Постанова

від 12.12.2019 по справі 820/1929/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

м.Київ

справа №820/1929/17

адміністративне провадження №К/9901/19053/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року (суддя: Єгупенко В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (судді: Мельнікова Л.В., Калиновський В.А., Калитка О.М.) у справі №820/1929/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТПРОТЕХ про накладення арешту на кошти ,-

в с т а н о в и в :

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТПРОМТЕХ (далі - ТОВ МЕТПРОМТЕХ , відповідач), відкритих в банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для призначення та проведення перевірки, оскільки рішенням ДФС України від 29.05.2017 №11573/6/99-99-14-02-61-17 дії ГУ ДФС у Харківській області визнано законними та обґрунтованими. Порушення порядку направлення такого рішення не є підставою для задоволення скарги платнику податків та, відповідно, не вказує на незаконність наказу про проведення перевірки.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржувані судові рішення такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Окремо наголошує на тому, що рішення ДФС України за результатами розгляду скарги від 29.05.2017 №11573/6/99-99-14-02-61-17 на адресу товариства не надходило, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в такому випадку скарга ТОВ МЕТПРОМТЕХ в силу закону вважається повністю задоволеною, а дії відповідача щодо недопуску посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області, - правомірними.

Позивач скористався своїм процесуальним правом та направив до суду відповідь на відзив ТОВ МЕТПРОМТЕХ , у якому виклав свою праву позицію аналогічну тій, що наведена у касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області 04.05.2017 року на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) видано наказ № 1868 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ МЕТПРОМТЕХ .

На підставі зазначеного наказу та направлень на перевірку від 05.05.2017 року № 2825 та № 2826 фахівцями контролюючого органу здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку підприємства, однак ТОВ МЕТПРОМТЕХ не було допущено фахівців ГУ ДФС у Харківській області до проведення перевірки, про що складено відповідний Акт № 789/20-40-14-13-11.

Як наслідок, заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення від 12.05.2017 № 4999/10/20-40-14-12-18, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ МЕДПРОМТЕХ .

В подальшому, ГУ ДФС у Харківській області звернулось до суду з даним адміністративним позовом про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав недопуску перевіряючих до перевірки не є передбаченою правовою підставою, визначеною положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках позивача, відкритих в банківських установах.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів до відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом правильно встановлено обставини справи, проте судове рішення ухвалене з помилковим застосуванням норм матеріального права.

Так, в ході апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції врахував наявність у контролюючого органу повноважень на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача шляхом зупинення видаткових операцій на його банківських рахунках, а також встановив відсутність законних підстав проведення позивачем перевірки підприємства та обґрунтованість недопуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення платником податків.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 81.2. статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Підпункт 20.1.31 пункту 20.1. статті 20 ПК України передбачає право звернення до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Статтею 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем тримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Як вбачається зі змісту диспозиції цієї статті, способи вручення рішення контролюючого органу платникові податку законодавцем визначені чітко й вичерпно.

Згідно з п. 56.9 ст. 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у п. 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або потягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці 1 цього пункту.

Отже, законодавець чітко встановив алгоритм дій податкового органу в ході розгляду скарги платника податків у порядку статті 56 ПК України і наслідки його недотримання.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно ТОВ МЕТПРОМТЕХ скористалося правом досудового (адміністративного) оскарження та звернулося до Державної фіскальної служби України (вих. № 1/12 від 15.05.2017 року) із скаргою на наказ ГУ ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства від 04.05.2017 року №1868 в порядку, визначеному статтею 56 ПК України.

За наслідками розгляду такої скарги, ДФС України рішенням від 29.05.2017 року вих. № 11573/6/99-99-14-02-61-17 залишила скаргу без задоволення.

Однак, на порушення вимог п. 56.8 ст. 56 ПК України, рішення ДФС України на адресу підприємства не було, ані скероване на адресу ТОВ МЕТПРОМТЕХ поштою з повідомленням, ані вручене представникові підприємства під розписку.

Як в ході апеляційного, так і в ході касаційного перегляду справи відповідач заперечував факт отримання такого рішення.

В свою чергу, представник позивача вказував на те, що відповідне рішення було направлено на адресу ТОВ МЕТПРОМТЕХ простою поштовою кореспонденцією не є належним виконанням контролюючим органом обов`язку, передбаченого статтею 56.8 ПК України, та, що є найважливішим, унеможливлює встановлення судом факту вручення такого повідомлення платникові за умови заперечення цього останнім.

В даному випадку, судом апеляційної інстанції було встановлено, що алгоритму дій, визначеного статтею 56 ПК України, податковим органом дотримано не було, а тому підстав для незастосування наслідків, визначених абз. 2 п. 56.9 ст. 56 ПК України , - немає.

При цьому, колегія суддів враховує, що у адміністративному процесі закріплена презумпція вини суб`єкта владних повноважень, яка покладає на нього обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення (дії чи бездіяльності) та спростувати твердження іншої сторони про порушення його прав свобод чи інтересів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що у такому випадку скарга ТОВ МЕТПРОМТЕХ на наказ ГУ ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства від 04.05.2017 року № 1868 вважається повністю задоволеною на користь платника податків, а тому законні підстави для задоволення даного адміністративного позову, - відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Мотиви, якими позивач обґрунтовує вимоги касаційної скарги, по суті полягають у переоцінці доказів, на підставі яких суди дійшли зазначених висновків, що суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень зробити не може. Обґрунтованих підстав вважати, що істотні для цієї справи обставини залишилися не з`ясованими, також немає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року , - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська