Постанова

від 25.02.2019 по справі 675/33/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 675/33/19

Провадження № 22-ц/4820/521/19

Категорія: ухвала

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю представника ТОВ Компанія Укрелітагро Лозюка С.Ф.

розглянув в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу №675/33/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія УКРЕЛІТАГРО на ухвалу Ізяславського районного суду від 10 січня 2019 року (суддя Пашкевич Р.В., повне судове рішення складено 10 січня 2019 року) про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрелітагро до Комунального підприємства Чемеровецьке бюро нерухомості , Хмельницького бюро технічної інвентаризації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю Михнівські лани , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 про скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ТОВ Компанія УКРЕЛІТАГРО просило суд скасувати як незаконні рішення про державну реєстрацію прав оренди 29 земельних ділянок, що прийняті відповідачами КП Чемеровецьке бюро нерухомості , в особі реєстратора Росновської Н.В. і Хмельницького бюро технічної інвентаризації, в особі реєстратора Павлюк І.І. з моменту їх прийняття.

Ухвалою Ізяславського районного суду від 10 січня 2019 року у відкритті провадження відмовлено та роз'яснено позивачу, що розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ Компанія УКРЕЛІТАГРО оскаржило її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства. Апелянт вважає постановлену ухвалу помилковою та такою, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду. Апелянт вказує, що справи у спорах, які виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. А тому, ТОВ Компанія УКРЕЛІТАГРО вважає, що цей спір має бути розглянуто виключно за правилами цивільного судочинства, оскільки безпосередніми власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, відносно яких укладеного договори оренди землі та вчинено подвійну реєстрацію є 28 фізичних осіб, які у справі виступають у якості третіх осіб, а сам предмет спору - це скасування подвійної реєстрації і припинення договорів оренди землі між ними, як орендодавцями та ТОВ Михнівські лани як орендарем. У зв'язку із чим апелянт просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до Ізяславського районного суду для продовження розгляду.

Представник ТОВ Компанія УКРЕЛІТАГРО Лозюк С.Ф. апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній наведених.

Інші учасники справи до суду не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спір, який виник між сторонами, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки сторони по справі є юридичними особами і права третіх осіб у вказаній справі позивачем не оспорюються, а тому спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи і вимогам закону.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Поняття суд, встановлений законом стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України , заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію, як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Юрисдикційність конкретного спору чи категорії спорів може бути прямо визначена в законі.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безимянная проти Росії (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. п. 14, 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою та інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

Підпунктом 3.1 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам №10 від 24 жовтня 2011 року роз'яснено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору господарським судом, відсутність у закону норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ст. 179 ГПК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарського-договірними зобов`язаннями.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ТОВ Компанія УКРЕЛІТАГРО є юридичною особою і звернувся з позовними вимогами лише до юридичних осіб КП Чемеровецьке бюро нерухомості та Хмельницького бюро технічної інвентаризації, не оспорюючи при цьому права третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суть справи, заявлені позовні вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин справи і суб'єктний склад учасників справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а її слід розглядати в порядку господарського судочинства.

Посилання апелянта на те, що оскаржувана ухвала є помилковою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства і правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №911/4111/16 від 16.05.2018 року є безпідставними, адже предмет, суть справи, заявлені позовні вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природа справи за позовом ПАТ Обухівське до ГУ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області про визнання недійсним наказу від 12.03.2016 року № 10-3624/15-16-сг про надання ОСОБА_34 у власність земельної ділянки площею 3,6178 га (кадастровий номер 3223110100:06:001:0025) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області, скасування державної реєстрації права власності та запису в Поземельній книзі не є подібним суті справи, заявленим позовним вимогам, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичній природі обставин справи за позовом ТОВ Компанія УКРЕЛІТАГРО до КП Чемеровецьке бюро нерухомості , Хмельницького БТІ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ТОВ Михнівські лани , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 про скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, що відповідає вимогам процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія УКРЕЛІТАГРО залишити без задоволення.

Ухвалу Ізяславського районного суду від 10 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 березня 2019 року.

Судді: (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) І.В. П'єнта

(підпис) О.І.Талалай

Згідно з оригіналом

Суддя А.П. Корніюк