Постанова

від 25.02.2019 по справі 1340/4382/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/1616/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі: секретаря судових засідань Герман О.В.,

представника відповідача Дідика Р.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Ланкевича А.З., в м. Львові, повний текст якого складений 08.01.2019р., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Харківської митниці ДФС про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанови Харківської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №1114/80700/17 від 14.11.2017 року як таку, що не відповідає ст.ст.486, 494, 498, 508 Митного кодексу України та постанову Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника ВП №55715496 від 29.08.2018 року як таку, що не відповідає ст.28 Закону України Про виконавче провадження .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасувано постанову Харківської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №1114/80700/17 від 14.11.2017 року. Визнано протиправною та скасувано постанову Мостиського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження ВП №55715496 від 06.02.2018 року та постанову про арешт майна боржника ВП №55715496 від 29.08.2018 року.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідачем не забезпечено право позивача бути присутнім під час розгляду справи, в результаті чого позивач був позбавлений права подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися правничою допомогою захисника, давати усні і письмові пояснення, подавати докази, доводи, міркування та заперечення.

Не погодившись з прийняттям такого рішення, його в апеляційному порядку оскаржено Харківською митницею ДФС. Просить скасувати рішення суду та винести постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує, зокрема тим, що висновки, викладені в оскаржуваній постанові від 14.11.2017 року, відповідають фактичним обставинам справи №1114/80700/17, оскільки провадження у справі проведено повно та об'єктивно, матеріалами справи доведено вину позивача та наявність ознак порушення митних правил за ст.485 Митного кодексу України. Винесена постанова рекомендованим листом від 14.11.2017 року №7490/00-5/20-70-20-02 з повідомленням направлена ОСОБА_4, однак така повернулася до Харківської митниці ДФС у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Одночасно відповідач стверджує, що за правилами ст.498 Митного кодексу України прийняття участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення є правом, а не обов'язком особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Така особа зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами. У даному ж випадку склалася ситуація недобросовісного користування позивачем своїми правами. Будь-яких доказів поважності причин неможливості отримання листів від Харківської митниці ДФС позивачем до суду не надано.

Позивач та Мостиський РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області не скористались своїм правом на подачу відзиву стосовно апеляційної скарги.

Сторона позивача та представник Харківської митниці ДФС не з'явились в судове засідання, хоча такі були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що на підставі п.7 ч.1 ст.336, ст.345, п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, підп.20.1.4 п.201 ст.20 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 10.05.2017 року №1879 Про проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ФАКТОРІАЛ проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ФАКТОРІАЛ (код ЄДРПОУ: 23002272) дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товару з комерційною назвою Змінний інструмент фрези для обробки пластику, дзеркал та деревини... , по митним деклараціям від 14.10.2014 року №209120000/2014/841034, від 10.05.2016 року №807170000/2016/001611, від 09.06.2016 року №100290301/2016/383388, від 25.07.2016 року №100290301/2016/383512, від 29.09.2016 року №100290301/2016/383673 та від 01.03.2017 року №11А807210/2017/300005 за кодом 8207709000 відповідно до УКТ ЗЕД, за результатами якої складено акт від 22.05.2017 року №3865/20-40-14-15-07/23002272.

Під час проведення перевірки встановлено, що Львівською митницею Міндоходів було проведено митне оформлення поданої декларантом ОСОБА_1 митної декларації в режимі ІМ40ДЕ від 14.10.2014 року №209120000/2014/841034 на ввезення на митну територію України товару Змінний інструмент фрези для обробки пластику, дзеркал та деревини... , заявлений код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1 , ставка мита 2%, який надійшов на адресу ТОВ ФАКТОРІАЛ .

Згідно з висновком акта №3865/20-40-14-15-07/23002272 від 22.05.2017 року встановлено, що вищевказаний товар в дійсності відповідає коду згідно з УКТ ЗЕД 6804210000 , ставка мита 10%.

У зв'язку зі зміною коду товару ставку мита було збільшено, внаслідок чого виявлено, що вказані протиправні дії декларанта ОСОБА_6 призвели до недобору митних платежів на загальну суму 1615,51 грн, відповідно до розрахунку по курсу Національного Банку України на день подання митної декларації до митного оформлення.

На підставі цього контролюючий орган дійшов висновку, що позивач під час подання на митниці митної декларації №209120000/2014/841034 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів, тобто вчинив порушення митних правил, передбачене ст.485 Митного кодексу України.

Листом Харківської митниці ДФС від 09.10.2017 року №6430/00-5/20-70-20-04 декларанту ОСОБА_4 було запропоновано з'явитися 20.10.2017 року о 14:00 год до Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС для надання пояснень щодо виявленого порушення митного законодавства.

20.10.2017 року позивач на митницю не прибув та пояснень з приводу обставин вчиненого правопорушення не надав.

20.10.2017 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Харківської митниці ДФС Кариповим В.В. відносно декларанта ОСОБА_4 складено протокол про порушення митних правил №1114/80700/17 за ознаками правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України.

Розгляд справи, згідно із вказаним протоколом, було призначено на 14.11.2017 року о 15.00 год.

Примірник протоколу в справі про порушення митних правил від 20.10.2017 року №1114/80700/17 направлено Харківською митницею ДФС на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням від 20.10.2017 року №6813/00- 5/20-70-20-04. Вказаний лист не було отримано ОСОБА_4 і його було повернуто до Харківської митниці ДФС у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Також, 03.11.2017 року Харківською митницею ДФС до Львівської митниці ДФС було направлено доручення №7205/00-5/20-70-20-01.

Станом на 13.11.2017 року вказане доручення виконано не було, про що 13.11.2017 року Львівська митниця ДФС повідомила в телефонному режимі та направила лист від 14.11.2017 року №3054/7/13-70-20/36.

14.11.2017 року позивач до Харківської митниці ДФС не прибув, жодних пояснень по справі не надавав.

В цей же день Харківською митницею ДФС винесено постанову в справі про порушення митних правил №1114/80700/17, згідно якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 4846,53 грн.

Спірна постанова рекомендованим листом від 14.11.2017 року №7490/00-5/20-70-20-02 з повідомленням направлена ОСОБА_4 Зазначений лист з постановою повернувся до Харківської митниці ДФС у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

05.02.2018 року на адресу Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області надійшла заява Харківської митниці ДФС про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання постанови Харківської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №1114/80700/17 від 14.11.2017 року та стягнення з громадянина ОСОБА_4 накладеного штрафу. Як зазначено у цій заяві, постанову в справі про порушення митних правил направлено ОСОБА_4 поштою з супровідним листом від 14.11.2017 року (вих.№7490/00-5/20-70-20-02), проте накладений штраф у встановлений строк не сплачено.

06.02.2018 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №55715496 з примусового виконання вищезгаданої постанови №1114/80700/17 від 14.11.2017 року про стягнення з ОСОБА_4 штрафу в сумі 4846,53 грн. та 09.02.2018 року направлена на адресу позивача.

29.08.2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ВП №55715496, згідно якої накладено арешт на все нерухоме майно, що належить позивачу.

21.09.2018 року оскаржуване рішення вручено позивачу і це не спростовує сторона відповідача.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

За правилами ч.ч.1, 9, 10 ст.494 Митного кодексу України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Згідно ст.ст.524, 525 Митного кодексу України, справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Справа про порушення митних правил розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою органу доходів і зборів або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.526 Митного кодексу України, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Відповідно до ст.498 Митного кодексу України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Колегія суддів аналізуючи наведені приписи МК України вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що обов'язок по дотриманню прав, свобод та інтересів особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил лежить саме на посадових особах митниці, які здійснюють провадження у справі про порушення митних правил. Однак стосовно позивача цей обов'язок не було дотримано посадовими особами Харківської митниці ДФС, які розглядали відносно позивача справу про порушення митних правил.

Даний висновок стверджується наступними обставинами, які встановлені належними доказами, а саме 10.10.2017 року Харківська митниця ДФС направила ОСОБА_4 лист від 09.10.2017 року, в якому повідомлялось про те, що йому необхідно прибути о 14:00 год 20.10.2017 року до відповідача для надання пояснень по факту виявлення порушення митного законодавства та участі в складанні протоколу про порушення митних правил за ст.485 Митного кодексу України.

Втім, згідно витягу з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта , вищевказаний рекомендований лист повернувся на адресу митниці лише 21.11.2017 року, тобто через місяць після складання протоколу про порушення митних правил №1114/80700/17 від 20.10.2017 року.

23.10.2017 року Харківська митниця ДФС направила позивачу примірник протоколу №1114/80700/17 від 20.10.2017 року, складеного за ст.485 Митного кодексу України.

Однак, згідно витягу з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта , вищевказаний рекомендований лист також повернувся на адресу митниці, а саме - 30.11.2017 року, тобто після складання постанови в справі про порушення митних правил №1114/80700/17 від 14.11.2017 року.

До всього, відповідно до наявного в матеріалах справи листа Львівської дирекції Центр поштового зв'язку від 29.10.2018 року №02-27-227 ОСОБА_4 за період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року не отримував з незалежних від нього причин жодних поштових відправлень.

Суд апеляційної інстанції оцінюючи наведені обставини вважає, що доводи апелянта не спростовують висновок суду першої інстанції в тій частині, що Харківська митниця ДФС неналежно виконала завдання провадження у справі про порушення митних правил, адже неповно та необ'єктивно з'ясувала обставини справи №1114/80700/17, зокрема, не пересвідчилась у належності вручення вищезазначених рішень позивачу. При цьому, долучені до матеріалів справи роздруківки з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта зроблені відповідачем уже на час розгляду даної справи в суді, а саме - 12.12.2018 року, а не під час розгляду справи про порушення митних правил.

Зважаючи на відсутність доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення митних правил, суд першої інстанції обґрунтовано визначився в тому, що такі порушення, не можуть вважатися суто формальними, а є достатніми для судового захисту прав позивача шляхом скасування оскаржуваної постанови про порушення митних правил, оскільки відповідачем не забезпечено право позивача бути присутнім під час розгляду справи, в результаті чого позивач був позбавлений права подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися правничою допомогою захисника, давати усні і письмові пояснення, подавати докази, доводи, міркування та заперечення, тощо.

Одночасно суд першої інстанції встановив, що Харківською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих нею рішень, не надано жодного доказу саме умислу ухиляння позивача від сплати податків.

Статтею 485 Митного кодексу України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Тобто для притягнення до відповідальності, згідно ст.485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів та наявність прямого умислу - мети вказаних дій, яка прямо передбачена диспозицією цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом ст.10 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому, статтею 485 Митного кодексу України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості, з метою ухилення від сплати митних платежів.

Доводи відповідача про неправомірне зменшення ОСОБА_4 розміру митних платежів ґрунтуються виключно на висновках, які є похідними від інформації щодо контрагента позивача ТОВ ФАКТОРІАЛ , а саме на акті перевірки Головного управління ДФС у Харківській області від 22.05.2017 року №3865/20-40-14-15-07/23002272. Жодних інших даних відповідач не використовував при прийнятті спірного рішення.

При цьому на стор.12 акта перевірки №3865/20-40-14-15-07/23002272 від 22.05.2017 року чітко зазначено, що надані до оформлення документи є достовірними; також є посилання на копію файлу MKD-pf.pdf, що був поданий позивачем для оформлення ВМД№209120000/2014/841034 від 14.10.2014 року, підтвердженням чого є витяг з електронного повідомлення про прийняття ВМД в ЦБД до оформлення.

Дані обставини вказують саме на недотримання відповідачем вимог ст.489 Митного кодексу України, згідно якої посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на вказані висновки у даній справі суд першої інстанції з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов'язку доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, прийшов да належного висновку в тому, що постанова Харківської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №1114/80700/17 від 14.11.2017 року є такою, що не відповідає критеріям, визначеним у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Стосовно вимог про визнання протиправною та скасування постанови Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника ВП №55715496 від 29.08.2018 року, то такі підлягали задоволенню, зважаючи на наступні норми права, що стосуються даних правовідносин.

За правилами ч.1 ст.539 Митного кодексу України, штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення.

Згідно ч.1 ст.540 Митного кодексу України, у разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 цього Кодексу, постанова органу доходів і зборів або суду (судді) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна.

Отже суд першої інстанції погодився з доводами Мостиського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області в тому, що постанова в справі про порушення митних правил є виконавчим документом у розумінні ст.3 Закону України Про виконавче провадження та підлягає виконанню у строки, встановлені ст.299 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так як суд встановив протиправність постанови Харківської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №1114/80700/17 від 14.11.2017 року, на підставі якої державним виконавцем Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №55715496 від 06.02.2018 року та про арешт майна боржника ВП №55715496 від 29.08.2018 року, відтак такі обґрунтовано також визнано протиправними, оскільки прийняті на підставі рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства.

Оцінюючи наведені апелянтом доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі, були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що останній підлягає до задоволення.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не бачить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року у справі №1340/4382/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 04.03.2019.