Рішення

від 18.02.2019 по справі 500/2733/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2733/18

18 лютого 2019 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб'юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

представника позивача Мартинюка Т.Б.,

представника відповідача Чорнописької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оптімус" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Оптімус" (далі - позивач, ТОВ "Агро Оптімус") із позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Тернопільській області), в якому просив:

- скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 13.07.2018 №0006541401, №0006551401 та №0006571401;

- стягнути з ГУ ДФС у Тернопільській області витрати пов'язані із сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Агро Оптімус", за наслідками якої складено акт від 26.06.2018 №1765/19-00-14-01/40318113. Згідно висновків, наведених в акті, при проведенні перевірки ГУ ДФС в Тернопільській області зафіксовані порушення, які вмотивовані тим, що господарські операції за договорами, укладеними позивачем із ТОВ "Конад Груп", ТОВ "Бест Пріоріті", ТОВ "Астелайт", ТОВ "Компані Груп" не спричинили настання реальних правових наслідків.

Позивач зазначає, що право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ виникає у платника у разі реального вчинення господарських операцій з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наявні первинні документи підтверджують фактичний рух активів (соєва олія) від контрагентів до ТОВ "Агро Оптімус", а також показують зміну грошових зобов'язань (рух коштів) між сторонами договорів. Жодних порушень законодавства при складанні цих документів під час проведення перевірки ГУ ДФС в Тернопільській області не виявлено.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13.07.2018 №0006541401, №0006551401, №0006571401.

Позивач вважає, що зазначені рішення винесені відповідачем без належних підстав, а тому, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 18.12.2018 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.01.2019.

На адресу суду 08.01.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позову не визнає та просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (аркуші справи 2-5, том ІІ).

В обґрунтування представником відповідача зазначено, що згідно з даними ЄРПН перевіркою не встановлено джерело походження, виробника соєвої олії та не підтверджено легальність руху продукції в "ланцюгу" постачання від виробника до ТОВ "Конад Груп", ТОВ "Бест Пріоріті", ТОВ "Астелайт", ТОВ "Компані Груп" оскільки податкові накладні на придбання соєвої олії зазначеними вище суб'єктами господарювання відсутні, факт придбання ними соєвої олії відсутній. Фіктивне введення в обіг товару - це первинне нереальне постачання ідентифікованого товару платником податків, який його документально оформив. Фіктивне введення в обіг товару характеризується "обривом" ланцюгів постачання.

Відповідач вважає, що висновок, зроблений за результатами документальної виїзної планової перевірки ТОВ "Агро Оптімус" правомірний та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Ухвалою суду від 13.02.2019, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та ухвалено перейти до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обґрунтування, зазначені у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ "Агро Оптімус" зареєстроване Тернопільським міським управлінням юстиції 03.03.2016 та перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Агро Оптімус" податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 03.03.2016 по 31.03.2018.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Агро Оптімус" від 26.06.2018 № 1765/19-00-14-01/40318113 (далі - акт) (аркуші справи 204 - 261, том І).

Згідно висновків акту при проведенні перевірки зафіксовані наступні порушення:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 5 , п.21 П(С)БО "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N290 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 N860/4153 ТОВ "Агро Оптімус" занижено податок на прибуток підприємств в сумі 2 842 339 грн, в тому числі, за 2 квартал 2017 року в сумі 72939 грн, 3 квартал 2017 року в сумі 2254606 грн, 4 квартал 2017 року в сумі 301132 грн та 1 квартал 2018 року в сумі 213662 грн;

пп. 44.1, 44.2, ст. 44, п. 198.1., п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, пп. 5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за N159/28289 (із змінами і доповненнями), а саме: встановлено завищення нарахування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 3 080 993 грн, у тому числі за липень 2017 року в сумі 1136177 грн., за серпень 2017 року в сумі 1122708 грн., за вересень 2017 року в сумі 327159грн., за листопад 2017 року в сумі 334591 грн. та за березень 2017 в сумі 160358 грн., також ТОВ "Агро Оптімус" завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації з ПДВ) за березень 2018 р. в сумі 170392 грн.

Викладені в акті відповідачем висновки про порушення ТОВ "Агро Оптімус" податкового законодавства мотивовані тим, що господарські операції за договорами, укладеними позивачем із контрагентами ТОВ "Конад Груп", ТОВ "Бест Пріоріті", ТОВ "Астелайт", ТОВ "Компані Груп" не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо господарських операцій ТОВ "Агро Оптімус" із ТОВ "Конад Груп" судом встановлено наступні обставини.

На час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Конад Груп", вказаний контрагент був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також був платником податку на додану вартість згідно даних реєстру розміщених на офіційному сайті ДФС України.

Отже, зазначений суб'єкт господарювання мав правомочність для укладення договорів та здійснення відповідних господарських операцій.

Між ТОВ "Агро Оптімус" та ТОВ "Конад Груп" укладено договір поставки від 10.07.2017 № 10/07-17 (аркуші справи 87-88, том І). За умовами цього договору ТОВ "Конад Груп" зобов'язався поставити та передати власність, а ТОВ "Агро Оптімус" прийняти та оплатити товар - олію соєву.

Договір підписаний від імені уповноважених осіб сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Передача товару від покупця до продавця відбувалась згідно наступних видаткових накладних: від 14.07.17 №1407-3, від 20.07.17 №2007 та №2007-2, від 24.07.17 №2407, від 25.07.17 №2507 та №2507-2, від 27.07.17 №2707, від 31.07.17 №3107 та №3107-2, від 01.08.17 №0108, від 02.08.17 №0208, від 08.08.17 №0808, від 10.08.17 №1008, від 15.08.17 №1508, від 16.08.17 №1608, від 19.08.17 №1908, від 31.08.17 №3108 та №3108-2, від 02.09.17 №0209, від 06.09.17 №0609-2 та № 0609-2, від 07.09.17 №0709 та №0709-2, від 08.09.17 №0809, від 13.09.17 №1309, від 25.09.17 №2509 (аркуші справи 98, 101, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125, 128, 131, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158, 161, 164, 167, 170, 173, том І).

З метою транспортування товару (соєва олія) ТОВ "Агро Оптімус" укладались договори перевезення із наступними суб'єктами господарювання: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ПП "Сейла і Ко", ТОВ "Танк Транс Україна", ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9Є, що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2), які містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору протягом липня-вересня 2017 року ТОВ "Конад Груп" поставлено позивачу товар (соєву олію) у загальній кількості 599,53 т на суму 12 628 624 грн.

Враховуючи той факт, що ТОВ "Агро Оптімус" в подальшому увесь товар (соєва олія) експортувався в Польщу, то при транспортуванні товару складались міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR): від 01.08.17 №529457 та №588449, від 02.08.17 без номера та №855931, від 04.09.17 №855904, від 06.09.17 №855903 та №095618, від 07.09.17 №855988 та №855991, від 08.08.2017, від 08.09.17 №855990, від 11.08.17, від 13.09.17 №588420, від 15.08.17, від 16.08.17, від 17.07.17, від 19.08.17 №026468, від 21.07.17 №186618 та , від 24.07.17 №2, від 25.09.17, від 26.07.17, від 28.07.17, від 31.08.17 №855933, від 01.09.17 (аркуші справи 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151,154, 157, 160, 163, 166, 169, 172, 175, том І).

Вказані міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) підтверджують факт транспортування товару.

З метою виконання обов'язку визначеного договором, позивачем оплачено кошти товариству "Конад Груп" за поставлений товар в загальній сумі 12 628 624 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: від 14.07.17 №1414131365 та №575, від 19.07.17 №583, №584, №582 та №1414131366, від 28.07.17 №1414131372, від 01.08.17 №1414131375, від 14.08.17 №1414131392, від 30.08.17 №1, від 31.08.17 №1414131408, від 15.09.17 №629, від 20.09.17 №1414131425, від 13.10.17 №26 (аркуші справи 90-96, том І).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ "Конад Груп" складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 14.07.17 №66, від 20.07.17 №82, №83, №84, №85, №86, №87, від 28.07.17 №91, №92, від 01.08.17 №8, від 10.08.17 №16, від 14.08.17 №24, №25, №26, від 19.08.17 №28, від 28.08.17 №39, №40, №41, №42, від 30.08.17 №44, №45, №46, №48, від 20.09.17 №51, від 23.10.17 №53 (аркуші справи 176-200, том І).

На підставі зазначених податкових накладних ТОВ "Агро Оптімус" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні періоди.

Щодо господарських операцій ТОВ "Агро Оптімус" із ТОВ "Бест Пріоріті" судом встановлено наступні обставини.

На час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бест Пріоріті", вказаний контрагент був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також був платником податку на додану вартість згідно даних реєстру розміщених на офіційному сайті ДФС України.

Отже, зазначений суб'єкт господарювання мав правомочність для укладення договорів та здійснення відповідних господарських операцій.

Між ТОВ "Агро Оптімус" та ТОВ "Бест Пріоріті" укладено договір поставки від 02.10.2017 №02/10-17 (аркуші справи 65-66, том І). За умовами цього договору ТОВ "Бест Пріоріті" зобов'язався поставити та передати власність, а ТОВ "Агро Оптімус" прийняти та оплатити товар - олію соєву.

Договір підписаний від імені уповноважених осіб сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

На виконання умов договору протягом жовтня 2017 року ТОВ "Бест Пріоріті" поставлено позивачу товар (соєва олія) у загальній кількості 91,46 т на суму 2 007 547грн.

Передача товару від покупця до продавця відбувалась згідно наступних видаткових накладних: від 05.10.17 №0510 , від 06.10.17 №0610 та №6110-2, від 12.10.17 №1210 (аркуші справи 69, 72, 75, 78, том І).

З метою транспортування товару (соєва олія) товариством "Агро Оптімус" укладались договори перевезення із наступними суб'єктами господарювання: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_9, що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2), які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи той факт, що ТОВ "Агро Оптімус" в подальшому увесь товар (соєва олія) експортувався в Польщу, а тому, при транспортуванні товару складались міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR): від 05.10.17 №596951, від 06.10.17 №095627, від 12.10.17 (аркуші справи 71, 74, 77, 80, том І).

Вказані міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) підтверджують факт транспортування товару.

На виконання умов договору позивачем оплачено кошти товариству "Бест Пріоріті" за поставлений товар в загальній сумі 2 019 400 грн., вказаний факт підтверджується платіжним дорученням від 05.10.17 №1414131437 (аркуш справи 68, том І).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ "Бест Пріоріті" складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 03.10.17 №1, №2, №3, №4 (аркуші справи 81- 84, том І) .

На підставі цих накладних ТОВ "Агро Оптімус" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні періоди.

Щодо господарських операцій ТОВ "Агро Оптімус" із ТОВ "Астелайт" судом встановлено наступні обставини.

На час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Астелайт", вказаний контрагент був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також був платником податку на додану вартість згідно даних реєстру, розміщених на офіційному сайті ДФС України.

Отже, зазначений суб'єкт господарювання мав правомочність для укладення договорів та здійснення відповідних господарських операцій.

Між ТОВ "Агро Оптімус" та ТОВ "Астелайт" укладено договір поставки від 15.06.2017 року № 2017-15/06 (аркуш справи 14 том І). За умовами цього договору ТОВ "Астелайт" зобов'язався поставити та передати власність, а ТОВ "Агро Оптімус" прийняти та оплатити товар - олію соєву.

Договір підписаний від імені уповноважених осіб сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

На виконання умов зазначеного договору, протягом червня-вересня 2017 року, ТОВ "Астелайт" поставлено позивачу товар (соєва олія) у загальній кількості 139,42 т на суму 2 888 342 грн.

Передача товару від покупця до продавця відбувалась згідно наступних видаткових накладних: від 27.06.17 №33 та № 35, від 05.07.17 №36, від 13.07.17 №38, від 19.07.17 №40, від 27.07.17 №44, від 26.09.17 №80 (аркуші справи 20, 21, 24, 27, 30, 33, 36 том І).

З метою транспортування товару (соєва олія) ТОВ "Агро Оптімус" укладались договори перевезення із наступними суб'єктами господарювання: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ПП "Сейла і Ко", ТОВ "Танк Транс Україна", ТОВ "Транс сервіс 1", що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2), які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що ТОВ "Агро Оптімус" в подальшому увесь товар (соєва олія) експортувався в Польщу, а тому, при транспортуванні товару складались міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR): від 30.06.17, від 06.07.17р., від 13.07.17, від 19.07.17, від 28.07.17, від 29.09.17 (аркуші справи 23, 26, 29, 32, 35, 38, том І).

Вказані міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) підтверджують факт транспортування товару.

З метою виконання обов'язку визначеного договором, позивачем оплачено кошти ТОВ "Астелайт" за поставлений товар в загальній сумі 2 888 341,92 грн., вказаний факт підтверджується платіжними дорученнями від 29.06.17 №544, від 30.06.17 №545, від 06.07.17 №1, від 13.07.17 №1, від 19.07.17 №579, від 27.07.17 №1414131369, від 26.09.17 №1414131427 (аркуші справи 16-19, том І).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ "Астелайт" складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 27.06.17 №13, №15, від 05.07.17р. №1, від 13.07.17 №3, від 19.07.17 №4, від 27.07.17 №12, від 26.09.17 №18 (аркуші справи 39- 45, том І).

На підставі зазначених податкових накладних ТОВ "Агро Оптімус" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні періоди.

Щодо господарських операцій ТОВ "Агро Оптімус" із ТОВ "Компані Груп" судом встановлено наступні обставини.

На час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компані Груп", вказаний контрагент був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також був платником податку на додану вартість згідно даних реєстру, розміщених на офіційному сайті ДФС України.

Отже, зазначений суб'єкт господарювання мав правомочність для укладення договорів та здійснення відповідних господарських операцій.

Між ТОВ "Агро Оптімус" та ТОВ "Компані Груп" укладено договір поставки від 20.03.2018 №2003-18 (аркуші справи 47-48, том І). За умовами цього договору ТОВ "Астелайт" зобов'язався поставити та передати власність, а ТОВ "Компані Груп" прийняти та оплатити товар - олію соєву.

Договір підписаний від імені уповноважених осіб сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Також підписані Специфікація №1 на поставку 22 т олії та Специфікація №2 на поставку 69 т олії (аркуші справи 49-50, том І).

На виконання умов даного договору, протягом березня 2018 року, ТОВ "Компані Груп" поставлено позивачу товар (соєва олія) у загальній кількості 65,34 т на суму 1 424 412,2 грн.

Передача товару від покупця до продавця відбувалась згідно наступних видаткових накладних: від 20.03.18 № 22, від 28.03.18 №25, від 28.03.18 № 25/1 (аркуші справи 53 56, 59, том І).

З метою транспортування товару (соєва олія) ТОВ "Агро Оптімус" укладались договори перевезення із ТОВ "Танк Транс Україна", що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2), які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи той факт, що ТОВ "Агро Оптімус" в подальшому увесь товар (соєва олія) експортувався в Польщу, а тому, при транспортуванні товару складались міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR): від 20.03.17, від 28.03.17(аркуші справи 55, 58, том І)

Вказані міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) підтверджують факт транспортування товару.

З метою виконання обов'язку визначеного договором, позивачем оплачено кошти ТОВ "Компані Груп" за поставлений товар в загальній сумі 2 007 547 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.03.18 №1414131521 та № 1414131522 (аркуш справи 52, том І).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ "Компані-Груп" складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 23.03.18 №33 та від 20.03.18 №32. На підставі цих накладних ТОВ "Агро Оптімус" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні періоди.

На підставі акту відповідачем 13.07.2018 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

1) №0006571401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3552923,75 грн, в тому числі 2842339,00 грн за податковими зобов'язаннями та 710584,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (аркуш справи 201, том І);

2) №0006541401, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3080993,00 грн та донараховано штрафні санкції на суму 770248,25 грн (аркуш справи 202, том І);

3) №0006551401, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 170392,00 грн (аркуш справи 203, том І).

Зазначені податкові повідомлення-рішення отримано позивачем засобами поштового зв'язку 19.07.2018.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135. ст. 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 98 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та надання послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з положеннями п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка платника податків або отримання ним товарів від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникає право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.

Право на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника в разі реального вчинення господарських операцій з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом, що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги до первинних документів, визначені Законом №996-XIV, кореспондують із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88).

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення №88, передбачено, що положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно з п. 1.2 розділу 1 Положення №88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи (податкові накладні, видаткові накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні, платіжні доручення) на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами - ТОВ Конад Груп , ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Астелайт , ТОВ Компані Груп , в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону №996-XIV, та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що зазначеними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, поставлявся товар (соєва олія), а позивач, в свою чергу, здійснював оплату за поставлений товар з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в установленому порядку.

Порушень законодавства при складанні цих документів під час проведення перевірки ГУ ДФС в Тернопільській області не виявлено.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 ПК України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти - ТОВ Конад Груп , ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Астелайт , ТОВ Компані Груп на момент здійснення господарських операцій за договорами поставки були зареєстровані як платники податків.

ГУ ДФС у Тернопільській області посилається на те, що ТОВ Агро Оптімус не представило до перевірки товарно-транспортні накладні, шляхові листи, що підтверджують факт доставки соєвої олії від ТОВ Конад Груп , ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Астелайт , ТОВ Компані Груп . В актах виконаних робіт на транспортування, заявках та вантажно-митних деклараціях, складених по взаємовідносинах з ТОВ Конад Груп встановлено розбіжність у місці навантаження.

Визначення та призначення товарно-транспортної накладної надається у Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363).

Згідно з Правилами №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського обліку, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до преамбули Правил №363 вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Отже, Правила №363 не встановлюють правил податкового обліку та не е законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкових зобов'язань чи податкового кредиту.

Товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно- матеріальних цінностей, вона належить до виду документів, що засвідчують факт перевезення.

Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, визначеною у постанові від 06.02.18р. № К/9901/2030/17 по справі № 821/589/17.

Суд критично оцінює твердження відповідача щодо не представлення документів, які підтверджують транспортування товару.

Так, ТОВ Агро Оптімус надано акти надання послуг перевезення, про що свідчить інформація наведена в акті перевірки, посадовими особами надано пояснення з приводу того, що шляхові листи та товарно-транспортні накладні, за формою для внутрішніх перевезеннях (в межах України), не складались. Натомість, враховуючи те, що товар (соєва олія) одразу після придбання експортувався товариством Агро Оптімус до Польщі, а тому, для перевезення оформлялись міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR), які і надавались ревізорам для перевірки.

Відмінність щодо місця загрузки товару в актах виконаних робіт на транспортування та СМR, спричинено тим, що в актах виконаних робіт зазначено фактичне місце навантаження товару, яке передбачене договором, тобто м. Первомайськ, а у СМR інформація заносилась із видаткових накладних, в яких вказана юридична адреса ТОВ Конад Груп - м. Кропивницький. Вказаний факт жодним чином не впливає на реальність самих господарських операцій.

Відповідач стверджує, що згідно інформаційних баз даних ДФС, ТОВ Конад Груп , ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Астелайт , ТОВ Компані Груп не подано звітів форми 1 ДФ, що унеможливлює придбання товару у фізичних осіб; не подано звітів щодо наявності основних засобів, не подано звітів щодо наявності найманих працівників.

Суд вважає, що такі твердження ГУ ДФС в Тернопільській області не свідчать про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. При проведенні перевірки не досліджувалась можливість залучення постачальником матеріально-технічних, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або в іншій не забороненій законом формі.

Також варто відмітити, що саме по собі не подання звітів не свідчить про відсутність господарських операцій із фізичними особами, відсутність найманих працівників чи основних засобів, ці обставини можуть лише свідчити про порушення контрагентом вимог законодавства щодо подання податкової звітності, за яке передбачена відповідальність (у вигляді штрафних санкцій) ст. 120 ПК України.

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Відповідач звертає увагу суду на те, що перевіркою встановлено, що ТОВ Агро Оптімус є фактичним вигодонабувачем відповідного активу (соєвої олії), дійсне джерело походження якої невідоме. Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних перевіркою не встановлено джерело походження, виробника соєвої олії та не підтверджено легальність руху продукції в ланцюгу постачання від виробника до ТОВ Конад Груп , ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Астелайт , ТОВ Компані Груп , оскільки податкові накладні на придбання соєвої олії зазначеними вище суб'єктами господарювання відсутні, факт придбання ними олії соєвої відсутній.

Суд вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, адже вони базуються лише на даних Єдиного реєстру податкових накладних, а первинні документи контрагента щодо придбання соєвої олії не досліджувались.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючого органу зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Посилання ГУ ДФС в Тернопільській області на те, що згідно інформації з баз даних постачальники контрагентів товариств Конад Груп , Бест Пріоріті , Астелайт , Компані Груп не могли постачати соєву олію, що призводить до нереальності господарських операцій позивача не відповідають дійсним обставинам справи.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі № 4842/11/2670.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 13 Постанови від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними . Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №808/1543/17, від 07.03.2018 у справі №804/3420/16.

Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України . Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови . Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Суд зауважує, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, зокрема сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних тощо не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податкового кредиту ПДВ, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України, зокрема, в Постанові від 17.11.2015 р. у справі № 2-а-4242/12/2170.

Разом із тим, в судовому засіданні досліджено надані представником позивача посвідчення про якість на олію соєву, що отримана ТОВ Агро Оптімус відповідно до згаданих вище договорів постачання від контрагентів ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Компані Груп , ТОВ Конад Груп , ТОВ Астелайт (аркуші справи 25-54, том II).

В свою чергу, відповідач зазначає, що до перевірки надано зазначені посвідчення про якість на соєву олію №80, №44, №40, №38, №36, №33 підписані директором ТОВ "Астелайт" Сечко А.А., в даних посвідченнях не зазначено, хто виробник соєвої олії. Згідно наданих до перевірки посвідчень про якість неможливо встановити походження соєвої олії.

Зазначені доводи відповідача суд не бере до уваги, оскільки, чинним законодавством не визначено конкретної форми свідоцтва чи посвідчення щодо якості товару, як і не передбачено обов'язкового зазначення у ньому відомостей щодо походження товару.

Отже, з аналізу первинної документації, норм чинного законодавства та особливостей спірних господарських операцій встановлюється їх реальність, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку. Відтак, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення позивачем відповідних сум витрат до складу витрат відповідного звітного (податкового) періоду та сум сплаченого контрагентам ПДВ до складу податкового кредиту ПДВ відповідного звітного (податкового) періоду.

Відповідач звертає увагу суду на те, що в провадженні Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінальних проваджень № 12017120020006961 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 191 КК України та № 32017120010000042 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 212 КК України стосовно ТОВ Конад Груп . Кримінальне провадження порушено за фактом привласнення державних коштів під час здійснення фінансово-господарської діяльності із закупівлі та реалізації товарів, робіт та послуг ТОВ Конад Груп в період 2016 - 2017 рр. на адресу реального сектору економіки, в тому числі підприємств, які здійснюють переробку та експорт продукції, що спричинило штучне завищення податкового кредиту та незаконне відшкодування ПДВ з державного бюджету України, чим державним інтересам завдано збитки (ухвала суду №1-кс/404/1761/17 від 12.09.2017).

Суд відхиляє такі доводи ГУ ДФС в Тернопільській області з огляду на наступне.

Згідно частини першої та другої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Як уже зазначалося судом, ТОВ Агро Оптімус (як покупець) перебувало у взаємовідносинах із ТОВ Конад Груп (як постачальник) на підставі договору поставки. Факт таких операцій між вказаними юридичними особами підтверджується дослідженими в даному судовому засіданні належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб підприємств-контрагентів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги).

Таку правову позицію відображено в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Додатково суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також суд наголошує на принципі індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ міститься наступний висновок: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Окрім того, у пункті 23 рішенні по справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

До того ж, судом досліджено первинну документацію та встановлено здійснення позивачем зі своїм контрагентом ТОВ Конад Груп господарських взаємовідносин у межах господарської діяльності.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, суд дійшов висновку, що викладені в акті висновки контролюючого органу є необґрунтованими, такими, що не відображають дійсні обставини справи, не підтверджені доказами, а прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.07.2018 №0006571401, №0006541401, №0006551401 - протиправними та підлягають скасуванню.

Беручи до уваги наведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судовий збір сплачений позивачем при поданні позову в сумі 113618,37 грн (платіжне доручення №8 від 12.12.2018) слід стягнути в його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оптімус" (місцезнаходження: вул. С. Бандери, 63, м. Тернопіль, 46013, код ЄДРПОУ: 40318113) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 39403535) про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.07.2018 №№0006541401, 0006551401, 0006571401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оптімус" сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 113 618,37 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.