Рішення

від 25.02.2019 по справі 922/2791/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2791/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до ПП "Интерпоиск", м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство "ВТБ Банк", м.Київ про розірвання договору оренди землі за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року до господарського суду звернулась Харківська міська рада та просить розірвати договір оренди землі, укладений 15.05.2006 року між Харківською міською радою та приватним підприємством "ИНТЕРПОИСК" що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 15.05.2006 року за № 340667100118; стягнути з приватного підприємства "ИНТЕРПОИСК" (АДРЕСА_1, 61176, ідентифікаційний код юридичної особи 31556948) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції,7 м.Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243, р/р 35413087032986, банк: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1.762,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 ЗК України та п.40 спірного договору оренди землі, виходячи з того, що фактичне користування земельною ділянкою здійснює новий власник нежитлової будівлі літ. "А-3" площею 927,3 м.кв. по вул. Шевченка, 216-Б у м. Харкові - ПАТ "ВТБ БАНК", а попередній землекористувач добровільно не відмовився від права користування, що дає можливість позивачу розірвати спірний договір за рішенням суду.

Ухвалою суду від 11.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 30.10.2018 р. о 11:30, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 12.11.2019 р. провадження у справі зупинялося до набрання законної сили рішення господарського суду Харківської області у справі за №922/1387/18. Ухвалою від 19.12.2018 р. розгляд справи було поновлено.

Ухвалою від 03.01.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.01.2019 р. о 12:00. Розгляд справи відкладався з метою створення учасникам справи належних умов для розгляду справи по суті.

Представник відповідача в призначеному на 25.02.2019 р. судовому засіданні просив суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі №922/3258/18. Також, представник позивача висловив заперечення проти позовних вимог позивача.

Представник позивача проти клопотання відповідача про зупинення провадження заперечував, зазначаючи, що з урахуванням переходу права власності до третьої особи рішення суду по справі №922/3258/18 не може вплинути на результат розгляду даної справи. Позивач повністю підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Третя особа у призначене судове засідання не з'явилася, правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася.

За результатом розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступні положення процесуального законодавства.

Випадки, у яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі визначені ст. 227 ГПК України. Випадки, у яких суд має право зупинити провадження у справі визначені ст. 228 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках:

1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;

3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.

Враховуючи, що суд 03.01.2019 р. закрив підготовче провадження та 29.01.2019 р. розпочав розгляд справи по суті, на даній стадії відсутня процесуальна можливість для зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 06.07.2005 року №121/05 ПП "Интерпоиск" надано в оренду земельну ділянку площею 0,0858 га по вул. Шевченка, 216 для будівництва стаціонарного кафе з літнім та дитячим майданчиками до 31.12.2007 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту до 31.12.2013 року (а.с.23-24).

15.05.2006 року між Харківською міською радою та ПП "Интерпоиск" було укладеного договір оренди землі (надалі - Договір), що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 15.05.2006 року за № 340667100118. Договір укладено строком: на період будівництва до 31.12.2007 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації до 31.12.2030 року (пункт 8 Договору оренди).

Пунктом 15 Договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва стаціонарного кафе з літнім та дитячим майданчиками (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту.

Рішенням Харківської міської ради від 25.12.2007 року № 284/07 було продовжено термін будівництва стаціонарного кафе з літнім майданчиком по вул. Шевченка, 216 до 31.12.2009 року.

ПП "Интерпоиск" здійснило будівництво стаціонарного кафе з літнім та дитячим майданчиком по вул. Шевченка, 216 у м.Харкові. На замовлення ПП ИНТЕРПОИСК КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації здійснило обстеження об'єкту та виготовило технічний паспорт, встановивши загальну площу приміщень нежитлової будівлі літ. А-3 , яка становить 927,3 м.кв., будівлі присвоєно адресу: м. Харків, вул.Шевченка, 216-Б.

Право власності на вказані нежитлові будівлі було зареєстровано за ПП ИНТЕРПОИСК на підставі рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2008 р. у справі №47/66-08, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.10.2018 р.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.10.2018 р. №140459137 вбачається, що з 14.09.2016 р. право власності на нежитлову будівлю літ. А-3 , площею 927,3 м.кв. розташованої за адресою м. Харків , вул. Шевченка, 216-Б, зареєстроване за ПАТ ВТБ БАНК на підставі іпотечного договору від 23.05.2008 р. №15.41-25/08ДІ02.

Згідно акту обстеження від 05.10.2018 року за участю заступника начальника відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради було проведено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 216 (а.с.228-39). В процесі обстеження було встановлено, що, зазначена земельна ділянка площею 0,0858 га використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ А-3 площею 927,3 м.кв. (ресторан). Під час обстеження, також встановлено факт використання додаткової земельної ділянки площею, орієнтовно 0,0800 га без документів, що посвідчують право власності, користування земельною ділянкою.

Пунктом 40 Договору оренди сторони погодили, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладання договору оренди з новим власником будинків та споруд.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що перехід від орендаря права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці до іншої особи є підставою для розірвання Договору оренди землі від 15.05.2006 р. у відповідності до ст. 32 ЗУ Про оренду землі та п. 40 укладеного Договору оренди.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що не заперечує проти факту реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. А-3 , площею 927,3 м.кв. розташованої за адресою м. Харків, вул.Шевченка, 216-Б за ПАТ ВТБ банк на підставі договору іпотеки №15.41-25/08-ДІ02 від 23.05.2008 р. Однак, реєстрацію права власності на вказану нежитлову будівлю оспорюється в судовому порядку.

Окрім того, відповідач заперечував проти того, що ПАТ ВТБ банк здійснює фактичне використання спірної земельної ділянки, оскільки нежитлова будівля використовується ПП Интерпоиск . На підтвердження зазначено, відповідач посилався на справу №922/2695/18 за позовом ПАТ ВТБ банк до ПП Интерпоиск про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення останнього із нежитлової будівлі літ. А-3 , площею 927,3 м.кв. розташованої за адресою м. Харків, вул.Шевченка, 216-Б. ПП Интерпоиск продовжує сплачувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою.

На думку відповідача розірвання Договору оренди на підставі п. 40 умов укладеного Договору не може розглядатися як додаткова умова припинення дії договору, оскільки вона є законодавчо закріпленою у статтях 7 та 31 Закону умовою переходу права користування земельною ділянкою до нового власника.

Також, ПП Интерпоиск посилалося на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2019 р. по справі №922/3258/18 за позовом Приватного підприємства "Интерпоиск" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про скасування реєстрації права власності, яким було задоволено заявлені позовні вимоги та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на нежитлове приміщення літ. "А-3", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 216б, вчинене Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 19 вересня 2016 року у зв'язку із порушенням вимог чинного законодавства.

На час вирішення спору по справі №922/2791/18 рішення у господарській справі №922/3258/18 не набрало законної сили.

В той же час, в процесі розгляду справи АТ ВТБ Банк повідомило суд, що 28.01.2019 р. АТ ВТБ Банк стало відомо, що за невідомих обставин 22.01.2019 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з'явився запис про державну реєстрацію прав на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. А-3 , площею 927,3 м.кв. розташованої за адресою м. Харків, вул.Шевченка, 216-Б за ТОВ ЕКСПОРТ-ІМПОРТ ТРЕЙД .

Станом на 12.02.2019 р. власником нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці є ТОВ ЕКСПОРТ-ІМПОРТ ТРЕЙД , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 182-183).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 93 ЗК та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктами "а", "е" частини 1 статті 141 ЗК визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з частинами 1 і 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За змістом частини 2 статті 120 ЗК визначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 20.08.2013 у справі № 15/5005/12936/2011, від 19.06.2012 у справі № 36/368-9/63, від 06.06.2011 у справі № 11/227 та у постановах Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі № 904/5476/16 та від 01.03.2017 у справі № 910/14070/15.

Статтею 651 ЦК передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктами 38, 40 Договору, укладеного між сторонами у цій справі, передбачено можливість дострокового розірвання Договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, зокрема у разі переходу права власності на будівлі та споруди, розташовані на орендованій земельній ділянці, до другої особи. Пунктом 36 Договору оренди визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується у судовому порядку.

Зі змісту пункту 38 Договору вбачається, що дія договору припиняється за взаємною згодою сторін або шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Пунктом 40 Договору сторони погодили, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладання договору оренди з новим власником будинків та споруд.

Таким чином, при укладені Договору оренди від 15.05.2006 р. сторони скористалися правом свободи укладення договорів та передбачили таку підставу для розірвання Договору як перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи.

У зв'язку із викладеним, для розірвання Договору у визначеному порядку необхідним є встановлення факту переходу до третіх осіб права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані на орендованій земельній ділянці.

Відповідно до ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до положень ст. 12 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.10.2018 р. №140459137 та від 28.01.2019 р. №154138175, суд вважає встановленим факт реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. А-3 , площею 927,3 м.кв., що розташована за адресою м. Харків, вул.Шевченка, 216-Б за третіми особами. Зазначене свідчить про вибуття з власності ПП Интерпоиск вказаної нежитлової будівлі. За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що станом на день винесення судового рішення відповідач не є власником нежитлової будівлі літ. "А-3" площею 927,3 м.кв. по вул. Шевченка, 216-Б у м. Харкові, що з урахуванням п. 40 укладеного сторонами Договору оренди від 15.05.2006 року є підставою для розірвання спірного Договору.

Враховуючи встановлені обставини та у зв'язку з тим, що право власності на нежитлову будівлю станом на час винесення рішення по даній справі зареєстровано за новим власником, а законодавством і Договором передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін Договору у зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці, - суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про розірвання Договору оренди.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розірвати договір оренди землі, укладений 15.05.2006 року між Харківською міською радою та приватним підприємством "ИНТЕРПОИСК" що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 15.05.2006 року за № 340667100118.

Стягнути з приватного підприємства "ИНТЕРПОИСК" (АДРЕСА_1, 61176, ідентифікаційний код юридичної особи 31556948) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції,7 м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243, р/р 35413087032986, банк: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1.762,00 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 04.03.2019 р.

Суддя ОСОБА_4