Постанова

від 27.06.2007 по справі 10/5859

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/5859

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 червня 2007 р.                                                                                   № 10/5859  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоПоляков Б.М.

суддів:Катеринчук Л.Й. (доповідач)Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргуУкраїнської державної інноваційної компанії, м. Київ

на ухвалу

та постановугосподарського суду Черкаської області від 14.12.2006Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.04.2007

у справігосподарського суду № 10/5859Черкаської області

за заявоюДержавної податкової інспекції у Драбівському районі Черкаської області

до Відкритого акціонерного товариства «Драбівський механічний завод», смт. Драбів

про визнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скаргиБарановська Т.В. (дов. №20 від 10.01.2007)

від ініціюючого кредитораТепла В.М. (дов №157/10-020 від 17.01.2007)Дубовик Л.М. (дов. №2879 від 27.06.2007)

від боржникаНе з'явились

В С Т А Н О В И В  :

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.11.2006 за заявою ДПІ у Драбівському районі  (далі –ініціюючий кредитор) було  порушено провадження у справі № 10/5859 про банкрутство ВАТ «Драбівський механічний завод»(далі –боржник) в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закону).

Постановою місцевого господарського суду від 05.12.2006 по даній справі було визнано боржника банкрутом та ліквідатором підприємства-банкрута призначено ініціюючого кредитора в порядку статті 52 Закону.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.12.2006 затверджено звіт та ліквідаційний баланс, боржника ліквідовано, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Українська державна інноваційна компанія (далі –Компанія) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати зазначену ухвалу, визнати вимоги компанії до боржника і включити їх до реєстру.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.04.2007 апеляційну скаргу компанії було залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції було залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, статті 25, 32, 40, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону), статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Згідно з  статтею 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, заявляє заперечення по заявлених вимогах до боржника, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.

Відповідно до частини 5 статті 52 Закону Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до боржника.

Отже, здійснюючи ліквідаційну процедуру у спрощеному порядку, передбаченому статтею 52 Закону публікація оголошення про порушення справи про банкрутство не здійснюється, внаслідок чого кредитори позбавлені можливості заявити свої вимоги до боржника інакше, як після повідомлення їх ліквідатором. Відтак, обов'язок ліквідатора по встановленню усіх відомих кредиторів боржника повинен кореспондуватися з належним виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, по встановленню майна та майнових прав (обтяжень) згідно державних реєстрів як майнових прав, так їх обтяжень (заборон відчуження). Наслідком належного виконання ліквідатором зазначених обов'язків буде встановлення заставних кредиторів боржника.

За приписами статті 32 Закону звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вжиття ним заходів по виявленню кредиторів та активів боржника за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Черкаської області від 05.12.2006 боржника було визнано банкрутом та ліквідатором підприємства-банкрута призначено ініціюючого кредитора (орган ДПІ) в порядку статті 52 Закону у зв'язку з припиненням господарської діяльності боржника.

Матеріалами справи підтверджується, що ініціюючим кредитором, з метою виявлення кредиторів боржника, були надіслані листи-повідомлення про можливість направлення ліквідатору заяв з вимогами до банкрута, на які ліквідатором були отримані заяви про визнання кредитором банкрута від наступних установ: УПФУ в Драбівському районі Черкаської області на суму 28667,88 грн.; Драбівського районного центру зайнятості на суму 1475,71 грн.; Драбівського   відділення   виконавчій  дирекції  Фонду   соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на суму 36702,87 грн.;

З метою виявлення майна банкрута ініціюючим кредитором були надіслані листи запити до: Драбівського виробничого підрозділу КП «ЧООБТІ»; Драбівської інспекції Держтехнагляду; 2-го міжрайонного ВДАІУМВС України в Черкаській області, з проханням повідомити ліквідатора про наявність нерухомого майна, сільськогосподарської техніки та транспортних засобів у боржника. Внаслідок чого встановлено відсутність державної реєстрації майнових прав боржника та відсутність його майна.

           Разом з тим, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс суд не дав оцінки тому, що ліквідатором не було зроблено запитів до державних органів, які реєструють обтяження (заборону відчуження) рухомого та нерухомого майна, внаслідок чого не було виявлено заставних кредиторів боржника. Та не було витребувано інформації з органів державної виконавчої служби про наявність виконавчих проваджень по виконанню стягнень з боржника. До звіту ліквідатора також не додано реєстру (переліку) грошових вимог боржника, встановлених ліквідатором, що є обов'язковим додатком до звіту ліквідатора згідно з частиною 1 статті 32 Закону.

            Скаржник звернувся до суду першої інстанції з заявою про визнання кредитором до боржника після припинення провадження у справі тому його вимоги не могли бути предметом судового розгляду (а.с. 91-129). До гшрошових вимог скаржника було додано копію договору застави з боржником та докази наявності в органах ДВС виконавчого провадження по сверненню стягнення на заставне майно боржника. Відтак, прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи боржника зачіпає майнові права та інтереси боржника, як його заставного кредитора.            

  Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає прийняті у справі акти судів такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права та належними до скасування.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення (ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора) є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

         1. Касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії задовольнити.

         2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.04.2007 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 14.12.2006 скасувати, справу №10/5859 направити на новий судовий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                                                                                                                    Н. Ткаченко