Ухвала

від 27.02.2019 по справі 1740/2104/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 лютого 2019 року м. Рівне №1740/2104/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не з'явився,

відповідачів: представники не з'явилися,

третьої особи відповідача: представник не з'явився,

третьої особи відповідача-2: адвокат ОСОБА_1,

розглянувши адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 доДержавного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" ОСОБА_3 Рівненської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 підприємство "Здолбунівське реєстраційне бюро" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" ОСОБА_3, Рівненської міської ради про:

визнання протиправними та скасування рішень Державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" ОСОБА_3, індексні номери: 37313449, №37312370, №37314455 від 28.09.2017 щодо реєстрації права власності ОСОБА_5 на об'єкти нерухомого майна - протирадіаційні сховища ІТМ-1, ІТМ-2, ІТМ-3, що знаходяться в м. Рівне по вул. Фабрична, 12;

зобов'язання Рівненської міської ради прийняти рішення про подальше використання протирадіаційних сховищ ІТМ-1, ІТМ-2, ІТМ-3, що знаходяться в м. Рівне по вул. Фабрична, 12.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним реєстратором Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" протиправно зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на протирадіаційні сховища ІТМ-1, ІТМ-2, ІТМ-3 всупереч положенням частини дванадцятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України, згідно з якими захисні споруди державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню). Спираючись на пункти 13, 14 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, стверджував, що внаслідок припинення ВАТ "Рівнельон" як балансоутримувача вказаних протирадіаційних сховищ, саме орган місцевого самоврядування мав би визначити порядок подальшого використання таких об'єктів. Вважає, що оспорюваним рішенням державного реєстратора порушено у такий спосіб права жителів міста Рівного та особисто права позивача на забезпечення засобами колективного захисту та їх використання, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 23.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження. Окрім цього, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4 підприємство "Здолбунівське реєстраційне бюро" та ОСОБА_5.

Відповідачі у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подали, про своє ставлення до позову суд не повідомили.

Третя особа відповідача-1 пояснення на позовну заяву не подав.

Представник третьої особи відповідача-2 ОСОБА_5 подав суду письмові пояснення (а.с.185-188 т.1), у яких зазначив, що на момент приватизації державного підприємства "Рівнельон" в реєстрі державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Рівнельон", не обліковувались означені об'єкти цивільної оборони, що означає, що об'єкти ІТМ-1, ІТМ-2, ІТМ-3 були включені до статутного фонду ВАТ "Рівнельон", що підтверджується Актом інвентаризації основних засобів ВАТ "Рівнельон". Покликаючись до положень ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стверджував, що спірне рішення державного реєстратора є правомірним, а також зазначив щодо відсутності порушеного права позивача та жителів міста внаслідок реєстрації права власності на вказані сховища за ОСОБА_5

У підготовчому судовому засіданні 30.01.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.02.2019.

В судове засідання 27.02.2019 позивач, представники відповідачів та третьої особи відповідача-1 не прибули без повідомлення причин. Про дату, час та місце судового розгляду всі учасники справи повідомлені належним чином. Заяву про розгляд справи без його участі позивач не подавав.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 205 КАС України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Згідно з частиною п'ятою статті 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Суд вважає, що неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.

За відсутністю перешкод для розгляду справи, передбачених статтею 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

25.02.2019 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 подав через відділ документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду клопотання про закриття провадження у справі (а.с.1-3 т.2). Клопотання обґрунтоване тим, що у 1994 році державне підприємство "Рівнельон" шляхом корпоратизації було перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Рівнельон". 03.02.2004 було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження захисних споруд цивільної оборони", відповідно до якого встановлено заборону щодо приватизації захисних споруд цивільної оборони. Підкреслив, що на той момент протирадіаційні сховища ІТМ-1 (площею 1 164,6 кв. м), ІТМ-2 (площею 1 151,8 кв. м) та ІТМ-3 (площею 1 110,6 кв. м) вже були приватизовані та увійшли до складу цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон". Стверджував, що не зважаючи на те, що позивач не заявляв вимог щодо оскарження правочину, за яким було набуто та зареєстровано спірні об'єкти нерухомого майна - договору купівлі-продажу від 28.05.2008, у даному спорі перед судом постають питання правомірності укладення цивільно-правового договору щодо протирадіаційних сховищ та з'ясування змісту і обсягу набутих речових прав на дане майно за договором, на підставі якого відбулись реєстраційні дії, а також питання наявності правових підстав для приватизації об'єктів цивільного захисту населення та входження їх на праві власності до цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон", що виходить за межі адміністративної юрисдикції спору про оскарження дій державного реєстратора. Тому вважає, що даний спір не підлягає розгляду в адміністративному суді, відтак просив суд закрити провадження у справі.

В судовому засіданні представник третьої особи відповідача-2 адвокат ОСОБА_1 подане клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини спору та відповідні правовідносини сторін, суд встановив таке.

Згідно з наказом Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 7 червня 1994 року за № 119 державне підприємство "Рівнельон" шляхом корпоратизації було перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Рівнельон".

До Переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон", станом на 01.01.2000 увійшли, серед іншого, будівлі ІТМ-1, ІТМ-2 та ІТМ-3 (а.с.8-9 т.2).

21 вересня 2000 року КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" видано свідоцтво про право власності (а.с.4 т.2) про те, що будівлі та споруди, що знаходяться в м. Рівне по вул. Фабрична, 12, належать ВАТ "Рівнельон" на праві колективної власності на підставі розпорядження міського голови від 19 вересня 2000 року за № 2051-р (а.с.5 т.2).

Згідно з Переліком нерухомого майна ВАТ "Рівнельон" станом на 30.09.2007 до складу нерухомого майна, приватизованого у складі цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон", увійшли будівлі ІТМ-1, ІТМ-2 та ІТМ-3 (а.с.11-13 т.2).

Відповідно до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон" від 28.05.2008 ОСОБА_5 набув у власність цілісний майновий комплекс ВАТ "Рівнельон", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична, 12, до складу якого увійшли, у тому числі, об'єкти нерухомого майна - протирадіаційні сховища ITM 1 (площею 1 164,6 кв. м), ІТМ-2 (площею 1 151,8 кв. м) та ІТМ-3 (площею 1 110,6 кв. м) (а.с.189-198 т.1).

На підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" ОСОБА_3, індексний номер: 37312370 від 28.09.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис щодо реєстрації права власності ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, протирадіаційне сховище (ІТМ-2), загальною площею 1151,8 кв. м, що знаходиться в м. Рівне по вул. Фабрична, 12 на підставі договору купівлі-продажу номер 3447 від 28.05.2008 (а.с.32 т.1).

Також, на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" ОСОБА_3, індексний номер: 37313449 від 28.09.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис щодо реєстрації права власності ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, протирадіаційне сховище (ІТМ-1), загальною площею 1164,6 кв. м, що знаходиться в м. Рівне по вул. Фабрична, 12 на підставі договору купівлі-продажу номер 3447 від 28.05.2008 (а.с.32-33 т.1).

Також, на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" ОСОБА_3, індексний номер: 37314455 від 28.09.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис щодо реєстрації права власності ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, протирадіаційне сховище (ІТМ-3), загальною площею 1110,6 кв. м, що знаходиться в м. Рівне по вул. Фабрична, 12 на підставі договору купівлі-продажу номер 3447 від 28.05.2008 (а.с.33 т.1).

Вважаючи, що протирадіаційні сховища не входять до кола об'єктів приватизації, а відтак не підлягають включенню до цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон" та відчуженню на підставі цивільно-правової угоди з ОСОБА_5, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд звертає увагу на таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними в п.п.1,2,7 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Відповідно до викладеного суд дійшов висновку, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач 1, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право власності на протирадіаційні сховища), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті відповідачем оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом про визнання протиправними і скасування рішень щодо державної реєстрації права власності на протирадіаційні сховища в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою, позивач прагне захистити від порушення цією особою свого права на забезпечення засобами колективного захисту.

Окрім цього, суд звертає увагу, що доводи позивача ґрунтуються, серед іншого, на відсутності правових підстав для приватизації означених об'єктів нерухомого майна та входження їх до цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон", та неправомірності набуття третьою особою ОСОБА_5 майна цивільно-правовим шляхом на підставі договору купівлі-продажу.

Щодо посилань позивача у позовній заяві до правової позиції ОСОБА_6 Верховного Суду у постанові від 04.04.2018 у справі № 826/9928/15 слід зазначити, що ОСОБА_6 Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 відступила від висновків, викладених зокрема, у постанові від 04.04.2018 у справі №826/9928/15, спір у якій також стосувався оскарження рішення державного реєстратора щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно за особою, яка не була заявником стосовно вчинення відповідних реєстраційних дій. Дійсно, у вказаній справі ОСОБА_6 Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд позовних вимог особи (яка не була заявником щодо реєстраційних дій) до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державним реєстратором вчинені істотні порушення процедури реєстрації, а тому спірні відносини мають публічно-правовий характер.

Відступаючи від зазначених правових висновків, ОСОБА_6 Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 зазначила, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

З урахуванням правової позиції ОСОБА_6 Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваних рішень, також вимоги про визнання недійсним правочину, на підставі якого прийнято оспорювані рішення. Участь державного реєстратора в якості відповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Щодо іншої частини позовних вимог, то суд зауважує, що вимоги в частині зобов'язання Рівненської міської ради прийняти рішення про подальше використання протирадіаційних сховищ ІТМ-1, ІТМ-2, ІТМ-3, що знаходяться в м. Рівне по вул. Фабрична, 12, є похідними від позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, позаяк не можуть бути вирішеними безвідносно до вирішення по суті спору щодо набуття права власності ОСОБА_5 на означені об'єкти нерухомого майна.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, предмет і підстави заявлених вимог, суд дійшов висновку, що даний спір в цілому не може бути вирішений в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися судом господарської або цивільної юрисдикції, залежно від суб'єктного складу учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5).

Таким чином, позивач вправі звернутися до суду з відповідним клопотанням для вирішення питання повернення суми судового збору.

Керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст.ст. 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити, що даний спір підлягає вирішенню судом господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу учасників справи.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу суду складено 04 березня 2019 року

Суддя Дорошенко Н.О.