Постанова

від 14.02.2019 по справі 808/1937/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 808/1937/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді - доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

секретар судового засідання Сколишев О.О.

за участі представника позивача Матієва Я.С., представника відповідача Хижняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 808/1937/17 (суддя І інстанції - Татаринов Д.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Запоріжмашпром до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2017 року:

1) № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 346 667,5 грн, у тому числі за основним платежем - 277 334 гривні, за штрафними санкціями - 69333,5 грн;

2) № НОМЕР_2, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 372 217,5 грн, у тому числі за основним платежем - 297 774 гривні, за штрафними санкціями - 74443,5 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року адміністративний позов задоволений повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не підтверджено фактичний рух товарів по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників до позивача і далі до контрагентів-покупців. Крім того, постачальники-контрагенти мають ознаки фіктивних підприємств.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Запоріжмашпром (далі - позивач, товариство, ТОВ Завод Запоріжмашпром ) (код ЄДРПОУ 34790215) є юридичною особою та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за номером 11031020000016707. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100243353. Основним видом діяльності за КВЕД-2010 є: 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 28.22 Виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування; 28.29 Виробництво інших машин і устаткування загального призначення; 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування. (т. 1 а.с. 10-16).

У період з 30 березня по 12 квітня 2017 року податковим органом здійснено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Запоріжмашпром з питань дотриманий вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року.

На підставі проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області складено Акт перевірки № 239/08-01-14-03/34790215 від 27 квітня 2017 року, в якому зазначено про порушення позивачем:

- підпункту 135.5.4. пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), підпункту 14.1.36 пункту 14.1статті 14 розділу І, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України підприємством: занижено податок на прибуток за період з 1 січня 2014 року по 31 березня 2016 року на суму 277 334 грн., у т.ч. по періодах:

- за 2014 рік на суму 9937,00 грн.

за 2016 рік на суму 267 997 грн.

- 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І, пункту 44.1 розділу ІІ пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 розділу ІІІ ПК України Завод Запоріжмашпром завищено суму податкового кредиту на загальну суму 297 774 грн., у т.ч. по періодах:

- за серпень 2016р. на суму - 256 470 грн.;

- за вересень 2016р. на суму - 41304 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем 16 травня 2017 року прийнятті податкові повідомлення-рішення:

1) № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 346 667,5 грн, у тому числі за основним платежем - 277 334 гривні, за штрафними санкціями - 69333,5 грн;

2) № НОМЕР_2, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 372 217,5 грн, у тому числі за основним платежем - 297 774 гривні, за штрафними санкціями - 74443,5 грн. (Т. № 1 а.с. 48-51)

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративний позовом.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України (в редакції до 01.01.2015) до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються, зокрема вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п. 135.1 статті 135 ПК України (в редакції з 01.01.2015) базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Статтею 198 ПК України визначені правила формування платником податків податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності, зокрема

198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З аналізу зазначених правових норм можна дійти висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивач у періоді, який перевірявся, мав господарські відносини, зокрема з ТОВ Терра Корн , ТОВ Топкрафт та ТОВ Інтервенто , на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит, а також податкові зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств.

10 серпня 2016 року між ТОВ Терра Корн (Продавець) та ТОВ Завод Запоріжмашпром (Покупець) укладений договір поставки № 01/10-08, відповідно до якого продавець зобов'язаний поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити заготовку корпусів під підшипники на умовах цього договору. Поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом покупця. (а.с. 52-54).

На підтвердження виконання договору поставки № 01/10-08 позивачем до суду надано:

- специфікації (а.с. 55, 56);

- рахунки на оплату (а.с. 57, 67);

- видаткова накладна (а.с. 58, 68)

- товарно-транспортні накладні (а.с. 59, 69-70);

- платіжні доручення (а.с. 61, 62, 63);

- банківські виписки (а.с. 66, 71).

Також до суду позивачем надано повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ Терра Корн до ТОВ Лекс і К (т. № 1 а.с. 64-65).

16 серпня 2016 року між ТОВ ТОПКРАФТ (Продавець) та ТОВ Завод Запоріжмашпром (Покупець) укладений договір поставки № 01/16-08, відповідно до якого продавець зобов'язаний поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити заготовку корпусів підшипника на умовах цього договору. Поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом покупця. (а.с. 73-75).

На підтвердження виконання договору поставки № 01/16-08 позивачем до суду надано:

- специфікації (а.с. 76-79);

- рахунки на оплату (а.с. 80, 93, 99, );

- видаткова накладна (а.с. 81, 86, 89, 94, )

- товарно-транспортні накладні (а.с. 82, 87, 95, );

- платіжні доручення (а.с. 85, );

- банківські виписки (а.с. 90-92, 97, 100).

Також до суду позивачем надано повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ Топкрафт до ТОВ Лекс і К (а.с. 84, 99).

Також позивачем до суду надано картки складського обліку матеріалів, відповідно до яких отримані ТМЦ від контрагентів у наявності на складі позивача. (т. № 1 а.с. 135-156).

Позивач вважає, що зазначених вище первинних документів достатньо для підтвердження реальності здійснених господарських операцій.

Позиція податкового органу.

ТОВ Терра Корн і ТОВ Топкрафт зареєстровані у червні 2016 року, платниками ПДВ є з 1 серпня 2016 року, місцезнаходження обох товариств - м. Кіровоград (на теперішній час м. Кропивницький). Обидва товариства мають одного керівника - ОСОБА_4, який працівникам податкового органу пояснив, що до їх фінансово-господарської діяльності відношення не має. Договори з позивачем на поставку корпусів під підшипники ТОВ Терра Корн і ТОВ Топкрафт уклали відповідно 10 та 16 серпня 2016 року, а поставка корпусів під підшипники відбулась вже 16 та 19 серпня 2016 року відповідно.

Проте, згідно з базами даних Державної фіскальної служби України, зокрема, ІС "ПОДАТКОВИЙ БЛОК" та Єдиним реєстром податкових накладних встановлено відсутність факту придбання товарів, що були реалізовані ТОВ Терра Корн і ТОВ Топкрафт на адресу позивача. Відповідно до ЄРПН номенклатура придбаного і реалізованого цими товариствами товару є різною, що свідчить про формальне і лише документальне оформлення господарських операцій.

Апеляційний суд з приводу позицій сторін зазначає таке.

Дійсно договори поставки укладені між ТОВ Терра Корн та ТОВ Топкрафт і позивачем 10 та 16 серпня 2016 року відповідно. Поставка згідно з товарно-транспортними накладними здійснювалась - від ТОВ Терра Корн - 16 серпня і 22 вересня 2016 року, а від ТОВ Топкрафт - 16, 18 та 19 серпня 2016 року одним і тим же автомобілем НОМЕР_3, перевізник ОСОБА_5 Навантаження відбувалось з двох адрес у Дніпропетровській області.

Разом з тим, відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних за період з 1 серпня 2016 року (дата реєстрації ТОВ Терра Корн і ТОВ Топкрафт платниками ПДВ) по 22 вересня 2016 року (дата останньої поставки за документами) ні ТОВ Терра Корн , ні ТОВ Топкрафт корпусів під підшипники не придбавали, а відповідно і реалізувати їх на адресу позивача не могли.

Зазначені обставини підтверджуються також тим, що навантаження товару відбувалось у Дніпропетровській області, хоча постачальники зареєстровані у Кіровоградській і складських приміщень у Дніпропетровській не мають. Позивач також не зміг в судовому засіданні надати пояснення чи відповідні докази щодо належності адрес та приміщень, з яких навантажувався автомобіль, а також ким та за чиєю оплатою це здійснювалось, зважаючи на те, що постачальники у місці навантаження товару не знаходяться.

Крім того, як вже зазначалось, позивачем надані до суду повідомлення від контрагентів, в яких обидва повідомляють про відступлення права вимоги на нового кредитора, а саме ТОВ Лекс і К , яке як і позивач знаходиться в місті Запоріжжя та якому і пропонують перераховувати грошові кошти за договорами поставки. Разом з тим, з наданих витягів з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ні ТОВ Терра Корн , ні ТОВ Топкрафт жодних товарів чи послуг від ТОВ Лекс і К не отримували, а тому і боргу перед останнім мати не можуть.

Усі зазначені обставини в своїй сукупності дають апеляційному суду змогу дійти висновку, що позивач в дійсності товар (корпуси під підшипники) від ТОВ Терра Корн та ТОВ Топкрафт не отримував, а тому господарській відносини реального характеру не носили, що вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження товару з джерела невідомого походження, тобто на безоплатне їх отримання.

При цьому пояснення ОСОБА_4, на які посилається апелянт, не є належним та допустимим доказом з огляду на приписи статей 73, 74 КАС України, оскільки не реалізовані шляхом реєстрації кримінального провадження та прийняття відповідного судового рішення.

Стосовно відносин позивача з ТОВ Інтервенто суд першої інстанції зазначив, що відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень не враховано період здійснення господарських відносин з ТОВ Інтервенто та не визначено податкове зобов'язання і штрафні санкції.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки за наданим суду відповідачем розрахунком до податкового повідомлення-рішення від від 16 травня 2017 року № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 346 667,5 грн, у тому числі за основним платежем - 277 334 гривні, за штрафними санкціями - 69333,5 грн, відповідачем за період 2014 року за наслідками господарських операцій з ТОВ Інтервенто у складі цього податкового повідомлення-рішення донараховано податку на прибуток в розмірі 11671,25 грн, з яких 9337 гривень за основним зобов'язанням і 2334,25 грн - за штрафними санкціями. (т. № 1 а.с. 49).

Зазначене підтверджується і наданим суду апеляційної інстанції відповідачем детальним розрахунком до зазначеного податкового повідомлення-рішення в розрізі контрагентів, згідно з яким позивачу по взаємовідносинам з ТОВ Інтервенто донараховано податку на прибуток за 2014 рік в сумі 9337 гривень, з яких 4515 гривень віднесено у доходи як безоплатно отримані товари (25082х0,18), а 4822 - як безнадійна кредиторська заборгованість (26788х0,18).

Обставини взаємовідносин викладені на аркушах 5-8 акту перевірки. (т. № 1 а.с. 22-23).

За висновками податкового органу господарські операції у січні 2014 року між позивачем та ТОВ Інтервенто щодо постачання кришки для ролика під підшипник на суму 25082,15 грн в дійсності не відбувались. Крім того, станом на 31.12.2016 року ТОВ Інтервенто припинено, а кредиторська заборгованість по рахунку 631 у сумі 26787,75 грн є такою, по якій минув строк позовної давності та є безнадійною. Все це призвело до заниження позивачем доходів при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік в розмірі 26788 гривень.

Позивачем жодних доказів на спростування позиції та доводів податкового органу суду не надано, зокрема жодних первинних документів на підтвердження факту реальності господарських операцій з ТОВ Інтервенто , за якими позивач формував свої витрати та доходи.

Разом з тим, ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 липня 2016 року у справі № 202/4801/16-к звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 статті 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності ОСОБА_6, який за змістом ухвали на початку травня 2012 року на прохання невстановлених осіб за винагороду зареєстрував на своє ім'я і став директором ТОВ Інтервенто , не маючи наміру здійснювати передбачену статутом підприємницьку діяльність. При цьому в судовому засіданні при розгляді кримінального провадження ОСОБА_6 вину свою у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав повністю.

Зазначені обставини в сукупності з відсутністю первинних документів позбавляли позивача права формувати на їх підставі витрати.

Крім того, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ Інтервенто по рахунку 631 у сумі 26787,75 грн є такою, по якій минув строк позовної давності та є безнадійною, у зв'язку з чим відповідачем правомірно на цю суму нараховано податок на прибуток.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув і позов помилково задовольнив.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Господарські відносини позивача з ТОВ Терра Корн , ТОВ Топкрафт та ТОВ Інтервенто , на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати, а також задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, не носили реального характеру, у зв'язку з чим податковим органом правомірно прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення, якими позивачу донараховано податкові зобов'язання за цими податками.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і порушені норми процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Повний текст судового рішення складений 19 лютого 2019 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 808/1937/17 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Запоріжмашпром" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя - доповідач С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко