Постанова

від 19.02.2019 по справі 661/740/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Херсон

справа № 661/740/18

провадження № 22-ц/819/90/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретарПавловська Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Приватного підприємства Базис-Каховка на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області у складі судді Пилипенка С.В. від 29 жовтня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Провідна , Приватного підприємства Базис-Каховка про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок злочину,

встановив:

У березні 2018 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, звернулися до суду з позовом із подальшими змінами, до ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія Провідна , Приватного підприємства Базис-Каховка про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 12.11.2014 року, з вини ОСОБА_7, який керував автомобілем Daewoo Lanos , державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ПП Базис-Каховка , сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої їхньому батькові ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.

Посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_7, якого вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 19.01.2018 року визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, вони понесли витрати на лікування, придбання ліків та поховання батька в розмірі 32 541,25 грн, а також їм була завдана психологічна травма, яка виразилась у моральних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків та стосунків із оточуючими людьми, позивачі з урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд стягнути на користь ОСОБА_5 з ПП Базис - Каховка моральну шкоду в розмірі 92 194 грн, матеріальну шкоду в розмірі 16 928 грн. (похоронні та ритуальні витрати, придбання ліків), з ПАТ СК Провідна як страховика цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу на підставі укладеного із ПП Базис-Каховка договору страхування - матеріальну шкоду в розмірі 15 612,25 грн (встановлення надгробного пам'ятника та придбання ліків), моральну шкоду в розмірі 7 806 грн, та судові витрати в сумі 1410 грн. На користь ОСОБА_6 просили стягнути із ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 92 194 грн., а з ПАТ СК Провідна - моральну шкоду в сумі 7806 грн., а також судові витрати в сумі 1410 грн.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2018 року постановлено:

Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути із приватного підприємства Базис - Каховка на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 92194 гривень, матеріальну шкоду в сумі 5656гривень 25копійок, сплачений судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок, а всього 98555гривень 05 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства страхової компанії Провідна на користь ОСОБА_5 завдану моральну шкоду в розмірі 7308 грн., матеріальну шкоду в розмірі 14616 грн., сплачений судовий збір в сумі 659гривень 83 копійки, а всього 22583гривні 83 копійки.

Стягнути з приватного підприємства Базис - Каховка в дохід держави судовий збір в розмірі 235 гривень 47 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства страхової компанії Провідна в дохід держави судовий збір в розмірі 659 гривень 83 копійки.

Стягнути з приватного акціонерного товариства страхової компанії Провідна на користь ОСОБА_6 завдану моральну шкоду в розмірі 7308 грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства страхової компанії Провідна на користь ОСОБА_6 сплачений судовий збір в сумі 659 гривень 83 копійки.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство Базис-Каховка просить рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_5 до Приватного підприємства Базис-Каховка про відшкодування моральної та матеріальної шкоди скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до підприємства відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду щодо наявності підстав для покладення на ПП Базис-Каховка обв'язку по відшкодуванню завданої його працівником шкоди, за відсутності доказів, підтверджуючих наявність між ними трудових відносини, а також доказів розміру моральної шкоди, не відповідають обставинам справи та суперечать положенням цивільного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 поклався на розсуд суду та просив справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що ПАТ СК Провідна добровільно виконало рішення суду та відшкодувало йому 7308 грн завданої моральної шкоди.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 її доводи не визнала, висновок суду щодо наявності підстав для стягнення із власника джерела підвищеної небезпеки на її користь шкоди вважає правильним та обґрунтованим. Також зазначила, що ПАТ СК Провідна відшкодувала їй 22 583,83 грн завданої шкоди.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 її доводи не визнав, висновок суду щодо його перебування в трудових відносинах із ПП Базис-Каховка , та виконання ним трудових обов'язків на службовому автомобілі, за участі якого сталося ДТП, вважає правильним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Рішення суду в частині позовних вимог, заявлених до Приватного підприємства Базис-Каховка , мотивовано тим, що матеріальна та моральна шкода завдана ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_7, який перебував із підприємством у трудових відносинах, під час виконання ним своїх трудових обов'язків. При цьому розмір відшкодування визначений судом із врахуванням положень статті 1194 ЦК України щодо відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

В процесі розгляду справи суд встановив, що 02 листопада 2014 року в результаті порушення водієм ОСОБА_7, який керував автомобілем Daewoo Lanos , державний номер НОМЕР_1, вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху, відповідно до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год. та пункту 18.1 цих же Правил, згідно із яким водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішоходного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, рухався з перевищенням допустимої в населених пунктах швидкістю та, наближаючись до нерегульованого пішоходного переходу, не зменшив швидкість руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, який переходив проїзну частину в межах нерегульованого пішоходного переходу. Внаслідок наїзду ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та від яких він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 січня 2018 року, який набрав законної сили, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки. Відповідно до Закону України Про амністію в 2016 році від 22 грудня 2016 року ОСОБА_7 звільнено від призначеного наведеним вироком суду основного та додаткового покарання.

Автомобіль Daewoo Lanos , державний номер НОМЕР_1, належить на праві власності ПП Базис -Каховка , яке застрахувало свою цивільну відповідальність, уклавши 24.07.2014 року із ПрАТ СК Провідна договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 25.07.2014 року по 25.07.2015 року та із визначенням ліміту відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна життю та здоров'ю третіх осіб (на одного потерпілого), в розмірі 100 000грн, а за шкоду, заподіяну майну - 50 000грн.

Відповідно до частин другої та третьої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Згідно із статтею 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи, що 12 листопада 2014 року ОСОБА_7 керував належним ПП Базис-Каховка транспортним засобом на підставі укладеної між ними у письмовій формі трудової угоди та виданого підприємством 12.11.2014 року подорожнього листа службового легкового автомобіля за №7/23, виконуючи дане йому як водієві завдання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідальність за відшкодування шкоди завданої позивачеві ОСОБА_9 з вини ОСОБА_7 у спірних правовідносинах несе роботодавець - ПП Базис-Каховка відповідно до положень статті 1172 ЦК України та з врахуванням вимог статті 1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 1195 ЦК України, яка регулює питання щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому, серед іншого, витрати на придбання ліків, сторонній догляд тощо.

Відповідно до вимог статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

За приписами статей 23, 27 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана зі стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий-фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.

Право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого мають особи, які знаходились на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Встановивши, що витрати ОСОБА_9, яка є дочкою потерпілого, на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника з врахуванням обмежень, встановлених Законом України Про поховання та похоронну справу , становлять 20 272 грн 25коп., суд обґрунтовано стягнув на її користь із ПП Базис-Каховка в рахунок відшкодування матеріальної шкоди різницю між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди (20 272,25-14 616).

При визначенні розміру моральної шкоди суд правильно керувався положеннями статті 23 ЦК України та обґрунтовано врахував характер правопорушення, яке потягнуло смерть батька позивача, глибину фізичних, душевних страждань, яких вона зазнала через передчасну та раптову смерть рідної людини, їх тривалість, а також виходив із принципів розумності та справедливості, задовольнивши вимоги в цій частині в повному обсязі.

На думку колегії суддів, висновки суду в оскарженій частині ухваленого ним рішення відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів і нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, заперечуючи наявність між підприємством та ОСОБА_7 трудових відносин, скаржник вважає укладену між ними трудову угоду такою, що підтверджує виключно цивільно-правові відносини та свідчить про виконання останнім роботи водія одноразово і на свій ризик, тобто на умовах договору підряду.

Наведені доводи обґрунтовано не враховані судом першої інстанції, оскільки за своєю правовою природою договір підряду не наділяє водія правом керування належним підприємству транспортним засобом, а таким документом у спірних правовідносинах є виданий роботодавцем подорожній лист, який хоч і не є обов'язковим після 16 квітня 2013 року, однак в даному випадку фіксує показання спідометра, передбачає режим роботи водія, містить інформацію про його допуск до роботи (керування транспортним засобом) за станом здоров'я та про дозвіл на виїзд транспортного засобу за результатом перевірки його технічного стану, тобто всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з підприємства і до повернення(а.с.127).

Та обставина, що наказом Державної служби статистики України від 19 березня 2013 року №95 визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року №74 Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування , яким передбачалося використання подорожніх листів, не свідчить про те, що 12.11.2014 року подорожній лист був оформлений підприємством з метою зафіксувати якісь необхідні для сторін умови щодо використання автомобіля, оскільки по своїй суті подорожній лист є основним документом первинного обліку роботи автотранспортних засобів, який підтверджує витрати, пов'язані із здійсненням перевезень і як первинний бухгалтерський документ застосовується для бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі списання витраченого палива і мастильних матеріалів.

Листом Міністерства інфраструктури України від 23.04.2013 року №4492/25/10-13 суб'єктам господарювання було роз'яснено, що пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати самостійно виготовлені бланки первинних документів, у тому числі подорожніх листів, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм, що передбачено пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.05.1995року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704.

Стверджуючи про те, що суд не з'ясував той факт, чи виконував ОСОБА_7 під час ДТП саме трудові обов'язки, ПП Базис-Каховка не надало належних та допустимих доказів у спростування зазначеного висновку суду, в той час як за обставинами справи відомо, що водій в цей день керував службовим автомобілем, виконуючи завдання керівництва підприємства. Сам ОСОБА_7 пояснив, що протягом тривалого періоду часу перебував із підприємством у трудових відносинах, виконуючи різні роботи, дотримуючись встановлених правил трудового розпорядку та отримуючи заробітну плату.

Із тексту укладеної сторонами трудової угоди , яку відповідач вважає договором підряду, вбачається, що за умовами досягнутої домовленості ОСОБА_7 зобов'язався виконувати роботу водія протягом визначеного підприємством робочого часу, а підприємство зобов'язалося оплатити виконану роботу і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю ( пункти 1.3, 2.1, 3.2).

Наведені умови договору відповідають визначеним статтею 21 КЗпП України істотним умовам трудового договору, в той час, як відповідно до положень статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто договір підряду не передбачає для підрядника визначений робочий час, а для замовника - обов'язок забезпечувати умови виконання роботи з дотриманням вимог трудового законодавства.

Отже, характер та суть відносин, які склалися між ОСОБА_7 та ПП Базис-Каховка , визначені судом з врахуванням встановлених ним обставин в межах наданих сторонами доказів, які в процесі перегляду судового рішення в апеляційному порядку не спростовані.

Крім того, погоджуючись із висновком суду щодо відповідальної особи у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог частини 2 статті 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду,завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Необґрунтованими колегія суддів вважає також доводи апеляційної скарги щодо визначеного судом до стягнення з ПП Базис-Каховка розміру морального відшкодування, оскільки факт завдання моральної шкоди в результаті смерті батька є очевидним та не потребує підтвердження письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів чи показаннями свідків, як про це зазначає скаржник.

Розмір визначеного судом відшкодування, на думку колегії суддів, відповідає вимогам статті 23 ЦК України, в тому числі щодо його розумності та справедливості.

Зважаючи на те, що моральна шкода пов'язана із втратою близької людини і, враховуючи її сутність, неможливо визначити точних критеріїв майнового виразу душевного болю позивача у зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення заявленої ОСОБА_9 до стягнення суми морального відшкодування і не вважає її завищеною та несправедливою.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заявлених до ПП Базис-Каховка вимог відсутні.

В решті частині рішення суду не оскаржувалось, тому його законність та обґрунтованість в силу статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не перевіряв.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Базис-Каховка відхилити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2018 року в оскраженій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: І.В. Склярська

Т.Г. Чорна

Повний текст постанови складено 26 лютого 2019 року, а підписано колегією суддів 01 березня 2019 року.

Суддя Л.В. Пузанова