, і за тим, що був укладений між ПАТ Райфайзен Банк Аваль та ОСОБА_2

26 травня 2016 року між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія укладено договір відступлення права вимоги № 2 (а.с. 17-18), відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредиторові за плату права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 19), у тому числі і щодо ОСОБА_2

27 травня 2016 року між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, серед яких і укладений між ПАТ Райфайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 (а.с. 20, 21).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 2-1 від 27 травня 2016 року до договору відступлення прав вимоги № 2 від 26 травня 2016 року кредитна заборгованість ОСОБА_2 становить 10 661 758, 51 грн (а.с.19).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 січня 2017 року іпотекодержателем спірного майна є ТОВ Українська факторингова компанія (а.с. 61-62).

Також встановлено, що постановою Корольовського ВДВС Житомирського міського управління юстиції б/н від 20 грудня 2010 року, на підставі заяви стягувача ПАТ Райфайзен Банк Аваль , накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_2(а.с.22, 56-59).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Крім того, відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

Права і обов'язки державного виконавця визначені у статті 5 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 5 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 52 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 52 Про виконавче провадження в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо,

що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про

іпотеку (частина восьма статті 52 Закону України Про виконавче провадження в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

За положеннями статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України Про іпотеку .

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому за змістом частини шостої статті 3 Закону України Про іпотеку в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України Про іпотеку пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

У відповідності до частини першої статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи судові рішення у справі, не врахували вказані норми матеріального права та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки накладення арешту на предмет іпотеки, підстав для зняття якого державний виконавець не вбачає, порушує права іпотекодержателя. З урахуванням зазначеного, арешт з предмету іпотеки, накладений органом державної виконавчої служби, підлягає зняттю.

У відповідності до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, однак неправильно застосували вищенаведені норми права, судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ Українська факторингова компанія .

Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 12 червня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Корольовський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Зняти арешт із земельної ділянки НОМЕР_1, площею 1 900, 00 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 та розташована за адресою: с. Двірець, Житомирського району Житомирської області, який був накладений постановою державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 20 грудня 2010 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта