Рішення

від 29.09.2010 по справі 2-5638/10

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Кругового О.О., при секретарі Гальченко О.А., за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовною - заявою ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Корнер- Лімітед , комунального підприємства Стадіон Прометей , третя особа ОСОБА_5 про захист прав споживача послуг зберігання транспортних засобів на автостоянках -

ВСТАН О В И В :

В липні 2010 року позивач звернувся з позовом до суду про захист прав споживача послуг і зберігання транспортних засобів на автостоянках. В обґрунтування позову зазначає, що він є власником транспортного засобу КІА МАОЕЫТК, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АЕС077741, виданим Павлоградським ВРЕР ДАІУМВС України в Дніпропетровській області 16.02.2008 року. 01.01.2009 року між ним та товариств догм з обмеженою відповідальністю Корнер Лімітед (далі відповідач №1) був укладений договір №17 довгострокового зберігання транспортного засобу на відкритій автостоянці на ринку Новий за умов якого відповідач №1 зобов'язався забезпечити і ^збереження прийнятого від нього на зберігання автомобіля НОМЕР_2. Однак, в порушення встановлених правил, відповідач №1 допустив на охороню вальну територію третю особу ОСОБА_5 який заволодів транспортним засобом та користувався ним. В ході користування третя особа пошкодила автомобіль, спричинивши позивачу майнову шкоду у розмірі 9083,55 гривень.

Окрім того, зазначає, що між ним та відповідачем №2 16.07.09року був укладений строковий договір б/н на термін з 16.07.2009 р. по 16.08.2009 р. на зберігання автомобіля позивача на відкритій охоронюваній автостоянці, розташованій по вул. Войнової, 9-а, що підтверджується , квитанцією про сплату послуг. Однак, 20.07.2009 р. приблизно о 14-00 в порушення встановлених вимог, відповідач-2 видав автомобіль позивача третій особі - ОСОБА_5, який не мав від позивача доручення на управління автомобілем. В процесі управління автомобілем ОСОБА_5 пошкодив автомобіль позивача, спричинивши останньому майнову шкоду, яка згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 200 від 25.08.2009 р. становить 114627,68 грн.

22.10.2009 р. ЗАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", в якій автомобіль позивача був застрахований від пошкодження внаслідок ДТП та від угону на підставі договору страхування наземного транспорту від 18.02.2009 р., виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 87250,96 грн. Просить суд, за мінусом страхового відшкодування стягнути з відповідача-1 на свою користь 2714,23 грн., з відповідача-2 - 33746,04 грн., а з обох відповідачів - судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у позові та зазначені нею у судовому засіданні, не побажала звертатися з даними позовними вимогами до третьої особи, вважає, що саме дії відповідачів які не відповідають нормам, передбачених Правилами зберігання транспортних - засобів на автостоянках, затверджених Постановою КМУ №115 від 22.01.2006 року, стали причиною спричинення позивачу матеріальної шкоди у відповідному розмірі.

Представник відповідача №1 ОСОБА_2 в судовому засіданні з позовом не погодився, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог посилаючись на свої письмові пояснення, які надав суду.

Представник відповідач №2 ОСОБА_3 в судовому засіданні також з позовом не погодився, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог посилаючись на свої письмові пояснення, які надав суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та аналізуючи все у своїй сукупності, зважаючи на те, що позивачу було роз'яснено право змінити, уточнити, доповнити заявлені вимоги та процесуальні наслідки невиконання вказаних дій; що сторонам по справі було роз'яснено положення ст. 137 ЦПК України, суд прийшов до висновку про необхідність у задоволенні первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником автомобіля Кіа Маджентіс, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АЕС 077741, виданим Павлоградським ВРЕР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській обл. 16.02.2008 р.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду від 16.02.2010 р. встановлено, що 12.07.2009 р. та 20.07.2009 р. ОСОБА_5, який залучений до участі у справі в якості третьої особи, незаконно заволодів належним позивачу автомобілем з охоронюваних автостоянок, розташованих в районах ринку "Новий" та стадіону "Прометей" в м. Павлограді, належних відповідно відповідачу-1 та відповідачу-2, і в процесі керування належним позивачу автомобілем пошкодив його. ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. З ст. 289 КК України, і засуджено до семи років позбавлення волі з конфіскацією усього особисто належного засудженому на праві власності майна.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Факт неправомірного заволодіння ОСОБА_6 належним позивачу автомобілем, а також прямий причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями ОСОБА_5 та негативними наслідками для позивача у вигляді завдання йому майнової шкоди внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля встановлені вироком суду щодо ОСОБА_5 від 16.02.1010 р., який набрав законної сили.

З вищезазначених підстав, у відповідності до норм, передбачених ст. 61 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню та з приводу зазначеного, суд не погоджується зі ствердженням позивача про доведеність вини відповідачів у заподіянні шкоди позивачу з посиланням на подання слідчого Якімова В.М. від 19.09.2009 р. та окрему постанову суду від

16.02.2010р., оскільки відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК, подання слідчого та окрема постанова іф є вироком суду у кримінальній справі, який набрав законної сили.

Окрім того, відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору довгострокового зберігання транспортного засобу на відкритій автостоянці ринку "Новий" № 17 від 01.01.2009 р. відповідач-1 зобов'язався забезпечити збереження прийнятого від позивача на зберігання автомобіля.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її покдажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігана зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Укладеним між позивачем та відповідачем-1 договором не передбачається виникнення у зберігана обов'язку забезпечити схоронність автомобіля позивача безпосередньо в день укладення даного договору.

Згідно п. 4.1 укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору хранитель звільняєтеся від відповідальності за транспортні засоби, які знаходяться на території автостоянки, але не здані на зберігання відповідно до вимог ПКМУ України № 115 від 22.01.1996 р.

За змістом п. 5.1 договору обов'язок зберігана забезпечити схоронність переданого йому на зберігання автомобіля позивача обумовлений періодом, протягом якого автомобіль зберігається на к- автостоянці.

Таким чином, обов'язок відповідача-1 забезпечити схоронність автомобіля позивача і виникає з моменту прийняття цього автомобіля від позивача як власника чи уповноваженої ним особи і діє до моменту повернення автомобіля власнику або уповноваженій ним особі.

Однак, враховуючи ті обставини, які були встановлені судом при винесені вироку суду по кримінальній справі щодо Бел якова В. за ч.2,3 ст. 289 КК України, а саме свідчення ОСОБА_7, якій зазначав, що транспортний засіб, який належав позивачу здав на зберігання молодий хлопець, оскільки позивач знаходився у стані алкогольного сп'яніння, а також ті обставини, що позивач доручав стороннім особам керувати своїм транспортним засобом не надаючи будь-яких доручень, надавав зазначеним особам ключі від свого транспортного засобу, суд приходить до висновку, що між відповідачем не були порушені правила зберігання та видачі транспортного засобу, в зв'язку з чим вимоги, пред'явлені до відповідача-1 є необгрунтованими та безпідставними.

З а аналогічних підстав, суд також вважає вимоги позивача необгрунтованими та безпідставними з приводу вимог до відповідача №2.

Окрім того, суд вважає, що між позивачем та відповідачем №2 взагалі не було укладено жодного договору, оскільки як вбачається з вироку суду від 16.02.2010 р., 15.07.2009 р., позивач попросив ОСОБА_8 відігнати належний позивачу автомобіль на автостоянку біля ринку "Новий" по вул. Гагаріна в м. Павлограді, для чого передав вказаному громадянину запасні ключі ? від автомобіля. На вказаній стоянці прийняти автомобіль відмовилися, тому 16.07.2009 р. ОСОБА_8 перегнав цей автомобіль на автостоянку "Прометей" по вул. Войнової, 9-а в м. Павлограді на власний розсуд.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом приписів закону поклажодавцем є власник майна, яке передається на зберігання, і, і або уповноважена ним особа.

Згідно ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

За законом довіреність фізичної особи на право керування та/або іншого розпорядження транспортним засобом підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

16.07.2009 р., коли, за ствердженням позивача, між ним та відповідачем-2 був укладений договір зберігання автомобіля, позивач особисто участі в укладанні цього договору не брав. Довіреність на ім'я ОСОБА_8 на право керування належним позивачу автомобілем останній не оформлював, що підтвердила в судовому засіданні представник позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що, ОСОБА_8 діяв не від імені позивача, а від власного імені та на власний розсуд. Тому ствердження позивача про укладення між ним та ' відповідачем-2 договору зберігання автомобіля від 16.07.2009 р. не можна вважати доведеним.

В свою чергу, суд також приймає до уваги, відповідно до п. 7 укладеного між позивачем та ЗАТ СК "Інгосстрах" договору страхування наземного транспорту від 18.02.2009 р. позивач застрахував свій автомобіль від певних обумовлених ризиків (страхові випадки), зокрема, на випадок пошкодження автомобіля внаслідок ДТП (п.п. 7.1.1) та внаслідок протиправних дій третіх осіб (п.п. 7.1.3). За цим договором страхова компанія зобов'язалася при настанні відповідного страхового випадку здійснити позивачу чи іншому вигодонабувачу страхове відшкодування у повному розмірі завданих збитків.

Згідно звіту № 9225 від 06.10.2009 р., виконаного оцінщиком ОСОБА_9 на замовлення агента СК "Інгосстрах" - КБ "ПриватБанк", вартість матеріальної шкоди, завданої власнику Кіа Маджентіс, реєстр. № НОМЕР_3, може становити 125148,88 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, внаслідок пошкодження автомобіля позивача, яке страхова компанія визнала страховим випадком, страхова компанія мала виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі завданих позивачу збитків за вирахуванням 0,5 % франшизи.

Відповідно до п. 5.14 укладеного між позивачем та СК "Інгосстрах" договору страхування наземного транспорту страхове відшкодування виплачується страхувальнику у повній сумі у разі передачі страхувальником пошкодженого автомобіля у власність страхової компанії, або у розмірі 70 % суми завданих страхувальнику збитків - у разі, якщо пошкоджений автомобіль залишається у власності страхувальника.

Позивач добровільно погодився на виплату йому страховою компанією 70 % суми страхового відшкодування із залишенням автомобіля у власності позивача, про що свідчить відповідна письмова заява позивача та що підтвердила в судовому засіданні представник позивача.

Таким чином, позивач мав право вибору при вирішенні питання про розмір належного йому до виплати страхового відшкодування. Позивач на власний розсуд обрав один із обумовлених страховим договором спосіб отримання страхового відшкодування і отримав таке відшкодування у повному обсязі. Оскільки позивач не висував страховій компанії претензій щодо неналежного виконання умов договору страхування, а, навпаки, погодився з розміром виплаченого йому страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що майнова шкода, завдана позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля з вини ОСОБА_5, відшкодована позивачу ЗАТ СК "Інгосстрах" шляхом виплати відповідного страхового відшкодування.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 57-61, 76, 88, 209,212-215,224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю Корнер-Лімітед , комунального підприємства Ста,діон Прометей , третя особа ОСОБА_5 про захист прав споживача посдіуг зберігання транспортних засобів на автостоянках.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які не були присутні при його оголошення, протягом десяти Дїщй дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Круговий