Рішення

від 01.03.2019 по справі 812/451/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 812/451/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Лисичанського обласного шкірно-венерологічного диспансеру до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання незаконним та скасування рішення від 15.12.2017 № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лисичанського обласного шкірно-венерологічного диспансеру (далі - позивач, ЛОШВД) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС У Луганській області) в якому позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення № НОМЕР_1 від 15.12.2017 ГУ ДФС у Луганській області;

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.12.2017 на адресу позивача надійшло рішення № НОМЕР_1 від 15.12.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Не погоджуючись з рішенням позивач 29.12.2017 направив на адресу Державної фіскальної служби України скаргу щодо скасування рішення ГУ ДФС у Луганській області № НОМЕР_1 від 12.12.2017 на підставі того, що несвоєчасне перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Лисичанським обласним шкірно-венерологічним диспансером у встановлений строк виникло не з його вини, а внаслідок непереробної сили. Як вбачається із змісту позовної заяви, 05.02.2018 на адресу позивача з Державної фіскальної служби України надійшло рішення про результати розгляду скарги № 3354/6/99-99-11-02-02-25 від 01.02.2018, яким відмовлено в задоволенні скарги позивача та залишено без змін рішення ГУ ДФС у Луганській області від 15.12.2017 № НОМЕР_1.

Позивач вважає, що рішення ГУ ДФС у Луганській області від 15.12.2017 № 004121130 винесено податковим органом незаконно та підлягає скасуванню.

17.04.2018 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду від представника ГУ ДФС у Луганській області за вхідним реєстраційним номером 8740/2018 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за необґрунтованістю, оскільки позивачем належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону № 2464, а саме єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку із чим ГУ ДФС у Луганській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15.12.2017 № НОМЕР_1 відповідно до вимог чинного законодавства (арк.спр.97-99).

Представник позивача 14.05.2018 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційним номером надав відповідь на відзив, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог (арк.спр.114-117).

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вимоги частини 9 статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.1-2);

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 зупинено провадження у справі до набранням законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 812/292/18 (арк.спр.130);

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 поновлено провадження у справі (арк.спр.155);

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 зупинено провадження у справі у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 236 КАС України (арк.спр.184);

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 поновлено провадження у справі (арк.спр.199);

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 залишено позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення № 3354/6/99-99-02-02-25 від 01.02.2018 Державної Фіскальної служби України (арк.спр.200).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Лисичанський обласний шкірно-венерологічний диспансер є комунальної організацією, вид діяльності: 86.10 діяльність лікарських закладів, ідентифікаційний код юридичної особи: 01988373, місцезнаходження юридичної особи: 93113, Луганська обл., місто Лисичанськ, вул. Ген. Потапенка, буд. 283 (арк.спр.7-10).

Відповідно до п. 1.1 статуту Лисичанського обласного шкірно-венерологічного диспансеру, останній є комунальним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснює обласна рада або уповноважений нею орган (рішення обласної ради від 23.12.2005 № 22/36) (арк.спр.61-70).

Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15.12.2017 № НОМЕР_1 (далі - Рішення від 15.12.2017 № НОМЕР_1), на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування було застосовано до Лисичанського обласного шкірно-венерологічного диспансеру наступні штрафні санкції:

- за період з 21.08.2014 по 27.08.2014 штраф у розмірі 44959,10 грн.;

- нараховано пеню у розмірі 3147,13 грн.

Запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів після надходження рішення сплатити на рахунки ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області грошові кошти в сумі 48106,23 грн. (арк.спр.71).

Рішення від 15.12.2017 № НОМЕР_1 було отримано позивачем 23.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, штрих-кодовий ідентифікатор 9311301621874 (арк.спр.138).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із листом від 29.12.2017 № 217 про оскарження до рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (арк.спр.72).

Рішенням про результати розгляду скарги від 01.02.2018, було залишено скаргу Лисичанського обласного шкірно-венерологічного диспансеру від 29.12.2017 № 217 без задоволення, а Рішення від 15.12.2017 № НОМЕР_1 без змін (арк.спр.73-75).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 за № 2464 - VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, передбачено, що платниками єдиного внеску, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Разом з тим, частиною другою статті 6, частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI встановлений обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану платника.

При цьому, платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб (пункт 4 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI).

Як передбачено частиною п'ятою статті 9 Закону № 2464-VI, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Водночас, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску (пункт третій частини 2 статті 12 Закону № 2464-VI).

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом, визначено частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI.

Відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону № 2464-VI, суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом третім частини 1 статті 14 Закону № 2464-VI, органи доходів і зборів зобов'язані, серед іншого, здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Відповідно до пункту другого частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2015) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум.

Законом України від 28 грудня 2015 року № 77-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці внесено зміни до пункту другого частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, а саме збільшено розмір штрафної санкції за порушення, що виникли з 01.01.2015 до 20 відсотків своєчасно несплачених сум єдиного внеску.

Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (частина перша статті 25 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів, визначено частиною третьою статті 25 Закону № 2464-VI.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

У свою чергу, статтею 25 Закону № 2464-VI, яка визначає заходи впливу та стягнення, передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина четверта статті 25 Закону № 2464-VI).

Як встановлено у абзаці третьому частини 4 статті 25 Закону № 2464-V, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертний частини 4 статті 25 Закону № 2464-V).

Аналізуючи положення чинного законодавства України, яке визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд приходить до висновку, що суми недоїмки, які стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів, має бути обчислена органом доходів і зборів.

Судом встановлено, що згідно рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від від 15.12.2017, було застосовано до Лисичанського обласного шкірно-венерологічного диспансеру штраф у розмірі 44959,10 грн. за період з 21.08.2014 до 27.08.2014 та нараховано пеню у розмірі 3147,13 грн. (арк.спр.71).

Як передбачено частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, до матеріалів справи не долучено жодного розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, на підставі якого було винесено рішення № НОМЕР_1 від 15.12.2017.

Поряд з цим, із матеріалів справи вбачається, що при винесенні рішення № НОМЕР_1 від 15.12.2017, відповідачем, як органом доходів і зборів, в порушення положень Закону № 2464-VI не було обчислено та визначено суму недоїмки, яку має бути стягнуто з нарахуванням пені та застосуванням штрафів, визначених частиною третьою статті 25 Закону № 2464-VI.

Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, як органом доходів та зборів в порушення статті 25 № 2464-VI у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не було надіслано ЛОШВД вимогу про сплату недоїмки.

Визначений в рішенні Головного управління ДФС у Луганській області № НОМЕР_1 від 15.12.2017 обов'язок ЛОШВД сплатити штрафні санкції в сумі 48106,23 грн. протягом десяти календарних днів після надходження рішення на рахунки ГУ ДКСУ у Луганській області не є вимогою в розумінні положень Закону № 2464-VI, оскільки платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею саме з дня надходження вимоги про сплату недоїмки.

Таким чином, позивач був фактично позбавлений можливості у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки узгодити її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку, що є грубим порушенням прав та обов'язків платника єдиного внеску, визначених статтею 6 Закону № 2464-VI.

Більш того, суд зазначає, що дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

При цьому, як передбачено частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пункт 86.1. ПК України).

Згідно абзацу другого пункту 86.1. ПК України, акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано доказів на підставі яких було винесено оскаржуване рішення № НОМЕР_1 від 15.12.2017, чи проводилась перевірка відносно ЛОШВД щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску та доказів оформлення результату такої перевірки.

Суд звертає увагу, що Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпунктом б розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 93 такого змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу .

Згідно з пунктом 2 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці , пункт 93 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунтк 94.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України .

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI.

З урахуванням абзацу 3 п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Судом встановлено, що спірне рішення органу доходів і зборів від 15 грудня 2017 року прийнято стосовно позивача, як платника єдиного внеску, що перебуває на обліку в органі доходів і зборів, який розташований в м. Лисичанську (переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція), про накладення на позивача штрафу та нарахування пені відповідно до частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за період з 21 серпня 2014 року по 27 серпня 2014 року, тобто в період проведення антитерористичної операції.

З аналізу наведених правових норм й встановлених обставин справи та з урахуванням безпосередньо абзацу 3 пункту 93 (у подальшому пункту 94) розд. VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії встановлено: Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті , тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами .

Стосовно твердження відповідача, що, окрім перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, необхідною додатковою умовою для звільнення платників від виконання обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, є отримання сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску , суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до статті 10 Закону №1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 141 Закону України № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Також в абзацом 2 пункту 93 (у подальшому пункту 94) Закону №1669-VII зазначено про підставу для звільнення платників єдиного внеску від виконання їх обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, а саме, подання заяви до органу доходів та зборів за місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Зміни до Закону № 2464-VI у частині звільнення платників єдиного внеску, які перебувають на території антитерористичної операції, від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати внесено саме Законом №1669-VII.

За змістом статті 1, частини 1, 2 статті 8 Основного Закону Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй.

Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом.

Органи доходів і зборів, а також платники єдиного внеску під час здійснення своїх повноважень та обов'язків застосовують приписи Закону № 2464-VI, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачені саме цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону №1669-VII.

З урахуванням наведеного, суд вказує на те, що подання сертифікату Торгово-промислової палати України як умови для звільнення від штрафу та/або пені за несвоєчасне та/або не в повному обсязі нарахування, обчислення чи сплату єдиного внеску, є необґрунтованою вимогою з боку органу доходів та зборів.

Висновки суду узгоджуються з висновками ОСОБА_1 Верховного Суду, викладеними в рішенні від 06 листопада 2018 року у зразковій справі № 812/292/18 (провадження № 11-532заі18), які відповідно до частини 3 статті 291 КАС України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем належним чином не виконувались норми статті 9 Закону № 2464, а саме єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв'язку із чим ГУ ДФС у Луганській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15.12.2017 № НОМЕР_1 відповідно до вимог чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Порядком, який визначає процедури казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, в тому числі: надходжень від повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії є Порядок казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 29.01.2013 № 43 (далі - Порядок № 43).

Пунктом 6.3 Порядку № 43 передбачено, що перерахування коштів вищим та підвідомчим установам бюджетних установ згідно з вимогами нормативно-правових актів здійснюється органами Казначейства з відповідних рахунків для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень бюджетних установ, відкритих у Казначействі відповідно до законодавства, на рахунки, відкриті вищим та підвідомчим установам за тими самими кодами класифікації доходів бюджету, у порядку та терміни, визначені додатковим договором про розрахунково-касове обслуговування.

Судом встановлено, що між Управлінням Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області та Лисичанським обласним шкірно-венерологічним диспансером було укладено Договір № 43 від 22.12.2011 про здійснення розрахунково-касового обслуговування (далі - Договір від 22.12.2011).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладанні Договору від 22.12.2011, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а саме:

- перераховувати платежі, зараховані на рахунки для зарахування до спеціального фонду бюджету власних надходжень бюджетних установ, на відповідний спеціальний реєстраційний рахунок (рахунки) Клієнта та/або у порядку та терміни, передбачені додатковим договором до цього Договору, на рахунки вищих та підвідомчих установ і організацій Клієнта (пункт 2.1.2. Договору від 22.12.2011);

- казначейство зобов'язується здійснювати перерахування платежів з рахунків для зарахування до спеціального фонду бюджету власних надходжень бюджетних установ на відповідний спеціальний реєстраційний рахунок (рахунки) Клієнта та/або у порядку та терміни, передбачені додатковим договором до цього Договору, на рахунки вищих та підвідомчих установ і організацій (пункт 2.3.6. Договору від 22.12.2011);

- клієнт зобов'язується надавати Казначейству платіжні, розрахункові та інші розпорядчі документи протягом операційного дня в межах операційного часу, визначеного Казначейством з урахуванням регламенту роботи системи електронних платежів Національного банку України (пункт 2.4.8 Договору від 22.12.2011).

- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.01.2013 (пункт 6.1. Договору від 22.12.2011);

- Договір уважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо Сторони не заявлять про намір його розірвати за 30 календарних днів до закінчення поточного календарного року (пункт 6.2. Договору від 22.12.2011).

Із матеріалів справи вбачається, що 05.08.2014 позивачем були сформовані платіжні доручення, призначення платежу - єдиний соц. внесок нар. на ФОП за 07.2014, а саме платіжні доручення: № 52, № 38, № 36, № 51, № 206, № 204, № 1030, № 1028, № 1036, № 1034, № 336, № 337, № 157, № 159. Грошові кошти за вказаними платіжними дорученнями були оплачені УДКС у м. Лисичанськ Луганської області 27.08.2014 (арк.спр.161-174).

Відповідно до листа від 21.02.2019 № 03-47/254, УДКСУ у м. Лисичанськ Луганської області, вбачається, що касові видатки, які були проведені в серпні 2014 року, здійснюються згідно Договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 22.12.2011 № 46 (арк.спр.193).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач при сплаті єдиного внеску, нарахованого за календарний місяць, діяв в межах умов, визначених Договором від 22.12.2011 № 46 та частини 8 статті 9 Закону 2464.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства України та на підставі наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 від 15.12.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн., про що суду надано платіжне доручення № 58 від 13.02.2018 (арк.спр.3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Лисичанського обласного шкірно-венерологічного диспансеру витрати із сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Лисичанського обласного шкірно-венерологічного диспансеру до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання незаконним та скасування рішення від 15.12.2017 № НОМЕР_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 від 15.12.2017.

Стягнути на користь Лисичанського обласного шкірно-венерологічного диспансеру (місцезнаходження юридичної особи: Луганська обл., місто Лисичанськ, вулиця Ген. Потапенка, будинок 283, ідентифікаційний код юридичної особи: 01988373) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39591445, місцезнаходження юридичної особи: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_2