Постанова

від 12.06.2019 по справі 820/1929/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Єгупенко В.В.

12 червня 2019 р.Справа № 820/1929/17

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Калиновського В.А. , Калитки О. М. ,

за участю секретаря судового засідання - Ковальчук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року по справі за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до товариства з обмеженою відповідальністю МЕТПРОТЕХ про накладення арешту на кошти, -

В с т а н о в и л а:

12.05.2017 року Головне управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю МЕТПРОМТЕХ (далі - ТОВ МЕТПРОМТЕХ , підприємство), відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Позовна заява обґрунтована наявністю підстав для прийняття рішення про арешт майна платника податків, передбаченої п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з відмовою від допущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та наявністю права на звернення контролюючого органу до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків у банках та інших фінансових установах.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року, що набрала законної сили 05.10.2017 року, у задоволені позовних вимог ГУ ДФС у Харківській області відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.11.2018 року касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 року у справі № 820/1929/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року в задоволені вимог адміністративного позову ГУ ДФС у Харківській області відмовлено.

Судове рішення, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 15.05.2018 року у справі № 820/2312/17, вмотивовано тим, що для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою, визначеною положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках позивача, відкритих в банківських установах.

Судом зазначено, що доказів наявності у ТОВ МЕТПРОМТЕХ податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем не надано, у зв`язку з чим, відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження пред`явлення або надіслання на адресу відповідача направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, а також пред`явлення платнику податків службового посвідчення перед початком проведення перевірки, як це встановлено п.81.1 ст.81 ПК України.

За наведених обставин, судом зроблений висновок, що контролюючим органом не дотримано дій, які б надавали правові підстави для проведення перевірки позивача та накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ МЕТПРОМТЕХ на підставі недопуску до такої перевірки.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати судове рішення і прийняти нове - про задоволення вимог адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги контролюючий орган зазначає, що ним повністю дотримано вимоги ст.ст. 80, 81 ПК України при здійсненні заходів щодо проведення перевірки ТОВ МЕТПРОМТЕХ . Посадовими особами підприємства було відмовлено у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки з тих підстав, що ці особи вважають незаконним наказ № 1868 від 04.05.2017 року. За наслідками протиправних дій відповідача посадовими особами контролюючого органу були складені: Акт Щодо не допуску на документальну позапланову виїзну перевірку від 05.05.2017 року № 789/20-40-14-13-11, який засвідчує факт відмови у допуску, а також Акт Щодо відмови в отриманні акту що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки. В апеляційній скарзі контролюючий орган аналізує положення ст. 94 ПК України та зазначає про недотримання судом першої інстанції вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області, підприємство просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу контролюючого органу - без задоволення, і зазначає про порушення позивачем порядку допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, визначеного ст. 81 ПК України. Також відповідач зазначає про незаконність наказу ГУ ДФС у Харківській області від 04.05.2017 року № 1868 і про його оскарження в адміністративному порядку. Вказує на те, що рішення про результати розгляду скарги підприємства на значений наказ останнім отримано не було, у зв`язку з чим вважає, що скарга повинна бути задоволена на його користь.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ГУ ДФС у Харківській області 04.05.2017 року на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України видано наказ № 1868 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ МЕТПРОМТЕХ .

На підставі зазначеного наказу та направлень на перевірку від 05.05.2017 року № 2825 та № 2826 фахівцями контролюючого органу здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку підприємства.

ТОВ МЕТПРОМТЕХ 05.05.2017 року не допущено фахівців ГУ ДФС у Харківській області до проведення перевірки, про що складено акт № 789/20-40-14-13-11.

Заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення від 12.05.2017 року № 4999/10/20-40-14-12-18, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків - ТОВ МЕДПРОМТЕХ .

Положеннями п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п. 94.4. ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним (п. 94.5 ст. 94 ПК України).

Пунктом 94.6 ст. 94 ПК України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

За змістом п. 94.10 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Відповідно до п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у п. 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

В межах спірних відносин підставою для прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна стала відмова посадових осіб ТОВ МЕТПРОМТЕХ у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а відтак встановленню підлягає наявність (або відсутність) законних підстав для проведення перевірки та законних підстав відмови від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (п. 78.4 ст. 78 ПК України).

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно зі ст. 81 ПК України (п. 78.5 ст. 78 ПК України).

Абзацами 2, 3 та 4 п. 81.1 ст. 81 ПК України визначено вичерпний перелік документів, які повинні бути пред`явлені або надіслані для проведення документальної виїзної та фактичної перевірок, а також зміст інформації, що зазначається у таких документах. Зокрема, одним з таких документів є копія наказу на проведення перевірки, в якому вказується, у тому числі мета та підстави для проведення перевірки.

Відповідно до абзацу 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки є непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів, визначених абзацами 2, 3 та 4 п. 81.1 ст. 81 ПК України, або пред`явлення таких документів, оформлених з порушенням встановлених вимог.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України, не дозволяється (абзац 6 п. 81.1 ст. 81 ПК України).

Разом з тим п. 81.2 ст. 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови. Якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, то відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України до нього може бути застосовано арешт майна, який є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Статтею 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Відповідно до ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган (п. 56.4 ст. 56 ПК України). У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.6 ст. 56 ПК України). Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п. 56.10 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем тримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно з п. 56.9 ст. 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у п. 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у п. 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або потягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці 1 цього пункту.

Судом установлено, що відповідно до положень ст. 56 ПК України ТОВ МЕТПРОМТЕХ до Державної фіскальної служби України (вих. № 1/12 від 15.05.2017 року) було подано скаргу на наказ ГУ ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства від 04.05.2017 року № 1868.

За наслідками розгляду скарги підприємства, ДФС України своїм рішенням залишила скаргу без задоволення, про що повідомила ТОВ МЕТПРОМТЕХ 29.05.2017 року вих. № 11573/6/99-99-14-02-61-17.

Судом установлено, що рішення ДФС України на адресу підприємства в порушення вимог п. 56.8 ст. 56 ПК України подано до поштового відділення Київ-53 30.05.2017 року для відправлення на адресу позивача простою письмовою кореспонденцією (т. 2, а.с. 61-64).

Таким чином, скарга ТОВ МЕТПРОМТЕХ на наказ ГУ ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства віл 04.05.2017 року № 1868 вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Зазначена обставина, на думку колегії суддів, посвідчує відсутність законних підстав проведення позивачем перевірки підприємства та обґрунтованість не допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення платником податків, що в свою чергу діє підстави колегії суддів дійти висновку про необґрунтованість адміністративного позову ГУ ДФС у Харківській області. Доводи апеляційної скарги ГУ ДФС у Харківській області висновки колегії суддів не спростовують.

Оскільки вказані обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, керуючись п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, приймає рішення по зміну мотивувальної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має прав скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповнення або зміні його мотивувальної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року змінити з підстав задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю МЕТПРОТЕХ .

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Калитка

Постанова у повному обсязі складена і підписана 21 червня 2019 року.