Рішення

від 12.02.2019 по справі 160/359/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Справа № 160/359/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голобутовського Р.З.

за участі секретаря судового засідання - Вербного Д.С.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкрито судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Гідробуд до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Гідробуд (далі - ТОВ БП Гідробуд , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову № ДН2232/252/АВ/ТД-ФС/846 від 20.12.2018 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Гідробуд штрафу у розмірі 111690,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова винесена на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення вимог трудового законодавства, яке полягало у відсутності трудового договору з найманою фізичною особою. Позивач зазначає, що між ТОВ БП Гідробуд та ОСОБА_3 укладено цивільно-правовий договір, предметом якого є: надання послуг щодо наглядача гідротехнічних споруд. Оскільки висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки, зроблені без урахування всіх істотних обставин, прийнята постанова про накладення штрафних санкцій є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15.01.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

12.02.2019 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки ОСОБА_3 допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги ст. 24 КЗпП України. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позовну заяву.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити в задоволенні позовної заяви з огляду на викладені у відзиві обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи видно, що на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 30.11.2018 №447 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні ОСОБА_4 в період з 30.11.2018 по 03.12.2018 проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин та своєчасності виплати заробітної плати ТОВ БП Гідробуд .

За результатами інспекційного відвідування складений ОСОБА_1 інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН2232/252/АВ від 03.12.2018, яким встановлено порушення ч. 1 ст. 21 КЗпП України та ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

На підставі ОСОБА_1 №ДН2232/252/АВ від 03.12.2018 видано припис про усунення виявлених порушень №ДН2232/252/АВ/П від 03.12.2018, а також прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН2232/252/АВ/ТД-ФС/846 від 20.12.2018.

Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення штрафу №ДН2232/252/АВ/ТД-ФС/846 від 20.12.2018, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

У даному випадку Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі -Порядок №295).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп.5 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства збоку позивача, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначеної норми права випливає, що трудовий договір характеризується зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

За змістом ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Оскільки законодавство не містить обов'язкових приписів у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд робить висновок, що сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. При цьому сторони дотримались обов'язкової вимоги щодо письмової форми договору.

Як встановлено судом під час розгляду справи, між ТОВ БП Гідробуд (замовник) та фізичною особою ОСОБА_3 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір від 01.10.2018 №01/10-01 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 укладеного Договору, предметом договору є надання виконавцем замовнику послуг щодо наглядача гідротехнічних споруд код 81.30 згідно ДК 016:2010, згідно з Додатком 1 до Договору Перелік та умови надання послуг щодо наглядача гідротехнічних споруд .

Згідно з п. 1.2 укладеного Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується протягом визначеного в Договорі строку надавати замовнику за плату послуги, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що Договір є цивільно-правовою угодою, не носить характеру трудового договору і на нього, відповідно, не поширюється дія норм чинного в Україні трудового законодавства. Виконавець надає послуги на свій ризик та самостійно їх організовує, а також використовує надане замовником обладнання.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за надані послуги замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 8000,00 грн. Підставою для виплати грошової винагороди є акт здачі приймання наданих послуг за розрахунковий місяць.

Згідно з п. 8.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 8.2 Договору, строк дії цього Договору з 01.10.2018 по 31.10.2018.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що у даному випадку передбачена періодичність надання послуг виконавцем, без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку.

Суд зазначає, що оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами прийому наданих послуг, а не за сам процес виконання трудових обов'язків протягом трудового дня.

На підтвердження вказаного факту позивачем надано акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору про надання послуг №01/10-01 від 01.10.2018.

Також, суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Враховуючи предмет укладеного договору та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між ТОВ БП Гідробуд та фізичною особою ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Таким чином, висновки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення ТОВ БП Гідробуд вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України та ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН2232/252/АВ/ТД-ФС/846 від 20.12.2018 є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН2232/252/АВ/ТД-ФС/846 від 20.12.2018 прийнята Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області протиправно, а відтак підлягає скасуванню.

Також, суд відповідно до вимог статті 139 КАС України, стягує з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельного підприємства Гідробуд (код ЄДРПОУ 31891134) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. відповідно до платіжного доручення №2223 від 09.01.2019.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Гідробуд (бульвар Зоряний, 1, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 31891134) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49050, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №ДН2232/252/АВ/ТД-ФС/846 від 20.12.2018 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Гідробуд штрафу у розмірі 111690,00 грн.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельного підприємства Гідробуд (код ЄДРПОУ 31891134) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. відповідно до платіжного доручення №2223 від 09.01.2019.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 лютого 2019 року.

Суддя ОСОБА_5