Постанова

від 03.07.2007 по справі 41/243

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

41/243

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

03 липня 2007 р.                                                                                   № 41/243  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), м. Київ (далі -  Банк)

на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2005 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2005

зі справи  № 41/243

за позовом Промівестбанку

до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Київ (далі -  Фонд)

про визнання недійсним рішення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Управління виконавчої дирекції Фонду у місті Києві, м. Київ.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Попіка С.В.,

відповідача –Клімчук І.В.,

третьої особи –Власова В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2005 року Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду від 09.03.2005 № 64 в частині стягнення з нього неприйнятих до зарахування витрат та штрафу коштів у сумі 3 767, 40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2005 (суддя Пилипенко О.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2005 (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. –головуючий, судді Куровський С.В. і Михальська Ю.Б.), в позові відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.  

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання господарським судом недійсним оспорюване рішення в частині стягнення з позивача суми в розмірі                 3 767, 40 грн.  

У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон.

Згідно з приписами статей 9, 10 Закону Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців; безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція; робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення.

Відповідно до статті 8 Закону спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом цього Фонду, та в судовому порядку.

У даному випадку відповідач (Фонд) виступає саме як суб'єкт владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.  

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України до відносин з загальнообов'язкового державного соціального страхування цивільне законодавство не застосовується.

Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.

Пунктами 6 і 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції, що діяла на час прийняття місцевим господарським судом рішення зі справи) КАС України передбачалося, що:

- до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України;

- після набрання чинності КАС України заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності КАС України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим та апеляційними господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2006 касаційну скаргу Банку на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2005 разом з матеріалами справи № 41/243 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, справу повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС України.

Таким чином, розгляд попередніми судовими інстанціями публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України з передачею справи місцевому суду для розгляду за правилами КАС України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ           № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2005 зі справи № 41/243 скасувати.

Справу передати до господарського суду міста Києва для розгляду за правилами адміністративного судочинства.  

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов