Ухвала

від 28.02.2019 по справі 905/3274/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

28.02.2019 Справа № 905/3274/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВЛІЗИНГ", м. Київ

на бездіяльність: начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ, у виконавчому провадженні № 56041258,

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВЛІЗИНГ" (03040, м. Київ, пр. Голосіївський, 70, ЄДРПОУ 40992622)

боржник: Державне підприємство "АНТРАЦИТ" (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Радченко, 60, офіс 24, ЄДРПОУ 32226065)

про стягнення 363.926.252,45 грн.,

за участю представників

від стягувача: ОСОБА_1 - адвокат за довіреністю;

від боржника: не з"явились;

від ДВС: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3274/16 від 06.02.2017 здійснено заміну сторони (позивача) у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерголізинг» (36020, Полтавська область, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 36А, код ЄДРПОУ 35840240) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТИВЛІЗИНГ» (03040, м. Київ, пр. Голосіївський, 70, код ЄДРПОУ 40992622); позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати лізингових платежів в розмірі 220.843.757,50 грн., 3% річних в розмірі 11.175.100,41грн., інфляційні втрати в розмірі 86.838.442,09 грн., пеню в розмірі 44.862.692,58 грн., судовий збір в розмірі 206.259,87 грн. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення, 24.02.2017 господарським судом Донецької області виданий відповідний наказ.

До канцелярії суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВЛІЗИНГ» на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вх.суду №3640/19 від 19.02.2019), в якій скаржник просить:

- визнати незаконною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неподачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області від 24.02.2017;

- зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області від 24.02.2017;

- зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконання положень ч.1 ст. 345 ГПК України повідомити суд і ТОВ «АКТИВЛІЗИНГ» про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду даної скарги не пізніше, ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Скарга мотивована тим, що наказ господарського суду Донецької області від 24.02.2017 у справі №905/3274/16 було пред'явлено до примусового виконання та 13.04.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2Г (далі - ВПВР ДДВС МУЮ) відкрито виконавче провадження № 56041258, однак, попри тривалий час здійснення виконавчого провадження (більше десяти місяців) заборгованість ДП "АНТРАЦИТ" перед ТОВ «АКТИВЛІЗИНГ» так і не була погашена. Скаржник звертався до начальника ВПВР ДДВС МУЮ з клопотанням про подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування коштів заявнику відповідно до ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , але отримав відмову, викладену у листі від 15.01.2019 № 56041258/7-20.1, незгода з якою стала підставою для звернення до суду з цією скаргою.

На підтвердження доводів, викладених у скарзі, надано суду: постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2018 ВП№56041258, клопотання від 03.12.2018 з доказами направлення начальнику ВПВР ДДВС МУЮ, лист-відповідь від 15.01.2019 № 56041258/7-20.1 з копією поштового конверту, роздруківку відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, судову практику з розгляду подібних справ, які долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 21.02.2019 призначено до розгляду скаргу в судовому засіданні на 28.02.2019; зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у строк до 27.02.2019 надати суду письмовий відзив на скаргу та належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження для долучення до матеріалів справи; запропоновано боржнику у строк до 27.02.2019 надати суду відзив на скаргу.

27.02.2019 до канцелярії суду надійшов відзив Департаменту ДВС на скаргу, в якому викладено заперечення проти її задоволення (вх.суду № 4310/19 від 27.02.2019).

У відзиві Департаментом ДВС вказується, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником зареєстровано та значиться на праві власності нерухоме майно, тому відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. Також державним виконавцем винесена постанова про розшук рухомого майна боржника, а саме автотранспортних засобів, що унеможливлює зупинення вчинення виконавчих дій з підстав п.9 ч.1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження . Крім того Департамент ДВС зауважує на тому, що виконавче провадження №56041258 входить до складу зведеного виконавчого провадження і в межах цього зведеного виконавчого провадження вживаються заходи щодо розшуку як рухомого так і нерухомого майна боржника. Вважає, що підстави для передачі пакету документів до органів казначейської служби для виконання рішення суду за рахунок бюджетних коштів відсутні, доводи стягувача є передчасними, у зв'язку з чим вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Також, посилаючись на занадто обмежені строки для виконання вимог ухвали суду від 21.02.2019, завірені матеріали виконавчого провадження надіслані поштовим відправленням на адресу суду 27.02.2019.

На час розгляду скарги матеріали виконавчого провадження №56041258 до суду не надійшли.

Боржником відзив на скаргу стягувача не подано.

Відповідно до частин першої та другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи, що встановлений ст. 343 ГПК України строк розгляду скарги є присічним, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду скарги, явка уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась, тому скарга розглядається за наявними матеріалами без присутності представників стягувача та органу виконавчої служби.

В судовому засіданні, що відбулось 28.02.2019, представник стягувача підтримав скаргу, наполягав на її задоволенні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що скарга стягувача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, - і за її межам (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п.1 ст.6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення п.1 ст.6 Конвенції, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010р., рішення від 19.03.1997р. у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-III).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005р. у справі "Фуклев проти України", заява №71186/01, п.84).

Таким чином, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 2 ст. 18 Закону встановлені обов'язки виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Матеріали справи свідчать, що ВПВР ДДВС МУЮ 13.04.2018 відкрито виконавче провадження ВП № 56041258 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/3274/16 від 24.02.2017.

Суд, перевіривши інформацію про стан виконавчого провадження за №56041258 в Автоматизованій системі виконавчого провадження (електронний ресурс: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors ) станом на 28.02.2019, встановив, що 05.12.2018 ВПВР ДДВС МУЮ винесена постанова про розшук майна боржника (згідно інформації Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України за боржником зареєстровано транспортні засоби); 23.01.2019 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 58179313 (номери виконавчих проваджень, які входять до складу зведеного виконавчого провадження: № 56041258, № 50963893, № 44220296).

Згідно до пункту 6 Положення «Про автоматизовану систему виконавчого провадження» , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 №2432/5 автоматизована система виконавчого провадження забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в органах державної виконавчої служби, у приватного виконавця, а саме: реєстрацію виконавчих дій, надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження; централізоване зберігання документів виконавчого провадження в електронному вигляді.

Отже, в Автоматизованій системі виконавчого провадження, чітко відображається інформація по номеру провадження.

03.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВЛІЗИНГ" звернулось до начальника ВПВР ДДВС МУЮ з клопотанням щодо підготування та направлення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування ТОВ "АКТИВЛІЗИНГ" коштів відповідно до ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" на виконання наказу господарського суду Донецької області №905/3274/16 від 24.02.2017.

Листом від 15.01.2019 ВПВР ДДВС МУЮ відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання з посиланням на відсутність підстав для повернення виконавчого документа та повідомив, що за Державним підприємством АНТРАЦИТ значиться належне на праві власності нерухоме майно, яке знаходиться у місті Антрацит, Луганська область, також запропоновано стягувачу з'явитись на прийом до державного виконавця для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

У справі, яка розглядається, заявлені вимоги стягувача (позивача по справі) про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця, у невиконанні вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо передачі виконавчого документа до органу Держказначейства для його виконання за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; і зобов'язання державного виконавця подати до вказаного органу документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, стягуваних за рішенням суду.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача (ч.3 ст. 4 цього Закону).

Пунктами 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Підстави, передбачені ч.2 та ч.3 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 12.03.2018 у справі № 908/2671/13, від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, боржником у цій справі є Державне підприємство АНТРАЦИТ , основним видом діяльності якого є добування кам'яного вугілля.

Як свідчать матеріали справи, державним виконавцем було виявлено, що за Державним підприємством АНТРАЦИТ значиться належне на праві власності нерухоме майно, яке знаходиться у місті Антрацит, Луганська область.

Суд враховує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до яких, зокрема, віднесено місто Антрацит Луганської області.

Суд погоджується з доводами скаржника, що місцезнаходження майна ДП АНТРАЦИТ на тимчасово неконтрольованій території об'єктивно унеможливлює доступ державного виконавця до такого майна боржника та його опис. Крім того, сам факт реєстрації майна за боржником на тимчасово неконтрольованій території жодним чином не свідчить про реальне існування такого майна (не знищення) на даний час.

Також, неможливість звернення стягнення на майно Державного підприємства АНТРАЦИТ прямо випливає з положень ст. 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29 листопада 2001 року N 2864-III (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об'єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, мають місце підстави для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", що свідчить про наявність підстав для подання керівником відповідного органу державної виконавчої служби до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що мав повідомити в установленому порядку стягувача, як це передбачено ч.3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Крім того, зважаючи на положення ч. 2 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а також те, що виконавче провадження за наказом господарського суду від 24.02.2017 у цій справі відкрито ВППР ДДВС МЮУ 13.04.2018, тому 14.10.2018 року закінчився шестимісячний строк, в межах якого державний виконавець повинен був здійснити сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішення, на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Як вже зазначалось, підстави, передбачені ч.2 та ч.3 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Наведеним спростовуються заперечення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Матеріалами справи підтверджується доводи скаржника, тому скарга ТОВ АКТИВЛІЗИНГ підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу задовольнити.

2. Визнати незаконною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неподачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, - документів та відомостей, що необхідні для перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "АКТИВЛІЗИНГ" (03040, м. Київ, пр. Голосіївський, 70, ЄДРПОУ 40992622) коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області № 905/3274/16 від 24.02.2017 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2017 у справі № 905/3274/16.

3. Зобов"язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, що необхідні для перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "АКТИВЛІЗИНГ" (03040, м. Київ, пр. Голосіївський, 70, ЄДРПОУ 40992622) коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області № 905/3274/16 від 24.02.2017 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2017 у справі № 905/3274/16.

4. Зобов"язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконання положень ч.1 ст.345 ГПК України повідомити суд і Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВЛІЗИНГ" (03040, м. Київ, пр. Голосіївський, 70, ЄДРПОУ 40992622) про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду даної скарги не пізніше, ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

5. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строку, встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст ухвали складено 01.03.2019.

Суддя Н.В. Величко