Рішення

від 04.03.2019 по справі 820/1929/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 р. № 820/1929/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чайкіної Н.Е.,

за участю:

представника позивача - Біленького Д.В.,

представника відповідача - Сайтарли А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромтех" (вул. Самгородська, 7, м. Сквира Сквирського району Київської області) про накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Метпромтех , відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.11.2018 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі №820/1929/17 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області 04.05.2017 на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України видано наказ №1868 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Метпромтех .

На підставі зазначеного наказу та направлень на перевірку від 05.05.2017 №2825 та №2826 фахівцями контролюючого органу здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Метпромтех .

Товариством з обмеженою відповідальністю Метпромтех 05.05.2017 не допущено фахівців Головного управління ДФС у Харківській області до проведення перевірки, про що складено акт №789/20-40-14-13-11.

Заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення від 12.05.2017 №4999/10/20-40-14-12-18, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю Метпромтех .

Головне управління ДФС у Харківській області 12.05.2017 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Метпромтех , застосованого на підставі рішення від 12.05.2017 №4999/10/20-40-14-12-18 (адміністративна справа №820/1930/17).

Одночасно з цим Головне управління ДФС у Харківській області 12.05.2017 звернулося до суду із позовом про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Метпромтех адміністративного арешту коштів. Свої вимоги податковий орган мотивував тим, що посадові особи Товариства з обмеженою відповідальністю Метпромтех не згодні з наказом на проведення перевірки, проте така перевірка призначена відповідно до вимог закону і недопуск контролюючого органу до її проведення є необґрунтованим (адміністративна справа №820/1929/17, яка є предметом даного розгляду).

В подальшому ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 закрито провадження в адміністративній справі №820/1930/17 за поданням Головного управління ДФС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна у зв'язку із наявністю між сторонами спору про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування умовного адміністративного арешту.

У зв'язку з цим, Головне управління ДФС у Харківській області 19.05.2017 звернулося в загальному порядку до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Метпромтех , застосованого на підставі рішення від 12.05.2017 №4999/10/20-40-14-12-18 (адміністративна справа№820/2040/17).

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положеннями статті 94 Податкового кодексу України не визначено послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зауважив, що приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.

З метою правильного вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Метпромтех адміністративного арешту коштів необхідно встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення, та відповідно зробити висновок про наявність чи відсутність у Товариства підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Тобто, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач просить суд саме накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ Метрпромтех , відкритих в банківських установах.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначеною положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках позивача, відкритих в банківських установах.

Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові 15 травня 2018 року у справі №820/2312/17, адміністративне провадження № К/9901/31351/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що доказів наявності у ТОВ Метпромтех податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження пред'явлення або надіслання на адресу відповідача направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, а також пред'явлення платнику податків службового посвідчення перед початком проведення перевірки, як це встановлено п.81.1 ст.81 ПК України.

Отже, контролюючим органом не дотримано дій, які б надавали правові підстави для проведення перевірки позивача та накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ Метпромтех на підставі недопуску до такої перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ Метпромтех , відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки Головним управлінням ДФС у Харківській області не наведено обґрунтованих підстав для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ Метпромтех , відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках,

Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромтех" про накладення арешту на кошти - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.03.2019.

Суддя В.В. Єгупенко