Постанова

від 24.04.2019 по справі 905/2032/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2019 р. Справа № 905/2032/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Склярук О.І.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Міхаіляна Армена Гаррійовича, м. Краматорськ (вх. №936 Д/1-18)

на рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2019 року у справі №905/2032/18, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Г.Є. Курило), повний текст якого складено 04.03.2019 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Славбуд компані , м. Слов'янськ

до Фізичної особи-підприємця Міхаіляна Армена Гаррійовича, м. Краматорськ

про стягнення заборгованості у розмірі 20 000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.02.2019 року у справі №905/2032/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Славбуд компані до Фізичної особи - підприємця Міхаіляна Армена Гаррійовича про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 20000,00 грн. задоволено; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Міхаіляна Армена Гаррійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Славбуд компані грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., а також судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Фізична особа-підприємець Міхаілян Армен Гаррійович з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2019 року скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Славбуд компані відмовити в повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Господарським судом першої інстанції безпідставно зазначено на те, що договір від 20.06.2018 року №20_06 не пов'язаний із предметом спору та відповідачем не доведено той факт, що оплата в сумі 20 000 грн. здійснена саме в рамках цього договору, в той час як договір від 20.06.2018 року №20_06 та рахунок №20_06 від 20.06.2018 року містять тотожні суми, реквізити та найменування послуги.

Строк дії договору - до 31.12.2018 року; за умовами договору замовник зобов'язується перерахувати 50% коштів для виготовлення продукції- металевих виробів на суму 91 818,00 грн.; на день звернення з позовом до господарського суду позивач перерахував лише 20000 грн., а оскільки договором передбачена поставка товару за умови 50% передплати замовника, тобто в розмірі 45 909,00 грн., позовні вимоги є безпідставними.

Підставою позову є невиконання відповідачем господарських зобов'язань щодо виготовлення металевих виробів, однак, господарський суд першої інстанції поза межами підготовчого провадження та за відсутності відповідного клопотання позивача самостійно на власний розсуд змінив підстави позову, зазначивши, однією з підстав для його задоволення припинення договору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Міхаіляна Армена Гаррійовича на рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2019 року у даній справі; позивачу встановлено строк до 15.04.2019 року на протязі якого він мав право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 24.04.2019 року.

18.04.2019 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4015), в якому останній просить залишити рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2019 року у даній справі без змін, апеляційну скаргу без задоволення, який долучено до матеріалів справи.

В обгрунтування відзиву позивач зазначає, що в матеріалах справи є всі належні докази на підтвердження здійснення ним передоплати на адресу відповідача суми 20 000 грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку, який як і платіжні доручення не містить посилань на будь-який договір, який міг би укладатись між сторонами, а у своїй вимозі позивач посилався на усний договір між сторонами та відсутність встановлених строків поставки товару відповідачем.

Також, просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Міхаіляна Армена Гаррійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Славбуд компані (код ЄРДПОУ 37841356) 3 600 грн., витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування чого надає : попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат; копію договору про надання професійної правничої допомоги №04/19 від 01.04.2019року; копію акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2019року до договору про надання правничої допомоги №01/19 від 01.04.2019року; копію квитанції до прибуткового касового ордеру №39 від 15.04.2019року; копію ордеру адвоката серія ДП №1549/000029 від 01.04.2019року.

Колегія суддів розглянувши клопотання позивача щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі №372/1010/16-ц, зазначає наступне.

За змістом ч.1., п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За приписами ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 600,00грн..

В підтвердження факту надання правничої допомоги суду апеляційної інстанції надано: попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс витрати у сумі 5 061,75 грн; копію договору про надання професійної правничої допомоги №04/19 від 01.04.2019року, укладеного між адвокатом Майтак М.М. та ТОВ Славбуд Компані в особі Коморнікова Д.В. на надання правничої допомоги за правовий супровід та представництво у Східному апеляційному господарському суді у справі №905/2032/18 за позовом до ФОП Міхаілян А.Г.; копію акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2019року до договору №01/19 від 01.04.2019року, за змістом якого за виконану роботу ТОВ Славбуд Компані сплачує адвокату винагороду у розмірі 3 600,00 грн.; копію квитанції до прибуткового касового ордеру №39 від 15.04.2019 року, яка свідчить про те, що ТОВ Славбуд Компані (код ЄРДПОУ 41316934) згідно договору про надання професійної правничої допомоги №04/19 сплатив 3 600,00 грн. адвокату Майтак М.М.; копію ордеру адвоката серія ДП №1549/000029 від 01.04.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем по справі є ТОВ Славбуд Компані (код ЄРДПОУ 41316934), місцезнаходження якого є: Донецька область, місто Слов'янськ, вул. Світлогорська, будинок 5, що також підтверджується витягом з сайту https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch .

Копія договору про надання професійної правничої допомоги №04/19 від 01.04.2019 року, укладеного між адвокатом Майтак М.М. та ТОВ Славбуд Компані свідчить про надання правничої допомоги за правовий супровід та представництво адвоката саме у даній справі.

Разом з тим, позивач просить стягнути 3 600 грн. правничої допомоги з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Славбуд компані (код ЄРДПОУ 37841356), місцезнаходження якого : Донецька область, місто Дружківка, вул.Театральна будинок 5,що також підтверджується витягом з сайту https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch , яке не є учасником справи.

До того ж, копія акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2019року, за змістом якого за виконану роботу ТОВ Славбуд Компані сплачує адвокату винагороду у розмірі 3 600,00 грн. свідчить про надання послуг за договором №01/19 від 01.04.2019року, а не не за договором №04/19 від 01.04.2019 року.

А за таких обставин підстав для задоволення клопотання позивача щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу не має.

19.04.2019 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№4035), в якому останній просить розглянути справу без його участі, яке долучено до матеріалів справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2019 року, у зв'язку з відпусткою судді Слободіна М.М., суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Склярук О.І.

У судове засідання 24.04.2019 року представиники позивача та відповідача не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

На підтвердження направлення копії ухвали суду від 26.03.2019 року позивачу та відповідачу у справі додано фіскальні чеки УДППЗ "Укрпошта" від 28.03.2019 року: №6102227923490 та №6102227923503, з яких вбачається, що позивач отримав копію ухвали 02.04.2019 року, відповідач - 05.04.2019 року (а.с.126-127, том 1).

Крім того, вказану ухвалу суду від 26.03.2019 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Фізична особа - підприємець Міхаілян Армен Гаррійович виставив Товариству з обмеженою відповідальністю Славбуд компані рахунок №20/06 від 20.06.2018 року на суму 91 818,00 грн. за послуги з виготовлення металевих виробів, в рахунку зазначено: рахунок дійсний протягом 5 днів.

Товариство з обмеженою відповідальністю Славбуд компані перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №9 від 05.07.2018 року на суму 10 000,00грн. та №36 від 19.07.2018 року на суму 10 000,00 грн. у призначенні платежу позивач вказав: послуги з виготовлення металевих виробів згідно рахунку №20/06 від 20.06.2018 року.

Позивач звернувся до відповідача листом №20/09-1 від 20.09.2018 року, в якому повідомив, що станом на 18.09.2018 року ТОВ Славбуд компані не отримало оплачених послуг та про необхідність відповідача надати оплачені послуги позивачу у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, а у випадку їх ненадання у встановлений термін, повернути на його рахунок суму попередньої оплати протягом 3 робочих днів з моменту виникнення зобов'язання.

Факт направлення 21.09.2018 року листа №20/09-1 від 20.09.2018 року на юридичну адресу відповідача підтверджується описом вкладення до цінного паперу та фіскальним чеком.

Станом на дату звернення позивача з позовом до господарського суду відповідач не повернув позивачу перераховану суму попередньої оплати у розмірі 20 000,00 грн..

Вказане вище стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Донецької області.

25.02.2019 року господарським судом Донецької області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України, яка регулює загальний порядок укладання господарських договорів, господарський договір за загальними правилами укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно статті 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку.

Відповідно до ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Господарський суд першої інстанції вірно зазначив, що правовідносини між сторонами містять елементи правочину поставки та надання послуг.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував відповідачу в липні 2018 року попередню оплату за послуги з виготовлення металевих виробів в сумі 20 000,00 грн..

Відповідач посилається на договір № 20_06 від 20.06.2018 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Славбуд компані (замовник) та відповідачем, Фізичною особою - підприємцем Міхаіляном Арменом Гаррійовичем (виконавець), за змістом якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з поставки товару (виробів із металу) (п.1.1. договору).

Так, умовами п.2.1 договору визначено, що виконавець бере на себе зобов'язання виготовити замовнику товар (виробів із металу):металеве кільце для фундаментальної палі; виріб з металевої смуги (лижі).

Згідно п.2.2 договору, загальна сума договору складає 91 818,00грн.

Відповідно до п.3.1 договору, замовник зобов'язується перерахувати 50% коштів для виготовлення продукції.

Умовами п.4.1. договору, замовник зобов'язується перерахувати 50% передплати від загальної суми договору до початку поставки товару на розрахунковий рахунок виконавця; останні 50% суми договору перераховуються по завершенню поставки товару, згідно видаткових накладних, підписаних обома сторонами; згідно з пунктом 5.1., договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2018року.

Також, відповідач посилається на акт прийому-передачі згідно договору №20_06 від 20.06.2018 року, який підписаний відповідачем, ФОП Міхаіляном А. Г. на суму 47 988,00 грн.,в якому біля реквізиту "отримав" стоїть підпис невідомої особи (без ПІБ) та нечитабельний запис.

В листі відповідача від 12.10.2018 року, зазначено, що оскільки договором передбачена поставка товару за умови передплати замовника у розмірі 45 909,00грн. та замовник її не сплатив, поставка товару не здійснюється. Доказів направлення листа від 12.10.2018 року позивачу матеріали справи не містять.

Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що оплата була здійснена саме в рамках договору №20_06 від 20.06.2018 року; як в рахунку відповідача № 20/16 від 20.06.2018 року, так і в платіжних дорученнях позивача №9 від 05.07.2018 року на суму 10 000,00грн. та №36 від 19.07.2018 року на суму 10 000,00 грн. відсутні посилання на такий договір.

Умовами договору №20_06 від 20.06.2018 року не передбачено зобов'язання позивача щодо виставлення рахунку; матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем здійснено поставку товару на суму 47 988,00 грн..

Так, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

За змістом п.п. 2.1, 2.4 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Господарським судом першої інстанції вірно встановлено та також підтверждено матеріалами справи, що у акті прийому-передачі, наданому відповідачем, відсутня дата складання, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що не дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та, що оскільки позивач заперечує факт поставки товару вказаний акт прийому-передачі не приймається як належний доказ поставки товару позивачу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом вірно зазначено на те, що оскільки у встановлений строк і станом на час розгляду справи у господарському суді першої інстанції відповідач свій обов'язок щодо передачі товару позивачу не виконав, а в матеріалах справи відсутні докази наявності підписаних уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткових накладних, довіреностей позивача, виданих на своїх представників на отримання товару, то у позивача відповідно до ст. 693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи не містять доказів того, що правовідносини між сторонами виникли саме із договору №20_06 від 20.06.2018 року, строк дії якого закінчився 31.12.2018 року.

А за таких обставин, аргументи апелянта щодо того, що господарським судом першої інстанції безпідставно зазначено на те, що договір від 20.06.2018 року №20_06 не пов'язаний із предметом спору та відповідачем не доведено той факт, що оплата в сумі 20 000 грн. здійснена саме в рамках цього договору, в той час як договір від 20.06.2018 року №20_06 та рахунок №20_06 від 20.06.2018 року містять тотожні суми, реквізити та найменування послуги, не приймаються.

За аналогічних підстав не приймаються і аргументи апелянта про безпідставність, на його думку, позовних вимог щодо того, що за умовами договору замовник зобов'язується перерахувати 50% коштів для виготовлення продукції- металевих виробів на суму 91 818,00 грн. та, що на день звернення з позовом до господарського суду позивач перерахував лише 20000 грн., а договором передбачена поставка товару за умови 50% передплати замовника, тобто в розмірі 45 909,00 грн.

А отже, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого виснову про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Славбуд компані про стягнення грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн., підлягають задоволенню, вірно зазначивши, що в задоволенні клопотання позивача про визнання недійсним договору № 20_06 від 20.06.2018 року згідно ч. 3 ст. 237 ГПК України слід відмовити.

Відповідно до положень ч.3 ст.237 ГПК України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Отже, визнання недійсним правочину, що пов'язаний з предметом спору та суперечить закону є правом, а не обов'язком суду, а позивач має довести, що правочин є таким, що пов'язаний з предметом спору, що він суперечить закону та що позивач не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що договір № 20_06 від 20.06.2018 року не пов'язаний з предметом спору; доказів того, що договір суперечить закону матеріали справи не містять, а тому місцевий господарський суд вірно вказав на те, що підстав для визнання договору недійсним не має.

А тому, аргументи апелянта про те, що підставою позову є невиконання відповідачем господарських зобов'язань щодо виготовлення металевих виробів, однак, господарський суд першої інстанції поза межами підготовчого провадження та за відсутності відповідного клопотання позивача самостійно на власний розсуд змінив підстави позову, зазначивши, однією з підстав для його задоволення припинення договору, не приймаються.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Міхаіляна Армена Гаррійовича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.02.2019 року у справі №905/2032/18, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.04.2019 року.

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Склярук