Ухвала

від 27.02.2019 по справі 481/269/19

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/269/19

Провадж.№ 2-з/481/1/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р. Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого у справі судді Вжещ С.І.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

розглядаючи в відкритому судовому засіданні в м.Новий Буг Миколаївської області заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки власнику,

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки власнику.

Позовна заява розподілена судді 25.02.2019 року.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити відповідачу вчиняти та реєструвати дії спрямовані на зміну в будь-який спосіб (відчуження, передача в заставу, оренду, суборенду, встановлення обтяження чи інший спосіб) правового статусу земельної ділянки користувачем якої є ОСОБА_2 для товарного сільськогосподарського виробництва в межах Новобузького району Миколаївської області загальною площею 6.79 га, кадастровий номер 4824583000:03:000:0043 , до вирішення спору по суті та набуття рішення законної сили; заборонити відповідачу здійснювати дії щодо збору врожаю позивача та інші дії з наміром захвату земель користувачем яких є ОСОБА_2 для товарного сільськогосподарського виробництва в межах Новобузького району Миколаївської області загальною площею 6.79 га, до вирішення спору по суті та набуття рішення законної сили.

Заява обґрунтована тим, що відповідач, не виконуючи умови договору щодо сплати орендної плати, наносить матеріальну шкоду позивачу, а тому є реальна загроза неправомірного та незаконного захвату земель та збору врожаю позивача, вчинення відносно нього будь-яких правочинів, що свідчитиме про неможливість або утруднення виконання рішення суду, яке може бути ухвалене у даній справі на користь позивача.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Одним з видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії (пункти 2,4 частини 1 статті 150 ЦПК України).

Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана з необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 заявлено позов, який обґрунтовано протиправним невиконанням відповідачем ПП ОСОБА_3 умов договору оренди землі по сплаті орендної плати позивачу, як новому власнику земельної ділянки, яким він став з 23.07.2018 року. На думку позивача, несплата орендної плати орендодавцеві є підставою для припинення дії договору оренди землі та повернення земельної ділянки її власнику.

Отже, предметом позову є правовідносини, пов'язані з користуванням відповідачем земельною ділянкою, що на теперішній час стала власністю позивача.

В порядку забезпечення позову позивач просить застосувати два способи.

По-перше ОСОБА_2 вважає необхідним тимчасово обмежити відповідача у праві розпорядження спірним майном з передачею прав на цю землю у будь-який спосіб (відчуження, передача в заставу, оренду, суборенду, встановлення обтяження) та реєстрацією речових прав.

Такий спосіб забезпечення позову не може бути застосований до виниклих правовідносин, є помилковим та безпідставним, оскільки дії по розпорядженню майном, крім передачі його в суборенду, має право вчинити лише власник, а не користувач земельної ділянки.

Другий спосіб забезпечення позову, який просить застосувати позивач, що полягає в забороні відповідачу здійснювати дії щодо збору врожаю позивача та інші дії з наміром захвату земель, користувачем яких є ОСОБА_2 для товарного сільськогосподарського виробництва в межах Новобузького району Миколаївської області загальною площею 6.79 га, не може бути застосований тому, що така заборона буде перешкодою в здійсненні діяльності, пов'язаної з сільськогосподарським виробництвом, тобто обмежує права користування земельною ділянкою її теперішнім користувачем за договором в існуючих розмірах за її цільовим призначенням.

Твердження позивача про його право власності на врожай на спірній земельній ділянці, намагання відповідача захопити та зібрати силовим шляхом такий врожай, не підтверджено жодними доказами та протирічить обґрунтуванням позову, де він вказує, що саме відповідач користується земельною ділянкою.

Крім того, не відповідає дійсності посилання позивача на те, що він є користувачем, а не власником спірної земельної ділянки.

Отже, обрані позивачем способи забезпечення позову не є співмірним заявленим вимогам.

Разом з тим, зі змісту договору оренди землі від 21.12.2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3В. на спірну земельну ділянку, а саме з пункту 19, вбачається можливість її передачі в суборенду, а тому, з урахуванням принципів розумності та справедливості, виходячи з того, що строк дії договору оренди землі спливає в травні 2020 року, з метою недопущення порушення прав позивача, не виходячи за межі заяви, вважаю за доцільне застосувати такий спосіб забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти дії, спрямовані на передачу в суборенду спірної земельної ділянки, оскільки в разі можливого задоволення позову, передача землі в суборенду третім особам, може порушити їх права та утруднить виконання рішення суду про повернення земельної ділянки власнику.

Тимчасове обмеження у передачі в суборенду спірної земельної ділянки на час розгляду справи не порушує статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки таке обмеження встановлюється в інтересах позивача, третіх осіб на умовах, передбачених законом та договором.

Враховуючи викладене, заява ОСОБА_2 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, із застосуванням такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти дії, спрямовані на передачу в суборенду спірної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.79 га, кадастровий номер 4824583000:03:000:0043, яка розташована в межах Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області до закінчення розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.149-153,258-261 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки власнику, задовольнити частково.

Заборонити Приватному підприємцю ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) вчиняти дії спрямовані на передачу в суборенду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.79 га, кадастровий номер 4824583000:03:000:0043 , яка розташована в межах Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області .

Стягувач: ОСОБА_2 (54055, вул. Чкалова,191, м. Миколаїв, і.н. НОМЕР_1).

Боржник: приватний підприємець ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомий, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1).

Встановити, що заходи забезпечення позову передбачені цією ухвалою, діють до розгляду справи по суті.

Копії даної ухвали направити сторонам для відома та відповідним державним органам для виконання.

На підставі частини 1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 01.03.2019 року.

Суддя Вжещ С.І.