Постанова

від 25.02.2019 по справі 910/5537/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р. Справа№ 910/5537/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Гронь М.А., адвокат, ордер №063610 від 09.08.2018;

від першого відповідача - представник не прибув;

від другого відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Нові енергозберігаючі технології на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі №910/5537/17 (суддя Блажівська О.Є., м. Київ, повний текст складено - 18.09.2018) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Нові енергозберігаючі технології до товариства з обмеженою відповідальністю Селект Груп та товариства з обмеженою відповідальністю Сайрус ЛТД про визнання договору припиненим та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Нові енергозберігаючі технології звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Селект Груп та товариства з обмеженою відповідальністю Сайрус ЛТД про визнання договору припиненим та стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі №910/5537/17 позов задоволено в повному обсязі; визнано договір поставки №1-15122015 від 15.12.2015, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Нові енергозберігаючі технології та товариством з обмеженою відповідальністю Селект Груп розірваним, а зобов'язання за даним договором припиненими; припинено іпотеку, згідно з договором іпотеки №1/28122015 від 29.12.2015, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Нові енергозберігаючі технології та товариством з обмеженою відповідальністю Селект Груп ; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Селект Груп на користь товариства з обмеженою відповідальністю Нові енергозберігаючі технології грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. та судовий збір в сумі 4 800,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сайрус ЛТД залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.03.2018 задоволено касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сайрус ЛТД ; постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 по справі №910/5537/17 скасовано; справу №910/5537/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі №910/5537/17 у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Нові енергозберігаючі технології на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сайрус ЛТД судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 7 560,00 грн.

Так, за висновками місцевого господарського суду, вимога позивача в частині припинення договору поставки не підлягає задоволенню, з огляду на відсутність в матеріалах справи належним чином засвідченої копії або оригіналу вказаного договору та неможливістю у зв'язку з цим встановити всі обставини, на які посилається позивач. Крім того, враховуючи недоведеність факту припинення договору поставки, підстави для стягнення з відповідача 100 000,00 грн., сплачених позивачем на користь відповідача за таким правочином, відсутні, як і відсутні підстави для припинення похідних зобов'язань.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та прийняти нове, яким залишити позовну заяву без розгляду.

За переконанням апелянта, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Так, позивач зазначає, що після закриття підготовчого засідання 15.08.2018 та призначення справи до розгляду на 10.09.2018, позивачем 10.09.2018 було подано заяву про залишення позову без розгляду. Проте, на думку апелянта, суд безпідставно відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви про залишення позовної заяви без розгляду, зауважуючи при цьому, що сам факт подання такої заяви до початку, на думку заявника, розгляду справи по суті, зобов'язує суд залишити відповідну позовну заяву без розгляду.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Відповідачі правом на участь своїх представників не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Товариству з обмеженою відповідальністю Селект Груп копію ухвали про відкладення розгляду справи від 21.01.2019 було направлено за належною адресою місцезнаходження товариства.

В свою чергу, від представника товариства з обмеженою відповідальністю Сайрус ЛТД Наход А.В. було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його участю в засіданні Комісії Мін'юсту України з розгляду скарг на дії реєстраторів, як представника скаржника у справі.

Дослідивши обставини заявленого клопотання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки другим відповідачем у справі є товариство, а не окремий його представник, в свою чергу, Господарським процесуальним кодексом України передбачена участь у судовому процесі через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу чи прибути директору особисто.

При цьому, судом враховуються обмежені процесуальні строки розгляду спору.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

З огляду на обмежені строки розгляду спору, а також з урахуванням того, що неявка представників відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Позовна заява обґрунтовується наведеними нижче доводами.

Між товариством з обмеженою відповідальністю Нові енергозберігаючі технології та товариством з обмеженою відповідальністю Селект Груп 15.12.2015 укладено договір поставки №1-15122015, за умовами якого ТОВ Селект Груп зобов'язується поставити ТОВ НЕСТ товар (насіння соняшникове), а останній прийняти поставлений товар та сплатити грошові кошти у розмірі 47 500 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору поставки товар має бути поставлений протягом шести місяців з моменту отримання постачальником передоплати в розмірі 100 відсотків загальної вартості товару.

Пунктом 5.1 договору поставки визначено, що покупець зобов'язується оплатити загальну вартість товару в розмірі 47 500 000,00 грн. з ПДВ в строк до 28.12.2015.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю Нові енергозберігаючі технології (іпотекодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Селект Груп (іпотекодержатель) 29.12.2015 було укладено договір іпотеки №1/28122015, за умовами якого іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання Основаного зобов'язання, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки (пункт 2.1. договору іпотеки).

Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бородіною О.В. та накладено заборону відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, яке належить ТОВ НЕСТ до припинення чи розірвання договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, що розташоване за адресою: Україна, Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова 4.

Предмет іпотеки належить ТОВ НЕСТ на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.04.2013, індексний номер 2894298, виданого Реєстраційною службою Братського районного управління юстиції Миколаївської області.

Загальна балансова вартість предмету іпотеки, на момент укладання договору іпотеки, становила 26 780 508,61 грн.

Вартість предмету іпотеки визначено у розмірі 32 136 610,33 грн.

Відповідно до пункту 12.1 договору іпотеки, договір набуває чинності з моменту його підписання повноваженими особами сторін та нотаріального посвідчення та діє до 31.12.2030, але у будь-якому випадку до повного виконання основного зобов'язання.

Згідно п. 3.1 договору іпотеки, іпотекою за договором забезпечується виконання зобов'язання боржника перед іпотекодержателем, що обумовлене в укладеному між ними договором поставки №1-15122015 від 15.12.2015.

В подальшому, між ТОВ Сайрус ЛТД , ТОВ Нові енергозберігаючі технології та ТОВ Селект Груп укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки №1/28122015 від 29.12.2015.

Відповідно до пункту 1.1 договору відступлення права вимоги ТОВ Селект Груп (цедент) відступив належне йому право вимоги ТОВ Сайрус ЛТД (цесіонарію), а ТОВ Сайрус ЛТД (цесіонарій) прийняв всі права вимоги за договором іпотеки, що був укладений між ТОВ Селект Груп (цедентом) та ТОВ Нові Енергозберігаючі Технології .

Пунктом 2.2 договору іпотеки встановлено, що право іпотеки припиняється виконанням боржником в повному обсязі Основного зобов'язання.

Згідно з платіжним дорученням №36 від 17.05.2016, ТОВ НЕСТ перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ Селект Груп грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. з призначенням платежу Оплата за насіння соняшникове, згідно з договором №1-15122015 від 15.12.2015, в т.ч. ПДВ 20% 16 666,67 грн. .

Позивач вважає, що оскільки жодних дій по поставці здійснено не було, договір поставки має бути розірваний за рішенням суду через його неналежне виконання; кошти, сплачені в якості авансу в розмірі 100 000,00 грн., мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача; зобов'язання за договором іпотеки №1/28122015 від 29.12.2015 підлягає припиненню.

Як вже зазначалось, рішенням місцевого суду у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір №1-15122015 від 15.12.2015 за своєю правовою природою відноситься до договору поставки.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч. ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальним правилом, визначеним у ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконане належним чином.

Положеннями ч. 6 ст. 193 ГК України передбачено право зобов'язаної сторони відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Аналогічним, за змістом, є передбачене ч. 3 ст. 538 ЦК України право сторони відмовитися від виконання свого обов'язку частково або в повному обсязі в разі невиконання другою стороною в зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати переданий оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять ні належним чином засвідченої копії, ні оригіналу спірного договору поставки №1-15122015 від 15.12.2015.

Так, в матеріалах справи наявний лише витяг з договору поставки, з якого не вбачається об'єктивної можливості встановити обставини, викладені позивачем у позові в частині зобов'язань сторін та інших істотних умов такого договору, а наявна у матеріалах справи роздруківка може бути лише припущенням щодо того, що даний документ є автентичним договором поставки, що не є належним доказом в розумінні чинного процесуального законодавства України, а тому, як наслідок, не може бути покладений в основу рішення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що місцевий суд неодноразово витребовував у сторін належним чином засвідчену копію договору поставки задля повного та об'єктивного дослідження обставин позову, надавався додатковий час для надання основного доказу у справі, проте, сторони своїм правом не скористались, об'єктивних причин ненадання даного правочину суду не навели.

Відтак, враховуючи те, що предметом спору є припинення договору поставки, то за відсутності в матеріалах справи належним чином засвідченої копії або оригіналу вказаного договору, у суду відсутня можливість достеменно встановити всі обставини, на які посилається позивач, а отже, як правильно вказав суд першої інстанції, такі позовні вимоги не можна вважати обґрунтованими та доведеними суду, у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача сплаченої суми передоплати у розмірі 100 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України).

Виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошовою сумою, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Наведений правовий висновок про застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 та від 19.03.2018 у справі №910/24853/13.

Натомість, враховуючи недоведеність факту припинення договору поставки та з огляду на відсутність можливості визначити строки поставки за умовами договору, порушення яких підтверджувало б невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання за договором, підстави для стягнення з відповідача 100 000,00 грн. у суду відсутні.

Таким чином, за вірним висновком місцевого суду, вимога про стягнення з відповідача 100 000,00 грн., сплачених позивачем на користь відповідача за договором поставки є недоведеною та такою, що задоволенню не підлягає.

Крім того, у суду відсутні підстави для припинення договору іпотеки №1/28122015 від 29.12.2015, що є похідним зобов'язанням від договору поставки (основного зобов'язання), оскільки як вже вище зазначалося судом не доведено факту істотного порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки, що могло б стати підставою для його припинення, а отже й не може бути припинено похідне зобов'язання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що подані позивачем докази є неповними та не переконливими, а відсутність в матеріалах справи оригіналу або належним чином засвіченої копії договору поруки позбавляє суд об'єктивної можливості повністю дослідити обставини та природу правовідносин, які склались між сторонами основного зобов'язання. Всі інші вимоги є похідними від основного зобов'язання.

Разом з тим, доводи апелянта щодо безпідставної відмови суду у задоволенні поданої позивачем заяви про залишення позовної заяви без розгляду, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 185 ГПК України).

Приписами ч. 2 ст. 185 ГПК України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 10.09.2018.

Вказана ухвала була прийнята за участю представників учасників справи, та зокрема, за участю представника позивача.

При цьому, 10.09.2018 позивачем було подано до суду заяву про залишення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Нові енергозберігаючі технології без розгляду.

В судовому засідання 10.09.2018 суд протокольно ухвалив залишити вказану заяву позивача без розгляду.

Разом з тим, 10.09.2018 у справі №910/5537/17 судом прийнято оскаржуване рішення.

За час здійснення підготовчого провадження у даній справі, ухвалами місцевого суду сторонам надавався строк для подання заяв, клопотань, заперечень до суду. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 було зобов'язано позивача та першого відповідача надати суду для огляду оригінали, а також засвідчені належним чином копії для приєднання до матеріалів справи - договір поставки №1-15122015 від 15.12.2015 та договір іпотеки №1/28122015 від 29.12.2015, які укладені між ТОВ Нові Енергозберігаючі Технології та ТОВ Селект Груп і встановлено строк для подання зазначених документів, заяв, клопотань, заперечень - до 13.08.2018.

Проте, витребувані документи у встановлений судом строк, сторони не надали.

Як вже було зазначено вище, в судовому засіданні 15.08.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Крім цього, суд вказав, що розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні .

При цьому, вказаною ухвалою суд першої інстанції встановив сторонам додатковий строк до 21.08.2018, для виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 та повідомив сторони, що у разі ненадання витребуваних документів, суд розгляне справу за наявними в матеріалах справи документами.

Утім, у вказаний строк витребувані судом документи сторонами не було надано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду лише 10.09.2018, тобто після закриття підготовчого провадження, а враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні , то відповідно заяву подано і після початку розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання, розгляд справи по суті розпочинається із закриттям підготовчого засідання .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення поданої позивачем заяви без розгляду, оскільки вказана заява подана після встановленого судом строку, на стадії розгляду справи по суті, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Нові енергозберігаючі технології залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі №910/5537/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 04.03.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

Л.Г. Смірнова