Рішення

від 25.02.2019 по справі 140/2777/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року ЛуцькСправа № 140/2777/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 і Д до Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень в частині,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 і Д (далі - ТзОВ ОСОБА_2 і Д , позивач) звернулося з позовом до Волинської обласної державної адміністрації (далі - Волинська ОДА, відповідач) про визнання протиправними та скасування пунктів 2 розпоряджень голови Волинської обласної державної адміністрації від 02.11.2018 №№727 і 728 у частині встановлення орендної плати в розмірі 8% нормативно-грошової оцінки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що розпорядженням голови Волинської ОДА від 02.11.2018 №727 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу земельної ділянки в оренду і встановлено орендну плату у розмірі 8% нормативно-грошової оцінки. Водночас розпорядженням голови Волинської ОДА від 02.11.2018 №728 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності, поновлено договір оренди землі та встановлено орендну плату у розмірі 8% нормативно-грошової оцінки землі. Позивач вважає, що встановлена відповідачем орендна плата у розмірі 8% нормативно-грошової оцінки суперечить умовам договору оренди землі від 15.06.2016 №31, укладеного між Волинською ОДА та ТзОВ ОСОБА_2 і Д , а також підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), яким передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. З огляду на вказане позивач просить визнати протиправними та скасувати пункти 2 розпоряджень голови Волинської ОДА від 02.11.2018 №№727 і 728 у частині встановлення орендної плати в розмірі 8% нормативно-грошової оцінки.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1-1а).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.44-47) позовні вимоги ТзОВ ОСОБА_2 і Д не визнав, посилаючись на те, що пункти 2 розпоряджень голови облдержадміністрації від 02.11.2018 №№727 і 728, якими передбачено встановлення орендної плати у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки, цілком відповідають вимогам статті 288 ПК України. Зміни, внесені в підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України на підставі Закону України від 07.12.2017 № 2245-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році набрали чинності з 01.01.2018. У зв'язку з виникненням спору щодо правомірності встановлення облдержадміністрацією розміру орендної плати ТзОВ ОСОБА_2 і Д у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки, Волинська ОДА 13.12.2018 за № 8708/46/2-18 звернулася з письмовим запитом до Головного управління ДФС у Волинській області щодо надання роз'яснення з питання застосування пункту 228.5 статті 288 ПК України, а саме: яку ставку необхідно застосувати облдержадміністрації при визначенні орендної плати позивачу - у розмірі не більше 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі (пп. 288.5.1. п. 228.5 ст. 288 ПК України) чи у розмірі не більше 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2. п. 228.5 ст. 288 ПК України). Зважаючи на письмову відповідь Головного управління ДФС у Волинській області від 19.12.2018 № 345/9/03-20-12-03-12 Волинська ОДА вважає, що є правомірним встановлення річної орендної плати у розмірі від 3 до 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Крім того, статтею 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. За вказаних підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТзОВ ОСОБА_2 і Д 05.04.2013 отримало спеціальний дозвіл за №5754, що виданий на підставі наказу Державної служби геології та надр України від 21.02.2013 №85, на користування надрами, а саме: видобування піску, придатного для виготовлення штукатурних розчинів для опоряджувального шару, для дорожнього будівництва, для рекультивації, благоустрою, планування, в Копиллівському родовищі Маневицького району Волинської області площею 10,1 га (а.с.9).

14.11.2013 Волинською обласною радою наданий позивачу акт гірничого відводу з метою розробки Копиллівського родовища пісків з терміном чинності акта 15 років (до 05.04.2028 року) (а.с.6).

15.06.2015 між Волинською обласною державною адміністрацією (орендодавець) в особі голови Маневицької районної державної адміністраці ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 і Д (орендарем) укладено договір оренди землі №31 (далі - договір оренди) (а.с.7-9). Предметом договору оренди є строкове платне користування земельною ділянкою, передбаченою для розташування кар'єру для видобування піску, яка знаходиться на території Копиллівської сільської ради Маневицького району Волинської області, загальною площею 2,8976 га. Даним договором передбачено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 1270182,83 грн., та встановлено розмір орендної плати - 3% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 38105,49 грн. в рік. Договір оренди укладено на 3 роки.

Згідно з актом Державної приймальної комісії про прийняття робіт по гірничо-технічній рекультивації Копиллівського родовища пісків від 18.10.2017 рішенням комісії встановлено, що на земельній ділянці загальною площею 2,5 га, що знаходиться на території Копиллівської сільської ради за межами населених пунктів, роботи по технічній рекультивації виконані повністю (а.с.10-11).

25.01.2018 ТзОВ ОСОБА_2 і Д звернулось до Волинської ОДА із клопотанням, в якому просило надати згоду на поділ земельної ділянки, що перебуває в оренді згідно з договором №31 від 15.06.2015, укладеним між Волинською ОДА та товариством, площею 2,8976 га на частини: 2,5 га та 0,3976 га у зв'язку зі здачею частини рекультивованої земельної ділянки (а.с.14).

Розпорядженням голови Волинської ОДА від 19.02.2018 №116 надано згоду ТзОВ ОСОБА_2 і Д на поділ земельної ділянки площею 2,8976 га, розташованої за межами населених пунктів Копиллівської сільської ради Маневицького району, яка перебуває в оренді на підставі договору оренди землі від 15.06.2015, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 18.06.2015 за №10094968, на дві земельні ділянки орієнтовними площами 2,5 га та 0,3976 га (а.с.19).

ТзОВ ОСОБА_2 і Д у клопотаннях до голови Волинської ОДА від 05.06.2018 №5 та 06.07.2018 №9 просило припинити дію права оренди на земельну ділянку згідно з договором №31 від 15.06.2015, площею 2,8976 га, внести зміни в частині зменшення площі земельної ділянки на 2,5 га у зв'язку зі здачею рекультивованої земельної ділянки та продовжити договір оренди на земельну ділянку площею 0,3976 га (а.с.16, 18).

Розпорядженням голови Волинської ОДА від 02.11.2018 №728 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності та поновлення договору оренди землі затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 2,8976 га, яка перебуває в оренді ТзОВ ОСОБА_2 і Д , на дві земельні ділянки площею 2,5 га та 0,3976 га, що розташовані за межами населених пунктів Копилліської сільської ради Маневицького району (пункт 1 розпорядження); поновлено ТзОВ ОСОБА_2 і Д договір оренди землі від 15.06.2015, номер запису про інше речове право №10094968 від 18.06.2015, та внесено зміни в частині площі земельної ділянки і кадастрового номеру з 2,8976 га на 0,3976 га, розташованої за межами населених пунктів Копиллівської сільської ради Маневицького району, шляхом укладення додаткової угоди, продовживши його дію на 3 роки, встановивши річну орендну плату за земельну ділянку у розмірі 8% нормативно-грошової оцінки (пункт 2 розпорядження) (а.с.20).

Крім того, судом встановлено, що 27.10.2017 ТзОВ ОСОБА_2 і Д звернулось до голови Волинської ОДА із клопотанням за №28, у якому просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 6 років орієнтовною площею 3,5 га під другу чергу кар'єру для видобування піску на Копиллівському родовищі за межами населених пунктів Копиллівської сільської ради Маневицького району Волинської області у зв'язку з відпрацюванням та здачею частини рекультивованої земельної ділянки (а.с.21).

Розпорядження голови Волинської ОДА від 28.12.2017 №701 дозволено ТзОВ ОСОБА_2 і Д розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 6 років орієнтовною площею 3,5 га земель запасу іншого призначення (відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски)) під другу чергу кар'єру для видобування піску на Копиллівському родовищі пісків відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 05.04.2013 №5754, розташованої за межами населених пунктів Копиллівської сільської ради Маневицького району (а.с.29).

У клопотаннях від 07.06.2018 №7 та 06.07.2018 №8 ТзОВ ОСОБА_2 і Д просило голову Волинської ОДА затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 6 років товариству площею 3,4248 га під другу чергу кар'єру для видобування піску на Копиллівської родовищі за межами населених пунктів Копиллівської сільської ради Маневицького району Волинської області (а.с.22, 24).

Відповідно до розпорядження голови Волинської ОДА від 02.11.2018 №727 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 3,4248 га в оренду ТзОВ ОСОБА_2 і Д на 6 років під другу чергу кар'єру для видобування піску на Копиллівському родовищі пісків відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 05.04.2013 №5754, розташованої за межами населених пунктів Копиллівської сільської ради Маневицького району (пункт 1 розпорядження); передано ТзОВ ОСОБА_2 і Д земельну ділянку загальною площею 3,4248 га земель запасу іншого призначення (відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски)) в оренду на 6 років під другу чергу кар'єру для видобування піску на Копиллівському родовищі пісків відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 05.04.2013 №5754, розташовану за межами населених пунктів Копиллівської сільської ради Маневицького району, та встановлено орендну плату в розмірі 8% нормативно-грошової оцінки (пункт 2 розпорядження) (а.с.28).

Надаючи правову оцінку відповідності вимогам закону оскаржуваних розпоряджень в частині визначення розміру орендної плати, суд приходить до таких висновків.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані ПК України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України), Законом України Про оренду землі від 06.10.1998 №161-ХІV (далі - Закон №161-ХІV).

Відповідно до частин першої, другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №161-ХІV об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина перша статті 6 Закону №161-ХІV).

Статтею 13 вказаного Закону вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Водночас приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 10.2. статті 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Вказане положення кореспондується з нормами статті 21 Закону №161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Так, пунктами 288.1 - 288.4 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Отже, ПК України визначає обов'язок орендаря сплачувати податок у формі орендної плати.

Згідно з підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України (станом на момент укладення договору оренди від 15.06.2015) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, на момент укладення договору оренди (15.06.2015) законодавцем було визначено граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки (найменшу - 3% та найвищу - 12%).

Зазначений розмір орендної плати також передбачений Положенням про механізм справляння та порядок плати за землю, затвердженого рішенням Копиллівської сільської ради Маневицького району Волинської області від 29.01.2015 №43/5 із змінами, внесеними рішенням від 30.12.2016 №12/9 (пункт 13.5 Положення) (а.с.63-69).

Разом з тим, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07.12.2017 №2245-VIII, який набув чинності з 01.01.2018, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України викладено в новій редакції, якою передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Отже, з 01.01.2018 з врахуванням положень підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначено не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, що свідчить про правову колізію норм даного закону.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, оскільки норми ПК України визначають розмір орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, не більше 3 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України) та не більше 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.п.288.5.2 п.288.5 ст.288 ПК України) і вказані норми прямо суперечать одна одній та припускають неоднозначне трактування обов'язку платника по сплаті орендної плати, тому в силу вимог п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.56.21 ст.56 ПК України рішення приймається на користь платника.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оспорювані розпорядження голови Волинської ОДА в частині встановлення розміру орендної плати - 8% нормативно-грошової оцінки земельних ділянок прийняті без врахування вищевказаних норм ПК України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню в межах заявлених позивачем позовних вимог.

При цьому суд не бере до уваги лист Головного управління ДФС у Волинській області від 19.12.2018 №345/9/03-20-12-03-12 (а.с.48-49), яким надано роз'яснення щодо визначення розміру орендної плати та на який посилається відповідач, оскільки вказаний лист носить інформативний характер і не є обов'язковим для врахування при прийнятті відповідного рішення. Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що вказаний лист був надісланий на адресу Волинської ОДА вже після прийняття оспорюваних розпоряджень голови.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської ОДА на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 3524,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №401 від 09.01.2019 (а.с.40).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2 розпоряджень голови Волинської обласної державної адміністрації від 02 листопада 2018 року №727 та №728 в частині встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 і Д орендної плати в розмірі 8% нормативно-грошової оцінки.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 і Д (43000, Волинська обл., м.Луцьк, пр-т Молоді, 23/68, код ЄДРПОУ 35683914) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської обласної державної адміністрації (43000, Волинська обл., м.Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926) судові витрати в сумі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_4Плахтій

Повне судове рішення складено 01 березня 2019 року.