Постанова

від 27.02.2019 по справі 361/2193/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 361/2193/16-ц

провадження № 61-11729св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Княжицьке , відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Княжицьке на рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагєєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Княжицьке (далі - ТОВ Княжицьке ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянкам.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ Княжицьке у законний спосіб, на підставі орендних правовідносин із співвласниками земельних ділянок колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства імені Щорса (далі - КСП імені Щорса), здійснює виробничу діяльність у галузі рослинництва і тваринництва у селі Княжичі Броварського району Київської області і несе перед орендодавцями повну відповідальність за стан земельних ділянок, переданих йому в оренду. Восени 2015 року під виробничу програму 2015-2016 років здійснив затрати в сумі 939 038 грн, пов'язані з придбанням пального, насіння, добрив, виконанням робіт з підготовки полів до посіву, посіяв озимину.

Проте, ОСОБА_1 з 22 березня по 03 квітня 2016 року, не маючи повноважень, з використанням тракторів К-701 з дисковими боронами, здійснив дискування полів площею 643 га, на полях, де ТОВ Княжицьке восени вже виконало польові роботи, тим самим втрутився у виробничу діяльність і поставив під загрозу програму позивача щодо забезпечення кормами в галузі тваринництва.

Посилаючись на вищевказане, ТОВ Княжицьке , з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди, які він вчинив з 22 березня по 03 квітня 2016 року позивачу шляхом боронування тракторами К-701 з дисковими боронами полів в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, відповідно до полів: НОМЕР_4 площею 30 га, НОМЕР_5 - 63 га, НОМЕР_6 - 60 га, НОМЕР_7 - 63 га, НОМЕР_8 - 82 га, НОМЕР_9 - 147 га, НОМЕР_10 - 84 га, загальною площею 643 га, шляхом невтручання у подальшому у виробничу діяльність ТОВ Княжицьке , і нездійснення обробітку земельних ділянок в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 16 серпня 2016 року (у складі судді Селезньової Т. В.) позов

ТОВ Княжицьке задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 припинити будь-які роботи з обробітку земельних ділянок, які знаходяться у складі полів: НОМЕР_4 площею 30 га, НОМЕР_5 - 63 га, НОМЕР_6 - 60 га, НОМЕР_7 - 63 га, НОМЕР_8 - 82 га, НОМЕР_9 - 147 га, НОМЕР_10 - 84 га,

в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, і не чинити перешкоди ТОВ Княжицьке у здійсненні ним своєї діяльності на земельних ділянках, утворених із розпайованих земель КСП імені Щорса в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, відповідно до яких ТОВ Княжицьке укладено договори оренди землі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що в межах орендованих позивачем земельних ділянок відповідачем здійснювалася протиправна діяльність, розцінена судом як перешкоди у здійсненні ТОВ Княжицьке сільськогосподарської діяльності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2016 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Княжицьке відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що реєстрація речового права у органі місцевого самоврядування шляхом здійснення запису у Книзі реєстрації договорів не замінює належної державної реєстрації речового права, передбаченої чинним законодавством, і не є належним виконанням вимог закону щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Крім того, суд першої інстанції безпідставно застосував термін поле , використаний позивачем у позовних вимогах для визначення об'єкту порушення його прав, не звернувши увагу, що правове визначення поля в законодавстві України відсутнє і для визначення частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами існує термін земельна ділянка .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Княжицьке просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу за позовом

ТОВ Княжицьке до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянкам призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

02 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пунктів НОМЕР_5 3 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119 (далі - Порядок), реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. При цьому, згідно з статтею четвертою Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право оренди земельної частки (паю) не підлягає реєстрації в порядку, визначеному цим законом. Отже, ухвалюючи рішення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що як такі права не зареєстровані відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових і прав на нерухоме майно та їх обтяжень , тому такі права у позивача не виникли.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2016 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ТОВ Княжицьке не є законним землекористувачем, що позбавляє його права на захист, передбачений статтею 152 ЗК України та статтею 386 ЦК України, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами на підтвердження його права на поля НОМЕР_4, НОМЕР_5 НОМЕР_6 НОМЕР_7 НОМЕР_8 НОМЕР_9 НОМЕР_11 так і конкретне місцезнаходження цих полів на місцевості, так і щодо конкретних земельних ділянок. Також вказував, що взагалі поля не можуть бути об'єктом захисту цивільних прав, таким об'єктом можуть бути земельні ділянки, що є підставою для відмови у позові; вважає, що позивач не має права користуватись вказаними земельними ділянками, оскільки договори оренди, на які посилається позивач, є недійсними з причини їх неукладеності, оскільки при їх підписанні сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Крім того, договори оренди земельних ділянок є недійсними, оскільки позивач не здійснив обов'язкову державну реєстрацію права оренди; що реєстрація договорів оренди в органі місцевого самоврядування передбачена лише для оренди земельних часток (паїв), а не для оренди земельних ділянок. Тому рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

ТОВ Княжицьке , код ЄДРПОУ 38974159, зареєстроване 12 листопада

2013 року, керівник ОСОБА_2, місце знаходження: село Княжичі Броварського району Київської області, вид діяльності основний: вирощування зернових культур, (крім рису), бобових, насіння олійних культур, крім того розведення великої рогатої худоби, та інше.

Згідно з пунктом 3.2 статуту ТОВ Княжицьке предметом діяльності товариства є: виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, а саме: вирощування зернових культур, бобових, насіння олійних культур, картоплі, буряків, плодів, ягід, овочевих, луб'яних, баштанних та інших культур, м'ясне та молочне скотарство, свинарство та інші напрямки тваринництва; розведення великої рогатої худоби молочних порід; та інші.

У 2014-2015 роках ТОВ Княжицьке уклало договори оренди земельних ділянок з фізичними особами, з яких частина є власниками земельних часток (паїв), зокрема, встановлено, що їх майнові права посвідчуються сертифікатами на право на земельну частку (пай).

З книги реєстрації договорів оренди Княжицької сільської ради Броварського району Київської області вбачається, що в даній книзі в порядковій послідовності з порядкового номеру 1 по останній порядковий номер 778 здійснено реєстрацію договорів оренди; дата внесення всіх реєстрових записів, наявних у книзі - 01 лютого 2016 року.

А також, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до реєстру в квітні 2016 року внесені відомості про право оренди земельних ділянок позивача ТОВ Княжицьке на підставі договорів оренди землі (встановлено, що їх майнові права посвідчуються державними актами на землю).

Також суди встановили, що предметом оренди за представленими позивачем договорами оренди є земельні частки (паї) або виділені на їх основі земельні ділянки, що утворились зі складу земель колишнього КСП імені Щорса, які при ліквідації даного колективного сільськогосподарського підприємства були розпайовані між його членами і визначені шляхом жеребкування.

Внаслідок чого дані земельні частки і земельні ділянки утворюють собою єдиний масив сільськогосподарських угідь (рілля), в якому за картою сівозмін сформовані поля з НОМЕР_4 по НОМЕР_11 і що саме дані поля як сукупність орендованих земельних ділянок (паїв) знаходяться у користуванні позивача - на підставі сукупності договорів оренди. Позивач використовує орендовані землі у відповідності до їх цільового призначення - для товарного сільськогосподарського виробництва, і у відповідності до умов договорів оренди, а також у відповідності до видів його діяльності згідно з даним ЄДРПОУ.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом ТОВ Княжицьке

від 25 квітня 2016 року, ОСОБА_1 організував незаконний посів поля, тракторами і сівалкою розпочав посів на площах 63 га, 92 га, 24 га, на зауваження бригадира не реагував, перешкоджав господарській діяльності, керував процесом на автомобілі Фольксваген , державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно з актом ТОВ Княжицьке від 26 квітня 2016 року на полі 92 га при посіві ТОВ Княжицьке соняшника під'їхав ОСОБА_1 на автомобілі Фольксваген , державний номерний знак НОМЕР_1, погрожував їм, зазначав, що земля належить йому і що вони не мають права сіяти, не реагував на зауваження бригадира, перешкоджав здійсненню господарської діяльності.

Як вбачаться з акта ТОВ Княжицьке від 27 квітня 2016 року на полях 30 га, 60 га, 63 га, 82 га, 84 га ОСОБА_1 організував посів, не реагував на зауваження, перешкоджав господарській діяльності, керував процесом на автомобілі Фольксваген , державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до акта ТОВ Княжицьке від 03 травня 2016 року на площі

147 га ОСОБА_1 організував посів, не реагує на зауваження, перешкоджає господарській діяльності, керував процесом на автомобілі Фольксваген , державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно з актом ТОВ Княжицьке від 07 травня 2016 року на полі НОМЕР_9 площею 40 га, де проводилось дискування ТОВ Княжицьке , виїхав ОСОБА_1 на автомобілі Фольксваген , державний номерний знак НОМЕР_1, з ним невідомі на автомобілі Ланос , державний номерний знак НОМЕР_2, чоловік водій і жінка, які вели відеозйомку, перешкоджали господарській діяльності, погрожували директору ТОВ Княжицьке , не давав проводити роботи на полі, погрожував, що знищить врожай.

Відповідно до акта ТОВ Княжицьке від 12 травня 2016 року на полі площею 70 га, де ТОВ Княжицьке проводило підготовку ґрунту трактором К-700, приїхав ОСОБА_1, який зупиняв техніку на підготовці ґрунту, погрожував механізаторам, перешкоджав господарській діяльності.

Згідно з актом ТОВ Княжицьке від 24 травня 2016 року на полі площею 147 га, 84 га вносились невідомими особами гербіциди дельтапланом , який належить ОСОБА_3, роботу на полі контролював ОСОБА_1, на полі був присутній невідомий на автомобілі, державний номерний знак НОМЕР_3, який готував суміш гербіцидів та заправляв баки дельтаплана .

Вказані обставини та додані на їх підтвердження належні та допустимі докази, досліджені місцевим судом у повному обсязі, суд першої інстанції дослідив та врахував також показання свідків.

На спростування позовних вимог і для доведення правомірності своїх дій та наявності у нього права користування зазначеними землями відповідач вказав, що він є власником земельних ділянок, що розташовані на території Княжицької сільської ради Броварського району Київської області на підставі держаних актів на право власності на земельні ділянки, а також у нього наявні права користування і розпорядження земельними ділянками, належними на праві власності ОСОБА_4, на підставі виданих йому довіреностей, і з іншими власниками земельних ділянок на підставі усних домовленостей на обробку землі, в тому числі і на проведення сільськогосподарських робіт на вказаних ділянках.

Заперечуючи проти позову, відповідач частково визнав ті факти, що на зазначених землях сільськогосподарського призначення він проводив певні весняно-польові роботи, але стверджував, що такі роботи він виконував лише на належних йому, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 земельних ділянках, а також на земельних ділянках, які йому передали інші власники на підставі усної домовленості. Проте, позивач самочинно і без законних підстав став чинити протидію його господарській діяльності, тобто сам позивач намагається обмежити його у законній діяльності на власних земельних ділянках.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи попередніх інстанцій) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК України).

Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання права користування особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (у редакції, чинній на час розгляду справи судамипопередніх інстанцій) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є, зокрема, свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі статтею 12 Закону України Про порядок виділення в натурі

(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)

(у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій ) власнику однієї чи більше земельної частки (паю) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт на право власності на земельну ділянку. Власникам земельних часток (паїв), яким земельні ділянки виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, видається державний акт на право власності на земельну ділянку, який посвідчує їх право спільної часткової власності чи спільної сумісної власності.

Відповідно до Перехідних положень до Закону України Про оренду землі громадяни власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2014 - 2015 роках ТОВ Княжицьке уклало договори оренди земельних ділянок з фізичними особами, з яких частина є власниками земельних часток (паїв), зокрема, їх майнові права посвідчуються сертифікатами на право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 15 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2017 року, не допускається, зокрема, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2017 року, в порядку, визначеному цим Законом.Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Всі договори оренди, якими позивач підтвердив наявність у нього права користування землею - сільськогосподарськими угіддями в межах села Княжичі Броварського району Київської області, укладені на основі Типового договору оренди землі, в якому зазначено предмет договору оренди, місце розташування земельної ділянки, цільове призначення,

у кожному договорі зазначена площа земельної ділянки, що передається в оренду, зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки. У тих випадках, коли договір оренди укладений з орендодавцем - власником земельної частки (паю), в ньому зазначено площу в умовних кадастрових гектарах; у таких випадках додатком до договору є сертифікат.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що предметом оренди є земельні частки (паї) або виділені на їх основі земельні ділянки, що утворились зі складу земель колишнього КСП імені Щорса, які при ліквідації даного КСП були розпайовані між його членами і визначені шляхом жеребкування; тому дані земельні частки і земельні ділянки утворюють собою єдиний масив сільськогосподарських угідь, рілля. В оренду ТОВ Княжицьке передані або земельні частки (паї), які ще не були відведенні в натурі у вигляді конкретної земельної ділянки, які належать власнику паю на підставі відповідного сертифікату (або його спадкоємцю), або в оренду позивачу передані земельні ділянки, виділені в натурі на підставі сертифікатів і належні орендодавцям на підставі державних актів старого (без вказання кадастрового номеру земельної ділянки) чи нового (з кадастровим номером земельної ділянки) зразку.

Отже, дані земельні частки (паї) і земельні ділянки, що передані в оренду позивачу, утворюють у своїй сукупності єдиний масив земель сільськогосподарського призначення, в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва. Дані земельні ділянки (або земельні паї), що уявляють собою єдиний масив сільськогосподарських угідь, рілля, за картою сівозмін сформовані в поля з НОМЕР_4 по НОМЕР_11 на яких позивач здійснює свою сільськогосподарську діяльність, пов'язану з вирощуванням тих чи інших сільськогосподарських культур.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці.

Матеріали справи містять довідку ТОВ Княжицьке від 11 травня 2016 року № 76, з якої вбачається, що актами ТОВ Княжицьке від 25, 27 квітня,

03, 07 травня 2016 року підтверджується той факт, що ОСОБА_1 вчиняв незаконні дії щодо захоплення землі, чим перешкоджав господарській діяльності позивача.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування своєї вини у вчиненні перешкод у користуванні землями позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно застосував термін поле , використаний позивачем у позовних вимогах для визначення об'єкту порушення його прав, не звернувши увагу, що правове визначення поля в законодавстві України відсутнє і для визначення частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами існує термін земельна ділянка .

Проте, вказаний висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки спростовується встановленими обставинам справи та дослідженими матеріалами.

Суд першої інстанції встановив, що перешкоди відповідач чинив не на окремих конкретно визначених земельних ділянках, а в цілому масиві таких земельних ділянок, виконуючи польові роботи в масштабах полів (сільськогосподарських угідь), і це є не як перешкоди у користуванні окремою земельною ділянкою, а є вчиненням відповідачем перешкод правомірній сільськогосподарській діяльності позивача, пов'язаній з використанням в своїй діяльності цілого масиву сільськогосподарських угідь, що складається з сукупності земельних ділянок (паїв), що створені з розпайованих земель колишнього КСП імені Щорса, за якими орендарем укладено договори оренди. Спір виник не лише з приводу порушення речових прав позивача відносно конкретної орендованої земельної ділянки (ділянок), а з приводу порушень його прав при здійсненні ним господарської діяльності на сукупності об'єднаних в єдине ціле земельних ділянок, що використовуються за єдиним призначенням і у комплексі запланованих сільськогосподарських робіт (визначених позивачем як поля). І в цьому закон не обмежує способи захисту порушених прав позивача можливістю захисти лише майнові права відносно окремо взятої земельної ділянки.

Отже, полями є конкретно визначені на місцевості суцільні території, сформовані на сільськогосподарських угіддях - рілля, що використовується для вирощування на ораних землях сільськогосподарських культур здебільшого - овочевих та зернових, які формуються у вигляді обособленого і цільного масиву, призначеного для однакової і одночасної обробки під посів (насадження), з урахуванням сівозмін, як правило одної культури; використовується для обліку, планування, визначення комплексу і обсягу робіт.

Оскільки позивачем доведено належними та допустимим доказами його право здійснювати виробничу сільськогосподарську діяльність на вказаних землях сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя, сформовані у карті сівозмін у поля), що складаються із земельних часток (паїв) і земельних ділянок, які знаходяться в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, які утворені із розпайованих земель колишнього КСП імені Щорса, і відносно яких укладено договори оренди, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підставдля часткового задоволення позову шляхом покладення на відповідача зобов'язання не чинити перешкоди позивачу у здійсненні ним своєї діяльності саме на таких земельних ділянках і в межах, визначених позивачем.

Доводи відповідача про те, що взагалі поля не можуть бути об'єктом захисту цивільних прав, а таким об'єктом можуть бути земельні ділянки, що є підставою для відмови у позові, є необґрунтованими, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів відповідає передбаченому законом способу захисту. Зокрема, частиною другою статті 386, статті 396 ЦК України, відповідно до яких власник (а також особа, що має інші речові права та інтереси) має право на захист як вже порушених прав та інтересів, так і у випадках, коли є підстави передбачати та запобігти порушенню.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що спір виник не лише з приводу порушення речових прав позивача відносно конкретної орендованої земельної ділянки (ділянок), а з приводу порушень його прав при здійсненні ним господарської діяльності на сукупності об'єднаних в єдине ціле земельних ділянок, що використовуються за єдиним призначенням і у комплексі запланованих сільськогосподарських робіт (визначених позивачем як поля). І в цьому закон не обмежує способи захисту порушених прав позивача можливістю захисту лише майнових прав відносно окремо взятої земельної ділянки. Тому, виходячи зі змісту терміну поле у сільськогосподарській галузі, полями є конкретно визначені на місцевості суцільні території, сформовані на сільськогосподарських угіддях - рілля, що використовується для вирощування на ораних землях сільськогосподарських культур здебільшого - овочевих та зернових, які формуються у вигляді обособленого і цільного масиву, призначеного для однакової і одночасної обробки під посів (насадження), з урахуванням сівозмін, як правило одної культури; використовується для обліку, планування, визначення комплексу і обсягу робіт.

Доводи відповідача про те, що позивач не має права користуватись вказаними земельними ділянками, оскільки договори оренди, на які посилається позивач, є недійсними з причини їх неукладеності, оскільки при їх підписанні сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору та позивач не здійснив обов'язкову державну реєстрацію права оренди, також не заслуговують на увагу, оскільки, враховуючи презумпцію дійсності правочину, встановлену законом, договори оренди є укладеними, є чинними і на їх підставі для сторін виникли певні права та обов'язки.

Крім того, вказані відповідачем обставини, що стосуються умов, на яких були укладені договори, на даний час не оспорені жодним з орендодавців, і вказані відповідачем деякі недоліки, наявні в договорах, не є підставою для визнання договорів нікчемними або неукладеними (неіснуючими), в межах розгляду даної справи. Сам факт відсутності правильної реєстрації речового права (оренди) на підставі договору оренди земельної ділянки не свідчить про їх нікчемність, оскільки такий договір є оспорюваним. Відповідач не оспорював вказані договори (як договори оренди земельного паю, так і договори земельної ділянки). Тому такі договори є дійсними, і на їх підставі виникли права і обов'язки, у тому числі право на захист інтересів орендаря від третіх осіб.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ТОВ Княжицьке ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Княжицьке задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 04 жовтня 2016 року скасувати, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

від 16 серпня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська