Постанова

від 27.02.2019 по справі 237/689/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/447/19

237/689/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 237/689/18

Номер провадження 22-ц/804/447/19

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кочегарової Л.М., Гаврилової Г.Л., Зайцевої С.А.,

секретар судового засідання Герасимова Г.Є.

сторони :

позивач - ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_5

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 листопада 2018 року, у складі судді Приходько В.А., дата складення повного судового рішення 24 листопада 2018 року,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.

Вимоги мотивовані тим, що в період з 31 січня 2014 року по 16 жовтня 2016 року між ним та ОСОБА_5 були укладені договори позики, відповідно до яких він передав відповідачу 81000 грн., які вона у встановлений строк не повернула. 24 листопада 2017 року він направив на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів, яка була проігнорована відповідачем. Уточнивши в травні 2018 року вимоги, просив стягнути з відповідача борг 81 000 грн. та проценти у загальному розмірі 42 098,36 грн. за користування грошовими коштами: за розпискою про отримання коштів від 31 жовтня 2014 року - у розмірі 31 960,82 грн.; за розпискою від 23 жовтня 2015 року - у розмірі 2 110,42 грн.; за розпискою від 30 жовтня 2015 року - у розмірі 2 063,97 грн.; за розпискою від 16 жовтня 2016 року - у розмірі 5 963,15 грн., а також витрати на оплату судового збору.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики 81000 грн. та судові витрати в розмірі 1162,40 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що позивач пропустив строки позовної давності за вимогами про стягнення 45 000 грн.; між сторонами не укладалися договори позики і відповідач не брала на себе зобов'язання повернути кошти; в розписках не визначено строку виконання зобов'язання

(повернення грошових коштів); фактично судом не встановлено правової природи укладеного між сторонами договору та зроблено хибний висновок про укладення договору позики.

Рішення суду в частині відмови ОСОБА_4 у позові про стягнення процентів в розмірі 42 098,36 грн. не оскаржується.

Відповідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, які підтримали скаргу, заперечення проти апеляційної скарги ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з відмовою ОСОБА_4 у позові, з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказане судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини щодо невиконання договору позики, а тому особа, яка отримала кошти та не повернула їх кредитору, повинна повернути позику в сумі 81 000 грн.

З рішенням погодитися не можна, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 31 січня 2014 року ОСОБА_5 видала ОСОБА_4 розписку, в якій зазначила, що вона продає земельний пай та акт на право власності серії

НОМЕР_4 ОСОБА_4 за 100 000 грн. та отримала предоплату за даною розпискою у розмірі 45 000 грн.

Крім того, позивачем надано суду письмові свідчення ОСОБА_5 про отримання у нього грошових коштів 23 жовтня 2015 року та від 30 жовтня 2015 року в розмірі по 5000 грн.

З розписки ОСОБА_5 від 16 жовтня 2016 року вбачається, що вона продає земельний пай та акт на право власності серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 за 100 000 грн. та отримала предоплату за даною розпискою у розмірі 26 000 грн.

Оригінали вказаних розписок надані позивачем апеляційному суду.

Зі справи вбачається, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги при зверненні до суду, позивач послався на те, що вказані грошові кошти ОСОБА_5 отримала у нього у позику і оскільки на його вимогу вона відмовилася повертати ці кошти, він просив про стягнення їх примусово.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

У справі, яка переглядається, з розписок та листівок, складених відповідачем 31 січня 2014 року, 23 жовтня 2015 року, 30 жовтня 2015 року та 16 жовтня 2016 року вбачається, що вказані розписка про отримання грошових коштів не містить зобов'язання про їх повернення.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 вказувала, що відносини з ОСОБА_4 у неї склалися з приводу передачі йому в оренду земельної ділянки, за користування якою позивач виплачував їй грошові кошти протягом строку користування земельною ділянкою, тому розписках відсутні її зобов'язання повернути гроші.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти за розписками від 31 січня 2014 року та 16 жовтня 2016 року відповідач ОСОБА_5 отримувала за продаж земельного паю та акту на право власності на землю, що не допускається діючим земельним законодавством.

Отже, суд першої інстанції не встановив справжньої правової природи укладеного між сторонами договору, неправильно застосував статті 1046, 1047, 1049 ЦК України та зробив помилковий висновок про те, що між сторонами укладено договір позики.

Оскільки неправильне застосування зазначених норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, колегія суддів виходить з того, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.6 ст.367 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 грошових коштів в рахунок невиконання договору позики в сумі 81000 грн. є безпідставними, а тому, апеляційна скарга представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з відмовою ОСОБА_4 у позові.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо скасування заходів забезпечення позову, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки після набрання рішенням суду законної сили, розгляд питання про скасування заходів забезпечення позову підлягає вирішенню в порядку, визначеному ст.158 ЦПК України судом першої інстанції.

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При перегляді справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 апеляційний суд враховує постанови Верховного Суду від 12 вересня 2018 року справа № 381/502/17 провадження № 61-23515св18, від 15 листопада 2018 року справа №361/5718/16-ц провадження № 61-34733св18.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.382 ЦПК України, при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції вирішується питання про новий розподіл судових витрат, пов'язаний з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається зі справи, при подачі апеляційної скарги ОСОБА_5 оплатила судовий збір в розмірі 710,80 грн. і, оскільки скарга задоволена в повному обсязі, понесені відповідачем витрати відшкодовуються за рахунок позивача та стягуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5

Недоплачена сума судового збору при оскарженні судового рішення в апеляційному порядку підлягає стягненню з ОСОБА_4 в дохід держави в розмірі 504,20 грн. (1215 (81000х1%)=810х150%) -710,80).

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.376 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 листопада 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, проживає АДРЕСА_1, телефон НОМЕР_2) на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) у відшкодування судового збору 710 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, проживає АДРЕСА_1, телефон НОМЕР_2) в дохід держави (Отримувач коштів : ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО):899998 Рахунок отримувача: 31211256026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 504 грн.20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Дата складення повного судового рішення 01 березня 2019 року.

Судді: Л.М. Кочегарова

Г.Л.Гаврилова

С.А. Зайцева