Постанова

від 12.06.2007 по справі 22/118-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/118-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 червня 2007 р.                                                                                   № 22/118-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової –головуючого,Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачаБасс С.С., дов. від 02.01.2007р.

відповідачів-          не з'явились (про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином)-          не з'явились (про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Приватного підприємства "Гуд Лайф"

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2007 року

у справі№ 22/118-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг"

до

-   Державного підприємства "Придніпровська залізниця"-    Приватного підприємства "Гуд Лайф"

простягнення 15807,96грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Міттал Стіл Кривий Ріг" звернулося з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та Приватного підприємства "Гуд Лайф" про стягнення з належного відповідача 15807,96грн. вартості вагової нестачі продукції на підставі статей 526 та 623 Цивільного кодексу України, статей 24, 110, 113 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2007р. (суддя Пуппо Л.Д.) позов задоволено за рахунок вантажовідправника Приватного підприємства "Гуд Лайф"; з нього на користь позивача стягнуто основний борг в розмірі 15807,96грн., а також 220грн. судових витрат; у задоволенні позовних вимог до перевізника –залізниці - відмовлено.

Рішення вмотивовано статтею 1166 Цивільного кодексу України, що передбачає загальні підстави відповідальності за заподіяну шкоду, та встановленими обставинами справи щодо допущеного вантажовідправником порушення, що полягало у невірному визначенні маси вантажу, розміру заподіяної шкоди, який складається з оплаченої позивачем та неодержаної вартості вантажу.

Судом встановлено, що по заявці вантажоодержувача на перевірку маси вантажу та за її наслідками відповідно до статті 52 Статуту залізниць складено комісійний акт від 13.01.07р. АЭ 022629/26, яким зафіксовано розбіжності між заявленою та фактичною масою вантажу (у вагоні 65882144 менше на 7000кг, у вагоні 66237256 менше на 7550кг, у вагоні 66187634 менше на 7500кг, у вагоні 66383522 менше на 8700кг, у вагоні 6783640 менше на 4550кг); слідів втрати вантажу не виявлено, навантаження у вагонах рівномірне, нижче бортів 500мм; вантаж маркований вапном, маркування не порушено; вагони бездверні, люки щільно зачинені. Таким чином, вантаж прибув до одержувача у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, при відсутності ознак втрати при перевезенні.

Апеляційного перегляду справи не здійснювалось.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Гуд Лайф" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що господарський суд не надав значення недодержанню позивачем при прийманні вантажу вимог статей 687, 688 Цивільного кодексу України та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості, в зв'язку з чим комерційний акт не є належним доказом недостачі 35,6т вугілля; суд помилково застосував положення статті 1166 Цивільного процесуального кодексу України до правовідносин сторін.

Позивач письмового відзиву на касаційну скаргу не надав, усно в засіданні відхилив її доводи повністю; відповідачі не скористались правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117  Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі відшкодування збитків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до статті 105 Статуту залізниць України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

         Згідно статті 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

В силу пункту “а” статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

          З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відповідальності залізниці та, враховуючи приписи статей 24, 37 Статуту залізниць України, відповідальним за заявленим позовом  правильно визнав вантажовідправника.

Суд належним чином з'ясував наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, на яку покликався позивач у позові: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника, відповідно до встановлених обставин справи.

За таких обставин доводи відповідача щодо помилкового застосування судом положень статті 1166 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Також доводи касаційної скарги про неналежність комерційного акту, як доказу, що підтверджує правомірність позовних вимог, суперечать вище викладеним нормам законодавства та порядку фіксації втрати, недостачі на залізницях.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд в порядку статті 43Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував зобов'язальні правовідносини сторін, що виникли та існували між сторонами, та з урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу України дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову.

Як наслідок, прийняте судом рішення відповідає вимогам статті 84 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Доводи скаржника стосовно оцінки обставин справи судом не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності обставинам справи.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеної постанови колегія  суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Приватного підприємства "Гуд Лайф" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2007 року у справі № 22/118-07 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді:                                                                                             Н. Волковицька

                                                                                          Л. Рогач