Рішення

від 20.02.2019 по справі 0440/6106/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Справа № 0440/6106/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНеклеса О.М. за участі секретаря судового засіданняКолесника І.О. за участі: позивача представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3 Тютюнник В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного агентства рибного господарства України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державного агентства рибного господарства в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління охорони, використання, відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області, Державного агентства рибного господарства України, в якому, з урахування уточнень прийнятих судом, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області №2о/с від 10 травня 2018 року, щодо звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області;

- зобов'язати Державне агентство рибного господарства України поновити ОСОБА_3 на рівнозначній посаді в структурному підрозділі Управління Державного агентства рибного господарства в Дніпропетровській області;

- стягнути з Державного агентства рибного господарства України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.12.2017 року по дату прийняття рішення по справі.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що у листопаді 2017 року звертався до суду з позовом про визнання протиправним його звільнення з посади начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання, відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області Державного агентства рибного господарства України. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року по справі №804/5456/17 його було поновлено на займаній посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Фактично його було поновлено з 15.05.2017 року на підставі наказу від 10.05.2018 року та згідно з наказом від 10.05.2018 року звільнено 10.05.2018 року з посади, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією підприємства. Зазначив, що його заяви про перевід в Управління Державного агентства рибного господарства України в Дніпропетровській області не були розглянуті та залишились без відповіді. Всупереч вимогам чинного законодавства його не було попереджено про звільнення у встановлені строки, не було ознайомлено з наказом про звільнення та не вручено копію наказу, не було повернуто трудову книжку, а також не виплачено компенсації при звільненні, копія наказу була отримана 20.09.2018 року від приватного архіву ТОВ ПБ-КОНСАЛТІНГ .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018 р. справу передано на розгляд судді Павловському Д.П.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 р. адміністративний позов залишено без руху.

Питання щодо відкриття провадження по справі судом вирішено не було.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку із відстороненням судді Павловського Д.П., та на виконання розпорядження № 2598д від 16.10.2018 року адміністративну справу передано на розгляд судді О.М. Неклесі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 року справу №0440/6106/18 прийнято до провадження судді Неклеси О.М., розгляд справи призначно за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13 листопада 2018 року о 10:30 год.

13.11.2018 року Державне агентство рибного господарства України надало до суду заперечення на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що Держрибагенство не є правонаступником прав та обов'язків ліквідованої юридичної особи публічного права (територіальних органів), у тому числі і Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області, а відтак є неналежним відповідачем в даній справі. В даному випадку порядок звільнення дер службовців не передбачено спеціальною нормою - Законом України Про державну службу , тому порядок прийняття на роботу, переведення, звільнення державного службовця здійснюється на підставі положень Кодексу законів про працю України. Повна ліквідація підприємства, установи, організації є безумовною підставою для розірвання трудового договору за пунктом 1 ст.40 КЗпП України. Обов'язок власника або уповноваженого органу запропонувати працівникові перед звільненням переведення на іншу роботу має місце виключно у разі можливості здійснити таке переведення. Оскільки Управління охорони, використання, відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області ліквідується і всі посади в ньому ліквідуються, тому запропонувати позивачу в тому ж органі посаду було неможливо, окрім того це не є обов'язком Держрибагенства України. Окрім того, у Держрибагенства відсутні повноваження приймати на роботу або звільняти з роботи працівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади. Закон не визначає обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені у ч.1 ст.235, ст.2401 КЗпП України, а враховуючи той факт, що Управління охорони, використання, відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області ліквідовано, то позивач не поновлюється на роботі.

13.11.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 07.12.2018 року на 10:30 год.

29.11.2018 року від Державного агентства рибного господарства до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовом та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив про помилковість твердження позивача, що Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області реорганізується та його функції переходять до новоутвореного органу. Про наступне звільнення позивача було повідомлено 08.12.2015 року, при цьому запропонувати йому іншу роботу було неможливо, оскільки всі посади підлягали ліквідації. Враховуючи те, що позивача було звільнено згідно наказу Управління, Держрибагенство не є суб'єктом призначення для позивача та відповідно не наділено повноваженнями видавати відповідно до законодавства про працю наказ про його поновлення на посаді. За наведених обставин вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, а наказ від 10.05.2018 року №2 о/с є законним та виданим при наявності ґрунтовних підстав.

06.12.2018 року позивач надав до суду письмові пояснення на відзив до позовної заяви, в яких зазначив, що до цього часу керівництвом з ліквідації Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області навмисно приховувалась інформація про його звільнення, оскільки 10.05.2018 року його було ознайомлено лише з наказом про поновлення на посаді та жодним чином не повідомлено про звільнення з 10.05.2018 року. При цьому, наказ про звільнення та оригінал трудової книжки так і не були надані йому, також ці документи не передавались до архіву.

07.12.2018 року підготовче судове засідання було продовжене на 30 днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2019 року о 10:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року виключено із складу відповідачів - Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області, залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державного агентства рибного господарства в Дніпропетровській області, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.01.2019 року на 13 год. 30 хв.

29.01.2019 року представник третьої особи надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з підстав аналогічних тим, що викладені у відзиві відповідача.

29.01.2019 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 31.01.2019 року 15:30 год.

31.01.2019 року позивач надав до суду клопотання про виклик свідків та про застосування заходів процесуального примусу.

Розгляд клопотань позивача в судовому 31.01.2019 року було відкладено на наступне судове засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.2019 року 15:00 год.

05.02.2019 року позивач надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що згідно постанови КМУ від 30.09.2015 року №894, із змінами, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства, при цьому постановою визначено, що правонаступником майна цих територіальних органів, які ліквідуються є Агенство. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

05.02.2019 року відповідач надав до суду клопотання про допит свідка та доповнення до відзиву на позов, в якому зазначив про відсутність підстав визнання протиправним та скасування спірного наказу, не віднесення Державного агентства рибного господарства України до суб'єкта призначення працівників структурних підрозділів, оскільки воно не є правонаступником прав та обов'язків ліквідованої особи публічного права. Зауважив, що про наступне вивільнення позивач попереджений 08.12.2015 року, що не заперечувалось ним під час розгляду справи №804/5456/17. Підставою для ліквідації та наступне звільнення позивача з цієї підстави є постанова КМУ від 30.09.2015 року №894, який не оскаржується позивачем. Щодо не видачі трудової книжки зауважив, що позивач не звертався до Управління щодо отримання трудової книжки та не надавав згоди на її пересилання поштовим відправленням. Оскільки Управління, в якому працював позивач ліквідовано, відповідно до приписів ст.2401 КЗпП України суд повинен був визнати позивач таким, якого звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України, але без поновлення його на роботі.

05.02.2019 року в задоволенні клопотань позивача та представника відповідача про виклик свідків було відмовлено, підготовче судове засідання закрито, суд перейшов до розгляду справи по суті у даному судовому засіданні, в судовому засіданні оголошено перерву о 19.02.2019 року 13:30 год.

19.02.2019 року у судовому засіданні було оголошено перерву перед судовими дебатами до 20.02.2019 року 13:30 год.

20.02.2019 року представник відповідача надав до суду заперечення, в яких просив взяти до уваги положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100,

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи викладені у запереченнях на позов, відзиві на позов та доповненнях до відзиву.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.01.2009 року ОСОБА_3 було призначено на посаду начальника Нікопольської міжрайонної дільниці Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області згідно наказу №27-к.

01.03.2013 року позивача було призначено на посаду начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області, йому було присвоєно 7 (сьомий) ранг державного службовця та прийнято присягу державного службовця згідно наказу №20 о/к.

У січні та лютому 2017 року у зв'язку з проведенням заходів по ліквідації Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області позивач звернувся із заявами до Державного агентства рибного господарства України та Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області щодо переведення його до Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області та запропонувати йому посаду відповідно до Закону України "Про державну службу", проте на вказані заяви було надані відмови у працевлаштуванні від 06.03.2017 року та від 07.03.2017 року.

На підставі наказу від 12 травня 2017 року №19 о/с ОСОБА_3 був звільнений з посади начальника Нікопольського територіального Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області на підставі пункту 1 частини 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з ліквідацією Управління 13 травня 2017 року.

Не погоджуючись із наказом від 12 травня 2017р. №19о/с та звільненням з посади начальника Нікопольського територіального Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду з позовом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №804/5456/17 позов ОСОБА_3 було задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області №19 о/с від 12.05.2017р. щодо звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області; поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області з 15.05.2017р.; стягнуто з Державного агентства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.05.2017 р. по 12.12.2017 р. у розмірі 29 250,19 грн. з вирахуванням зборів та обов'язкових платежів; допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області та в частині виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць згідно вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 року апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України - задоволено частково; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №804/5456/17, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 з Державного агентства рибного господарства України - скасовано та в цій частині прийнято нову постанову про відмову у задоволенні вимог; в іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №804/5456/17 - залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 14.12.2017 року позивачем було отримано виконавчий лист по справі №804/5456/17, в якому зазначено допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області та в частині виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць згідно вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

20.12.2017 року позивач направив на адресу начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області, голові комісії з ліквідації заяву про поновлення на посаді начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області, разом з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №804/5456/17 та виконавчим листом по цій справі. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції, наведені документи були отримані адресатом 27.12.2017 року, проте жодної відповіді позивачу не надано.

11.01.2018 року позивач направив начальнику управління Держрибагенства у Дніпропетровській області заяву, в якій просив на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №804/5456/17 зарезервувати в штатному розладі управління посаду для його подальшого працевлаштування в Дніпропетровському рибному патрулі, разом з заявою надав постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №804/5456/17 та виконавчий лист по цій справі. Згідно штемпеля вхідної кореспонденції, наведені документи були отримані адресатом 15.01.2018 року, проте жодної відповіді позивачу не надано.

30.03.2018 року позивач направив начальнику управління, голові комісії з ліквідації Управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області заяву про поновлення на посаді начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області, згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 року у справі №804/5456/17, разом з заявою надав виконавчий лист по справі. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції, наведені документи були отримані адресатом 13.04.2018 року.

Листом від 04.05.2018 року №26 Управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області повідомило позивача про необхідність з'явитись 10.05.2018 року до ліквідаційної комісії Управління для поновлення на посаді начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області.

Суд звертає увагу, що у вищевказаному листі йшлося лише про поновлення позивача на посаді.

Інформацію щодо звільнення ОСОБА_3 лист від 04.05.2018 року №26 не містив.

10.05.2018 року позивача було ознайомлено з наказом №1о/с від 10.05.2018 року про поновлення його на посаді начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області з 15.05.2017 року.

Також судом встановлено, що 10.05.2018 року головою ліквідаційної комісії Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області було винесено наказ №2о/с, яким звільнено з 10.05.2018 року ОСОБА_3, начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області, у зв'язку з ліквідацією Управління, на підставі ч.1 п.1 ст.40 КЗпП України.

З наведеним наказом про звільнення позивача не було ознайомлено, про що свідчить акт №1 від 10.05.2018 про неотримання ОСОБА_3 трудової книжки, у зв'язку з чим позивач вважав, що продовжує працювати в Управлінні.

Однак, суд не бере до уваги акт №1 від 10.05.2018 року, оскільки, як зазначалося вище, листом від 04.05.2018 року №26 Управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області повідомило позивача про необхідність з'явитись 10.05.2018 року до ліквідаційної комісії Управління для поновлення на посаді начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року по справі №804/5456/17.

Інформацію щодо звільнення ОСОБА_3 лист від 04.05.2018 року №26 не містив.

11.05.2018 року позивач направив начальнику управління, голові комісії з ліквідації Управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області заяву про виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах стягнення за один місяць, згідно ст.256 КАС України. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції, наведена заява була отримана адресатом 16.05.2018 року.

Заявою від 14.05.2018 року позивач повідомив голову комісії з ліквідації Управління про те, що 14.05.2018 року він захворів та був госпіталізований в неврологічне відділення ЦМЛ м.Покров, що також підтверджується листом непрацездатності, копія якого міститься в матеріалах справи та надавалась голові ліквідаційної комісії разом з службовою запискою від 04.06.2018 року.

У травні позивач звертався до голови комісії з ліквідації Управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області із заявами про надання основної та додаткової відпусток з 04.06.2018 року, а також про надання матеріальної допомоги на оздоровлення.

У червні 2018 року позивач направив начальнику управління, голові комісії з ліквідації Управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області заяву про прийняття до виконання виконавчого листа від 12.12.2017 року у справі №804/5456/17, який підлягає негайному виконанню в частині виплати у межах стягнення за один місяць. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції, наведена заява була отримана адресатом 23.06.2018 року.

У липні позивач звернувся до голови комісії з ліквідації Управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив повідомити чому йому не сплачені кошти по листку непрацездатності, а також із заявою в якій просив повідомити коли закінчується його відпустка, а також просив надати наказ про надання відпустки.

Жодних відповідей на зазначені вище заяви позивач не отримав.

Згідно виписки з банку по картці/рахунку 31.01.2018 року позивачу нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі Постанови від 12.12.2017 року по справі №804/5456/17.

Згідно відомостей з ЄДР щодо Управління охорони, використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області 13.07.2018 року внесено запис про стан суб'єкта - припинено, номер запису: 12241110006055574.

Дізнавшись у серпні 2018 року про наявність наказу №2о/с від 10 травня 2018 року, яким ОСОБА_3 було звільнено 10.05.2018 року (в день поновлення на посаді на підставі рішення суду) з посади начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області та не погоджуючись із наведеним наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом з метою захисту своїх прав.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій держави щодо забезпечення права на працю працездатним громадянам є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи згідно з вимогами статті 5-1 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40).

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене ст.42 цього Кодексу. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник бо уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштування самостійно.

Також, ч.5 ст.22 Закону України "Про державну службу" визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 Закону України "Про державну службу" державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу: на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства" від 30.09.2015р. №894 вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства за переліком згідно з додатком 1 (зокрема підлягало ліквідації - Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області) -, при цьому, передбачалося одночасно утворення територіальних органів Державного агенства рибного господарства як структурних підрозділів апарату Агенства за переліком згідно до додатку 2 ( зокрема - утворення - Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області) - пункт 2 Постанови №894.

Відповідно до п.3 постанови №894 установлено, що правонаступником майна територіальних органів Державного агентства рибного господарства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є зазначене Агенство.

Суд зазначає, що фактично відбулася реорганізація шляхом ліквідації територіального органу Державного агентства рибного господарства - Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області з одночасним створенням Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області як структурного підрозділу агентства, при цьому, функції та повноваження вказаних територіальних органів, які ліквідуються, покладалися на Агентство до утворення територіальних органів як структурних підрозділів апарату Державного агентства рибного господарства згідно до п.4 вказаного постанови КМУ №894.

Таким чином, до новоствореного Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області перейшли повноваження та функції ліквідованого територіального органу Державного агентства рибного господарства після його утворення згідно до вимог п.4 постанови КМУ №894.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов'язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Тобто, при реорганізації чи ліквідації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому, до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Отже, із аналізу вищенаведених обставин у справі та норм чинного законодавства можна дійти висновку про те, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо у розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду України, вкладеній у його постановах від 04.03.2014р. у справі №21-8а14, від 27.05.2014р. у справі №21-108а14, від 28.10.2014р. у справі №21-484а14, від 19.01.2016р. у справі №21-2225а15.

Відповідно до пунктів 1, 14, 17 Положення про Управління Державного рибного господарства у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державного рибного господарства України від 15.07.2016 року за №229 Управління Державного рибного господарства у Дніпропетровській області (-далі Дніпропетровський рибоохоронний патруль) є територіальним органом Державного рибного господарства України, діє у складі Держрибагенства як відокремлений структурний підрозділ і йому підпорядковується. Начальник Дніпропетровського рибоохоронного патруля діє на підставі виданої Держрибагенством довіреності. Структура та штатний розпис Дніпропетровського рибоохоронного патруля визначаються згідно із структурою та штатним розписом Держрибагенства, які затверджуються і вводяться і дію наказом Голови Держрибагенства.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, позивача було звільнено з посади начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області вперше згідно наказу №19 о/с від 12.05.2017 р. та вдруге згідно наказу від 10.05.2018 року №2о/с без надання пропозицій переведення його до новоутвореного структурного підрозділу - Управління Державного рибного господарства у Дніпропетровській області, до якого перейшли функції та повноваження органу, який ліквідувався, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що під час звільнення позивача у зв'язку з ліквідацією територіального органу Державного агентства рибного господарства - Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області порушено порядок звільнення позивача, встановлений як п.1 ст.40 КЗпП України, так і ч.5 ст.22, п.2 ч.1 ст.41 Закону України "Про державну службу", оскільки позивачу не було запропоновано іншу роботу, яку він обіймав відповідно до своєї кваліфікації у відповідних створених структурних підрозділах територіальних органів Державного рибного агентства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №894 від 30.09.2015р., яким були передані функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Так, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість прийняття оскарженого наказу про звільнення позивача з урахуванням встановлених обставин у даній справі та наведених норм чинного законодавства, які не спростовані відповідачем.

Твердження відповідача про те, що повноваження та функції ліквідованого територіального органу не перейшли до новоствореного Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області спростовуються аналізом Положень вказаних територіальних органів Державного агентства рибного господарства, та які свідчать про те, що повноваження та функції ліквідованого територіального органу були передані новоутвореному структурному підрозділу апарату Агенства, що також і підтверджено змістом п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №894 від 30.09.2015 року.

Отже, відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами правомірність звільнення позивача без пропозиції йому іншої роботи, виходячи з вищенаведених вимог ст. ст.40, 49-2 КЗпП України, ст.22,41 Закону України "Про державну службу" та виходячи з того, що судом встановлено передачу повноважень та функцій органу, що ліквідовується, новоствореному структурному підрозділу державного органу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з посади.

Крім того, суд звертає увагу на обставини, які були встановлені під час розгляду справи №804/5456/17 про поновлення ОСОБА_3 на посаді.

Частною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Визначаюсь із способом захисту порушеного права позивача в частині поновлення на посаді, з якої його було звільнено, суд виходить з такого.

Згідно ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.

Як встановлено судом, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області на момент розгляду цієї справи - ліквідований.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 3 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України).

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до нової структури апарату та штатного розпису Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області, посада начальника територіального відділу - не передбачена.

Порядок вивільнення працівників регламентовано статтею 492 КЗпП України. Так, згідно частин 1-3 цієї статті, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

За таких обставин, найбільш ефективним захистом порушених прав позивача є поновлення його на посаді рівнозначній раніше займаній посаді начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області.

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про протиправність оскарженого наказу та необхідність його скасування з вищенаведених обставин, то підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача стосовно стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з Державного агентства рибного господарства України.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/2671/18, яке набрало законної сили 06 грідня 2018 року.

Суд вважає, що вимога про стягненя середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме з 13.12.2017 року по дату прийняття рішення по справі - 20.02.2019 року, оскільки постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №804/5456/17, якою було скасовано перший наказ про звільнення позивача своєчасно не була виконана, заяви позивача щодо його поновлення на посаді були ігноровані до 10.05.2018 року, за період з 13.12.2017 року по 10.05.2018 року заробіток позивачу не виплачувався, доказів протилежного до суду не надано.

Окрім того, позивача було звільнено вдруге в день поновлення на посаді - 10.05.2018 року, та з цієї дати по дату винесення рішення у справі жодні нарахування і виплати позивачу не здійснювались.

При вирішенні питання про стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить із того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. (далі - Порядок № 100).

Так, згідно з вимогами пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п.5.8 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Під час розгляду справи №804/5456/17 відповідачем 2 надано довідку без номера та без дати, підписану головою ліквідаційної комісії про середньомісячний заробіток позивача, відповідно до якої розмір заробітної плати за два місяці, які передували звільненню позивача - березень-квітень 2017р. становила 6478,10 грн.

Під час розгляду справи №0440/6106/18 судом неодноразово витребовувалось від представника відповідача довідку про середньомісячний заробіток позивача, однак вказана вимога була проігнорована.

Так, на вимогу суду позивачем надано архівну довідку про середню заробітну плату позивача за березень-квітень 2017 року, відповідно до якої розмір заробітної плати за два місяці, які передували звільненню позивача становила 6478,10 грн. за 33 відпрацьовані днів, а відповідно, середньоденна заробітна плата становить (6478,10 /33) - 196,31 грн.

Суд вважає за можливе використати вищевказану довідку з метою обчилення середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач не пропрацював два місяці, як то передбачено чинним законодавством для обчислення середнього заробітку, оскільки позивача поновили на посаді згідно постанови суду від 12.12.2017 року лише 10.05.2018 року, цією ж датою звільнили.

Час вимушеного прогулу позивача складає помісячно, з урахуванням норм тривалості робочого часу у 2017-2019 роках: грудень 2017 року - 12 робочих днів (з 13.12.2017 року з урахування дати прийняття рішення у справі про скасування наказу про звільнення); січень 2018 року - 21 робочий день; лютий 2018 року - 20 робочих днів; березень 2018 року - 21 робочий день; квітень 2018 року - 19 робочих днів; травень 2018 року - 21 робочий день; червень 2018 року - 20 робочих днів; липень 2018 року - 22 робочих днів; серпень 2018 року - 22 робочих днів; вересень 2018 року - 20 робочих днів; жовтень 2018 року - 22 робочих днів; листопад 2018 року - 22 робочих днів; грудень 2018 року - 20 робочих днів; січень 2019 року - 21 робочий день; лютий 2019 року - 14 робочих днів.

Враховуючи, що час вимушеного прогулу позивача за період з 13.12.2017 року по 20.02.2019 року разом складає 297 робочих днів, а середньоденна заробітна плата дорівнює 196,31 грн., середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 13.12.2017 року по 20.02.2019 року (день ухвалення судового рішення) складає 58 304,07 грн. (297*196,31 грн.), з вирахуванням зборів та обов'язкових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує у тому числі чи є підстави допустити негайне виконання постанови.

Відповідно до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2), поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного агентства рибного господарства України (вул. Січових Стрільців, 45-а, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 37472282), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державного агентства рибного господарства в Дніпропетровській області (пр. Добровольців, 15, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області №2о/с від 10 травня 2018 року, щодо звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Нікопольського територіального відділу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області.

Поновити ОСОБА_3 на рівнозначній посаді в структурному підрозділі Управління Державного агентства рибного господарства в Дніпропетровській області з 11.05.2018 року.

Стягнути з Державного агентства рибного господарства України (код ЄДРПОУ 37472282, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-а), на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.12.2017р. по 20.02.2019р. у розмірі 58304,07 грн. (п'ятдесят вісім тисяч триста чотири гривні 07 коп.) з вирахуванням зборів та обов'язкових платежів.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та в частині виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць з вирахуванням зборів та обов'язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 березня 2019 року.

Суддя О.М. Неклеса