Постанова

від 28.02.2019 по справі 820/437/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №820/437/18

адміністративне провадження №К/9901/68174/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ізоляційні матеріали на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 (суддя Супрун Ю.О.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2018 (судді Макаренко Я.М., Мінаєва О.М., Бартош Н.С.)

у справі № 820/437/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ізоляційні матеріали

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ізоляційні матеріали (далі - позивач, ТОВ Ізоляційні матеріали ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо винесення наказу ГУ ДФС у Харківській області від 19.10.2017 року № 5864 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ізоляційні матеріали ; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Харківській області від 19.10.2017 року № 5864 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ізоляційні матеріали .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що в межах встановленого строку для надання відповіді на письмовий запит податкового органу, позивач надав обґрунтовану відмову у наданні відповіді, оскільки запит було оформлено з порушенням Податкового кодексу України, так як містив посилання на норми Податкового кодексу України, які відсутні у зазначеному кодексі, а саме на п.1 абз.3 пп.73.3 ПК України, що не давало позивачу змоги зрозуміти нормативно-правове обґрунтування запиту, правові підстави його надіслання, не містив конкретний перелік документів, що необхідно було надати, а також містив посилання на норми Податкового кодексу України, що не стосуються підстав та порядку направлення запитів. Крім того, у запиті контролюючий орган просить надати документи по взаємовідносинах з контрагентами за періоди, в яких контролюючий орган не виявив жодних порушень. Крім того, з наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення позивача не було ознайомлено у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки. Також, посилання суду першої інстанції на Акт про неможливість вручення наказу від 19.10.2017 № 5804 та направлення від 20.10.2017 № 8323-8326 посадовим особам ТОВ Ізоляційні матеріали у зв'язку з відсутністю посадових осіб є безпідставним, оскільки такий акт не є належним та допустимим доказом. Суд апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення дійшов до помилкових висновків про відсутність на день прийняття оскаржуваного наказу мораторію на проведення перевірок ДФС України та її територіальними органами. Крім того, позивач посилається на позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 20.02.2018 № 813/1574/17, від 02.05.2018 у справі № 804/3006/17, від 14.03.2018 у справі № 808/1084/16.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області направлено до ТОВ Ізоляційні матеріали запит від 22.08.2017 № 14458/10/20-40-14-12-18 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), з посиланням на виявлені факти, що свідчать про можливо допущене позивачем порушення норм підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, шляхом завищення податкового кредиту ТОВ Ізоляційні матеріали у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів порівняно з даними його постачальників: ТОВ Кернел Пром за листопад 2016 року; ТОВ Делфи Плюс за листопад 2016 року; ОВ Бізнес Страйк за жовтень 2016 року; ТОВ Мерідіан Пром за жовтень 2016 року; ТОВ Інтер Трейд Агро за грудень 2016 року; ТОВ Палі Трейд за грудень 2016 року.

У запиті контролюючий орган зазначає, що про порушення вказують результати аналізу податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до статей 72, 73, 74 ПК України, що згідно з пунктом 74.3 статті 74 цього Кодексу використовується для виконання покладених на контролюючи органи завдань.

На підставі зазначеної інформації контролюючим органом з'ясоване оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження (введення в обіг при первинному продажі) ідентифікованого товару (відсутнє дійсне формування цього активу), а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських відносин.

Правовими підставами для направлення вказаного запиту визначено підпункти 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 1 абзац 3 пункту 73.3 статті 73, підпункти 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, пункт 14 Порядку періодичного подання інформації органам ДПС та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою КМ України №1245 від 27.12.2010.

Позивачем надано відповідь від 14.09.2017 року за вих. № 7 на письмовий запит податкового органу, в якій зазначено, що запит складено з порушенням Податкового кодексу України, а відтак платник податку звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

У зв'язку з ненаданням ТОВ Ізоляційні матеріали у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит ГУ ДФС у Харківській області від 22.08.2017 № 14458/10/20-40-14-12-18 відповідачем відповідно до пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України видано наказ від 19.10.2017 № 5864 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ізоляційні матеріали .

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Право контролюючого органу на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок визначено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до підпункту 20.1.14 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючим органам надано право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Положеннями абзацу вісімнадцятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що запит, направлений податковим органом на адресу Товариства, містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

За таких обставин на позивача покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації. При цьому, позивач відповідних документів на запит податкового органу не надав. Відтак, у податкового органу виникло право на призначення перевірки з підстав, передбачених пунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Запит контролюючого органу про надання платниками податків податкової інформації надсилається у випадку обґрунтованого сумніву (підтвердженого отриманою у встановленому законом порядку інформацією) податкового органу щодо дотримання платником податку вимог законодавства та з метою надання можливості платникам податків усунути такі сумніви поясненнями та документами, які підтверджують такі пояснення, для спростування висновків податкового органу про ймовірні порушення. У випадку ненадання відповіді та запитуваної інформації на запит контролюючого органу, що оформлений у відповідності до норм Податкового кодексу України, у податкового органу відсутня можливість перевірити отриману інформацію про можливі порушення платниками податків податкового законодавства, наслідком чого є призначення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Таким чином, наявність у податкового органу податкової інформації, що вказує про ймовірні порушення позивачем вимог податкового законодавства, не свідчить беззаперечно про те, що такі порушення мають місце. Задля можливості у платника податків спростувати таку інформацію і направляється запит податкового органу.

Посилання позивача на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом та не можуть бути підставою для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Суд же касаційної інстанції за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2018 № 813/1574/17, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що запит не містив підстав, передбачених абзацом 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, для їх надіслання, а також вказівки на виявлену недостовірність даних.

У постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 804/3006/17, від 14.03.2018 у справі № 808/1084/16 та Верховного Суду України у справі 21-425а14 судами встановлено порушення податковим органом порядку проведення позапланових невиїзних перевірок, в зв'язку з тим, що платника податку не було повідомлено про дату та час проведення перевірки до початку її проведення.

В зв'язку з чим колегія суддів відхиляє посилання позивача на вказані рішення Верховного Суду, оскільки вони ухвалені за інших, ніж в даній справі, обставин.

У справі, що розглядається судами встановлено, що 23.10.2017 року складено акт про неможливість вручення наказу від 19.10.2017 року № 5804, та направлення від 20.10.2017 року №8325-8326 посадовим особам ТОВ "Ізоляційні матеріали" (податковий номер 39489104) у зв'язку з відсутністю посадових осіб.

При повторному виході за фактичною адресою ТОВ Ізоляційні матеріали 24.10.2017 вручено копію наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на перевірки, здійснено допуск представників податкового органу до перевірки.

Щодо доводів позивача, що наказ на проведення перевірки та направлення не вручено позивачу до початку проведення перевірки колегія суддів зазначає таке.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено статтею 78 Податкового кодексу України. Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Специфіка виїзної перевірки полягає в тому, що вона не може бути розпочата раніше допуску платника податків контролюючого органу до проведення перевірки. В зв'язку з чим, до вручення платнику податків наказу на проведення перевірки та направлення на її проведення перевірка не може бути розпочата безвідносно до того, яка дата початку проведення перевірки зазначена в наказі про її проведення. Враховуючи викладене, за встановлених фактичних обставин справи, наказ на проведення перевірки та направлення на її проведення були вручені позивачу до початку проведення перевірки.

Щодо доводів касаційної скарги про незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Статтею 3 Закону встановленні виключні підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що статтею 6 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлено, що дія цього закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальними органами. Відтак безпідставним є посилання позивача щодо неможливості проведення позапланової перевірки у 2017 році.

Щодо посилання позивача на частину 3 статті 7 Прикінцевих положень Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , то вказана норма встановлює чіткі часові обмеження - проведення перевірок у 2015 та 2016 роках та не стосується періоду 2017 року.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ізоляційні матеріали залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2018 у справі № 820/437/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис)С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко