Ухвала

від 16.10.2019 по справі 808/1937/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 жовтня 2019 року

Київ

справа №808/1937/17

адміністративне провадження №К/9901/22802/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Запоріжмашпром на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Запоріжмашпром до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Запоріжмашпром звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 16 травня 2017 року № 0006141401 та №0006151401.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

7 серпня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Запоріжмашпром подано касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, яка в системі "Діловодство спеціалізованого суду" зареєстрована 12 серпня 2019 року, та у якій позивач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Запоріжмашпром залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом, а також надати суду касаційної інстанції належні докази, які б підтверджували наведені у клопотанні обставини щодо неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк, визначений законом, або вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику позивача 23 вересня 2019 року, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення.

7 жовтня 2019 року на адресу Верховного Суду скаржником надіслано клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.

Клопотання обґрунтовується тим, що директор ТОВ Завод Запоріжманпром Мороз М.М. перебуваючи у відрядженнях, не покладав виконання обов`язків на інших осіб, оскільки знаходився в межах країни та міг приймати рішення, але в нього не було змоги підписувати папери. Крім того, скаржником в клопотанні зазначено про арешт майна підприємства, однак доказів на підтвердження вказаної обставини не надано.

Оцінюючи доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження та усунення недоліків касаційної скарги, суд зазначає таке.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, учасники справи маючи однаковий обсяг прав та обов`язків , мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведеного, зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Позивач, як на поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження посилався на неможливість директором ТОВ Завод Запоріжмашпром підписати документи, з огляду на тривалу відсутність останнього на робочому місці у зв`язку з відрядженням та перебування у відпустці, що зумовило повернення касаційної скарги, проте статутом товариства передбачено, що у разі відсутності директора на місці роботи у випадку відрядження, відпустки більше ніж 2 доби директор відповідним наказом повинен покласти виконання своїх обов`язків на свого заступника або іншу особу, якщо цього не зроблено, то на час відсутності директора на роботі право виступати від імені товариства без доручення та інші права та обов`язки переходять до його заступника автоматично. Крім того, за період відсутності директора на робочому місці, ним було підписано накази щодо власних відряджень та відпустки, що ставить під сумнів не можливість підпису розпорядчих документів стосовно сплати судового збору.

Зважаючи на викладене, підстави, наведені в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі вищенаведеного та керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Запоріжмашпром строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Запоріжмашпром на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Запоріжмашпром до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.М. Гімон

М.Б. Гусак