Рішення

від 25.02.2019 по справі 905/2032/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.2019 Справа № 905/2032/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВБУД КОМПАНІ , м. Слов'янськ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Міхаіляна Армена Гаррійовича, м. Краматорськ

про стягнення заборгованості у розмірі 20000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Сильченко О.В. - адвокат

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 12.02.2019 по 25.02.2019

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю СЛАВБУД КОМПАНІ , м. Слов'янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Міхаіляна Армена Гаррійовича, м. Краматорськ про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 20000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов усного договору на послуги з виготовлення металевих виробів з металевої смуги від 20.06.2018.

Ухвалою суду від 12.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2032/18; справу №905/2032/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

26.11.2018 до господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що 20.06.2018 між сторонами був укладений договір № 20_06 на поставку виробів з металу, загальна сума договору становить 91818,00грн. Згідно з умовами якого позивач зобов'язався перерахувати 50% передплати від загальної суми договору до початку поставки товару, однак позивач перерахував тільки 20000,00грн. Незважаючи на те, що позивач не перерахував 45909,00грн. (50% від 91818,00грн.), станом на сьогоднішній день продукція передбачена договором частково виготовлена та поставлена позивачу на суму 47988,00грн., що підтверджується актом приймання-передачі. Відповідач наполягає, що оскільки договором передбачена поставка товару за умовами передплати у розмірі 45909,00грн., позовні вимоги є безпідставними.

Ухвалами суду від 04.12.2018 та від 27.12.2018 підготовче засідання відкладалось.

26.12.2018 позивач надав відповідь на відзив, відповідно до якого наполягає, що не знав про існування письмового договору на поставку виробів з металу № 20_06 від 20.06.2018, також зміст договору, наданого відповідачем суперечить реальним діям, які здійснював відповідач у взаємовідносинах з позивачем. Вважає, що договір № 20_06 від 20.06.2018 не відповідає законодавству, підписаний зі сторони позивача не уповноваженою особою, а тому позивач просить суд визнати договір № 20_06 від 20.06.2018 недійсним згідно ч. 3 ст. 237 ГПК України. Позивач наполягає, що товар на суму 47988,00 грн. від відповідача не отримував, а тому вважає, що позов про повернення попередньої оплати у розмірі 20000,00грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В запереченні на відповідь на відзив відповідач наполягає, що позов не підлягає задоволенню оскільки позивачем порушені умови договору № 20_06 від 20.06.2018 щодо здійснення попередньої оплати. Вважає, що підстав для визнання договору № 20_06 від 20.06.2018 недійсним не має.

Ухвалою суду від 10.01.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

Ухвалою суду від 24.01.2019 підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи по суті на 12.02.2019.

Судове засідання з розгляду справи по суті розпочато 12.02.2019.

Ухвалою суду від 12.02.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 25.02.2019 об 11:00 год.

Позивач у судові засідання не з'явився, надавав клопотання про розгляд справи без його участі, суд задовольняє означене клопотання.

Представник відповідача в підготовчих засіданнях та при розгляді справи по суті проти позову заперечував.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:

Відповідач, Фізична особа - підприємець Міхаілян Армен Гаррійович, м.Краматорськ виставив позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю СЛАВБУД КОМПАНІ , м. Слов'янськ рахунок №20/06 від 20.06.2018 на суму 91818,00грн. за послуги з виготовлення металевих виробів, в рахунку зазначено: рахунок дійсний протягом 5 днів

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю СЛАВБУД КОМПАНІ , м.Слов'янськ перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 20000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №9 від 05.07.2018 на суму 10000,00грн. та №36 від 19.07.2018 на суму 10000,00грн. у призначенні платежу позивач вказав: послуги з виготовлення металевих виробів згідно рахунку №20/06 від 20.06.2018.

Позивач звернувся до відповідача з листом №20/09-1 від 20.09.2018, в якому повідомив, що станом на 18.09.2018 ТОВ СЛАВБУД КОМПАНІ не отримало оплачених послуг. Також, позивачем повідомлено про необхідність відповідача надати оплачені послуги позивачу у семиденний строк з дня пред'явлення даної вимоги, відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, у випадку ненадання у встановлений термін вищевказаних послуг, позивач зобов'язав відповідача повернути на рахунок позивача суму попередньої оплати протягом 3 робочих днів з моменту виникнення зобов'язання.

Факт направлення 21.09.2018 листа №20/09-1 від 20.09.2018 на юридичну адресу відповідача підтверджується описом вкладення до цінного паперу та фіскальним чеком.

Однак, відповідач станом на дату звернення до суду з позовом не повернув позивачу перераховану суму попередньої оплати у розмірі 20000,00грн. у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати.

Відповідачем до матеріалів справи наданий договір № 20_06 від 20.06.2018.

За змістом договору №20_06 від 20.06.2018, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю СЛАВБУД КОМПАНІ (замовник) та відповідачем, Фізичною особою - підприємцем Міхаіляном Арменом Гаррійовичем (виконавець) замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з поставки товару (виробів із металу) (п.1.1. договору).

За умов п.2.1 договору визначено, що виконавець бере на себе зобов'язання виготовити замовнику товар (виробів із металу):

- металеве кільце для фундаментальної палі;

- виріб з металевої смуги (лижі).

Згідно п.2.2 договору, загальна сума договору складає 91818,00грн.

Відповідно до п.3.1 договору, замовник зобов'язується перерахувати 50% коштів для виготовлення продукції.

Умовами п.4.1. договору, замовник зобов'язується перерахувати 50% передплати від загальної суми договору до початку поставки товару на розрахунковий рахунок виконавця. Останні 50% суми договору перераховуються по завершенню поставки товару, згідно видаткових накладних, підписаних обома сторонами.

Згідно з пунктом 5.1. договору, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2018.

Також, до матеріалів справи відповідачем наданий акт прийому-передачі згідно договору №20_06 від 20.06.2018 підписаний відповідачем, ФОП Міхаіляном Арменом Гаррійовичем на суму 47988,00 грн., однак біля реквізиту "отримав" стоїть підпис невідомої особи (без ПІБ) та нечитабельний запис.

В листі відповідача від 12.10.2018, зазначено, що оскільки договором передбачена поставка товару за умови передплати замовника у розмірі 45909,00грн. та замовник її не сплатив, тому поставка товару не здійснюється. Доказів направлення листа від 12.10.2018 позивачу суду не надано.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача є такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), яка регулює загальний порядок укладання господарських договорів, господарський договір за загальними правилами укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зі змісту правовідносин між сторонами суд приходить до висновку, що вони містять елементи правочину поставки та надання послуг.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу в липні 2018 року попередню оплату за послуги з виготовлення металевих виробів в сумі 20000,00грн., при цьому доказів того, що оплата була здійснена саме в рамках договору №20_06 від 20.06.2018 суду не надано, оскільки ні в рахунку відповідача № 20/16 від 20.06.2018, ні в платіжних дорученнях позивача №9 від 05.07.2018 на суму 10000,00грн. та №36 від 19.07.2018 на суму 10000,00грн. відсутні посилання на договір.

Крім того, умови договору №20_06 від 20.06.2018 не передбачають зобов'язання позивача виставлення рахунку.

Відповідачем не доведено факт поставки товару на суму 47988,00 грн. на підставі наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати

особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до приписів п.п. 2.1, 2.4 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

В акті прийому-передачі, що наданий відповідачем, відсутня дата складання, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач заперечує факт поставки товару, означений акт прийому-передачі не приймається судом до уваги в якості належного доказу поставки товару позивачу

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо передачі товару позивачу не виконав, що підтверджується відсутністю, підписаними уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткових накладних, довіреностей позивача, виданих на своїх представників на отримання товару, у позивача відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Доводи відповідача, що правовідносини між сторонами виникли саме із договору №20_06 від 20.06.2018 не підтверджуються наданими доказами, крім того, строк дії договору закінчився 31.12.2018.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінивши в сукупності обставини та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВБУД КОМПАНІ про стягнення грошових коштів у розмірі 20000,00 грн., такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання позивача про визнання недійсним договору № 20_06 від 20.06.2018 згідно ч. 3 ст. 237 ГПК України не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Суд зазначає, що, дійсно, відповідно до положень ч.3 ст.237 ГПК України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Отже, по-перше, визнання недійсним правочину, що пов'язаний з предметом спору та суперечить закону є правом, а не обов'язком суду. По-друге, позивач має довести, що правочин є таким, що пов'язаний з предметом спору, що він суперечить закону та що позивач не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Але, враховуючи, що договір № 20_06 від 20.06.2018 не пов'язаний з предметом спору, доказів що він суперечить закону позивачем не надано, суд не вбачає підстав для визнання його недійсним.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1762,00 грн, оскільки позовні вимоги задоволено судом повністю, витрати позивача по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 3400,00грн.

В підтвердження факту надання правничої допомоги суду надані: копію договору про надання правової допомоги №29/18 від 23.10.2018, копію додатку №1 від 23.10.2018 до договору про надання правової допомоги №29/18 від 23.10.2018, в якому зазначено, що позивач зобов'язаний сплатити адвокату плату до 31.12.2018, копію акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2018 до договору про надання правової допомоги №29/18 від 23.10.2018, копію ордеру серія ДП №1549 від 30.11.2018.

Однак, оскільки доказів фактичного перерахування позивачем коштів на підставі договору про надання правничої допомоги суду не надано, господарський суд дійшов висновку про відмову в стягненні з відповідача витрат позивача на правову допомогу в сумі 3400,00грн.

Крім того, оскільки суд задовольняє позовні вимоги, підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відповідача з позивача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВБУД КОМПАНІ , м.Слов'янськ до відповідача: Фізичної особи - підприємця Міхаіляна Армена Гаррійовича, м.Краматорськ про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 20000,00грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Міхаіляна Армена Гаррійовича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВБУД КОМПАНІ (84100, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Світлодарська, буд.5, офіс 5-Б, код ЄДРПОУ 41316934) грошові кошти в розмірі 20000,00 грн., а також судовий збір в сумі 1762,00грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.п.8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю СЛАВБУД КОМПАНІ - 84100, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Світлодарська, буд.5, офіс 5-Б, код ЄДРПОУ 41316934.

Боржник: Фізична особа - підприємець Міхаіляна Армена Гаррійовича - АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1.

У судовому засіданні 25.02.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2019.

Суддя Г.Є. Курило