Постанова

від 22.05.2019 по справі 500/2733/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3915/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року (головуючого судді Баб`юка П.М.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження о 13 год. 10 хв. в м. Тернопіль повний текст рішення складено 28.02.2019 у справі №500/2733/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Оптімус до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Агро Оптімус 13.12.2018 звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області в якому просить скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 13.07.2018 №0006541401, №0006551401 та №0006571401.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що перевіркою встановлено порушення податкового законодавства, яке виявлене на підставі документальної планової виїзної перевірки ТзОВ Агро Оптімус з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.03.2016 по 31.03.2018 щодо взаємовідносин із ТОВ Конад Груп , ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Астелайт , ТОВ Компані Груп .

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано, що не перешкоджає апеляційному розгляду.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Олексюк Р.С. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача Мартинюк Т.Б. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, представників сторін у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Агро Оптімус податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 03.03.2016 по 31.03.2018.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Агро Оптімус від 26.06.2018 № 1765/19-00-14-01/40318113 (далі - акт) (аркуші справи 204 - 261, том І) та при проведенні перевірки зафіксовані порушення, а саме - пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 5, п.21 П(С)БО Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 №860/4153 ТОВ Агро Оптімус занижено податок на прибуток підприємств в сумі 2 842 339 грн, в тому числі, за 2 квартал 2017 року в сумі 72939 грн, 3 квартал 2017 року в сумі 2254606 грн, 4 квартал 2017 року в сумі 301132 грн та 1 квартал 2018 року в сумі 213662 грн; пп. 44.1, 44.2, ст. 44, п. 198.1., п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, пп. 5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (із змінами і доповненнями), а саме: встановлено завищення нарахування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 3 080 993 грн, у тому числі за липень 2017 року в сумі 1136177 грн., за серпень 2017 року в сумі 1122708 грн., за вересень 2017 року в сумі 327159 грн., за листопад 2017 року в сумі 334591 грн. та за березень 2017 в сумі 160358 грн., також ТОВ Агро Оптімус завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації з ПДВ) за березень 2018 р. в сумі 170392 грн.

Викладені в акті відповідачем висновки про порушення ТОВ Агро Оптімус податкового законодавства мотивовані тим, що господарські операції за договорами, укладеними позивачем із контрагентами ТОВ Конад Груп , ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Астелайт , ТОВ Компані Груп не спричинили настання реальних правових наслідків.

На підставі акту відповідачем 13.07.2018 винесено податкові повідомлення-рішення: - №0006571401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3552923,75 грн, в тому числі 2842339,00 грн за податковими зобов`язаннями та 710584,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (аркуш справи 201, том І); - №0006541401, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3080993,00 грн та донараховано штрафні санкції на суму 770248,25 грн (аркуш справи 202, том І); - №0006551401, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 170392,00 грн (аркуш справи 203, том І).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до статті 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1.2. наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1. Положення №88).

Згідно пункту 2.4 Положення № 88, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пунктів 5, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.12.1999 № 860/4153 Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пункт 134.1 статті 134 ПК України).

Відповідно до абз. а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту в умовах дії ПК України обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг.

При чому, наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях з постачання товарів/послуг, що фактично не здійснювались, а лише оформлених документально.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Колегія суддів враховує, щодо господарських операцій ТОВ Агро Оптімус із ТОВ Конад Груп судом встановлено наступні обставини.

На час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Конад Груп , вказаний контрагент був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також був платником податку на додану вартість згідно даних реєстру розміщених на офіційному сайті ДФС України.

Між ТОВ Агро Оптімус та ТОВ Конад Груп укладено договір поставки від 10.07.2017 № 10/07-17 (аркуші справи 87-88, том І). За умовами цього договору ТОВ Конад Груп зобов`язався поставити та передати власність, а ТОВ Агро Оптімус прийняти та оплатити товар - олію соєву та договір підписаний від імені уповноважених осіб сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Передача товару від покупця до продавця відбувалась згідно наступних видаткових накладних: від 14.07.17 №1407-3, від 20.07.17 №2007 та №2007-2, від 24.07.17 №2407, від 25.07.17 №2507 та №2507-2, від 27.07.17 №2707, від 31.07.17 №3107 та №3107-2, від 01.08.17 №0108, від 02.08.17 №0208, від 08.08.17 №0808, від 10.08.17 №1008, від 15.08.17 №1508, від 16.08.17 №1608, від 19.08.17 №1908, від 31.08.17 №3108 та №3108-2, від 02.09.17 №0209, від 06.09.17 №0609-2 та № 0609-2, від 07.09.17 №0709 та №0709-2, від 08.09.17 №0809, від 13.09.17 №1309, від 25.09.17 №2509 (аркуші справи 98, 101, 107, 110, 113, 116, 119, 122, 125, 128, 131, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158, 161, 164, 167, 170, 173, том І).

З метою транспортування товару (соєва олія) ТОВ Агро Оптімус укладались договори перевезення із суб`єктами господарювання: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ПП Сейла і Ко , ТОВ Танк Транс Україна , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2), які містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору протягом липня-вересня 2017 року ТОВ Конад Груп поставлено позивачу товар (соєву олію) у загальній кількості 599,53 т на суму 12 628 624 грн.

Також, ТОВ Агро Оптімус в подальшому увесь товар (соєва олія) експортував в Польщу та при транспортуванні товару складались міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR): від 01.08.17 №529457 та №588449, від 02.08.17 без номера та № 855931 , від 04.09.17 №855904, від 06.09.17 №855903 та №095618, від 07.09.17 №855988 та №855991, від 08.08.2017, від 08.09.17 №855990, від 11.08.17, від 13.09.17 №588420, від 15.08.17, від 16.08.17, від 17.07.17, від 19.08.17 №026468, від 21.07.17 №186618 та від 24.07.17 №2, від 25.09.17, від 26.07.17, від 28.07.17, від 31.08.17 №855933, від 01.09.17 (аркуші справи 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136 , 139 , 142 , 145 , 148, 151, 154, 157, 160, 163, 166, 169, 172, 175, том І) та відповідно вказані міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) підтверджують факт транспортування товару.

З метою виконання обов`язку визначеного договором, позивачем сплачено кошти товариству Конад Груп за поставлений товар в загальній сумі 12 628 624 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: від 14.07.17 №1414131365 та №575, від 19.07.17 №583, №584, №582 та №1414131366, від 28.07.17 №1414131372, від 01.08.17 №1414131375, від 14.08.17 №1414131392, від 30.08.17 №1, від 31.08.17 №1414131408, від 15.09.17 №629, від 20.09.17 №1414131425, від 13.10.17 №26 (аркуші справи 90-96, том І).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ Конад Груп складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 14.07.17 №66, від 20.07.17 №82, №83, №84, №85, №86, №87, від 28.07.17 №91, №92, від 01.08.17 №8, від 10.08.17 №16, від 14.08.17 №24, №25, №26, від 19.08.17 №28, від 28.08.17 №39, №40, №41, №42, від 30.08.17 №44, №45, №46, №48, від 20.09.17 №51, від 23.10.17 №53 (аркуші справи 176-200, том І).

На підставі зазначених податкових накладних ТОВ Агро Оптімус сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні періоди.

Щодо господарських операцій ТОВ Агро Оптімус із ТОВ Бест Пріоріті , який був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також був платником податку на додану вартість згідно даних реєстру розміщених на офіційному сайті ДФС України.

Між ТОВ Агро Оптімус та ТОВ Бест Пріоріті укладено договір поставки від 02.10.2017 №02/10-17 (аркуші справи 65-66, том І). За умовами цього договору ТОВ Бест Пріоріті зобов`язався поставити та передати власність, а ТОВ Агро Оптімус прийняти та оплатити товар - олію соєву, договір підписаний від імені уповноважених осіб сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

На виконання умов договору протягом жовтня 2017 року ТОВ Бест Пріоріті поставлено позивачу товар (соєва олія) у загальній кількості 91,46 т на суму 2 007 547грн., що підтверджують видаткові накладні: від 05.10.17 №0510, від 06.10.17 №0610 та №6110-2, від 12.10.17 №1210 (аркуші справи 69, 72, 75, 78, том І).

З метою транспортування товару (соєва олія) ТОВ Агро Оптімус укладались договори перевезення із суб`єктами господарювання: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_6. , що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2), які містяться в матеріалах справи.

Також, ТОВ Агро Оптімус в подальшому увесь товар (соєва олія) експортувався в Польщу, а тому, при транспортуванні товару складались міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR): від 05.10.17 №596951, від 06.10.17 №095627, від 12.10.17 (аркуші справи 71, 74, 77, 80, том І) і відповідно вказані міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) підтверджують факт транспортування товару.

На виконання умов договору позивачем сплачено кошти товариству Бест Пріоріті за поставлений товар в загальній сумі 2 019 400 грн., вказаний факт підтверджується платіжним дорученням від 05.10.17 №1414131437 (аркуш справи 68, том І).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ Бест Пріоріті складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 03.10.17 №1, №2, №3, №4 (аркуші справи 81- 84, том І), а на підставі цих накладних ТОВ Агро Оптімус сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні періоди.

Щодо господарських операцій ТОВ Агро Оптімус із ТОВ Астелайт , відповідний контрагент був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також був платником податку на додану вартість згідно даних реєстру, розміщених на офіційному сайті ДФС України.

Між ТОВ Агро Оптімус та ТОВ Астелайт укладено договір поставки від 15.06.2017 року № 2017-15/06 (аркуш справи 14 том І). За умовами цього договору ТОВ Астелайт зобов`язався поставити та передати власність, а ТОВ Агро Оптімус прийняти та оплатити товар - олію соєву, договір підписаний від імені уповноважених осіб сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

На виконання умов зазначеного договору, протягом червня-вересня 2017 року, ТОВ Астелайт поставлено позивачу товар (соєва олія) у загальній кількості 139,42 т на суму 2 888 342 грн., а передача товару від покупця до продавця відбувалась згідно видаткових накладних: від 27.06.17 №33 та № 35, від 05.07.17 №36, від 13.07.17 №38, від 19.07.17 №40, від 27.07.17 №44, від 26.09.17 №80 (аркуші справи 20, 21, 24, 27, 30, 33, 36 том І).

З метою транспортування товару (соєва олія) ТОВ Агро Оптімус укладались договори перевезення із суб`єктами господарювання: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ПП Сейла і Ко , ТОВ Танк Транс Україна , ТОВ Транс сервіс 1 , що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2), які містяться в матеріалах справи.

Також, ТОВ Агро Оптімус в подальшому увесь товар (соєва олія) експортувався в Польщу, а тому, при транспортуванні товару складались міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR): від 30.06.17, від 06.07.17, від 13.07.17, від 19.07.17, від 28.07.17, від 29.09.17 (аркуші справи 23, 26, 29, 32, 35, 38, том І) та вказані міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) підтверджують факт транспортування товару.

З метою виконання обов`язку визначеного договором, позивачем сплачено кошти ТОВ Астелайт за поставлений товар в загальній сумі 2 888 341,92 грн., вказаний факт підтверджується платіжними дорученнями від 29.06.17 №544, від 30.06.17 №545, від 06.07.17 №1, від 13.07.17 №1, від 19.07.17 №579, від 27.07.17 №1414131369, від 26.09.17 №1414131427 (аркуші справи 16-19, том І).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ Астелайт складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 27.06.17 №13, №15, від 05.07.17р. №1, від 13.07.17 №3, від 19.07.17 №4, від 27.07.17 №12, від 26.09.17 №18 (аркуші справи 39- 45, том І) та на підставі зазначених податкових накладних ТОВ Агро Оптімус сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні періоди.

Щодо господарських операцій ТОВ Агро Оптімус із ТОВ Компані Груп контрагент був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також був платником податку на додану вартість згідно даних реєстру, розміщених на офіційному сайті ДФС України.

Між ТОВ Агро Оптімус та ТОВ Компані Груп укладено договір поставки від 20.03.2018 №2003-18 (аркуші справи 47-48, том І). За умовами цього договору ТОВ Астелайт зобов`язався поставити та передати власність, а ТОВ Компані Груп прийняти та оплатити товар - олію соєву та договір підписаний від імені уповноважених осіб сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Також підписані Специфікація №1 на поставку 22 т олії та Специфікація №2 на поставку 69 т олії (аркуші справи 49-50, том І).

На виконання умов даного договору, протягом березня 2018 року, ТОВ Компані Груп поставлено позивачу товар (соєва олія) у загальній кількості 65,34 т на суму 1 424 412,2 грн.

Передача товару від покупця до продавця відбувалась згідно наступних видаткових накладних: від 20.03.18 № 22, від 28.03.18 №25, від 28.03.18 № 25/1 (аркуші справи 53 56, 59, том І).

З метою транспортування товару (соєва олія) ТОВ Агро Оптімус укладались договори перевезення із ТОВ Танк Транс Україна , що підтверджується митними деклараціями (форма МД-2), які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи той факт, що ТОВ Агро Оптімус в подальшому увесь товар (соєва олія) експортувався в Польщу, а тому, при транспортуванні товару складались міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR): від 20.03.17, від 28.03.17(аркуші справи 55, 58, том І) та вказані міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) підтверджують факт транспортування товару.

З метою виконання обов`язку визначеного договором, позивачем сплачено кошти ТОВ Компані Груп за поставлений товар в загальній сумі 2 007 547 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.03.18 №1414131521 та № 1414131522 (аркуш справи 52, том І).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ Компані-Груп складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 23.03.18 №33 та від 20.03.18 №32. На підставі цих накладних ТОВ Агро Оптімус сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у відповідні періоди.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять всі первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні, платіжні доручення) на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами - ТОВ Конад Груп , ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Астелайт , ТОВ Компані Груп , в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону №996-XIV, та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що відповідними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, поставлявся товар (соєва олія), а позивач, в свою чергу, здійснював оплату за поставлений товар з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в установленому порядку.

Також, суд звертає увагу, що згідно з підпунктом 180.1.1 пункту 180.1 статті 180 ПК України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Судом встановлено, що позивач та його контрагенти - ТОВ Конад Груп , ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Астелайт , ТОВ Компані Груп на момент здійснення господарських операцій за договорами поставки були зареєстровані як платники податків.

Доводи відповідача, що ТОВ Агро Оптімус не представило до перевірки товарно-транспортні накладні, шляхові листи, що підтверджують факт доставки соєвої олії від ТОВ Конад Груп , ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Астелайт , ТОВ Компані Груп та в актах виконаних робіт на транспортування, заявках та вантажно-митних деклараціях, складених по взаємовідносинах з ТОВ Конад Груп встановлено розбіжність у місці навантаження є спростовані, оскільки визначення та призначення товарно-транспортної накладної надається у Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363).

Згідно із Правилами №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського обліку, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до преамбули Правил №363 вони визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Отже, Правила №363 не встановлюють правил податкового обліку та не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкових зобов`язань чи податкового кредиту.

Товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, вона належить до виду документів, що засвідчують факт перевезення.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 821/589/17, відсутність товарно-транспортної накладної на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на що, певні недоліки у товарно-транспортних накладних або відсутність певних товарно-транспортних накладних, не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Суд не приймає твердження відповідача щодо не представлення документів, які підтверджують транспортування товару, оскільки, ТОВ Агро Оптімус надано акти надання послуг перевезення, про що свідчить інформація наведена в акті перевірки, посадовими особами надано пояснення з приводу того, що шляхові листи та товарно-транспортні накладні, за формою для внутрішніх перевезеннях (в межах України), не складались. Натомість, враховуючи те, що товар (соєва олія) одразу після придбання експортувався товариством Агро Оптімус до Польщі, а тому, для перевезення оформлялись міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR), які і надавались ревізорам для перевірки.

Відмінність щодо місця загрузки товару в актах виконаних робіт на транспортування та СМR, спричинено тим, що в актах виконаних робіт зазначено фактичне місце навантаження товару, яке передбачене договором, тобто м. Первомайськ, а у СМR інформація заносилась із видаткових накладних, в яких вказана юридична адреса ТОВ Конад Груп - м. Кропивницький. Вказаний факт жодним чином не впливає на реальність самих господарських операцій.

Відповідач посилається, що згідно інформаційних баз даних ДФС, ТОВ Конад Груп , ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Астелайт , ТОВ Компані Груп не подано звітів форми 1 ДФ, що унеможливлює придбання товару у фізичних осіб, не подано звітів щодо наявності основних засобів, не подано звітів щодо наявності найманих працівників.

Колегія суддів вважає, що такі доводи скаржника не свідчать про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. При проведенні перевірки не досліджувалась можливість залучення постачальником матеріально-технічних, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або в іншій не забороненій законом формі та позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Відповідач звертає увагу суду на те, що перевіркою встановлено, що ТОВ Агро Оптімус є фактичним вигодонабувачем відповідного активу (соєвої олії), дійсне джерело походження якої невідоме, однак згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних перевіркою не встановлено джерело походження, виробника соєвої олії та не підтверджено легальність руху продукції в ланцюгу постачання від виробника до ТОВ Конад Груп , ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Астелайт , ТОВ Компані Груп , оскільки податкові накладні на придбання соєвої олії зазначеними вище суб`єктами господарювання відсутні, факт придбання ними олії соєвої відсутній.

Суд вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, адже вони базуються лише на даних Єдиного реєстру податкових накладних, а первинні документи контрагента щодо придбання соєвої олії не досліджувались.

Посилання апелянта на те, що згідно інформації з баз даних постачальники контрагентів товариств Конад Груп , Бест Пріоріті , Астелайт , Компані Груп не могли постачати соєву олію, що призводить до нереальності господарських операцій позивача не відповідають дійсним обставинам справи.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Разом із тим, судом першої інстанції досліджено надані позивачем посвідчення про якість на олію соєву, що отримана ТОВ Агро Оптімус відповідно до згаданих вище договорів постачання від контрагентів ТОВ Бест Пріоріті , ТОВ Компані Груп , ТОВ Конад Груп , ТОВ Астелайт (аркуші справи 25-54, том II).

Однак, відповідач посилається, що до перевірки надано посвідчення про якість на соєву олію №80, №44, №40, №38, №36, №33 підписані директором ТОВ Астелайт Сечко А.А. , в даних посвідченнях не зазначено, хто виробник соєвої олії. Згідно наданих до перевірки посвідчень про якість неможливо встановити походження соєвої олії, суд не бере до уваги вказане, оскільки, чинним законодавством не визначено конкретної форми свідоцтва чи посвідчення щодо якості товару, як і не передбачено обов`язкового зазначення у ньому відомостей щодо походження товару.

Отже, з аналізу первинної документації, норм чинного законодавства та особливостей спірних господарських операцій встановлюється їх реальність, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку. Відтак, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність віднесення позивачем відповідних сум витрат до складу витрат відповідного звітного (податкового) періоду та сум сплаченого контрагентам ПДВ до складу податкового кредиту ПДВ відповідного звітного (податкового) періоду.

Відповідач звертає увагу суду на те, що в провадженні Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінальних проваджень № 12017120020006961 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 191 КК України та № 32017120010000042 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 212 КК України стосовно ТОВ Конад Груп . Кримінальне провадження порушено за фактом привласнення державних коштів під час здійснення фінансово-господарської діяльності із закупівлі та реалізації товарів, робіт та послуг ТОВ Конад Груп в період 2016 - 2017 рр. на адресу реального сектору економіки, в тому числі підприємств, які здійснюють переробку та експорт продукції, що спричинило штучне завищення податкового кредиту та незаконне відшкодування ПДВ з державного бюджету України, чим державним інтересам завдано збитки (ухвала суду №1-кс/404/1761/17 від 12.09.2017).

Колегія суддів вважає, що ТОВ Агро Оптімус (як покупець) перебувало у взаємовідносинах із ТОВ Конад Груп (як постачальник) на підставі договору поставки. Факт таких операцій між вказаними юридичними особами підтверджується дослідженими належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, а сам факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб підприємств-контрагентів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги).

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального та процесуального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді та не стосуються меж перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що викладені в акті висновки контролюючого органу є необґрунтованими, такими, що не відображають дійсні обставини справи, не підтверджені належними доказами, а прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.07.2018 №0006571401, №0006541401, №0006551401 є протиправними та скасовані правомірно, доводи апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі №500/2733/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

О.М. Довгополов

Повний текст постанови складено 27.05.2019