Постанова

від 21.06.2007 по справі 4/1602-23/265

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/1602-23/265

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 червня 2007 р.                                                                                   № 4/1602-23/265  

                           Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.

суддівДроботової Т.Б., Волковицької Н.О.

розглянувши  матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “Юніверс”

на постановуЛьвівського апеляційного  господарського суду від 22.02.07

у справі№ 4/1602-23/265

за позовомКомунального підприємства готель “Тустань”(надалі –КП готель “Тустань”)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверс”

простягнення  8105,29 грн. збитків

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Семків Н.М- за дов. від 16.06.07 №165/1;

від відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду справи.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 20.06.2007 у зв'язку з відпусткою суддів Гоголь Т.Г.,        Продаєвич Л.В. для розгляду касаційної скарги у справі №4/1602-23/265 господарського суду Львівської області призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого,  Дроботової Т.Б., Волковицької Н.О.

доповідач: Добролюбова Т.В.

          Комунальним підприємством готель “Тустань”  у липні 2006 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверс”      8105, 29 грн. збитків у вигляді неотриманої  орендної плати, витрат зі сплати комунальних послуг і утримання об'єкта оренди. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що з 01.07.05 до 13.04.06 відповідач користувався приміщенням готелю, однак, розрахунків за це та поточні платежі не здійснював. Позивач наголошував на тому, що даними  діями відповідача йому завдано збитків, які на підставі статті 224 Господарського кодексу України підлягають відшкодуванню.

          Рішенням господарського суду Львівської області від 13.11.06, ухваленим суддею Бортник О.Ю., позовні вимоги задоволенні частково у розмірі 8036,62 грн. Місцевий суд встановив порушення відповідачем зобов'язань з вчасного звільнення приміщень,  сплати за користування приміщенням КП готель “Тустань” в період  з 01.07.05 до 13.04.06. Суд дійшов висновку, що такі дії відповідача завдали позивачеві збитків на суму 5821,75 грн. Разом з цим, суд встановив, що через несплату відповідачем  комунальних послуг і витрат на утримання об'єкта оренди ( прибирання, охорона, пожежна сигналізація...) за цей же період у позивача виникли збитки у розмірі 2214,87 грн. Суд першої інстанції керувався приписами статті 623 Цивільного кодексу України, статтею 224, частиною 1 статті 225, частинами 1,2 статті 226 Господарського кодексу України.  В задоволенні вимог про стягнення 68,67 грн. збитків, пов'язаних з несплатою відповідачем з січня 2006 року до 13 квітня 2006 витрат на утримання об'єкта оренди відмовлено через необґрунтованість цієї суми.

          Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:       Кордюк Г.Т. –головуючого, Давид Л.Л., Мурської Х.В. постановою від 22.02.07, перевірене рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача 2214,87 грн. збитків скасував, а вимогу позову залишив без розгляду. Постанова суду в цій частині вмотивована відсутністю доказів і обґрунтованого розрахунку понесених позивачем збитків у вигляді витрат зі сплати комунальних послуг та  утримання об'єкта оренди. При цьому, належних доказів таких збитків не надано як з подачею позову так і  за запитом апеляційної інстанції. Водночас, апеляційний суд виходив з відсутності у справі доказів зняття показників  лічильників, адже, договором визначено, що розрахунки за комунальні послуги здійснюються на підставі даних лічильників.  В частині стягнення 5821,75 грн. за користування приміщеннями рішення місцевого суду залишено без змін з тих же підстав. Апеляційна інстанція погодилася з висновками місцевого суду і в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 68,67 грн. через необґрунтованість цієї суми.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Юніверс”  звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову в частині задоволення вимог про стягнення          5821,75 грн. збитків у вигляді  неотриманої орендної плати. Скаржник просить цю вимогу позивача залишити без задоволення.  Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, заявник посилається на безпідставне застосування судом приписів статті 623 Цивільного кодексу України, статті 224, частини 1 статті 225, частин 1,2 статті 226 Господарського кодексу України, оскільки між сторонами у спірний період  договірних зобов'язань не існувало. Скаржник зазначає, що спірний договір оренди діяв до 31.12.04, а оскільки згідно частини 1 статті 284, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України істотною умовою таких договорів є розмір орендної плати та строки її внесення, договір від 01.01.04 вважає нікчемним. Разом з цим, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції застосувавши положення Цивільного кодексу України  не врахував  вимог статей 224, 225, 226 Господарського кодексу України, якими визначено склад, розмір, умови та порядок відшкодування збитків.         

          Від Комунального підприємства готель “Тустань” отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти в цій частині просить залишити без змін.

Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. та пояснення представника позивача, переглянувши  матеріали  справи і доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування судами  приписів  чинного   законодавства, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.01.04 між  Комунальним підприємством готель “Тустань” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юніверс”  укладено договір №48 оренди нежитлових приміщень, а саме: кімнат №15, 31 загальною площею 55 кв.м., які розташовані в місті Дрогобич на майдані Т.Г. Шевченка,1. Водночас, 01.01.04 між цими сторонами укладено договір про відшкодування витрат на утримання об'єкта оренди. За умовами цього договору відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачеві усі витрати, пов'язані з утриманням об'єкта оренди. Відповідно до  пункту 3.2 договору сторони погодили, що вартість послуг за прибирання, охорону, пожежну сигналізацію становить 20 грн. на місяць. Судами першої та апеляційної інстанції установлено, що 26.04.05 господарським судом Львівської області ухвалено рішення у справі №1/1010-6/412, яким установлено факт закінчення терміну дії договору оренди №48 з 31.12.04 та виселено відповідача з орендованого приміщення. Відповідно до пункту 4.3 договору оренди, орендар зобов'язаний у разі припинення дії договору передати об'єкт за актом приймання-передачі орендодавцю упродовж 10 днів з моменту припинення договору. Судами також установлено, що звільнення приміщення орендарем відбулось в примусовому порядку 13.04.06, як це вбачається з постанови Державної виконавчої служби  про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення у справі №1/1010-6/412.Судами встановлено, що предметом позову є матеріально –правова вимога  Комунального підприємства готель “Тустань” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверс” 8105, 29 грн. збитків у вигляді не отриманої орендної плати –       5821,75 грн.,  витрат зі сплати комунальних послуг і  утримання об'єкта оренди –2283,54 грн.  Задовольняючи вимоги про стягнення 5821,75 грн. збитків, суди  установили, що  спірні приміщення використані відповідачем без правових підстав з дня закінчення терміну дії договору оренди до дня виселення товариства в примусовому порядку. Приписами частини 6 статті 283 Господарського кодексу України  передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України договором найму (оренди) визнається договір, за умовами якого одна сторона, орендодавець, передає іншій стороні, орендарю, за плату на певний строк у користування майно. Дана норма кореспондується із статтею 283 Господарського кодексу України якою визначено, що за договором оренди одна сторона, орендодавець, передає другій стороні орендареві за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно  пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.  Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення                      господарської діяльності, повинен відшкодувати   завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата   або  пошкодження її  майна, а  також  не  одержані  нею   доходи, які  управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання  або додержання правил  здійснення   господарської діяльності  другою стороною. Судами установлено, що листом від 20.12.05 ПП “Капітан Врунгель” звернулось  до   позивача   з   проханням   надати йому в оренду кімнати №15, 31. Отже, суди правильно   дійшли  висновку про наявність підстав для   задоволення   вимог позивача  в  частині  стягнення  з відповідача збитків  у  вигляді    неотриманої   за   період   з  01.07.05  до  13.04.06  плати   за

використання кімнат №15, 31.  Відповідно до частини 2  статті 1117 Господарського процесуального кодексу України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. В іншій частині рішення і постанова не оскаржені в установленому порядку.

За таких встановлених обставин справи, колегія суддів визнає, що постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи касаційної скарги  визнаються непереконливими через те, що не спростовують встановленого судами при розгляді спору.  

Виходячи з викладеного та керуючись статтями  1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                           ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного  господарського суду   від  22.02.2007 року у справі №4/1602-23/265 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверс” залишити без задоволення.

Головуючий     суддя                                                                Т. Добролюбова

                     С у д д і                                                                Т.Дроботова

                                                                                                   Н.Волковицька