Постанова
від 26.02.2019 по справі 918/756/13
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Справа № 918/756/13

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: Сокольвака М.В. - арбітражного керуючого

відповідача ПАТ "МТБ Банк": Денисенко Л.М., представника за довіреністю №578 від 27.12.2018, Бланковська Г.О., адвоката

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В. та Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області, постановлену 27.12.18р. суддею Войтюком В.Р. о 11:27 у м.Рівному, повний текст складено 02.01.19р. у справі № 918/756/13

за позовом ТОВ "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокольвака М.В.

до відповідача - 1 Державної реєстраційної служби України,

до відповідача - 2 Головного управління юстиції у Львівській області,

до відповідача - 3 Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Відділ державної реєстрації Кам'янка-Бузької РДА; Відділ державної реєстрації Пустомитівської РДА; Відділ державної реєстрації Яворівської РДА; Приватного нотаріуса Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Наталію Володимирівну

про визнання недійсним договору іпотеки від 04.07.2011 р. і зобов'язання вчинити дії

у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц"

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Рівненської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 918/756/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц".

Постановою господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 р. ТОВ "Земкомерц" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Сокольвака М.В.

У січні 2017 року ТОВ "Земкомерц" в особі ліквідатора Сокольвака М.В. звернулося до господарського суду Рівненської області в межах справи №918/756/13 про банкрутство ТОВ "Земкомерц" з позовом до Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції у Львівській області, публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ Державного земельного агентства у Буському районі Львівської області, Відділ Державного земельного агентства у Пустомитівському районі Львівської області, Відділ Державного земельного агентства в Яворівському районі Львівської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Буського районного управління юстиції Львівської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області та приватний нотаріус Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Наталія Володимирівна про визнання недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України договору іпотеки від 04.07.2011 року, укладеного між позивачем та ПАТ "Марфін Банк" (у процесі розгляду справи змінив найменування на ПАТ "МТБ Банк"). Крім того, позивач просив зняти обтяження та скасувати записи про заборони та іпотеку на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на підставі вищезазначеного договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ліквідатор зазначає, що на момент укладення договору іпотеки від 04.07.2011 року ТОВ "Земкомерц" не володіло на праві власності земельними ділянками, що згідно п. 1.2 спірного договору являлись предметом іпотеки та наполягає на тому, що державними органами, уповноваженими видавати державні акти на право власності на земельні ділянки було спростовано факт видачі таких державних актів, їх реєстрацію та присвоєння кадастрового номеру.

Крім того, посилаючись на норми Цивільного (далі ЦК України) та Земельного (далі ЗК України) кодексів, зокрема, на ст. ст. 179, 181 ЦК України та ст. ст. 79, 79-1 ЗК України, ліквідатор зазначає, що майна, яке передано в іпотеку за спірним договором не існує в натурі як об'єкта цивільних прав та не існувало на момент укладення договору.

Зазначене, на думку ліквідатора, є підставами для визнання недійсним договору іпотеки від 04.07.2011 року, укладеного між позивачем та ПАТ "Марфін Банк" (далі Банк).

Крім того, на розгляді суду перебували клопотання ліквідатора про внесення змін до реєстру вимог кредиторів і скасування обтяжень.

13.12.2017 року від ТОВ "Рітейл Плас" надійшла заява про внесення змін до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27.12.2018 року у справі №918/756/13 заяву (позовну заяву) ТОВ "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокольвака М.В. до відповідача - 1 Державної реєстраційної служби України, до відповідача - 2 Головного управління юстиції у Львівській області, до відповідача - 3 Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про визнання недійсним договору іпотеки від 04.07.2011 р. і зобов'язання вчинити дії, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. В.Чорновола, 4), Відділ державної реєстрації Кам'янка-Бузької РДА (80400, Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька, вул. Незалежності, 27); Відділ державної реєстрації Пустомитівської РДА (вул. Грушевського, 35, м. Пустомити, Львівська обл., Україна, 81100); Відділ державної реєстрації Яворівської РДА (вул. Івана Франка, 8, м. Яворів, 81000); Приватного нотаріуса Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Наталію Володимирівну (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 24-а) - задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 04.07.2011 року, укладений між ТОВ "Земкомерц" (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Лермонтова, буд. 4 А, код ЄДРПОУ 33981329) та ПАТ "Марфін Банк" (68003, Одеська область. м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, код ЄДРПОУ 21650966).

Знято обтяження та скасовано записи - заборони на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: заборону на нерухоме майно за реєстраційним № 11349405 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: с. Сокільники, Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623686400:01:004:0945, зареєстрована 04.07.2011 р. Котик Н.В., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області на підставі договору іпотеки від 04.07.2011 р., реєстровий № 1820; заборону на нерухоме майно за реєстраційним № 11349193 щодо земельної ділянки, що розташована на території с. Ямпіль Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623688600:01:004:0467, зареєстрована 04.07.2011 р. Котик Н.В., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області на підставі договору іпотеки від 04.07.2011 р., реєстровий № 1820; заборону на нерухоме майно за реєстраційним № 11349307 щодо земельної ділянки, що розташована на території Олеської селищної ради Буського району Львівської області, кадастровий номер 4626856600:02:000:0034, зареєстрована 04.07.2011 року, Котик Н.В., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області на підставі договору іпотеки від 04.07.2011 р., реєстровий № 1820; заборону на нерухоме майно за реєстраційним № 11348968 щодо земельної ділянки, що розташована на території Краковецької селищної ради Яворівського району Львівської області, кадастровий номер 4625855600:06:000:0393, зареєстрована 04.07.2011 року, Котик Н.В., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області на підставі договору іпотеки від 04.07.2011 р., реєстровий № 1820; заборону на нерухоме майно за реєстраційним № 11349094 щодо земельної ділянки, що знаходиться на території Краковецької селищної ради Яворівського району Львівської області, кадастровий № 4625855600:03:000:0504, зареєстрована 04.07.2011 р. Котик Н.В., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області на підставі договору іпотеки від 04.07.21 р., реєстровий № 1820.

Знято обтяження та скасовано записи - іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які внесені до Державного реєстру іпотек, а саме: іпотеку за реєстраційним № 11349487 щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: с. Сокільники, Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623686400:01:004:0945, зареєстрованої 04.07.2011 р. Котик Н.В., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області на підставі договору іпотеки від 04.07.2011 р., реєстровий № 1820; іпотеку за реєстраційним № 11349487 щодо земельної ділянки, що розташована на території с. Ямпіль Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623688600:01:004:0467, зареєстрованої 04.07.2011 р. Котик Н.В., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області на підставі договору іпотеки від 04.07.2011 р., реєстровий № 1820; іпотеку за реєстраційним № 11349487 щодо земельної ділянки, що розташована на території Олеської селищної ради Буського району Львівської області, кадастровий номер 4626856600:02:000:0034, зареєстрованої 04.07.2011 р. Котик Н.В., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області на підставі договору іпотеки від 04.07.2011 р., реєстровий № 1820; іпотеку за реєстраційним № 11349487 щодо земельної ділянки, що знаходиться на території Краковецької селищної ради Яворівського району Львівської області; кадастровий № 4625855600:06:000:0393, зареєстрованої 04.07.2011 р. Котик Н.В., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області на підставі договору іпотеки від 04.07.2011 р., реєстровий № 1820; іпотеку за реєстраційним № 11349487 щодо земельної ділянки, що знаходиться території Краковецької селищної ради Яворівського району Львівської області, кадастровий № 4625855600:03:000:0504, зареєстрованої 04.07.2011 р. Котик Н.В., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області на підставі договору іпотеки від 04.07.2011 р., реєстровий № 1820.

Клопотання ліквідатора боржника ТОВ "Земкомерц" про скасування обтяжень з майна банкрута задоволено частково.

Скасовано обмеження щодо розпорядження майном банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Лермонтова, буд. 4А, код ЄДРПОУ 33981329), а саме:

І) записи про державну реєстрацію обтяжень - заборон на нерухоме майно, які внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна:

- Заборона на нерухоме майно № 7045572 від 24.05.2011 року;

- Заборона на нерухоме майно № 7041960 від 24.05.2011 року;

- Заборона на нерухоме майно № 7046895 від 24.05.2011 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 6996882 від 11.09.2014 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 6996929 від 11.09.2014 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 6997001 від 11.09.2014 року;

- Заборона на нерухоме майно № 6860239 від 24.05.2011 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 6860302 від 28.08.2014 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 6860322 від 28.08.2014 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 6860350 від 28.08.2014 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 6860376 від 28.08.2014 року;

- Заборона на нерухоме майно № 7111002 від 29.08.2008 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 7111427 від 09.09.2011 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 7111563 від 18.06.2012 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 7111710 від 19.11.2012 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 7111977 від 17.01.2013 року;

- Заборона на нерухоме майно № 6858931 від 24.05.2011 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 6859270 від 28.08.2014 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 6859389 від 28.08.2014 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 6859444 від 28.08.2014 року;

- Заборона на нерухоме майно (податкова застава) № 6859507 від 28.08.2014 року;

- Заборона на нерухоме майно № 7472555 від 24.05.2011 року;

- Заборона на нерухоме майно № 7757690 від 18.08.2008 року.

ІІ) записи про державну реєстрацію обтяжень - арештів на нерухоме майно, які внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна:

- Арешт нерухомого майна № 7045736 від 12.03.2013 року;

- Арешт нерухомого майна № 7045786 від 04.07.2012 року;

- Арешт нерухомого майна № 7042051 від 12.03.2013 року;

- Арешт нерухомого майна № 7042191 від 04.07.2012 року;

- Арешт нерухомого майна № 7046976 від 12.03.2013 року;

- Арешт нерухомого майна № 7047001 від 04.07.2012 року;

- Арешт нерухомого майна № 6860265 від 04.07.2012 року;

- Арешт нерухомого майна № 7111092 від 12.03.2013 року;

- Арешт нерухомого майна № 7111133 від 04.07.2012 року;

- Арешт нерухомого майна № 6858572 від 12.03.2013 року;

- Арешт нерухомого майна № 6858843 від 28.08.2014 року;

- Арешт нерухомого майна № 6858980 від 04.07.2012 року;

- Арешт нерухомого майна № 7546343 від 04.07.2012 року;

- Арешт нерухомого майна № 7546429 від 04.07.2012 року;

- Арешт нерухомого майна № 7546361 від 12.03.2012 року;

- Арешт нерухомого майна № 12689765 від 04.07.2012 року.

У задоволенні клопотання ліквідатора боржника ТОВ "Земкомерц" про скасування обтяжень з майна банкрута в частині зняття обтяжень та скасування записів про іпотеку, що внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відмовлено.

У задоволенні клопотання ліквідатора про внесення змін до реєстру вимог кредиторів відмовлено.

Заяву ТОВ "Рітейл Плас" про внесення змін до реєстру вимог кредиторів та включення ТОВ "Рітейл Плас" до комітету кредиторів задоволено частково.

Замінено первісного кредитора ПАТ "Марфін Банк" на правонаступника ТОВ "Рітейл Плас" в межах суми 14 666 220,00 грн. вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, що підлягають внесенню окремо до реєстру вимоги кредиторів.

Зобов'язано ліквідатора виконати дії передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та внести зміни до реєстру вимог кредиторів відповідно до п. 10 вказаної ухвали.

Не погодившись із винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В. звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.12.2018р. в частині задоволення заяви ТОВ "Рітейл Плас" про внесення змін до реєстру кредиторів ТОВ "Земкомерц" від 13.12.2017р., відмови в задоволенні клопотання ліквідатора про внесення змін до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Земкомерц" від 14.12.2015р.,уточнень від 09.11.2017 року, та в частині відмови клопотання про зняття обтяження та скасування записів у Державному реєстрі-заборони на нерухоме майно (іпотека), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", які внесені до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна та прийняти нове рішення, яким Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Рітейл Плас" про внесення змін до реєстру вимог кредиторів та включення ТОВ "Рітейл Плас" до комітету кредиторів. Визнати вимоги ТОВ "Рітейл Плас" в сумі 14 666220,00 грн., як кредиторські вимоги шостої черги та зобов'язати ліквідатора ТОВ "Земкомерц" включити їх до реєстру вимог кредиторів. Задоволити клопотання ліквідатора ТзОВ "Земкомерц" про внесення змін до реєстру вимог кредиторів. Забезпечені вимоги ПАТ "МАРФІН БАНК" в сумі 17 466220,00 грн. вважати погашеними та виключити з реєстру вимог кредиторів. Вимоги ПАТ "МАРФІН БАНК" в сумі 7 312 113,30 враховуючи поточні вимоги, що виникли в період розпорядження майном та заявлені вчасно, віднести до четвертої черги вимог кредиторів. На підставі заяви ПАТ "МАРФІН БАНК" до господарського суду Рівненської області від 28.10.2016 року, яка надійшла до суду 01.11.2016 року № 23859/16 з відповідними розрахунками та платіжними документами. Задоволити клопотання ліквідатора ТзОВ "Земкомерц" про зняття обтяжень та скасування записів у Державному реєстрі-заборони на нерухоме майно (іпотека), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в повному обсязі.

Вважає, що ухвала господарського суду Рівненської області від 27.12.2018р. в частині задоволення заяви ТОВ Рітейл Плас про внесення змін до реєстру кредиторів ТОВ Земкомерц від 13.12.2017р., в частині відхилення клопотання ліквідатора про внесення змін до реєстру вимог кредиторів ТОВ Земкомерц від 14.12.2015р. та в частині відмови у задоволенні клопотання про зняття обтяження та скасування записів у Державному реєстрі заборон на нерухоме майно (іпотек), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Земкомерц постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Так, з посиланням на ст.ст. 1, 2, 16, 19, 38, 40, 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ст. ст. 3, 553-554 ЦК України, ст. 6 ГК України зауважує, що укладення між ПАТ Марфін Банк та ТзОВ Рітейл Плас договору поруки № 07394-СО від ,22.01.2014 року та подальше задоволення в рамках його виконання кредиторських вимог ПАТ Марфін Банк до ТзОВ Земкомерц поза процедурою банкрутства останнього, є грубим порушенням норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Норми Закону не містять вказівок про те, що майновий поручитель може бути автоматично визнаним кредитором у справі про банкрутство.

На думку скаржника, договір поруки № 07394-СО від 22.01.2014 року, укладеного між ПАТ Марфін Банк та ТзОВ Рітейл Плас , не містить та не може містити умов відносно того, що ТзОВ Рітейл Плас набуде статусу забезпеченого кредитора справі про банкрутство ТОВ Земкомерц на суму 146662220 грн. Подібна умова, навіть при її наявності, грубо суперечила б нормам діючого законодавства.

Вважає, що суд в ухвалі від 27.12.2018 року помилково приходить до висновку про заміну учасника в справі правонаступником, безпідставно посилаючись на ст.21.Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , оскільки правонаступництва по кредитному договору №28800/OF від 24.05.2011 року, що був укладений ПАТ Марфін Банк та ТзОВ Земкомерц не відбулося. Права вимоги за кредитним договором №28800/OF від 24.05.2011 року до ТзОВ Рітейл Плас не перейшли, а зміни до реєстру обтяжень не внесені.

Крім того, зазначає, що в реєстрі кредиторів ТОВ Земкомерц , який затверджений ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.12.2013 року, вимоги ПАТ Марфін Банк забезпечені заставою (сімома земельними ділянками) на суму 23 117895,85 грн. В свою чергу зі змісту оскаржуваної ухвали від 27.12.2018 року випливає, що ПАТ Марфін Банк залишається забезпеченим кредитором на суму 8 451 675,85 грн., а ТзОВ Рітейл Плас набуває права забезпеченого кредитора на суму 146662220 грн. Поряд з тим діюче законодавство про банкрутство не передбачає подібного часткового правонаступництва. Також, оскаржуваною ухвалою суду від 27.12.2018року жодним чином не обумовлено, якими із семи заставлених земельних ділянок забезпечені вимоги ПАТ Марфін Банк , а якими - ТзОВ Рітейл Плас .

Звертає увагу суду на те, що 11.11.2014 року, господарський суд Рівненської області в справі про банкрутство ТОВ Земкомерц вже надав оцінку діям ТзОВ Рітейл Плас та ПАТ Марфін Банк щодо погашення кредиторських зобов'язань на суму 14 666 220, 00 грн. за межами процедури банкрутства, направивши повідомлення про злочин в прокуратуру м.Рівне.

Також, вважає, що поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що 18.10.2016 року господарський суд Рівненської області вже визнав ТзОВ Рітейл Плас , кредитором шостої черги на суму 14667438,00 грн. та кредитором першої черги на суму 1218,00 грн. у справі про банкрутство ТОВ Земкомерц №918/756/13. Фактично судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою повторно визнано кредиторські вимоги ТзОВ Рітейл Плас , але на цей раз вже як такі, що забезпечені майном ТзОВ Земкомерц .

Як випливає зі змісту договору поруки № 07394-СО від 22.01.2014 року він був укладений після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, чиї грошові зобов'язання повинен був забезпечити вищезазначений договір. Тобто на момент укладення договору поруки як ПАТ Марфін Банк , чиї кредиторські вимоги до ТзОВ Земкомерц були визнані ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.12.2013 року у справі № 918/756/13, так і ТзОВ Рітейл Плас усвідомлювали, що ТзОВ Земкомерц вже не спроможне (і не має права в зв'язку із введенням мораторію) виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 28800/OF від 24.05.2011 року. Власне така неплатоспроможність боржника і є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство та визнання банкрутом в розумінні ст. 16 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності. Натомість згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Отже, норми чинного законодавства України чітко вказують на те, що поручитель за договором поруки зобов'язується перед кредитором саме за належне виконання боржником своїх зобов'язань. З цього випливає, що порукою можуть бути забезпечені лише ті зобов'язання, строк виконання яких ще не настав. В протилежному випадку, якщо боржник вже порушив строк виконання своїх зобов'язань перед кредитором, такі прострочені зобов'язання не можуть бути забезпечені порукою.

Відповідно до п. 2.5. кредитного договору № 28800/OF від 24.05.2011 року ТзОВ Земкомерц зобов'язувалося повернути кредит ПАТ Марфін Банк до 23 травня 2012 року. В той же час договір поруки № 07394-СО був укладений лише 22.01.2014 року, тобто через півтора роки після спливу кінцевого строку виконання кредитних зобов'язань ТзОВ Земкомерц .

На думку ліквідатора, на момент укладення договору поруки № 07394-СО від 22.01.2014 року його сторонам було достеменно відомо не лише про неплатоспроможність боржника та відкриття провадження у справі про його банкрутство, але й про те, що зобов'язання ТзОВ Земкомерц перед ПАТ Марфін Банк вже були порушені через значне прострочення.

Відтак уклавши договір поруки № 07394-СО від 22.01.2014 року та здійснивши перерахування грошових коштів за ним ТзОВ Рітейл Плас фактично вчинило дії щодо незаконного набуття статусу кредитора ТзОВ Земкомерц в зв'язку з виникненням в останнього перед ТзОВ Рітейл Плас грошових зобов'язань. Натомість свідомі дії Банку, спрямовані на заволодіння грошовими коштами в обхід встановленої процедури погашення кредиторських вимог окрім норм чинного законодавства також грубо порушують права ТзОВ Земкомерц , оскільки, як вже зазначалося вище, передані в іпотеку земельні ділянки ТзОВ Земкомерц продовжують забезпечувати виконання первинної суми боргу - 23 117 895,85 грн., в той же час у ТзОВ Земкомерц перед третьою особою - новим кредитором ТзОВ Рітейл Плас , виникають кредиторській зобов'язання ще на додаткові 14 666 220,00 грн.

Враховуючи викладене, ліквідатор зазначає, що заява ТзОВ Рітейл Плас про внесення змін до реєстру вимог кредиторів ТзОВ Земкомерц та включення ТОВ Рітейл Плас до комітету кредиторів не підлягає до задоволення.

Разом з тим, вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання від 13.12.2017р про внесення змін до реєстру кредиторів ТОВ Земкомерц , з огляду на таке.

Як випливає зі змісту рішення Личаківського районного суду Львівської області від 18.03.2013 року у справі № 2/463/348/13 за позовом ПАТ Марфін Банк до ОСОБА_7, третьої особи на стороні відповідача - ТзОВ Земкомерц про стягнення заборгованості ТзОВ Земкомерц за кредитним договором № 28800/OF від 24 травня 2011 року, позов банку задоволений в повному обсязі, стягнено з ОСОБА_7, що виступав поручителем за кредитними зобов'язаннями ТзОВ Земкомерц перед ПАТ Марфін Банк ,23 168 813,50 грн. боргу. Вказане рішення станом на сьогоднішній день в судовому прядку не скасоване та набрало законної сили.

Таким чином на дату укладення оскаржуваного договору поруки ПАТ Марфін Банк не лише було визнано кредитором у справі про банкрутство ТзОВ Земкомерц з підстав заборгованості останнього за кредитним договором № 28800/OF від 24 травня 2011 року, але й при цьому володіло і продовжує володіти виконавчим документом на стягнення тієї ж суми заборгованості і з тих самих підстав з поручителя за кредитними зобов'язаннями ТзОВ Земкомерц згідно договору № 28800/OF від 24 травня 2011 року - ОСОБА_7.

Зазначене дає підстави стверджувати, що договір поруки № 07394-СО від 22.01.2014 року був укладений між ПАТ Марфін Банк та ТзОВ Рітейл Плас в момент, коли основне зобов'язання вже не могло бути виконане і при цьому уся сума кредиторської заборгованості ТзОВ Земкомерц перед ПАТ Марфін Банк вже була визнана такою, що підлягає стягненню із поручителя - ОСОБА_7.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.06.2015 у справі № 5011-37/16783-2012 задоволено позов ПАТ Марфін Банк до ТзОВ Сокар Енерджі Україна , вирішено стягнути з ТзОВ Сокар Енерджі Україна (04080, м. Київ, вул. Юрківська, буд. 28, оф. 3; код 36866563) на користь ПАТ Марфін Банк (68003, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Леніна, 28; код 21650966) 2 703 909 (два мільйона сімсот три тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 60 коп. заборгованості за наданим кредитом згідно договору № 28800/OF від 24.05.2011 року, 5 602 476 (п'ять мільйонів шістсот дві тисячі чотириста сімдесят шість) гри. 83 коп. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи № 5011-37/16783-2012, 26.05.2015 року ПАТ Марфін Банк була подана заява про зменшення розміру позовних вимог: зазначено, що внаслідок проведення сторонами заходів щодо врегулювання спору заборгованість за кредитним договором № 28800/ОР зменшилася із 23 1 17 895 грн. 85 коп. до 16 316 636 грн. 09 коп.

В подальшому, при перегляді рішення господарського суду м. Києва від 04.06.2015 у справі № 5011-37/16783-2012 в апеляційній інстанції ПАТ Марфін Банк надано суду платіжне доручення про сплату іншим поручителем за кредитним договором № 28800/ОБ (ОСОБА_7.) 2 800 000,00 грн. В зв'язку з чим ПАТ Марфін Банк зазначено, що сума заборгованості за кредитним договором № 28800/ОК станом на 22.09.2015 року становить 5 506 386 грн. 43 коп.

Таким чином, вказує, що станом на сьогоднішній день поручителями за кредитним договором № 28800/ОБ загалом на користь ПАТ Марфін Банк проведено сплату заборгованості у сумі 26 320 555,56 грн., що на 3 202 659 грн. 71 коп. більше, від суми вимог ПАТ Марфін Банк , що внесені до реєстру вимог кредиторів ТзОВ Земкомерц . Поряд з тим судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали зазначені обставини не були взяті до уваги.

Суд також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання від 15.12.2015 року з уточненнями від 09.11.2017 року в частині зняття обтяження та скасування записів у Державному реєстрі заборон на нерухоме майно (іпотеки), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Земкомерц (ЄДРПОУ 33981329, 33028, Рівненська область м.Рівне. вул. Лермонтова.буд.4А). Фактично суд відмовив у знятті обтяжень та скасуванні записів у Державному реєстрі - заборон на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Земкомерц , які внесено до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Вважає, що відмова суду в задоволенні його клопотання про зняття арештів від 15.12.2015 року з уточненнями від 09.11.2017 року суперечить вимогам п.1ст.38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та позбавляє можливості продовжувати процедуру ліквідації ТОВ Земкомерц зокрема здійснювати реалізацію його майна для подальшого погашення вимог кредиторів.

Крім того, не погодившись із винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.12.2018р. у справі №918/756/13 та в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі арбітражного керуючого ліквідатора Сокольвака М.В. до Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції у Львівській області, ПАТ "Марфін Банк", правонаступником якого після зміни назви є ПАТ "МТБ Банк" про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Так, з посиланням на ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України вказує, що строк позовної давності застосовується відносно юридичної особи ТОВ ЗЕМКОМЕРЦ (а не відносно посадових осіб юридичної особи, у тому числі - арбітражного керуючого), - строк позовної давності щодо заявленої вимоги про визнання договору недійсним, сплив через три роки з моменту його укладання, тобто строк позовної давності сплив 04 липня 2014 року. При цьому, пред'явлений Банку позов про визнання договору недійсним датований позивачем лише 19.05.2016р., ухвала суду про порушення провадження у справі була винесена 23.05.2016р.

Таким чином, на думку скаржника, позов пред'явлений позивачем з пропуском строку, який передбачений статтею 257 ЦК України.

Зауважує, що в своїх поясненнях арбітражний керуючий ліквідатор Сокольвак М.В. посилався на те, що не пропустив строк позовної давності, у зв'язку із тим, що вперше звернувся із аналогічним позовом до господарського суду Львівської області. Тобто арбітражний керуючий ліквідатор Сокольвак М.В. посилався на те, що зверненнями до господарського суду Львівської області, господарського суду м. Києва і господарського суду Рівненської області було перервано перебіг строків позовної давності, хоча з зазначеною позицією позивача погодитись не можна, з цією позицією погодився і суд, проте, відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. 4.4.2. За змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК або її повернуто (стаття 63 ГПК), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

За наведеного, скаржник вважає, що до спірних правовідносин суд мав застосувати наслідки спливу строку позовної давності, як це було заявлено відповідачем у справі.

Також, судом в оскарженій ухвалі зазначено, що оригінали державних актів на право власності на спірні земельні ділянки не були надані учасниками справи на вимогу суду, однак, витребувані документи, а саме акти, що підтверджують передачу оригіналів державних актів на право власності на спірні земельні ділянки і пояснення надавались ПАТ МТБ БАНК з супровідним листом від 13.06.2017року, про що свідчить відтиск штампу суду датований 13.06.2017 року о 14 00, який міститься в матеріалах справи, а також повторно 26.12.2018 року ПАТ МТБ БАНК з супровідним листом і були залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, з посиланням на ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст. ст. 2, 3, 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 203, 215 ЦК України, п.п. 2.1., 2.5.1., 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зауважує, що твердження позивача про те, що земельні ділянки які були передані відповідачу не належали позивачу на праві власності та взагалі не існували, та посилання позивача на копії вищевказаних листів не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України.

Таким чином, на думку скаржника, в даному випадку відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки від 04.07.2011 року, укладеного між ТОВ Земкомерц (33028. Рівненська обл.. місто Рівне, вул. Лєрмонтова, буд. 4 А. код ЄДРПОУ 33981329) та ПАТ Марфін Банк (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28. код ЄДРПОУ 21650966), оскільки відсутні підстави, передбачені нормами ЦК України та ГК України, з якими Закон пов'язує недійсність договору.

У поясненнях на апеляційні скарги Відділ у Буському районі Головного управління Держгеокадастру Львівської області повідомляє, що згідно державної статистичної звітності по Буському району (форма - 6 зем) станом на 01.01.2016 року земельна ділянка площею 0,9203 га (кадастровий номер 4626856600:02:000:0034) на території Одеської селищної ради Буського району Львівської області на праві власності чи іншого користування не зареєстрована.

Крім того зазначає, що вказаний код КОАТУУ в кадастровому номері земельної ділянки (4626856600) не відповідає фактичному КОАТУУ Одеської селищної ради Буського району Львівської області (4620655600). Реєстрація державного акту на право власності на земельну ділянку в Книзі записів про реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі по Буському районі Львівської області не проводилася.

А також вказує, що Відділ у Буському районі Головного управління Держгеокадастру Львівської області не являється юридичною особою. Юридичною особою являється Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

У поясненнях на апеляційні скарги Головне територіальне управління юстиції у Львівській області зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року № 17 Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції ліквідовано Державну реєстраційну службу України, з покладенням на Міністерство юстиції України виконання завдань і функцій з реалізації державної політики з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань.

Постановою встановлено, що Міністерство юстиції виступало правонаступником Державної реєстраційної служби в частині реалізації державної політики у вищезазначених сферах.

11.07.2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 10671110012016471 про державну реєстрацію припинення Державної реєстраційної служби України.

В подальшому, Законом України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень , який набрав чинності в повному об'ємі 01.01.2016 року, встановлено (п. 3 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень), що органи державної реєстрації речових прав, утворені Міністерством юстиції в установленому законом порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно- територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконання органами міських рад обласного значення та/або республіканського АРК значення, Київського, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

З вказаної дати, повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передано, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у новій редакції), до державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 6 Закону суб'єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, державних реєстраторів та акредитованих суб'єктів.

Додатково слід відмітити, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року № 99 Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги , вказано ліквідувати, як юридичні особи публічного права територіальні органи (міські, районні, районні у містах, міськрайонні управління юстиції) Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком, в тому числі Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Буського районного управління юстиції Львівської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Буського районного управління юстиції Львівської області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області.

Отже, проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі прав належить безпосередньо до повноважень державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав або нотаріусів, органи ж юстиції, з 1 травня 2016 року, не входять в систему суб'єктів державної реєстрації прав.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна.

При вирішенні даної справи просить врахувати повноваження органів юстиції та розглядати справу в подальшому без участі представника ГТУЮ у Львівській області.

У судовому засіданні арбітражний керуючий підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задоволити. Крім того, заперечив проти доводів викладених у апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк".

Представники ПАТ "МТБ Банк" підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просять апеляційну скаргу задоволити. Крім того, заперечили проти доводів викладених у апеляційній скарзі ТОВ "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокольвака М.В..

Заслухавши пояснення представників скаржників, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 р. ТОВ "Земкомерц" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Сокольвака М.В.

Ухвалою суду від 23.05.2017 р. прийнято до розгляду в межах справи № 918/756/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та призначено до слухання в судовому засіданні позовну заяву ТОВ "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокольвака М.В. про визнання недійсним договору іпотеки від 04.07.2011 р. і зобов'язання вчинити дії.

15.03.2018 року від Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" надійшло повідомлення про зміну найменування кредитора з Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" на Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" в підтвердження чого надано нову редакцію статутного документу вказаної юридичної особи. Оскільки зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, отже не потребує вчинення судом процесуальної дії - заміна учасника судового процесу правонаступником, суд зазначив про зміну найменування кредитора - юридичної особи з Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" на Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" в мотивувальній частині ухвали від 19.03.2018 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.04.2018 року залучено до розгляду позовної заяви ТОВ "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокольвака М.В. до відповідача - 1 Державної реєстраційної служби України, до відповідача - 2 Головного управління юстиції у Львівській області, до відповідача - 3 Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про визнання недійсним договору іпотеки від 04.07.2011 р. і зобов'язання вчинити дії - третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. В.Чорновола, 4), Відділ державної реєстрації Кам'янка-Бузької РДА (80400, Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька, вул. Незалежності, 27); Відділ державної реєстрації Пустомитівської РДА (вул. Грушевського, 35, м. Пустомити, Львівська обл., Україна, 81100); Відділ державної реєстрації Яворівської РДА (вул. Івана Франка, 8, м. Яворів, 81000); Приватного нотаріуса Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Котик Наталію Володимирівну (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 24-а).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 06.11.2018 року продовжено строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора на 6 місяців - до 27 травня 2019 року.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 04.07.2011 р. і зобов'язання вчинити дії, слід вказати таке.

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2011 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" (далі позичальник) було укладено Кредитний договір №28800/OF (далі Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язався надати позивачу грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 12 000 000,00 грн. (п. 1.1. Кредитного договору).

18.08.2011 року між позичальником та Банком було укладено Додаткову угодою №2 до Кредитного договору (далі Додаткова угода №2), за умовами якої збільшено обсяг наданих кредитних коштів до 22 000 000,00 грн.

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору (з врахуванням змін внесених Додатковою угодою №2) виконання позичальником зобов'язань за цим Договором забезпечується в тому числі іпотекою земельних ділянок, зокрема:

- площею 0,7189 га, кадастровий № 4623686400:01:004:0945, яка знаходиться за адресою с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, що належить на праві власності позичальнику;

- площею 1,2524 га, кадастровий № 4623688600:01:004:0467, яка знаходиться за адресою с. Ямпіль Пустомитівського району Львівської області, що належить на праві власності позичальнику;

- площею 0,9203, кадастровий № 4626856600:02:000:0034, яка знаходиться за адресою: на території Олеської селищної ради Буського району Львівської області, що належить на праві власності позичальнику;

- площею 0,5000 га, кадастровий № 4625855600:06:000:0393, яка знаходиться за адресою: на території Краковецької сільської ради Яворівського району Львівської області, що належить на праві власності позичальнику;

- площею 1,5000 га, кадастровий № 4625855600:03:000:0504, яка знаходиться за адресою: на території Краковецької селищної ради Яворівського району Львівської області, що належить на праві власності позичальнику.

04.07.2011 року між позивачем та Банком укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міськрайонного нотаріального округу Котик Н.В. за №1820.

Як вбачається з п. 1.2. Договору іпотеки, право власності на передані в іпотеку земельні ділянки ТОВ "Земкомерц", крім іншого, підтверджуються актами на право власності, а саме:

- серії ЯК № 227446 від 24.06.2011 року, виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВРК №986753, ВРК №986754, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я., 23.06.2011 року, зареєстрований в реєстрі за №507;

- серії ЯК № 227405 від 24.06.2011 року, виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВРК №986757, ВРК №986758, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я., 23.06.2011 року, зареєстрований в реєстрі за №517;

- серії ЯК № 227407 від 24.06.2011 року, виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВРК №986755, ВРК №986756, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я., 23.06.2011 року, зареєстрований в реєстрі за №512;

- серії ЯК № 227445 від 25.06.2011 року, виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВРК №986762, ВРК №986763, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я., 24.06.2011 року, зареєстрований в реєстрі за №531;

- серії ЯК № 227406 від 24.06.2011 року, виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВРК №986759, ВРК №986760, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я., 23.06.2011 року, зареєстрований в реєстрі за №522 (далі всі разом Акти на право власності).

На виконання вимог суду приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Котик Н.В. були надані засвідчені копії вищезазначених правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які є предметом спірного договору іпотеки, що зберігаються в справах нотаріуса.

На неодноразову вимогу суду першої інстанції оригінали вказаних правовстановлюючих документів ні Банком ні Позивачем для огляду суду не надані. При цьому Банк 26.12.2018 року лише надав для долучення до матеріалів справи акт прийому-передачі оригіналів документів до спірного іпотечного договору підписаний 28.12.2012 року між ТОВ "Земкомерц" в особі ОСОБА_7 та Банком та протокол обшуку Слідчого СУ ГУМВС України у Львівській області, в межах кримінального провадження №42014140000000135 від 25.11.2014 року, з якого вбачається що документи та їх копії які стосувались договору іпотеки від 04.07.2011 року №1820 у Банку вилучені.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що земельні ділянки які були передані Банку не належали позивачу на праві власності та взагалі не існували.

На підтвердження факту, що земельні ділянки, які були передані в іпотеку, не належать на праві власності позивачу, ліквідатор ТОВ "Земкомерц" надав суду копії листів, а саме: №01-14/06-3515 від 15.09.2014 року, №01-14/07-4124 від 14.10.2014 року, №331 від 15.10.2014 року, №01-11/2598 від 11.09.2014 року, №01-11/2709 від 22.09.2014 року, №04-08/1690 від 18.09.2014 року, №7338 від 17.09.2014 року, №8020 від 09.10.2014 року, №2820/9 від 10.10.2014 року, №7337 від 17.09.2014 року, №8019 від 09.10.2014 року, №2819/9 від 10.10.2014 року.

Крім того, 26.12.2018 року ліквідатором долучено до матеріалів справи наступні докази на підтвердження позовних вимог:

1. Відносно земельної ділянки площею 0,9203 га, кадастровий № 4626856600:02:000:0034, яка є предметом Договору іпотеки та згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 227407 від 24.06.2011 року знаходиться за адресою: на території Олеської селищної ради Буського району Львівської області ліквідатором надано: лист №33-13-0.20-2895/102-18 від 20.12.2018 року, відповідно до якого Відділ у Буському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повідомляє, що по Буському району станом на 01.01.2016 року земельна ділянка із вказаними площею, кадастровим номером та адресою на праві власності чи іншого користування не зареєстрована; крім того зазначено, що код КОАТУУ в кадастровому номері земельної ділянки (4626856600) не відповідає фактичному КОАТУУ Олеської селищної ради Буського району Львівської області (4620655600); реєстрація державного акту на право власності в книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі по Буському району Львівської області не проводилася; інформація щодо оформлення і затвердження документації із землеустрою, встановлення і узгодження меж в натурі на вказану земельну ділянку ТОВ "Земкомерц" у відділі відсутня; відомості з Публічної кадастрової карти України від 17.12.2018 року, з якого вбачається, що відомості про земельну ділянку 4626856600:02:000:0034 - відсутні.

2. Стосовно земельних ділянок, що є предметом Договору іпотеки: площею 0,7189 га, кадастровий № 4623686400:01:004:0945, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 227446 від 24.06.2011 року знаходиться за адресою с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області та площею 1,2524 га, кадастровий № 4623688600:01:004:0467, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 227405 від 24.06.2011 року знаходиться за адресою с. Ямпіль Пустомитівського району Львівської області ліквідатором надано: лист №33-13-0.29-1463/113-18 від 21.12.2018 року, відповідно до якого Відділ Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівській області повідомляє, що відомості про земельні ділянки із вищевказаними кадастровими номерами в Державному земельному кадастрі відсутні; реєстрація державних актів на право власності на вказані земельні ділянки в книзі записів про реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі не проводилась; документація із землеустрою на земельні ділянки на ТОВ "Земкомерц" у відділі відсутня; відомості з Публічної кадастрової карти України від 17.12.2018 року, з якого вбачається, що інформація про земельні ділянки № 4623686400:01:004:0945 та № 4623688600:01:004:0467 - відсутня.

3. Щодо земельної ділянки площею 1,5000 га, кадастровий № 4625855600:03:000:0504, яка є предметом Договору іпотеки та згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 227406 від 24.06.2011 року знаходиться за адресою: на території Краковецької селищної ради Яворівського району Львівської області, ліквідатором надано: лист №0-13-0.36-536/120-18 від 21.12.2018 року, відповідно до якого Відділ в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повідомив, що вищевказана земельна ділянка на території Краковецької селищної ради Яворівського району за ТОВ "Земкомерц" в НКСУ не зареєстрована; відомості з Публічної кадастрової карти України від 17.12.2018 року, з якого вбачається, що інформація про земельну ділянку № 4625855600:03:000:0504 - відсутня.

4. Щодо земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий № 4625855600:06:000:0393, яка є предметом Договору іпотеки та згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 227445 від 25.06.2011 року знаходиться за адресою: на території Краковецької сільської ради Яворівського району Львівської області, ліквідатором надано: відомості з Публічної кадастрової карти України від 17.12.2018 року, з якого вбачається, що інформація про земельну ділянку № 4625855600:06:000:0393 - відсутня.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У статті 20 ГК України зазначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до положень ч.6 статті 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Під майновими діями боржника, в контексті положень статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід розуміти юридичні дії, які є підставою для виникнення, зміни, припинення правовідносин, зокрема виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів, виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна, тощо.

Відповідно, під спростуванням майнових дій, слід розуміти оспорення фактичних даних чи обставин, які визначають правомірність майнових дій боржника щодо розпорядження майном боржника на підставі рішень боржника, які не відповідають законодавству та/або компетенції службових осіб боржника або його органів або вчинені без достатніх підстав.

Спростовано може бути не будь-які майнові дії боржника, а лише ті, які відповідають ознакам, встановленим частиною 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

За наведеного, судова колегія зауважує, що ТОВ "Земкомерц" в особі ліквідатора Сокольвака М.В. було правомірно заявлено позов про визнання недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України договору іпотеки від 04.07.2011 року, укладеного між позивачем та ПАТ "Марфін Банк" (у процесі розгляду справи змінив найменування на ПАТ "МТБ Банк"), зняття обтяження та скасування записів про заборони та іпотеку на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на підставі вищезазначеного договору в межах справи № 918/756/13 про банкрутство ТОВ "Земкомерц".

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається із матеріалів справи між ТОВ "Земкомерц" та ПАТ "Марфін Банк" було укладено договір іпотеки від 04.07.2011 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вже неодноразово вказувалося, підставою для визнання недійсним договору іпотеки у позовній заяві зазначено, що на момент укладення договору іпотеки від 04.07.2011 року ТОВ "Земкомерц" не володіло на праві власності земельними ділянками, що згідно п. 1.2 спірного договору являлись предметом іпотеки та наполягає на тому, що державними органами, уповноваженими видавати державні акти на право власності на земельні ділянки було спростовано факт видачі таких державних актів, їх реєстрацію та присвоєння кадастрового номеру. Крім того, з посиланням на ст. ст. 179, 181 ЦК України та ст. ст. 79, 79-1 ЗК України, вказано, що майна, яке передано в іпотеку за спірним договором не існує в натурі як об'єкта цивільних прав та не існувало на момент укладення договору. Зазначене, на думку ліквідатора, є підставами для визнання недійсним договору іпотеки від 04.07.2011 року, укладеного між позивачем та ПАТ "Марфін Банк" .

Законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про іпотеку" та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно із ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Отже, зі змісту вказаної статті Земельного кодексу вбачається, що до ознак земельної ділянки, як об'єкта права власності, можна віднести: 1) межі земельної ділянки, які повинні існувати в натурі (на місцевості); 2) визначене місце розташування земельної ділянки та 3) встановлені права щодо земельної ділянки.

Проте, з доданих до матеріалів справи доказів не вбачається, що спірні земельні ділянки які є предметом Договору іпотеки існують в натурі, оскільки за місцем їх розташування, що наведене в державних актах про право власності та з такими кадастровими номерами, згідно даних відповідних відділів Держгеокадастру, земельні ділянки не виділялись, право власності на них чи інше речове право у встановленому законом порядку не зареєстроване.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що оригінали державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції учасниками справи так і не були надані та відповідні державні органи заперечують їх видачу. Таким чином, судова колегія погоджується із місцевим господарським судом, що наведені вище обставини дають підстави для обґрунтованих сумнівів з приводу наявності державних актів на право власності на спірні земельні ділянки.

Ст. 18 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Оскільки, іпотечний договір хоч і містить умову про предмет іпотеки та його опис, однак, належних доказів які б підтверджували його фактичне існування на момент укладення Договору іпотеки відсутні, матеріалами справи спростовується факт видачі державних актів про право власності на земельні ділянки, що є предметом Договору іпотеки, а також факт формування цих земельних ділянок як самостійних об'єктів права власності, отже місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним Договору іпотеки, як такого що суперечить актам цивільного законодавства.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі, зокрема, визнання іпотечного договору недійсним.

У зв'язку із задоволенням вимоги про визнання недійсним Договору іпотеки від 04.07.2011 року, то підставними є також вимоги позивача, що з них випливають, а саме вимоги про зняття обтяжень та скасування записів - заборон на нерухоме майно у Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесених на підставі зазначеного Договору іпотеки. А тому, судова колегія погоджується із місцевим господарським судом, що позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Щодо поданої банком заяви про застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності визначено у статті 261 Цивільного кодексу України, згідно із частиною першою якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Так, як убачається із матеріалів справи, арбітражний керуючий Сокольвак М.В., що діє від імені ТОВ "Земкомерц" 11.06.2013 року був призначений розпорядником майна у справі №918/756/13.

Ліквідатор у своїх письмових поясненнях зазначає, що з аналогічним позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 04.07.2011 року останній ще 20.10.2014 року звернувся до господарського суду Львівської області.

Вказане свідчить, що арбітражному керуючому Сокольваку М.В. 20.10.2014 року могло стати відомо про наявність порушеного права. Зокрема, факт відсутності земельних ділянок в натурі та те, що акти не видавалися, ліквідатору стало відомо з листів відповідних державних органів, а саме: №01-14/06-3515 від 15.09.2014 року, №01-14/07-4124 від 14.10.2014 року, №331 від 15.10.2014 року, №01-11/2598 від 11.09.2014 року, №01-11/2709 від 22.09.2014 року, №04-08/1690 від 18.09.2014 року, №7338 від 17.09.2014 року, №8020 від 09.10.2014 року, №2820/9 від 10.10.2014 року, №7337 від 17.09.2014 року, №8019 від 09.10.2014 року, №2819/9 від 10.10.2014 року. Відомостей про те, що боржник раніше довідався про його порушене право матеріали справи не містять.

До господарського суду Рівненської області з даним позовом арбітражний керуючий Сокольвак М.В. звернувся 27.12.2016 року.

Таким чином, судова колегія погоджується із місцевим господарським судом, що трирічний строк позовної давності не пропущений, а тому подана заява Банку не підлягає до задоволення.

За наведеного, твердження ПАТ МТБ Банк в апеляційній скарзі про пропуск арбітражним керуючим строку на звернення із позовом до суду не береться судом апеляційної інстанції до уваги.

Щодо клопотання ліквідатора про внесення змін до реєстру вимог кредиторів і скасування обтяжень, слід зазначити наступне.

14.12.2015 року ліквідатор звернувся до господарського суду Рівненської області та просив зняти усі заборони та обтяження, що були накладені на майно, що належить ТОВ "Земкомерц" в рамках дії договору №28800/ОF від 24.05.2011 року, які внесено до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

15.11.2017 року ліквідатором подано уточнення до клопотання про скасування обтяжень, відповідно до якого останній зазначив, що в ході виконання покладених на нього функцій йому стало відомо, що станом на сьогодні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перебувають відомості про обтяження та заборони, в т.ч. іпотеки на нерухоме майно, що належить ТОВ "Земкомерц". Наявність вказаних записів перешкоджає реалізації майна банкрута в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Ліквідатор звертався до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області з листом № 01-21/201 від 21.07.2014 року про закінчення всіх виконавчих проваджень відносно ТОВ "Земкомерц", на що отримано відповідь за № 09-01-36/В-5/8566 від 08.09.2014 року про те, що для скасування арештів, накладених на майно боржника, необхідно подати відповідне рішення суду. В зв'язку з викладеним, ліквідатор просив суд зняти обтяження та скасувати записи у Державному реєстрі - заборони та арешти на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", які внесено до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Як убачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.07.2017 р. № 91030714 на нерухоме майно банкрута ТОВ "Земкомерц" накладені обтяження іпотекою, заставою, податковою заставою, арештами та заборонами відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Отже, юридичний факт банкрутства особи вводить відносно банкрута новий правовий режим, який регулюється спеціальним Законом - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги якого розповсюджуються на усіх учасників суспільних відносин, що стосуються прав і обов'язків боржника-банкрута. Права та інтереси банкрута і кредиторів у справі реалізуються через ліквідатора, який для їх забезпечення має право подати відповідні заяви (клопотання) до органів та осіб, що наклали арешти чи заборони на майно боржника-банкрута, які, в свою чергу, зобов'язані їх скасувати (припинити, анулювати, зняти, погасити тощо).

Згідно із ч. 7 п. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Постанова господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 року у справі №918/756/13 та факт банкрутства, який нею встановлений, для осіб, які наклали обтяження на майно боржника, визнаного банкрутом, є правозмінюючим юридичним фактом, наслідком якого є скасування обтяжень та заборон, що накладені на майно банкрута, будь-якими органами (судами, нотаріусами, органами виконавчої служби, тощо), що їх наклали (вчинили).

Ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Цією ж статтею передбачено повноваження ліквідатора, зокрема - ліквідатор приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб для подальшої його реалізації та задоволення вимог кредиторів, що кореспондується з статтями 43 та 44 цього Закону.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор формує ліквідаційну масу, проводить оцінку виявленого майна, що належить банкруту та виставляє його на аукціон для реалізації.

Таким чином, накладені обтяження на майно банкрута є перешкодою (обмеженням) у здійсненні ліквідатором ліквідаційних заходів щодо банкрута, а саме, реалізації майна, одержання та накопичення коштів та послідуючому проведенні задоволення вимог кредиторів у порядку, визначеному Законом про банкрутство.

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури обтяження його активів підлягають скасуванню. Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута.

При цьому, зняття обтяжень з майна боржника у порядку ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безумовним, і стосується будь-яких органів і посадових осіб.

Існування не скасованих обтяжень на активах банкрута перешкоджає ліквідатору у виконанні покладених на нього Законом обов'язків.

Дія ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розповсюджується також на об'єкти майна банкрута, що знаходяться в податковій заставі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність обмеження щодо розпорядження майном банкрута. А тому, вказані обмеження, виходячи з положень ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підлягають скасуванню.

За наведеного, судова колегія зазначає, що господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість клопотання ліквідатора про скасування обтяжень з майнових активів банкрута та необхідність його задоволення.

Разом з тим, ліквідатор боржника, серед іншого, просить суд зняти обтяження та скасувати записи у Державному реєстрі - заборони на нерухоме майно, що належить ТОВ "Земкомерц" в частині записів про державну реєстрацію іпотек нерухомого майна:

1. Іпотека - земельна ділянка кадастровий № 4610600000:01:014:0231, цільове призначення: для будівництва та обслуговування торгівельного центру, Львівська обл., м. Дрогобич; номер запису про іпотеку 7045607 від 24.05.2011 року (іпотекодержатель ПАТ "Марфін Банк", код ЄДРПОУ 21650966);

2. Іпотека - земельна ділянка кадастровий № 4610600000:01:024:0132, цільове призначення: для будівництва та обслуговування торгівельного центру, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська - Горішня Брама, номер запису про іпотеку 7042010 від 24.05.2011 року (іпотекодержатель ПАТ "Марфін Банк", код ЄДРПОУ 21650966);

3. Іпотека - земельна ділянка кадастровий № 4610600000:01:002:0066, цільове призначення: для будівництва та обслуговування офісних приміщень та магазину, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, номер запису про іпотеку 7046952 від 24.05.2011 року (іпотекодержатель ПАТ "Марфін Банк", код ЄДРПОУ 21650966);

4. Іпотека - земельна ділянка кадастровий № 4622785700:03:001:0002, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, Львівська обл., Жовківський район, село Малехів, вул. Київська, номер запису про іпотеку 6860223 від 24.05.2011 року (іпотекодержатель ПАТ "Марфін Банк", код ЄДРПОУ 21650966);

5. Іпотека - земельна ділянка кадастровий № 4625885500:05:001:0058, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для будівництва АЗС, Львівська обл., Яворівський район, село Ямельня, номер запису про іпотеку 7111043 від 29.08.2008 року (іпотекодержатель Акціонерний банк "Київська Русь", код ЄДРПОУ 24214088);

6. Іпотека - земельна ділянка кадастровий № 4622785700:03:001:0001, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, Львівська обл., Жовківський район, село Малехів, вул. Київська, номер запису про іпотеку 6858909 від 24.05.2011 року (іпотекодержатель ПАТ "Марфін Банк", код ЄДРПОУ 21650966);

7. Іпотека - земельна ділянка кадастровий № 0710100000:41:015:0010, цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ранкова, 206, номер запису про іпотеку 7472698 від 24.05.2011 року (іпотекодержатель ПАТ "Марфін Банк", код ЄДРПОУ 21650966).

Щодо клопотання ліквідатора у цій частині, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, Законом України "Про іпотеку" передбачено, що відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 19).

Відповідно до частин 1, 4 статті 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі-банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

На підставі аналізу викладених правових норм вбачається, що наслідком визнання боржника банкрутом є скасування усіх обтяжень та обмежень саме щодо розпорядження майном такого боржника, оскільки основною метою ліквідаційної процедури є продаж майна банкрута та розподіл отриманих коштів між кредиторами.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами 1, 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає настання такого наслідку визнання боржника банкрутом і введення процедури ліквідації, як припинення іпотек.

Натомість, вичерпний перелік підстав припинення застави (іпотеки) визначено ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: 1)припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про іпотеку" підставами припинення іпотеки є: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; інші підстави, передбачені цим Законом.

Таким чином, спеціальним законом та статтею 593 ЦК України передбачені підстави для припинення іпотеки.

Крім того, положеннями чинного законодавства України про іпотеку та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено права господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, припиняти іпотеку нерухомого майна підприємства-боржника, виходячи тільки з обставин визнання боржника банкрутом та введення відносно нього ліквідаційної процедури.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що забезпечений кредитор - кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" врегульовано умови і порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, згідно ч. 2 ст. 26 цього Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Слід зазначити, що у разі скасування у судовому порядку рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав у Державний реєстр прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, а не про їх припинення. Припинення іпотеки та внесення про це відповідного запису до Державного реєстру прав можливо виключно, як зазначалося вище, з підстав, визначених ст. 593 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку", в тому числі після реалізації предмету іпотеки під час проведення ліквідаційної процедури у порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Наявність обтяження іпотекою заставного майна під час проведення ліквідаційної процедури за відсутності інших обтяжень або арештів не унеможливлює його продаж ліквідатором, оскільки Закон передбачає такий продаж за згодою забезпеченого кредитора або господарського суду, тобто відповідні обставини щодо продажу предмету іпотеки в процедурі банкрутства врегульовані спеціальною нормою Закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення клопотання ліквідатора боржника ТОВ "Земкомерц" про скасування обтяжень з майна банкрута.

Щодо клопотання ліквідатора про внесення змін до реєстру вимог кредиторів, судова колегія зазначає наступне.

14.12.2015 року ліквідатор звернувся до господарського суду Рівненської області та просив визнати вимоги ПАТ "Марфін Банк" до ТОВ "Земкомерц" за кредитним договором №28800/ОF від 24.05.2011 року у сумі 23 117 895 грн. 85 коп. погашеними, внести зміни до ухвали господарського суду Рівненської області від 03.12.2013 року шляхом виключення вимог ПАТ "Марфін Банк" за кредитним договором №28800/ОF від 24.05.2011 року у сумі 23 117 895 грн. 85 коп. із реєстру вимог кредиторів ТОВ "Земкомерц".

В обґрунтування клопотання ліквідатор зазначив, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.12.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Земкомерц", до якого окремо внесено вимоги ПАТ "Марфін Банк" на суму 23 117 895 грн. 85 коп., які забезпечені заставою - іпотекою земельних ділянок ТОВ "Земкомерц". Вказана заборгованість виникла у боржника внаслідок допущення несплати боргу за кредитним договором № 28800/OF від 24.05.2011 року. Однак, як зазначає ліквідатор, поручителями боржника за кредитним договором № 28800/OF від 24.05.2011 року станом на день подання ліквідатором вказаного клопотання повністю проведено сплату заборгованості на користь ПАТ "Марфін Банк", з огляду на що останній не може залишатись кредитором ТОВ "Земкомерц".

15.11.2017 року ліквідатором подані уточнення до клопотання про внесення змін до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Земкомерц", відповідно до яких останній просив: забезпечені вимоги ПАТ "МАРФІН БАНК" на суму 15 805 782,55 грн. до ТОВ "Земкомерц" визнати погашеними; внести зміни до реєстру вимог кредиторів: визнати забезпечені вимоги ПАТ "МАРФІН БАНК" в сумі 7 312 133,30 грн., визнати забезпеченими вимоги ТОВ "РІТЕЙЛ ПЛАС" на суму 14 666 220,00 грн.; визнати забезпеченими вимоги гр. ОСОБА_7 на суму 2 800 000,00 грн.; розподілити майно забезпечення між забезпеченими кредиторами без урахування п'яти земельних ділянок яких не існує.

Судова колегія погоджується із місцевим господарським судом про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ліквідатора про внесення змін до реєстру вимог кредиторів боржника, оскільки таке клопотання подане без посилання на жодні норми процесуального права, які б передбачали вчинення вказаних у клопотанні дій.

Разом з тим, слід зазначити, що внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів, відповідно до статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Порядок заміни кредитора у справі на правонаступника врегульовано статтею 21 вищевказаного Закону, який передбачає подання відповідної заяви правонаступником або іншою особою, яка бере участь у справі.

13.12.2017 року ТОВ "Рітейл Плас" звернувся до господарського суду Рівненської області з заявою про внесення змін до реєстру вимог кредиторів.

Вказана заява мотивована тим, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.06.2017 року заяву ТОВ "Рітейл Плас" про визнання забезпеченим кредитором ТОВ "Земкомерц" в сумі 14 666 220,00 грн. було задоволено, додатково було ухвалено окремо внести до реєстру вимог кредиторів вищезазначені вимоги ТОВ "Рітейл Плас". При цьому, судом було зазначено, що у зв'язку з переходом прав кредитора від ПАТ "Марфін Банк" до ТОВ "Рітейл Плас" в сумі 14 666 220,00 грн., ПАТ "Марфін Банк" не може залишатися кредитором боржника на вказану суму, і відповідно у зв'язку з цим виникає необхідність внесення змін до реєстру вимог кредиторів.

Оскільки, ТОВ "Рітейл Плас" поручився за боржника по зобов'язанням перед ПАТ "Марфін Банк" за кредитним договором №28800/OF від 24.05.2011 року та виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а відтак є фактичним правонаступником ПАТ "Марфін Банк" у справі, заявник просив: Внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Земкомерц", а саме виключити з реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Марфін Банк", що забезпечені заставою майна боржника на суму 14 666 220,00 грн. та внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ "Рітейл Плас", що забезпечені заставою майна боржника в сумі 14 666 220,00 грн. в порядку правонаступництва. Окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ "Рітейл Плас" в сумі 1 218,00 грн. судовий збір (перша черга). 3. Включити ТОВ "Рітейл Плас" до комітету кредиторів ТОВ "Земкомерц".

Розглянувши вимоги заявника судова колегія зазначає наступне.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.06.2017 року заяву ТОВ "Рітейл Плас" про визнання забезпеченим кредитором ТОВ "Земкомерц" в сумі 14 666 220,00 грн. було задоволено.

Під час розгляду вказаної заяви, господарський суд Рівненської області встановив, що вимоги ТОВ "Рітейл Плас" підтверджуються договором поруки від 22.01.2014р. №07394-СО, платіжним дорученням від 23.01.2014р. №259 (т.5, а.с.100-105). Як убачається із матеріалів справи, за договором поруки від 22.01.2014р. №07394-СО ТОВ "Рітейл Плас" поручився перед кредитором ПАТ "Марфін Банк" за виконання боржником ТОВ "Земкомерц" зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №28800/ОF від 24.05.2011 р.

Згідно пункту 1.4. договору поруки від 22.01.2014р. №07394-СО поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржника, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, при цьому розмір забезпеченого порукою зобов'язання, за згодою сторін, не може перевищувати суму 14 666 220,00 грн.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Земкомерц" кредитних зобов'язань перед ПАТ "Марфін Банк", ТОВ "Рітейл Плас" здійснено погашення кредитної заборгованості в загальному розмірі 14 666 220,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.01.2014р. №259.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.12.2013 р. затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Земкомерц", до якого, серед іншого, окремо внесено вимоги кредитора, що забезпечені заставою майна боржника: ПАТ "Марфін Банк"" - сума вимог - 23 117 895, 85 грн. (вказані вимоги виникли на підставі договору іпотеки від 24.05.2011р. та кредитного договору № 28800/OF від 24.05.2011р.)

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Отже, ТОВ "Рітейл Плас", виконавши зобов'язання боржника за кредитним договором №28800/OF від 24.05.2011р. набув права забезпеченого кредитора у цьому зобов'язанні на суму 14 666 220,00 грн.

Відповідно до абз. 7 ч.1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно з абз. 2 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) встановлено, що внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

В силу ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншої особи, яка бере участь у справі, здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником; усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно ст.52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Враховуючи положення вищевказаних норм законодавства, суд за наявності відповідних підстав може постановити ухвалу про внесення змін до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів здійснивши заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником.

Таким чином, заява ТОВ "Рітейл Плас" про внесення змін до реєстру вимог кредиторів з заміною вимог первісного кредитора ПАТ "Марфін Банк" забезпечених заставою майна боржника на суму 14 666 220,00 грн. на нового кредитора ТОВ "Рітейл Плас" на вказану суму в порядку правонаступництва підлягає задоволенню.

Вказані вимоги згідно ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підлягають внесенню окремо до реєстру вимоги кредиторів, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

Отже, доводи арбітражного керуючого Сокольвака М.В. викладені в апеляційній скарзі щодо неправомірності задоволення заяви ТОВ "Рітейл Плас" та внесення змін до реєстру вимог кредиторів спростовуються наведеним вище та матеріалами справи.

Водночас ТОВ "Рітейл Плас" у заяві просив включити останнього до комітету кредиторів ТОВ "Земкомерц". В цій частині заява ТОВ "Рітейл Плас" не підлягає до задоволення, оскільки вирішення вказаного питання не віднесена Законом про банкрутство до компетенції суду.

Слід зазначити, що питання вибору комітету кредиторів належить до компетенції зборів кредиторів, який у відповідності до частини 6 статті 26 Закону про банкрутство проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на таких зборах. При цьому частиною 10 вказаної статті передбачено можливість переобрання комітету кредиторів зборами кредиторів.

Тому, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що заява ТОВ "Рітейл Плас" підлягає частковому задоволенню.

З огляду на вказані вище обставини, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на їх власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Рівненської області від 27.12.2018р. у даній справі прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В. та Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.12.18р. у справі №918/756/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.12.18р. у справі №918/756/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №918/756/13 надіслати до господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "04" березня 2019 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	26.02.2019
Оприлюднено	04.03.2019
Номер документу	80210008
Судочинство	Господарське

Коломис В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 26.02.2019 по справі 918/756/13ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —918/756/13

Постанова
від 26.02.2019 по справі 918/756/13
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД