Постанова

від 21.02.2019 по справі 914/936/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р. Справа №914/936/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" за вих. № 276 від 26.10.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/811/18 від 29.10.2018)

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2018 (суддя Ділай У.І., повний текст рішення складено 05.10.2018)

у справі № 914/936/18

за позовом : фізичної особи-підприємця Андрейка Дениса Олеговича (надалі ФОП Андрейко Д.О.), м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача: приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" (надалі ПРБФ "Комунальник"), м. Житомир

про стягнення заборгованості за договором на виконання земляних робіт № 007 2016 року в розмірі 111 267,46 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: ФОП Андрейко Д.О., Гирич О.В. -адвокат;

від відповідача: Бас А.М. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

ФОП Андрейко Д.О. звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ПРБФ "Комунальник" про стягнення заборгованості за договором на виконання земляних робіт №007 2016 року в розмірі 111 267,46 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2018 у справі № 914/936/18 позов задоволено частково. Стягнуто з ПРБФ "Комунальник" на користь ФОП Андрейка Д.О. 69 950,00грн. основного боргу, 121 01,36 грн. інфляційних нарахувань, 2845,91грн. 3% річних та 1344,41грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 30.12.2016, які підписані уповноваженими представниками сторін. Жодних зауважень зі сторони відповідача в актах не зазначено, відтак, підписуючи акти здачі-прийняття робіт, останній погодився із об'ємом та вартістю робіт, виконаних позивачем. В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними спірних актів. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено заборгованість відповідача - ПРБФ "Комунальник".

Не погоджуючись з даним рішенням, ПРБФ "Комунальник" подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, не надано належну оцінку доказам та аргументам, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що суд ухвалив спірне рішення на підставі неналежних доказів - актів здачі-прийняття робіт від 30.12.2016, які підписані зі сторони відповідача головним інженером ОСОБА_5, який перевищив свої повноваження і акти не скріплені печаткою відповідача. Також скаржник зазначає, що йому не було відомо про існування спірних актів до моменту пред'явлення позову, не може погодитися з твердженням місцевого господарського суду про те, що ПРБФ "Комунальник" повинен був визнавати акти виконаних робіт недійсними, оскільки визнання недійсним акту підрядних робіт у розумінні ч.2 ст. 202 Цивільного кодексу України є неналежним способом захисту. Апелянт звертає увагу на пояснення ОСОБА_5 (підписанта актів), в яких він повідомляє, що акти підписав помилково, через свою халатність, а роботи, вказані в актах фактично не виконувалися.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили, просять суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

У 2016 році між ФОП Андрейком Д.О. (виконавець) та ПРБФ "Комунальник" (замовник) було укладено договір на виконання земляних робіт №007 (а.с. 20-21).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язався надати послуги екскаватора на об'єктах, визначених замовником, а замовник - оплатити.

Замовник оплачує послуги на підставі акту (актів) про надання послуг, що підписується уповноваженими представниками сторін (п. 1.2 договору).

У п. 2.1 договору сторони узгодили, що за виконання робіт замовник сплачує виконавцю 300,00 грн за одну годину роботи екскаватора.

Згідно з п. 2.2 договору оплата послуг виконавця здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання акту про надання послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

У відповідності до п. п.3.1.1. договору виконавець зобов'язується надавати послуги екскаваторами, що зареєстровані в органах ГАЇ і знаходяться у технічно справному стані.

Замовник зобов'язаний оплачувати виконану виконавцем роботу відповідно до п. 2 договору (п. 3.3.1 договору).

На виконання умов договору №007 ФОП Андрейко Д.О. надав, а ПРБФ "Комунальник" прийняла роботи на загальну суму 69 950,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 30.12.2016, а саме:

1) надання послуг міні-екскаватора с. Новий острів на суму 26100,00 грн,

2) надання послуг міні-екскаватора Мостиський р-н (СКЗ) на суму 4875,00 та доставка екскаватора в Нові Стрілки на суму 1200 грн,

3) надання послуг міні-ескаватора Самбірський район на суму 12500 грн та доставка екскаватора по Самбірському районі на суму 1000 грн,

4) надання послуг міні-екскаватора с. Боратичі на суму 21600 грн,

5) надання послуг міні-екскаватора с.Райлівка на суму 2375,00 грн та доставка екскаватора в с.Райлівка на суму 300 грн.

Вищевказані акти підписані від виконавця ФОП Андрейком Д.О., від замовника головним інженером ОСОБА_5 (а.с. 22-26).

В порядку досудового врегулювання спору позивач надіслав 26.12.2017 відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді (а.с. 18-19).

З огляду на викладене, внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу виконані роботи, ФОП Андрейко Д.О. звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 69950,00 грн. основного боргу, 12101,36 грн інфляційних нарахувань, 2845,91 грн 3% річних, 26370,19 грн пені.

При прийнятті постанови колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір на виконання земляних робіт №007 за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 007 2016 року ФОП Андрейко Д.О. надав, а ПРБФ "Комунальник" прийняла роботи на суму 174 625,00 грн, які були оплачені відповідачем, та на суму 69 950,00 грн, стягнення яких є предметом даного спору і виконання земельних робіт на вказану суму підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 30.12.2016.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі, шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними спірних актів.

З матеріалів справи вбачається, що всі акти здачі-прийняття робіт від 30.12.2016 підписані представниками обох сторін, без жодних зауважень зі сторони відповідача. Відтак, відповідач, підписуючи акти здачі-прийняття робіт від 30.12.2016, погодився із об'ємом та вартістю робіт виконаних позивачем.

Щодо заперечень ПРБФ "Комунальник" стосовно того, що у спірних актах виконаних робіт від 30.12.2016 відсутні печатки сторін договору, зокрема, відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

В силу ч.8 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені вимоги викладені також і у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995.

У відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відбитки печаток не є обов'язковими реквізитами первинних документів.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що вищезазначені акти здачі-прийняття робіт від 30.12.2016 відповідають вимогам нормативних актів, є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, зазначені документи підписані обома сторонами господарських операцій та встановлюють факт виконання земельних робіт.

Слід зазначити, що в судовому засіданні від 21.02.2019 ФОП Андрейко Д.О. надав для огляду колегії суддів оригінали всіх актів здачі-прийняття робіт від 30.12.2016, в тому числі і 3 акти на виконання земельних робіт на суму 174 625,00 грн, які були оплачені відповідачем, копії яких містяться в матеріалах справи. Однак, на всіх оригіналах актів відсутній відбиткок печатки фірми відповідача. Також позивач зазначив, що вищевказані акти готувалися у двох одинакових примірниках, які на момент підписання не містили відбитків печаток ні позивача, ні відповідача.

20.02.2019 відповідач на поштову адресу суду надіслав оригінал нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_5. У вказаній заяві ОСОБА_5 повідомляє, що у грудні 2016 року ним, як головним інженером ПРБФ "Комунальник", були підписані акти про надання послуг (виконання земельних робіт ФОП Андрійком Д.О.) на суму 174 625,00 грн та на суму 69 950,00 грн. Акти про надання послуг на суму 69950,00 грн ( які є предмет даного спору), були ним підписані помилково, через його халатність. Акти неодноразово перероблялися, підписувалися у незручних умовах, без перевірки головним інженером фактичної кількості наданих послуг ФОП Андрейком Д.О. Земельні роботи виконувалися фактично двома екскаваторами, не перевищуючи восьми годинного робочого дня, протягом п'яти днів на тиждень. Час наданих послуг відповідачем за грудень 2016 року становить 618,88 год (з урахуванням періодів переїзду та простою).

Таким чином, головним інженером ОСОБА_5 визнано, що, його дії призвели до заподіяння значної матеріальної шкоди фірмі відповідача.

Проте, відповідач, дізнавшись про заподіяну шкоду, не вчинив ніяких дій для перевірки вищевказаного, не притягнув головного інженера до відповідальності. Також у заяві ОСОБА_5 повідомляє, що земельні роботи виконувалися фактично двома ескаваторами, не перевищуючи восьмигодинного робочого дня, протягом п'яти днів на тиждень. Фактичний час наданих послуг відповідачем за грудень 2016 року становить 618,88 год (з урахуванням періодів переїзду та простою).

Проте, з матеріалів справи вбачається, що роботи виконувалися трьома одиницями техніки: міні - екскаватором гусеничним Neumeier NR 3,5 д.н.з. НОМЕР_1; міні-екскаватором гусеничним Neumeier NR 6,0, д.н.з. НОМЕР_2; міні - екскаватором гусеничним Sunward SWE 4,0 у різних населених пунктах.

Як стверджує позивач, працівники працювали 6 днів на тиждень до 10 годин на день, відтак, показник в 618,88 годин виконаних робіт є реальним до виконання в період за один місяць, враховуючи, що грудень місяць є останнім місяцем в фінансовому році та всі роботи мали бути виконані до 31.12.2016.

Оскільки, у грудні 2016 року було 22 робочі дні, тому кількість фактично виконаних робіт двома одиницями транспорту, не перевищуючи восьми годинного робочого дня не може бути більшою ніж 352 год.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що пояснення ОСОБА_5 суперечать один одному та є сумнівними.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 007, а відтак, з відповідача слід стягнути на користь ФОП Андрейко Д.О. заборгованість в розмірі 69 950,00 грн. за виконані роботи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 12101,36 грн. інфляційних нарахувань, 2845,91 грн 3% річних за період з 11.01.2017 по 21.05.2018 - підлягають задоволенню.

Згідно з матеріалами справи, між позивачем та відповідачем, у відповідності із ст. 547 ЦК України, письмового договору про стягнення пені, як виду забезпечення виконання зобов'язання, укладено не було. Відтак, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у стягненні з відповідача 26 370,19 грн. пені.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу позивачем належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2018 у справі №914/936/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

М.І. Хабіб