Рішення

від 21.02.2019 по справі 227/1043/18

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.02.2019 227/1043/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.

за участю

секретаря судового засідання Заварзіної Я.С.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Афонцевої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Добропілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, в інтересах і від імені якого діє адвокат ОСОБА_1, звернулись до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс (далі за текстом ТОВ Рута-Плюс ) про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, в якому просять: розірвати договір оренди земельної ділянки від 07 квітня 2008 року, укладений між ним та ТОВ Рута-Плюс на земельну ділянку площею 5,29га кадастровий номер НОМЕР_4; а також стягнути з ТОВ Рута-Плюс заборгованість з орендної плати на земельну ділянку у розмірі 33602,42 грн., пеню у розмірі 0,1 % у розмірі 15003,49 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 9072,65 грн., відсотки з урахуванням індексу інфляції - 4841,03 грн., що в загальній сумі становить 62519,59 грн. та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на заміну Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 07.11.2005р., ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 5,29га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Криворізької сільської ради Добропільського району. Вищевказану земельну ділянку згідно договору оренди землі б/н від 07 квітня 2008 року позивач передав в оренду на 49 років підприємству ТОВ Рута-Плюс . Пунктами 9, 10, 11 укладеного Договору передбачено, що відповідач зобов'язується протягом строку дії договору за кожен рік користування землею сплачувати позивачу 1,5% від нормативно-грошової оцінки даної земельної ділянки в строк не пізніше 31 грудня кожного року. З моменту підписання договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції зросла. Крім того, Указом Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) № 92/2002 від 02 лютого 2002 року передбачено, що за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) встановлюється плата у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). Станом на 2017 рік відповідачем не сплачувалась орендна плата за період з 2008-2017 роки, у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати, просить розірвати договір оренди землі, стягнути заборгованість по орендній платі, пеню та 3% річних від простроченої суми та відсотки з урахуванням індексу інфляції.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що дійсно між ОСОБА_3 та ТОВ Рута-Плюс 07 квітня 2008 року укладено договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зі строком оренди 49 років. В цьому договорі оренди землі сторонами узгоджено всі істотні умови договору, в тому числі й щодо орендної плати, яка складає 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. А щодо посилання на Указ Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) № 92/2002 від 02 лютого 2002 року, в якому передбачено, що за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) встановлюється плата у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, то відповідач вважає, що він носить рекомендаційний характер і зміна розміру орендної плати можлива лише за згодою сторін. Крім того, відповідач щодо доводів позивача про систематичне порушення Товариством строків сплати орендної плати, то вважає, що ця обставина взагалі не може бути підставою для розірвання договору, оскільки ТОВ Рута-Плюс позивачу, в особі її представника ОСОБА_4, який діяв в інтересах позивача на підставі довіреності від 16 січня 2008 року, була сплачена орендна плата в повному обсязі за період з 2008 по 2013 роки. Щодо невиплати орендної плати за період 2013-2017р.р., то підприємство стверджує, що позивач жодного разу за цей період часу не звернувся за отриманням належних орендних платежів, і розшук орендодавця Договором і законодавством не передбачений, і мало місце неприйняття ним належного виконання зобов'язання, так як ОСОБА_3 за 10 років не звертався до орендаря з питання неотримання орендної плати. І сам ОСОБА_3 не з'являється за отриманням коштів. Щодо посилання позивача на ст. 537 ЦК України, то вважають, що в договорі оренди не передбачене застосування даної норми, тобто сторони не узгодили порядку депонування грошових сум у депозиті нотаріуса. Крім того, зазначають, що пропущений строк позовної давності як спеціальної річної до вимоги про стягнення пені, так і загальний трьохрічний строк позовної давності. У зв'язку з цим, просять відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні суду пояснила, що підтримує позов в повному обсязі та просить його задовольнити. ЇЇ довіритель ОСОБА_3 кожного року усно звертався до представників Товариства за виплатою орендної плати, проте відповідач йому відмовляв. Письмово до товариства з вимогою про виплату орендної плати не звертався. Довіреність, стосовно якої зазначено представником відповідача, він надавав на ім'я ОСОБА_4 для користування його земельною ділянкою і оформлення документів на користування, але ніяк не для отримання орендної плати.

Крім того, відповідач систематично порушував умови договору, оскільки з 2008 до 2017 року не виплачував орендну плату, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Представник відповідача щодо задоволення позову в судовому засіданні заперечувала, зазначивши, що доводи позивача є необґрунтованими з мотивів, викладених в відзиві на позов. Крім того, просить в клопотанні від 05.06.2018р. застосувати до спору позовну давність, строк якої вже сплинув, зокрема просить застосувати строк позовної давності як загальної так і спеціальної, що є підставою для відмови в позові (а.с.48-51)

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм в сукупності належну оцінку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_3 від 14.04.2015р. ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 5,29га кадастровий номер НОМЕР_4 із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, виданого на заміну Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого 07 листопада 2005 року (а.с.12,13)

07 квітня 2008 року ОСОБА_3 та ТОВ Рута-Плюс в особі директора ОСОБА_5 уклали договір б/н оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_3 передав, а орендар ТОВ Рута-Плюс прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,29га ріллі, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області (а.с.14-15)

Договір зареєстрований в Добропільському міському відділі Донецької регіональної фідії ДП ЦДЗК при Держкомітеті України по земельних ресурсах 07 квітня 2008 року за №4АА007251040817400016.

Нормативно грошова оцінка землі у договорі зазначена і становить 55532,48 грн.

Строк дії договору - 49 років. (п.8)

Відповідно до п. 9 Договору, Орендна плата встановлюється в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 832,99 грн. Форма платежу грошова. (а.с.14)

Позивач стверджує, що умови договорів відповідачем не виконуються, у зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі за період з 2008-2017 роки, з врахуванням вимог Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних паїв (часток) №92/2002 від 02 лютого 2002 року, що розмір орендної плати повинен бути не менше 3% від нормативно-грошової оцінки землі, та згідно наданих розрахунків, основна сума боргу становить розмір 33602,42 грн., пеня у розмірі 0,1 % у розмірі 15003,49 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 9072,65 грн., відсотки з урахуванням індексу інфляції - 4841,03 грн., що в загальній сумі заявлених вимог становить 62519,59 грн., надавши розрахунки заборгованості. (а.с.7-10),

Згідно довідки начальника відділу в Добропільському району Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки ОСОБА_3 з кадастровим НОМЕР_4, за результатами якої технічна документація не проводилась, вартість земельної ділянки становить:

2008 рік - 57099,82 грн.,

2009 рік - 65785,62 грн.,

2010 рік - 69660,48 грн.,

2011 рік - 69660,48 грн.,

2012 рік - 122323,80 грн.,

2013 рік - 122323,80 грн.,

2014 рік - 122323,80 грн.,

2015 рік - 152790,07 грн.,

2016 рік - 183332,80 грн.,

2017 рік - 183332,80 грн.,

2018 рік - 183332,80 грн. (а.с.21)

У справі, яка розглядається судом, виникли правовідносини, пов'язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі (далі - Закон), Цивільним кодексом України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також укладеним між сторонами Договором оренди землі.

Відповідно до приписів ст.3 ЗУ Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст.13 цього Закону, договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначено в ч.1 ст.14 Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 Кодексу передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено спірний Договір оренди, який на момент розгляду справи є дійсним.

На момент укладення договорів сторонами узгоджено, що орендна плата встановлюється в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, форма платежу грошова.

Суд звертає увагу, що в договорі зазначена грошова оцінка землі, і встановлена пунктом 9 конкретна сума орендної плати. (а.с.14)

Пунктами 11 укладеного Договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки - один раз на рік, до 31 грудня.

Як вбачається з п. в) ч. 1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ст.409 ЦК України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.21 ЗУ Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Представник позивача підставою для розірвання договору оренди зазначає невиконання орендарем умов договору в частині внесення останнім орендної плати на його виконання.

Відповідно до частини першої статті 32 ЗУ Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 та 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України, визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає суду підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року № 6?977цс16.

Представником відповідача на підтвердження виконання умов Договору оренди зроблене посилання на те, що орендну плату ОСОБА_3 за період з 2008 року по 2013 рік Товариством було сплачено ОСОБА_4 на підставі довіреності від 16 січня 2008 року (а.с.61).

Як вбачається з довідки ТОВ Рута-плюс №37 від 21 лютого 2019 року, орендодавцю ОСОБА_3 у 2015 -2017 роках згідно п.9 Договору оренди землі перегляд річної орендної плати за землю та виплата її здійснювались із врахуванням індексів інфляції. Нарахування орендної плати становить:

за 2015 рік становить 4583,47 грн., сума до видачі 3827,20 грн.,

за 2016 рік - 6417,18 грн., сума до видачі - 5165,83 грн.,

за 2017 рік - 6417,18 грн., сума до видачі - 5165,83 грн. (а.с.156)

Вказані суми до видачі, згідно довідки, за період 2015-2017р.р. сплачено ОСОБА_4 відповідно до довіреності №137 від 16.01.2008р.

Що стосується цієї довіреності, яка надана представником відповідача (а.с.61), то суд зазначає наступне:

На підставі ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору,закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.2 ст.237 ЦК).

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ч.1 ст.244 ЦК України).

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами (ч.3 ст.244 ЦК).

Відповідно до частин 1 та 3 ст.238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто представник вчиняє правочин не від свого імені, а від імені особи, яку він представляє, внаслідок чого цивільні правовідносини виникають між особою, яку він представляє, та третьою особою.

Як вбачається зі змісту довіреності від 16 січня 2008 року за №137, позивач ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 отримувати належні йому дивіденди за оренду земельної ділянки на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_5, виданого 07 листопада 2005 року, площею 5,29га кадастровий номер НОМЕР_4, а також підписувати документи, подавати заяви, розписуватись за нього, підписувати договори, сплачувати платежі, і виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності.

Як бачимо, серед інших прав, довіритель уповноважив ОСОБА_4 отримувати належні йому дивіденди за оренду земельної ділянки.

Податковий кодекс у п. 14.1.49. ст. 14 дає визначення поняття дивідендів, а саме це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

На момент виникнення спірних правовідносин поняття дивідендів давав Закон України Про оподаткування прибутку підприємств , відповідно до п. 1.9. Дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.

Тобто дивіденди це не тотожне поняттю орендна плата, а мають зовсім іншу правову природу та використовується в корпоративних правовідносинах.

А тому суд вважає надуманим посилання представника відповідача, що під словом дивіденди довіритель мав на увазі отримання саме орендної плати.

Крім того, як ствердив в суді представник позивача, його довіритель не уповноважував ОСОБА_4 на отримання орендної плати.

Відповідно до приписів ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

А тому при видачі довіреності від 16 січня 2008 року не могло бути передбачено отримання орендної плати на виконання договору оренди землі, який був укладений пізніше дати видачі цієї довіреності, точніше 07 квітня 2008 року, оскільки сторонами цього договору ще не було в належній формі досягнуто всіх істотних умов договору, зокрема, ні умов договору, ні розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю.

Що стосується вказівки у довіреності на виконання інших дій, пов'язаних з даним дорученням, то як вже зазначено вище, що у довіреності має бути чітко визначені дії, які повинні бути конкретними, а в даному випадку не зрозуміло про які гроші та продукти мав на увазі довіритель.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст.241 ЦК України, лише правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Тобто, схвалити можна дії представника, який діяв за дорученням і перевищив повноваження, а в даному випадку позивачем не було вчинено жодних дій на схвалення отримання громадянином ОСОБА_4 орендної плати, що свідчить про відсутність у особи повноважень на отримання орендної плати.

Суж також вбачає, що довіреність видана на п'ять років з правом передовіри і діяла до 16 січня 2013 року. (а.с.61)

Документів про пролонгацію дії цієї довіреності на 2013-2018р.р. сторонами до матеріалів справи не додано.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

А тому суд не бере до уваги посилання представником відповідача в документах про сплату ОСОБА_4 орендної плати за довіреністю №137 від 16 січня 2008 року за 2008-2013 роки (а.с.19,60), а також за період 2015-2017р.р. (а.с.156), оскільки довіреність не передбачала отримання орендної плати та не містить підпису цих осіб про отримання коштів.

Тим більше, за відсутності документів про продовження дії довіреності, яка діяла 5 років і закінчила свою дію у 2013 році, суд зазначає, що ТОВ Рута-Плюс не мала законних підстав для нарахування та виплати ОСОБА_4 орендної плати за користування земельною ділянкою позивача.

Належних доказів отримання орендної плати особисто ОСОБА_3 або ОСОБА_4 за спірні періоди стороною відповідача також суду не надано, і тому суд приходить до висновку, що за період 2008-2017 роки орендна плата ОСОБА_3 не виплачена.

Оскільки факт внесення орендної плати позивачу відповідачем за вказаний період є недоведеним, то суд вважає, що відповідач допустив систематичне невиконання умов договору щодо оплати орендної плати.

Як вбачається з ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У статті 15 ЗУ Про оренду землі вказано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Пунктом 38 діючого між сторонами Договору оренди визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням сулу на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідач не виконував обов'язки, визначені ст.24 ЗУ Про оренду землі , не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянкою за період з 2008 по 2017 рік (в межах заявлених позовних вимог), а зазначена умова договору є істотною, суд приходить до висновку, що Договір б/н від 07 квітня 2008 року підлягає розірванню.

У зв'язку цим вимога про стягнення з ТОВ Рута-Плюс заборгованості з орендної плати на земельну ділянку є також обґрунтованою.

Разом з тим, представник відповідача заявив клопотання про застосування строків загальної та спеціальної позовної давності, строк яких сплинув, до спірних правовідносин (а.с.48-51)

Відповідно до приписів статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами оспорюваного договору, орендар зобов'язаний здійснювати орендну плату щороку, а саме один раз на рік до 31 грудня, тому відповідальність за невиконання цього обов'язку виникає щороку, а право орендодавця вважається порушеним з моменту неотримання чергового платежу, тобто з 01 січня наступного року, за який має бути здійснена оплата.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за 2008-2014 роки за межами встановленого трирічного строку позовної давності, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо розрахунку заборгованості за 2015-2017 роки, то суд зазначає з цього приводу наступне:

Щодо твердження представника позивача, що з моменту укладення договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації зросла.

Крім того, Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) " № 92/2002 від лютого 2002 року передбачено, що за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення встановлюється плата у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Так, пунктом 1 Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)"(у редакції, чинній на момент укладення сторонами договору оренди земельної ділянки) визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) дійсно були внесені зміни до ст.1 Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92, згідно яких запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Цей Указ набрав чинності з дня його опублікування. В його тексті відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності.

Виходячи з наведеного, Указ Президента № 92/2002 (у редакції зі змінами, внесеними Указом Президента № 725/2008) має рекомендаційний характер, він був прийнятий після укладення сторонами договору і є підставою для перегляду розміру орендної плати, установленої умовами договору, лише за згодою сторін, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати до 3 відсотків.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 25.06.2011 року у справі № 6-17цс11.

Не дивлячись на це, підприємство ТОВ " Рута-Плюс №37 від 21 лютого 2019 року врахувало положення Указу Президента України № 92/2002 і здійснило нарахування ОСОБА_3 орендної плати за 2015-2017р.р., виходячи із 3% нормативної грошової оцінки землі (а.с.156)

Згідно довідки підприємства №37 від 21 лютого 2019 року, орендодавцю ОСОБА_3 орендна плата фактично нараховувалася з урахуванням як 3% від нормативної грошової оцінки землі, так і діючих за цей період індексів інфляції.

Так, за 2015 рік сума нарахування становить 4583,47 грн., сума до видачі 3827,20 грн.; за 2016 рік нараховано 6417,18 грн., сума до видачі - 5165,83 грн.; за 2017 рік сума нарахування - 6417,18 грн., сума до видачі - 5165,83 грн. (а.с.156)

Ці дані відповідають відомостям з реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів гр-ну ОСОБА_3, які надала на запит суду Добропільська об'єднана державна податкова інспекція, відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку наданих ТОВ Рута-Плюс за 2015 рік та 2016 рік (а.с.119)

За IV квартал 2017 року інформація з ОДПІ відсутня, тому суд за цей період, враховуючи незмінність нормативної грошової оцінки землі (а.с.21) приймає до уваги нарахування, здійснені самим підприємством Відповідача. Так, згідно довідки (а.с.156), за 2017 рік нараховано орендної плати ОСОБА_3 6417,18 грн., за вирахуванням податку сума до видачі становить 5165,83 грн.

Тобто, стягненню з ТОВ Рута-Плюс на користь ОСОБА_3 в рахунок сплати орендної плати за період 2015-2017р.р. підлягає така сума з вирахуванням податків, що чітко передбачено ст.ст.164.2, 170 Податкового кодексу України, та з урахуванням діючих індексів інфляції, що становить:

за період 01 січня 2015 - 31 грудня 2015 року на суму заборгованості 3827,20 грн., сукупний індекс інфляції за період становить 1.433, інфляційне збільшення суми боргу - 1657,17 грн. Сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 5484,37 грн.

за період 01 січня 2016 - 31 грудня 2016 року на суму заборгованості 5165,83 грн., сукупний індекс інфляції за період становить 1.124, інфляційне збільшення суми боргу - 640,56 грн.; сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 5806,39 грн.

за період 01 січня 2017 - 31 грудня 2017 року на суму заборгованості 5165,83 грн., сукупний індекс інфляції за період становить 1.137, інфляційне збільшення суми боргу - 707,71 грн., сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 5873,54 грн.

Загальна сума заборгованості з орендної плати з урахуванням індексів інфляції з період 2015-2017р.р. складає суму вище розрахованих заборгованостей: 5484,37 грн. + 5806,39 грн. + 5873,54 грн. = 17164,3 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені 0,1% за кожен день прострочення за період з початку 2009 - 2017 роки, суд зазначає таке:

Відповідно до п.14 Договору, у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

З врахуванням вимог п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, відповідно до якої позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), то позивач також звернувся поза межами строку спеціальної позовної давності.

Таким чином, підлягає стягненню пеня 0,1% за кожен день прострочення за 2017 рік, тобто за період прострочення з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на суму боргу - 5873,54 грн., кількість прострочених днів - 365 та пеня становить 5873,54 грн. х 0,1% х 365 = 2143,84 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що суд вбачає з боку відповідача порушення строків внесення орендної плати за 2008-2017 роки, які встановлені договором оренди, тобто боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, проте враховуючи пропуск строку позовної давності за 2008-2014 роки, то позивач має право на отримання від відповідача трьох процентів річних від простроченої суми за 2015 -2017 роки.

Згідно позовної заяви та доданого до неї розрахунку позивач просила стягнути з відповідача 3% річних за період з 31 грудня 2008 року по 31 грудня 2017 року за 3285 днів, виходячи з суми заборгованості за орендною платою 33602,42 грн., що складає 9072,65 грн. (а.с.9).

Проте суд не погоджується з наданим розрахунком, оскільки він не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, бо орендна плата відповідно до п.11 договору оренди вноситься щороку до 31 грудня, і відповідно, у разі невнесення орендної плати за відповідний рік в строк до 31 грудня, з 01 січня наступного року настає прострочення цієї суми орендної плати.

Крім того, слід врахувати пропуск строку позовної давності за 2008-2014 роки і те, що три проценти річних мають нараховуватися на заборгованість за орендною платою за кожний рік окремо.

А тому за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року на суму боргу 5484,37 грн. за 2015 рік, кількість днів прострочення 365, загальна сума 3% буде становити 164,53 грн.

За період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року на суму боргу 5165,83 грн. за 2016 рік, кількість днів прострочення 365, загальна сума 3% буде становити 154,97 грн.

За період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на суму боргу 5165,83 грн. за 2017 рік на день звернення в суд з позовом 02.04.2018р. кількість днів прострочення становить 92, загальна сума 3% буде становити 39,06 грн.

Загальна сума 3% річних за 2015-2017 роки складає 164,53 грн. + 154,97 грн. + 39,06 грн. = 358,56 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст.141 ЦПК України, та враховуючи, що позовна вимога немайнового характеру задоволена судом повністю, і за відсутності підтверджуючого документу про сплату судового збору у справі ОСОБА_3 чи його представником щодо позовної вимоги майнового характеру (а.с.31), то суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним при подачі позову та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 704,80 грн. (а.с.1)

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі б/н від 07 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс на земельну ділянку площею 5,29га кадастровий номер НОМЕР_4, який зареєстрований у Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії ДП "ЦДЗК" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, запис у Державному реєстрі земель від 07 квітня 2008 року за №4АА007251040817400016.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута - Плюс" ( ЄДРПОУ 32090273, адреса: 85030 Донецька область м. Добропільський район с.Криворіжжя вул.Центральна) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 09.12.1997р., ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 заборгованість з орендної плати за 2015-2017 роки за договором оренди землі б/н від 07 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс , у розмірі 17164,3 грн., три процента річних від простроченої суми орендної плати у розмірі 358,56 грн. та 0,1 % пені за кожен день прострочення за 2017 рік у розмірі 2143,84 грн., а всього стягнути заборгованості 19666,7 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 70 копійок).

В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута - Плюс" на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат по сплаті судового збору суму в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Головуючий суддя В.В. Хандурін

21.02.2019