Постанова

від 11.06.2019 по справі 160/359/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2019 року м. Дніпросправа № 160/359/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року (суддя Голобутовський Р.З., повний текст складено 22.02.2019р.) у справі №160/359/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство Гідробуд до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення,-

в с т а н о в и В :

ТОВ БП Гідробуд звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанову № ДН2232/252/АВ/ТД-ФС/846 від 20.12.2018 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство «Гідробуд» штрафу у розмірі 111690,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що управлінням з питань праці Головного управління у Дніпропетровській області було проведено інспекційне відвідування ТОВ БП Гідробуд та при перевірці встановлено порушення вимог законодавства про працю, що зафіксовано Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 03 грудня 2018 року №ДН2232/252/АВ/П, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову. Вказану постанову відповідача позивач вважав неправомірною з огляду на те, що між позивачем та Голозубовим В ОСОБА_1 В. мали місце цивільно-правові відносини на підставі укладеного цивільно-правового договору про надання послуг, а тому висновок відповідача про наявність трудових відносин та порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України є безпідставним.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду фактично мотивовано тим, що за положеннями статті 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Позивач та ОСОБА_2 , підписавши цивільно-правовий договір про надання послуг, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України. Відповідачем не надано доказів наявності у вказаного договору ознак нікчемного правочину та визнання його судом недійсним, а надані позивачем до суду докази свідчать про реальність договору та виконання його сторонами у встановленому законом та передбаченому договором порядку. З цих підстав, судом зроблено

висновок, що наведені в акті інспекційного відвідування інспектором праці твердження не можуть бути підставою для висновку, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 згідно цивільно-правового договору не є відносинами цивільно-правового характеру, а дії позивача щодо укладення з ОСОБА_2 . даного договору не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що зміст укладеного між позивачем та ОСОБА_2 цивільно-правового договору дозволяє дійти висновку про те, що останній виконував трудові функції, оскільки в укладеному договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги) за певною професією - наглядач (охоронець, сторож). Все це, за позицією відповідача, вказує на те, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат. У договорі не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, не встановлено строку виконання робіт. З цих підстав відповідач вказує на те, що предметом даного цивільно-правового договору є процес праці, а не її кінцевий результат, при цьому, ОСОБА_2 систематично виконував певні трудові функції, а робота носить постійний характер, а отже вказані взаємовідносини, у спірному випадку, є трудовими, у зв`язку з чим допуск позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору є порушенням вимог законодавства про працю та правовою підставою для застосування штрафних санкцій у відповідності до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обґрунтованість. Фактично позиція позивача полягає у тому, що відносини між підприємством та ОСОБА_2 є цивільно-правовими, ці відносини виникли внаслідок наявної у підприємства необхідності отримати певні послуги у певний період часу. Вказані відносини оформлені цивільно-правовою угодою, умови якої виконані сторонами у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на підставі звернення гр.. ОСОБА_2 щодо порушення стосовно нього законодавства про працю (а.с.94), ГУ Держпраці у Дніпропетровській області видано наказ від 27.11.2018р. №1077-І про призначення інспекційного відвідування ТОВ БП Гідробуд .

На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 30.11.2018 №447 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Бабкіною Валентиною Іванівною в період з 30.11.2018 по 03.12.2018 проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин та своєчасності виплати заробітної плати ТОВ БП «Гідробуд» .

За результатами інспекційного відвідування складений Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН2232/252/АВ від 03.12.2018, яким встановлено порушення ч. 1 ст. 21 КЗпП України та ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

Такі висновки органу державного контролю зроблено з огляду на таке.

Під час здійснення інспекційного відвідування позивачем ТОВ ПБК ТРР був наданий договір про надання послуг № 01/10-01 від 01 жовтня 2018 року, укладений між позивачем ТОВ БП Гідробуд , в особі директора Щербини Павла Васильовича, який діє на підставі Статуту, у подальшому - Замовник, з однієї сторони і ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у подальшому - Виконавець, з другої сторони.

За наслідками інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Дніпропетровській області зроблено висновок про те, що предметом даного цивільно-правового договору є процес праці, а не її кінцевий результат, при цьому, ОСОБА_2 систематично виконував певні трудові функції, а робота носила постійний характер, а отже вказані взаємовідносини, у спірному випадку, є трудовими, у зв`язку з чим допуск позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору є порушенням вимог законодавства про працю.

На підставі акту інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанову № ДН2232/252/АВ/ТД-ФС/846 від 20.12.2018 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство «Гідробуд» штрафу у розмірі 111690,00грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже встановлений контролюючим органом факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є правовою підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до перевірки було надано цивільно-правовий договір про надання послуг № 01/10-01 від 01 жовтня 2018 року, укладений між ТОВ БП Гідробуд - Замовник, з однієї сторони і ОСОБА_2 - Виконавець, з другої сторони. Предметом договору є надання виконавцем замовнику послуг щодо наглядача гідротехнічних споруд код 81.30 згідно ДК 016:2010, згідно з Додатком 1 до Договору «Перелік та умови надання послуг щодо наглядача гідротехнічних споруд» . За умовами догору Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги на підставі складених актів здачі = приймання послуг.

Позиція відповідача зводиться до того, що між позивачем та ОСОБА_2 мали місце трудові відносини, разом з тим укладений між ними цивільно-правовий договір не є трудовим договором, а тому позивачем допущено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

За позицією позивача між ним та Голозубовим ОСОБА_3 . мали місце відносини цивільно-правового характеру на підставі цивільно-правового договору про надання послуг, а отже висновок відповідача про порушення ним вимог ч.3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП (не укладення трудового договору з працівником) є безпідставним.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справ є наявність ознак трудових правовідносин між ТОВ БП Гідробуд та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Натомість, у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ст. 24 КзпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як зазначено вище, 01 жовтня 2018 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір.

Необхідність укладення зазначено договору, як зазначав позивач, полягала у потребі отримання послуг саме під час виконання робіт земснарядом, робота якого залежить від замовлень та не носить постійного характеру, у зв`язку з чим у підприємства відсутня потреба у прийнятті на роботу працівника, який би здійснював трудові функції, що обумовлені предметом цивільно-правової угоди.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що предметом даного договору є надання послуг згідно з Додатком 1 до Договору.

Згідно Додатку 1 виконавець зобов`язаний здійснювати нагляд за справністю берегового пульпопроводу, а також за запобіганням розмиву карти намиву пульпи на об`єкті.

Отже предметом укладеного між позивачем та ОСОБА_2 договору обумовлено виконання індивідуально визначеної роботи, що притаманне цивільно-правовим угодам.

Згідно п.8.2. Договору строк цього Договору з 01.10.2018р. по 31.10.2018р.

Отже послуги, визначені в Договорі, мають тимчасовий характер, натомість, як зазначено вище, робота за трудовим договором має постійний характер, а договір укладається, як правило, на невизначений строк.

На цивільно-правовий, а не трудовий характер Договору вказує також пункт 1.3, згідно з яким Виконавець надає послуги на свій ризик та самостійно їх організовує. На Виконавця не поширюються норми внутрішнього трудового розпорядника Замовника .

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Згідно із п.6.1 Договору за надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 8000,0грн. Підставою для виплати грошової винагороди є акт здачі - приймання наданих Послуг.

У спірному випадку між сторонами договору був складений Акт здачі-приймання наданих послуг, на підставі якого із Виконавцем здійснено розрахунки за надані послуги.

При цьому, позивачем, у зв`язку із нарахуванням ОСОБА_2 . доходу, сплачено податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та ЄСВ.

Отже відповідачем, під час проведення інспекційного відвідування, не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 здійснював функції (виконував роботу), яким би були притаманні ознаки трудових відносин, а саме: не було встановлено наявність робочого місця; не було встановлено систематичне виконання робіт згідно із специфікою діяльності закладу та його розпорядку діяльності; не було встановлено підпорядкування ОСОБА_2 правилам внутрішнього трудового розпорядку; не було встановлено систематичність оплати труда ОСОБА_2 , що б свідчило про виплату працівнику гарантованої заробітної плати, оскільки за цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи (надання послуг) і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата (що мало місце у спірному випадку).

При цьому, встановлені обставини справи свідчать про те, що висновки про порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України відповідачем зроблено виключно із аналізу положень цивільно-правової угоди. Але з таким аналізом цивільно-правової угоди суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на вищевикладені ознаки трудової та цивільно-правової угоди.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року по справі №160/359/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст.329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 11.06.2019р.

Повний текст постанови складено 12.06.2019р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк