Постанова

від 18.02.2019 по справі 465/7633/15-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/7633/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 22-ц/811/1731/18 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Крайник Н.П.

суддів Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.

при секретарі Куцику І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс на рішення Франківського районного суду міста Львова від 23 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс філії Укрінтеравтосервіс-Львів Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс про відшкодування вартості майна, зустрічним позовом Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс до ОСОБА_2 про зобов язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс філії Укрінтеравтосервіс-Львів Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс про відшкодування вартості майна, в якому з уточненням позовних вимог від 06.10.2017р. просив стягнути солідарно з ОСОБА_4. та Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс філія Укрінтеравтосервіс-Львів 16 300 грн. загальної вартості неповернутого майна та 9780 грн. інфляційних нарахувань, а всього 26 080 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 01.10.2010р. працював у філії Укрінтеравтосервіс-Львів Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс першим заступником директора філії. Під час роботи передав у користування підприємству матеріальні цінності загальною вартістю 16 300 грн. для особистого використання в роботі, про що було складено акт прийому-передачі матеріальних цінностей від 05.06.2012р. Наказом від 11.11.2014 р. його було звільнено з роботи. Однак, належне йому майно відповідач не повернув, незважаючи на його неодноразові звернення до нього. Просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4. та УДП по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс 16300 грн. вартості неповерненого майна, 14751,5грн. інфляційних нарахувань та судові витрати.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс в користь ОСОБА_2 16 300 грн. вартості неповерненого майна, інфляційні нарахування в сумі 14751,5 грн. та 487,2 грн. судових витрат, а всього 31 051 (тридцять одну тисячу п ятдесят одну) грн. 50 коп. та 487,2 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс до ОСОБА_2 про зобов язання до вчинення дій відмовлено.

Рішення суду оскаржило Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс .

Вважає рішення суду в частині задоволення позовних вимог незаконним, необгрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з ясуванні усіх обставин справи.

Зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що позивач звернувся до філії Укрінтеравтосервіс-Львів Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс про повернення переданого в користування майна лише через 8 місяців після його звільнення, знаючи, що філія Укрінтеравтосервіс-Львів Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс відсутня за адресою надсилання такої заяви, що виключало можливість відповідача отримати таку заяву. Крім того, суд не врахував, що зазначеними матеріальними цінностями користувався лише позивач, при звільненні з роботи їх не забрав, з часу звільнення позивача з роботи зазначене майно відповідачем не використовувалося, перешкод в отриманні таких у позивача не було. Зустрічний позов вважає таким, що підлягає до задоволення, оскільки Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс змушений забезпечувати тривале зберігання такого майна, а відповідач не звертається на підприємство для його отримання. Вважає пред явлений позов надуманим, оскільки спір щодо неповернення майна відсутній.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. Зустрічний позов Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс просить задоволити.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс - Жураківський А.І. скаргу підтримав, просив скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі, зустрічний позов задовольнити.

Додатково пояснив, що між сторонами фактично було укладено договір позички зазначеного майна. Оскільки після звільнення позивача з роботи передане ним майно є наявним, позивач не вчинив жодних дій щодо отримання такого майна, підстав для стягнення його вартості та 3% річних від вартості майна згідно ст.625 ЦК України не вбачає.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 проти скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 625 ЦПК України ,боржник,який прострочив виконання грошового зобов язання,на вимогу кредитора зобов язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Встановлено, що позивач з 01.10.2010 р. працював першим заступником директора філії Укрінтеравтосервіс-Львів Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс .

Як вбачається з акту прийому - передачі матеріальних цінностей від 05.06.12р.,підписаного сторонами, позивач передав, а філія прийняла в користування матеріальні цінності, зокрема: крісло керівника вартістю 1000 грн.; ноутбук вартістю 3000 грн.; системний блок вартістю 2000 грн.; монітор вартістю 1000грн.; ноутбук Леново вартістю 3000грн.; ноутбук Самсунг, вартістю 2000 грн.; принтер вартістю 1800грн.; монітор вартістю 1500грн.; системний блок вартістю 1000 грн. Загальна вартість матеріальних цінностей становить 16300грн.

Згідно даного акту вказані матеріальні цінності є власністю ОСОБА_2 та у разі звільнення його з посади мають бути негайно йому повернуті,але не пізніше ніж через 30 днів після дати звільнення. Усі витрати,що стосуються повернення матеріальних цінностей покладаються на філію. У випадку неповернення цінностей у вказаний строк, ОСОБА_2 має право звернутись з відповідним позовом до суду про стягнення загальної вартості матеріальних цінностей з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час використання цих матеріальних цінностей; сторони узгодили між собою умови договору, передбачені Актом прийому-передачі майна в користування.

Наказом від 11.11.2014р.№381-ВК позивача звільнено з роботи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи в його користь 16300 грн. вартості неповернутого майна, 14751,5 грн. інфляційних нарахувань та 487,2 грн судових витрат, а всього 31 051 (тридцять одну тисячу п ятдесят одну) грн. 50 коп. районний суд виходив з того, що позивач припинив трудові стосунки з відповідачем 11.11.2014 р.; при звільненні з роботи належні позивачу матеріальні цінності не були йому передані у визначений в акті прийому-передачі строк; 31.07.2015р. позивач звертався до відповідача з заявою про повернення матеріальних цінностей, що вбачається з фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист; заява, скерована філії Укрінтеравтосервіс-Львів Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс від 18.09.15р. залишилася без належного реагування відповідача; по даний час передане в користування відповідачу майно позивачу не повернуто.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс , районний суд виходив з того, що позивач звертався до відповідача з приводу мирного вирішення спору, однак жодної відповіді на вказані звернення не отримав, що спростовує покликання відповідача про ухилення ОСОБА_2 від отримання майна.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних мотивів.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме долучених до заяви про повернення матеріальних цінностей, датованої позивачем 31 липня 2015 року, доказів, зокрема опису вкладень у цінний лист та квитанції про оплату цінного листа від 18.09.2015 року, таку заяву позивач направив відповідачу за адресою: 03083 м.Київ, проспект Науки,57 лише 18.09.2015 року, тобто через два місяці після її підписання. Доказів того, що відповідач отримав зазначений лист у матеріалах справи відсутній. Інших доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою повернути належне йому майно матеріали справи не містять.

Крім того, 05.05.2016 року Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просило суд зобов язати останнього отримати передане ним за актом прийому - передачі майно в місці його зберігання (а.с.57-58)

Однак, незважаючи на тривалий розгляд справи судом та ухвалення рішення у справі лише 23 травня 2018 року, тобто через два роки після пред явлення зустрічного позову, позивач за отриманням належного йому майна за місцезнаходженням філії Укрінтеравтосервіс-Львів Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс не з явився, та як пояснив в засіданні суду апеляційної інстанції представник Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс , позивач відмовився від отримання такого в процесі розгляду справи судом, оскільки він фактично претендує не на майно, а на компенсацію його вартості.

Враховуючи наведене, за відсутності належних доказів про наявність перешкод для позивача в отриманні у відповідача переданого за актом прийому - передачі майна від 05.06.2012р., колегія суддів вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про наявність спору між сторонами щодо неповернення такого майна. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення йому такого майна.

Враховуючи, що майно, передане позивачем за актом прийому - передачі майна від 05.06.2012 р. є наявним, підстав для стягнення з відповідача в користь позивача його вартості з врахуванням 3% річних від суми зазначеної в акті прийому-передачі за період з дня звільнення позивача з роботи по день прийняття рішення судом, колегія суддів не вбачає.

З наведених мотивів, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс до ОСОБА_6 про зобов язання останнього отримати передане ним за актом прийому - передачі майно в місці його зберігання слід скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог з підстав, що обраний Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс спосіб захисту права не відповідає положенням ст.16 ЦК України.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс задольнити частково.

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 23 травня 2018 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс філії Укрінтеравтосервіс-Львів Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс про відшкодування вартості майна відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Українського державного підприємства по обслуговуванні іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс до ОСОБА_2 про зобов язання до вчинення дій відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 28.02.2019 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Шеремета Н. О.

Цяцяк Р. П.