Постанова

від 05.07.2007 по справі 44/180-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

44/180-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 липня 2007 р.                                                                                   № 44/180-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М.,Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників:

позивача Шкодіна Я.В.

відповідача

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргуТОВ "Надія"

на рішення

та постановувід 30 серпня 2006 року господарського суду Харківської області від 5 квітня 2007 року Харківського апеляційного господарського суду

у справі№44/180-06

за позовомПідприємства "Обласне об'єднання ринків" Харківської облспоживспілки

доТОВ "Надія"

провиселення,   

встановив:

У травні 2006 року позивач звернувся до господарського суду  Харківської області з позовом до відповідача про виселення з нежитлової будівлі.

Рішенням господарського суду  Харківської області від 30 серпня 2006 року (суддя Дикарєва С.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2007 року, позов задоволений повністю. Зобов'язано ТОВ “Надія” звільнити займану ним нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Харківська область, м.Чугуїв, вул.Жданівського, 5 та передати дану будівлю позивачу, згідно акту приймання-передачі. Стягнуто з ТОВ “Надія” на користь Підприємства "Обласне об'єднання ринків" Харківської облспоживспілки 85 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 1 лютого 2005 року між сторонами у справі був укладений договір оренди №1, згідно умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Харківська область, м.Чугуїв, вул.Жданівського 5, що підтверджується актом приймання-передачі від 1 лютого 2005 року.

Згідно п.3.11 укладеного договору відповідач зобов'язувався здати орендовану будівлю на протязі трьох днів з моменту припинення договору оренди по акту приймання-передачі.

Враховуючи, що сторони за вказаним договором оренди узгодили термін його дії до 30 січня 2006 року і позивач повідомив відповідача про неможливість продовження терміну дії договору, суди дійшли вірного висновку про те, що відповідач зобов'язаний був звільнити займане ним приміщення.

Відповідно до п.1 ст. 763 ЦК України  договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п.2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі  закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.

На підставі п.4.4 укладеного договору оренди, у разі затримки повернення з вини орендаря орендованого приміщення по закінченню строку договору, орендар проводить оплату згідно з договором до дня фактичної передачі об'єкта оренди по акту приймання передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Як правильно встановлено судами, на час розгляду справи приміщення орендарем не звільнено, акт приймання-передачі орендованого приміщення підписаний не був.

Відповідно до п.5 Статуту позивача, вищим органом управління підприємства є правління облспоживспілки, яке призначає генерального директора підприємства.

Згідно п.6 Статуту директор має право діяти без письмових доручень від імені підприємства, укладати договори.

Тобто, Генеральний директор позивача був наділений правом укладення спірного договору оренди.

Тому, обгрунтовано судами попередніх інстанцій визнані безпідставними посилання відповідача про надання доказів волевиявлення загальних зборів щодо надання спірного приміщення в оренду та припинення дії договору оренди.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про виселення відповідача із займаних ним приміщень та задовольнив позовні вимоги позивача.

За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не відповідають вимогам закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111           Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 30 серпня 2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Надія" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                              В.Дерепа                                                                                                                                       

                                                                                                          Б.Грек

                                                                                               Л.Стратієнко