Рішення

від 27.02.2019 по справі 826/1748/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2019 року № 826/1748/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю М'ясопереробна компанія М'ясний гурман до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю М'ясопереробна компанія М'ясний гурман (далі - позивач, ТОВ МК М'ясний гурман ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві: від 19.01.2018 № 0002901404, в якому визначено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за лютий 2016 року на загальну суму 16 210 грн., та від 19.01.2018 № 0002911404, в якому визначено суму заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 308 773 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам податкового законодавства, оскільки у нього наявні всі первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентами, оформлені належним чином та були надані до перевірки.

На думку позивача, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за наслідками здійснення таких господарських взаємовідносин, відтак оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2018 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовна заява є такою, що не підлягає задоволенню, при цьому зауважив, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними та прийнятими у відповідності до норм податкового законодавства. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ МК М'ясний гурман (код ЄДРПОУ 39992268) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Синтез-Профіт (код 39233697) за листопад 2015 року - лютий 2016 року та з ТОВ ГРЕЙМАКС (код 39997898) за лютий 2016 року, за результатами якої складено акт 26.12.2017 № 932/26-15-14-04-05/39992268.

Перевіркою встановлено порушення: п.44.1. ст.44, п.185.1. ст.185, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) за лютий 2016 року на загальну суму 16 210 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 308 773 грн., в тому числі: за листопад 2015 року - 4 239 грн., за грудень 2015 року - 22 402 грн., за січень 2016 року - 111 057 грн., лютий 2016 року - 171 075 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 19.01.2018 № 0002901404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 16 210 грн.;

від 19.01.2018 № 0002911404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями в розмірі 308 773,00 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 77 193,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, в розумінні статті 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; рух активів у процесі здійснення господарської операції; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ МК М'ясний гурман (Покупець) та ТОВ Синтез-Профіт (Постачальник) укладено договір поставки №184 від 27.11.2015, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договорі. Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по даному Договору, визначаються у накладних, які оформлюються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Парією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.3.1 Договору якісь товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам чинної нормативно-технічної документації та затверджується відповідними документами, встановленими чинним законодавством для даного виду Товару.

Пунктам 4.3, 4.4 вказаного Договору передбачено, що доставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок Постачальника на умовах DАP (Інкотермс у редакції 2000 року). Водночас, Покупець за власним бажанням вправі здійснити поставку товару на умовах EXW (Інкотермс у редакції 2000 року).

Згідно п.5.1 Договору оплата за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.

За умовами, визначеними у п.6.1 цього Договору прийом-передача товару здійснюється представниками сторін у пунктів поставки в порядку, визначеному чинним законодавством України та оформляється шляхом підписання накладних.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надано: видаткові, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Також, матеріалами справи підтверджується, що кожна поставка м'ясної продукції, а саме поставка яловичини, супроводжувалась наданими ТОВ Синтез-Профіт посвідченнями про якість, деклараціями про якість продукції, висновками санітарно-епідеміологічної експертизи, експертних висновків, виданих Баришівською міжрайонною державною лабораторією ветеринарної медицини.

Транспортування м'ясної продукції до місцезнаходження позивача підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, дати яких відповідають датам поставки згідно видаткових накладних.

Позивачем в повному обсязі здійснено розрахунок з ТОВ Синтез-Профіт за поставлену продукцію, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що між ТОВ МК М'ясний гурман (Покупець) та ТОВ Греймакс (Постачальник) 20.02.2016 укладено договір №26, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору.

Асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами згідно виставлених рахунків-фактур та видаткових накладних (п.1.2).

Ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару.

На підставі цього договору позивач здійснив придбання у ТОВ Греймакс м'яса яловичини блочне всього на суму 104 707,50 грн.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надані суду: видаткова, податкова, товарно-транспортна накладні.

Факт доставки продукції до місцезнаходження позивача підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортною накладною, дата якої відповідає даті поставки.

Позивачем повністю здійснено розрахунок за поставлену ТОВ Греймакс продукцію у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням та карткою рахунку 631.

Окрім того, між ТОВ МК М'ясний гурман (Замовник) та ТОВ Греймакс (Виконавець) було укладено договір про надання консультування з питань комерційної діяльності та управління від 17.01.2016 №17, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати йому у відповідності до умов даного Договору консультацію (письмову та/або усну консультацію) з питань комерційної діяльності та управління у вигляді модулю (корпоративного семінару-тренінгу та/або індивідуального письмового консультування).

Факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття робі (надання послуг) №10 від 18.01.2016.

Позивачем сплачено повну суму за надані послуги, що підтверджується копіями платіжних доручень від 25.02.2016 №288, від 03.03.2016 №314, від 21.03.2016 №374 та карткою рахунку.

Крім того, між вказаними підприємствами був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.02.2016 №27, відповідно до умов якого Експедитор (ТОВ Греймакс ) від свого імені та за рахунок Замовника (ТОВ МК М'ясний гурман ) здійснює організацію перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському та міжміському сполученні, залучаючи до цього третіх осіб - перевізників, відповідно до узгоджених сторонами умов.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2016 №34. А також факт оплати за надані послуги з організації вантажних перевезень підтверджується платіжним дорученням від 21.03.2016 та карткою рахунку.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що отриманий товар позивачем використаний у господарській діяльності та реалізовувався іншим підприємствам на підставі договорів поставки від 21.12.2015 №2112 ТОВ Три ведмеді , від 01.10.2015 №ТД-087 та від 22.12.2015 №ТД-113 ТОВ Торговий дім Левада .

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вказаних договорів поставки ТОВ МК М'ясний гурман поставлено позивачу товар - м'ясну продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактури, декларацій виробника, експертних висновків, платіжними дорученнями, рахунків по оплаті.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять обов'язкові реквізити первинного документу, підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими. Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Отримані товари використано та реалізовано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій та які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що не спростовано відповідачем, на момент здійснення господарських операцій як позивач, так і його контрагенти ТОВ Синтез-Профіт та ТОВ Греймакс були зареєстровані як платники податку на додану вартість та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів, у тому числі податкових накладних, контрагенти позивача мали статус платника податків та були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а надані послуги (виконані роботи) за договорами відповідали основному виду діяльності підприємств.

В свою чергу, відповідач вказує на нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, виключно посилаючись на отриману від інших органів податкову інформацію, зокрема пояснення директорів, матеріали досудових розслідувань, тобто висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем бухгалтерського обліку та податкових зобов'язань за рахунок вище вказаних господарських операцій, що ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів.

Також відповідач вказав на те, що позивачем не надано до перевірки документів, що підтверджують якість та безпеку товару, докази транспортування товару.

Виключно з посиланням на вищевказану інформацію контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено поставку товарів на адресу позивача за період взаємовідносин протягом перевіряємого періоду.

В акті перевірки податковий орган посилається на пояснення відібрані оперуповноваженим ОУ Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 20.05.2017 у гр. ОСОБА_1, в яких він зазначив про свою непричетність до реєстрації ТОВ Синтез-Профіт та його господарської діяльності.

Також відповідач посилається на отриману від Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області інформацію, а саме протокол допиту громадянки ОСОБА_2 щодо непричетності до створення ТОВ Греймакс .

Однак, суд зазначає, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства не може бути свідченням безтоварності спірних операцій за умови, що інформація про таку особу як керівника підприємства міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань.

При цьому, посилаючись на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагентів, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Також, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, також не подав жодних доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, які підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Суд зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом не досліджено питання щодо відповідності первинних документів позивача вимогам Закону № 996-ХІV та Податкового кодексу України, висновків щодо правильності формування підприємством даних податкового обліку. Натомість, висновок відповідача про неможливість врахування позивачем первинних документів у податковому та бухгалтерському обліках по операціям з ТОВ Синтез-Профіт та ТОВ Греймакс ґрунтується виключно на матеріалах, наданих Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, відомостях з Єдиного державного реєстру судових рішень.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, товариства були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, при цьому покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, поставляють йому товари чи надають послуги.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, зазначає, що надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ Синтез-Профіт та ТОВ Греймакс первинні документи, копії яких містяться у матеріалах справи, повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств, що є свідченням добросовісності дій позивача при здійсненні вказаних операцій.

Твердження податкового органу щодо неподання чи відсутності у позивача документів щодо поставки, якості та безпеки товарів не відповідають дійсності, оскільки позивачем долучено вказані первинні документи до матеріалів справи.

Слід також зазначити, що можлива відсутність у контрагентів технічних ресурсів, обладнання не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Водночас, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів.

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю М'ясопереробна компанія М'ясний гурман (ідентифікаційний номер 39992268, адреса: 04111, м. Київ, вул. Салютна, буд. 5, кв.73) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.01.2018 № 0002901404 та № 0002911404.

Стягнути на користь товариства з додатковою відповідальністю М'ясопереробна компанія М'ясний гурман (ідентифікаційний номер 39992268) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4874,74 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур