Постанова

від 17.09.2019 по справі 500/2733/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року

Київ

справа №500/2733/18

адміністративне провадження №К/9901/19964/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Білоус О. В., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Хом`яка О. А. ,

представника позивача - Мартинюка Т. Б.,

представника відповідача - Рацина Р. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року (суддя Баб`юк П. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року (судді Ільчишин Н. В., Гуляк В. В., Довгополов О. М.) у справі № 500/2733/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Оптімус до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

13 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Оптімус (далі - ТОВ Агро Оптімус ) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області) від 13 липня 2018 року №0006541401, яким збільшено на 3552923,75 грн суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та №0006571401, яким зменшено на 170392,00 грн від`ємне значення податку на додану вартість (далі - ПДВ).

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що первинні документи підтверджують фактичний рух активів (соєва олія) від контрагентів до нього, а також показують зміну грошових зобов`язань (рух коштів) між сторонами договорів. Жодних порушень законодавства при складанні цих документів під час проведення перевірки ГУ ДФС в Тернопільській області не виявлено.

Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 18 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, позов задовольнив.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ ДФС в Тернопільській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ці рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

ТОВ Агро Оптімус подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що протягом 2017-2018 років між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Конад Груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Бест Пріоріті , Товариством з обмеженою відповідальністю Астелайт , Товариством з обмеженою відповідальністю Компані Груп укладено договори поставки олії соєвої.

На виконання умов цих договорів зазначені товариства поставляли позивачу товар (соєва олія); передача товару від покупця до продавця відбувалась згідно з видатковими накладними; з метою транспортування товару (соєва олія) ТОВ Агро Оптімус укладались договори перевезення; оскільки в подальшому увесь товар (соєва олія) експортувався в Польщу, то складались міжнародні товарно-транспортні накладні; позивачем оплачено кошти за поставлений товар; за наслідками здійснення господарських операцій позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні періоди на підставі складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних його контрагентів.

Підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень є висновки, викладені в акті перевірки від 26 червня 2018 року № 1765/19-00-14-01/40318113, згідно з якими позивач порушив вимоги: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5, 21 П(С)БО Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року №860/4153), внаслідок чого занизив на 2842339,00 грн податок на прибуток; пунктів 44.1, 44.2, статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704), пунктів 4 та 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289), внаслідок чого завищив на 3080993,00 грн нарахування з ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а також завищив на 170392,00 грн суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2018 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що матеріали справи містять всі первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні, платіжні доручення) на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами; за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в установленому порядку; позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій за договорами поставки соєвої олії були зареєстровані як платники податків.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі відповідають з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Зі змісту підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України вбачається, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни постачальниками його контрагентів, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення ТОВ Агро Оптімус податкового законодавства мотивовані тим, що господарські операції за договорами поставки соєвої олії, укладеними позивачем із контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю Конад Груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Бест Пріоріті , Товариством з обмеженою відповідальністю Астелайт , Товариством з обмеженою відповідальністю Компані Груп , не спричинили настання реальних правових наслідків. Так, контролюючий орган, зокрема зазначив, що неможливо встановити джерело походження та виробника соєвої олії, а також дослідити рух продукції по ланцюгу постачання, оскільки відсутні податкові накладні на придбання соєвої олії постачальниками контрагентів позивача, тобто не підтверджено придбання ними соєвої олії; у посвідченнях про якість товару не зазначено виробника соєвої олії; відсутні докази придбання або виготовлення постачальниками контрагентів соєвої олії; Кропивницьким ВП ГУНП в Кіровоградській області порушено кримінальне провадження № 12017120020006961 за фактом привласнення державних коштів під час здійснення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Конад Груп та проведено слідчі дії, внаслідок яких встановлено факти, які дають підстави вважати, що до вчинення кримінального правопорушення може бути причетна група осіб, зокрема директор зазначеного товариства.

Водночас, суди попередніх інстанцій, оцінивши з дотриманням норм статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази, надані позивачем на спростування доводів контролюючого органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками його господарських операцій, та особливостей спірних господарських операцій, встановили їх реальність. Відтак, суди дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем відповідних сум витрат до складу витрат відповідного звітного (податкового) періоду та сум сплаченого контрагентам ПДВ до складу податкового кредиту ПДВ відповідного звітного (податкового) періоду, а висновки контролюючого органу визнали необґрунтованими, такими, які базуються лише на даних Єдиного реєстру податкових накладних, без дослідження первинних документів контрагентів щодо придбання соєвої олії.

Ураховуючи встановлені судами під час розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в касаційній скарзі контролюючого органу доводи є необґрунтованими, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо підтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями з його контрагентами колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року та рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2019 року.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: О. В. Білоус

Є. А. Усенко