Постанова

від 07.02.2019 по справі 923/386/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 923/386/18

м. Одеса, просп. Шевченка, 29.

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П. Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Збур'ївське лісомисливське господарство"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року, повний текст складено та підписано 18.09.2018 року

у справі № 923/386/18

за позовом Державного підприємства "Олешківське лісомисливське господарство"

до відповідача Державного підприємства "Збур'ївське лісомисливське господарство"

про зобов'язання повернути майно зі зберігання

головуючий суддя – Павленко Н.А.

          місце прийняття рішення: Господарський суд Херсонської області

           Учасники судового засідання в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені. В судовому засіданні 07.02.2019 року відповідно до ст. ГПК України оголошено вступну та регулятивну частину постанови.

В С Т А Н О В И В :

           17.05.2018 року Державне підприємство "Олешківське лісомисливське господарство" (далі по тексту – позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства "Збур'ївське лісомисливське господарство" (далі по тексту – відповідач) про зобов'язання повернути бензин А-95 у кількості 2915 літрів та дизельне пальне у кількості 48100 літрів на загальну суму 42 765,95 грн. та стягнути судові витрати

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору відповідального зберігання за № 29/12 від 29.12.2014 року, неповерненням ДП "Збур'ївське лісомисливське господарство" за вимогою позивача – залишку поливно-мастильних матеріалів, а саме бензин А-95 у кількості 2915л та дизельного пального у кількості 4800 л., які були передані на зберігання, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, в якому зазначено, що на відповідальному зберіганні знаходяться зазначені бензин та дизельне паливо.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року у справі № 923/386/18 (суддя Павленко Н.А.) позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Державне підприємство "Збур'ївське лісомисливське господарство" повернути Державному підприємству "Олешківське лісомисливське господарство" паливно-мастильні матеріали: бензин А-95 у кількості 2915 л, дизельне пальне у кількості 4810 л. Стягнуто з Державного підприємства "Збур'ївське лісомисливське господарство" на користь Державного підприємства "Олешківське лісомисливське господарство" 1762грн. 00коп.витрат по сплаті судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що в матеріалах справи відсутні докази про виконання відповідачем зобов'язань за договором про зберігання щодо повернення переданого на відповідальне зберігання майно та Договір від 29.12.2014 року є чинним та зміни до нього внесені не були.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "Збур'ївське лісомисливське господарство" звернулось через місцевий господарський суд до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просив оскаржуване рішення змінити та резолютивну частину викласти в іншій редакції: стягнути з відповідача на користь позивача 42 765,95 грн. вартість переданих за Договором відповідального зберігання № 29/12 від 29.12.2014 року, паливно-мастильних матеріалів та стягнути витрати по сплаті судового збору.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням апелянта, в ході судових засідань представник позивача в усній формі заявив клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просив стягнути з відповідача лише вартісну оцінку палива, а саме 42 765,95 грн.

Учасники справи в судове засідання 07.02.2019 року не з'явились, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

          Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

          Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 29.12.2014 року між ДП "Цюрупинське лісомисливське господарство" (замовник) та ДП "Збур'ївське лісомисливське господарство" (виконавець) укладено договір №29/12 відповідального зберігання, за умовами п.1 якого, замовник зобов'язався передати, а виконавець - прийняти у строкове безоплатне зберігання паливно-мастильні матеріали: бензин А-95 у кількості 3000л, дизельне пальне у кількості 4910 л (а.с.7).

          Відповідно до п.2.1.3 виконавець зобов'язувався повернути паливно-мастильні матеріали по першій вимозі.

          За змістом п.7.1, договір набирає чинності з моменту підписання і діє один рік. В разі відсутності претензій до умов договору він вважається пролонгованим на той же строк.

           26.12.2014 року сторонами був підписаний Акт приймання-передачі, відповідно до якого замовник передав, а виконавець прийняв товар, а саме: бензин А-95 у кількості 3000 л., Дизельне пальне у кількості 49100 л. (а.с.8)

          В подальшому учасниками судового процесу був складений Акт звірки взаємних розрахунків в якому зазначено, що станом на 01.11.2015 року у ДП "Збур'ївське лісомисливське господарство" на відповідальному зберіганні знаходяться: Бензин А-95 – 3000 л., Дизельне паливо – 4910 л. (а.с.11).

          Відповідно до бухгалтерської довідки від 27.07.2018р. №246 (а.с.95) на час здійснення передачі паливно-мастильних матеріалів на відповідальне зберігання їх ціна по балансу підприємства становила: на бензин А-95 - 6,08грн., дизельне пальне - 5,77грн.

           05.04.2018 року Державне підприємство "Цюрупинське лісомисливське господарство" звернулось до ДП "Збур'ївське лісомисливське господарство" з листом, відповідно до якого просило повернути бензин А-95 – 2915 л та Дизельне паливо - 49100 л. в строк до 11.04.2018 року, відповідно до п.2.1.3 Договору № 29/12 від 29.12.2014 року (а.с.16).

           12.04.2018 року представники Державного підприємства "Олешківське лісомисливське господарство" склали Акт про відмову ДП "Збур'ївське лісомисливське господарство" передати товар, що знаходиться на зберіганні у Державному підприємстві відповідно до договору № 29/12 від 29.12.2014 року. В зазначеному акті вказано, що з 05.04.2018 року до теперішнього часу замовник неправомірно володіє товаром, а саме бензином А-95 – 2915 л та Дизельним паливом - 49100 л та відмовляється даний товар повернути. Також зазначено, що Державне підприємство "Олешківське лісомисливське господарство" вправі звернутись до суду для вирішення питання про повернення товару (а.с.17).

Таким чином, у зв'язку із залишенням вимоги Державного підприємства "Олешківське лісомисливське господарство" без задоволення, і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

          Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Олешківське лісомисливське господарство" та вважає, що апеляційна скарга ДП "Збур'ївське лісомисливське господарство" підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

          Згідно зі ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

          Стаття 949 ЦК України зобов'язує зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. При цьому, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Враховуючи зазначені положення, наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що позивачем у повному обсязі доведено неналежне виконання Державним підприємством"Збур'ївське лісомисливське господарство" умов договору та безпідставне неповернення товару, чим порушені умови п.2.1.3 Договору № 29/12 від 29.12.2014 року, а тому місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги у повному обсязі.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач посилається на те, що позивачем в усній формі були змінені позовні вимоги, а саме позивач у судових засіданнях просив стягнути з відповідача 42 765,95 грн., що є вартістю майна, яке знаходиться на зберіганні.

Зазначені доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, оскільки позовна заява про стягнення коштів та заява про зобов'язання повернути майно зі зберігання є за своєю правовою природою різними вимогами, які відносяться до юрисдикції господарських судів.

Більш того, з протоколів судового засідання не вбачається доказів, що підтверджують звернення позивача до суду із заявою про зміну позовних вимог в період підготовчого судового засідання.

Крім того, в період підготовчого судового засідання, представник відповідача в судові засідання 21.06.2018 року та 31.07.2018 року не з'являвся без поважних причин, а лише був присутній під час розгляду справи по суті та прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи Державного підприємства "Збур'ївське лісомисливське господарство" не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 12.09.2018 року у справі № 923/386/18 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного підприємства "Збур'ївське лісомисливське господарство" – залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Збур'ївське лісомисливське господарство" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „12” вересня 2018 року у справі № 923/386/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в порядку та строки передбачені ст.ст.287-288 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 04.03.2019 року, у зв'язку з перебуван6ням головуючого судді Колоколова С.І у відпустці (з 18.02.2019 – 22.02.2019, відповідно до наказу голови суду від 14.02.2019 № 46-в та з 25.02.2019-01.03.2019, відповідно до наказу голови суду від 25.02.2019 № 51-в та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Савицького Я.Ф. у період з 13.02.2019-22.02.2019)

Головуючий суддя                     С.І. Колоколов

Суддя                     Г.П. Разюк

           Суддя                     Я.Ф. Савицький