Постанова

від 20.06.2007 по справі 4/16-22/3

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/16-22/3

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 червня 2007 р.                                                                                   № 4/16-22/3  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЛьвівського відкритого акціонерного товариства “Елегант”

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 р.

у справі№ 4/16-22/3

господарського судуЛьвівської області

за позовомПрокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал”

доЛьвівського відкритого акціонерного товариства “Елегант”

простягнення 5 009,25 грн. плати за скид понаднормативнихзабруднень та стягнення 2 021,96 грн. пені

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Коваль Р.П., дов. № 36-8 від 15.09.2006 р.;

відповідача:— не з'явились;

прокуратури:— не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2004 р. Прокурор Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” (далі –Водоканал) звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Львівського відкритого акціонерного товариства “Елегант” (далі –Товариство) на користь Водоканалу 4 145,59 грн. та у доход міського бюджету –863,66 грн.

Позовні вимоги Прокурор Личаківського району м. Львова обґрунтовував тим, що Товариство, в порушення норм Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та умов договору № 301861 від 28.11.2002 р. (далі –Договір № 301861), укладеного з Водоканалом, не здійснило технічних та інших заходів для запобігання забрудненню стічних вод, що скидаються у каналізацію м. Львова, а тому, виходячи з норм Правил приймання стічних вод підприємств у системі міської каналізації Львова, затверджених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 292 від 18.09.2002 р., Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 37 від 19.02.2002 р. (далі –Інструкція) та Договору № 301861, має додатково сплатити Водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, що становить 4 145,59 грн. та до міського фонду охорони навколишнього середовища, утвореного у складі міського бюджету –863,66 грн.

Заявою № 36-5195 від 06.10.2006 р. (а. с. 57) П Водоканал збільшив розмір позовних вимог і просив господарський суд Львівської області, окрім сум, зазначених у позовній заяві, додатково стягнути з Товариства пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань: 1 617,58 грн. –на його користь, 404,40 грн. –у доход міського бюджету.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.11.2006 р. (суддя Хабіб М.І.) позовні вимоги Водоканалу задоволено частково: з Товариства на його користь стягнуто 4 145,59 грн. та в доход міського бюджету –863,66 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 р. (колегія суддів: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2006 р. залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані обґрунтованістю позовних вимог Водоканалу, окрім частини вимог про стягнення пені, оскільки таке стягнення не передбачено Договором № 301861.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 р. і рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2006 р. та прийняти нове рішення. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами неправильно застосовано ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, не враховано того, що  Прокурор Личаківського району м. Львова подав позов в інтересах суб'єкта підприємницької діяльності, а не державного органу, не з'ясовано обставин, які мають значення для вирішення спору.

Водоканал скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 р. та рішення господарського суду Львівської області від 09.11.2006 р. –без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Водоканал обґрунтовує тим, що доводи Товариства, наведені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а усі обставини, які мають значення для справи, встановлено.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– між Товариством та Водоканалом укладено Договір № 301861, згідно умов якого Водоканал зобов'язано надавати послуги з забезпечення питною водою та приймання стічних вод, а Товариство –здійснювати забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і оплачувати вартість наданих послуг на умовах, визначених вказаним договором та законодавством України;

– п. 2.2.1 Договору № 301861 зобов'язано Товариство отримати дозвіл на скид стічних вод, погодивши проект Ліміту на скид забруднюючих речовин;

– Ліміт № 220 на скид забруднюючих речовин у систему міської каналізації Товариством затверджено Водоканалом 24.12.2003 р., він є діючим з 01.01.2004 р.;

– 17.02.2004 р. представниками Водоканалу у присутності представників Товариства відібрані проби стічних вод для проведення хімічних аналізів, про що складено акт № 1179;

– згідно результатів вимірювань, проведених Хіміко-бактеріологічною  лабораторією Водоканалу, показники якості стічних вод  Товариства перевищують норми, встановлені Лімітом № 220 на скид забруднюючих речовин у систему міської каналізації;

– за перевищення допустимих норм якісних показників стічних норм Водоканалом нарахована додаткова плата у сумі 5 009,25 грн.;

– 14.06.2004 р. Водоканалом до Товариства була пред'явлена претензія № 1342 разом з рахунком П 1 № 1342/ЕК та П2 № 11342/ВК на додаткову плату за скид понаднормативних забруднень;

– рахунки Водоканалу П 1 № 1342/ЕК та П 2 № 11342/ВК оплачені Товариством не були;

–претензія Водоканалу № 1342 була відхилена листом Товариства № 01/04 від 23.07.2004 р.

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 44 ВК України водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Згідно з п. п. 2.1 та 2.4 Правил Приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. № 37, водоканали мають право пред'являти Підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання, а Підприємства зобов'язані оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників.

П. 3.2 Інструкції передбачає, що при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах Підприємств, що скидаються у систему каналізації, порівняно з встановленими місцевими Правилами приймання, Підприємства сплачують Водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих понаднормативно забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

П. п. 4.1 та 4.2 Інструкції встановлюють, що плата за скид стічних вод Підприємств у системи каналізації населених пунктів уноситься Підприємствами згідно з розрахунками Водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки Водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором. У разі прострочення платежів з Підприємств стягується пеня згідно з умовами договору. Плата за скид понаднормативних забруднень розподіляється таким чином:

20 відсотків перераховуються Водоканалом до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворені в складі сільських, селищних, міських бюджетів;

80 відсотків залишаються у розпорядженні Водоканалу і використовуються на відшкодування збитків Водоканалу, викликаних цими скидами, на ремонт і поліпшення експлуатації каналізаційної мережі та очисних споруд, а також на розвиток каналізаційного господарства населеного пункту.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про обґрунтованість позовних вимог Водоканалу про стягнення з Товариства плати за скид понаднормативних забруднень.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на те, що Прокурор Личаківського району м. Львова подав позов в інтересах суб'єкта підприємницької діяльності, а не державного органу, спростовується змістом позовної заяви, з якої вбачається, що:

– позов подано в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Водоканалу;

– рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 292 від 18.09.2002 р. Водоканалу делеговано повноваження щодо забезпечення контролю за дотриманням вимог до складу стічних вод підприємств та інформування органів державного контролю і прокуратури про відповідні виявлені порушення;

– інтереси держави полягають у запобіганні негативного впливу господарської та іншої діяльності суб'єктів господарювання на навколишнє природне середовище.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновку апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Львівського відкритого акціонерного товариства “Елегант” залишити без задоволення, а  постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 р. у справі № 4/16-22/3 господарського суду Львівської області –без змін.

Головуючий суддя                                                   Г.А. Кравчук

Суддя                                                                      Г.М. Мачульський

 Суддя                                                                      В.І. Шаргало