Постанова

від 08.07.2019 по справі 1740/2104/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5460/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Матковська З.М.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Луців І.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року (головуючий суддя Дорошенко Н.О., м.Рівне, проголошено 14:31:08) у справі № 1740/2104/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Семенюка Миколи Миколайовича, Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Здолбунівське реєстраційне бюро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

03.08.2019 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Семенюка Миколи Миколайовича та Рівненської міської ради в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення Державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Семенюка Миколи Миколайовича, індексні номери: 37313449, №37312370, №37314455 від 28.09.2017 щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на об`єкти нерухомого майна протирадіаційні сховища ІТМ-1, ІТМ-2, ІТМ-3, що знаходяться в АДРЕСА_2 ; зобов`язати Рівненську міську раду прийняти рішення про подальше використання протирадіаційних сховищ ІТМ-1, ІТМ-2, ІТМ-3, що знаходяться в АДРЕСА_2 .

25.02.2019 представником третьої особи ОСОБА_2 подано суду клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що у 1994 році державне підприємство "Рівнельон" шляхом корпоратизації було перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Рівнельон". 03.02.2004 було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження захисних споруд цивільної оборони", відповідно до якого встановлено заборону щодо приватизації захисних споруд цивільної оборони. Підкреслив, що на той момент протирадіаційні сховища ІТМ-1 (площею 1 164,6 кв. м), ІТМ-2 (площею 1 151,8 кв. м) та ІТМ-3 (площею 1 110,6 кв. м) вже були приватизовані та увійшли до складу цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон". Стверджував, що не зважаючи на те, що позивач не заявляв вимог щодо оскарження правочину, за яким було набуто та зареєстровано спірні об`єкти нерухомого майна - договору купівлі-продажу від 28.05.2008, у даному спорі перед судом постають питання правомірності укладення цивільно-правового договору щодо протирадіаційних сховищ та з`ясування змісту і обсягу набутих речових прав на дане майно за договором, на підставі якого відбулись реєстраційні дії, а також питання наявності правових підстав для приватизації об`єктів цивільного захисту населення та входження їх на праві власності до цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон", що виходить за межі адміністративної юрисдикції спору про оскарження дій державного реєстратора. Тому вважає, що даний спір не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм процесуального права просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Згідно з наказом Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 7 червня 1994 року за № 119 державне підприємство "Рівнельон" шляхом корпоратизації було перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Рівнельон".

До Переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон", станом на 01.01.2000 увійшли, серед іншого, будівлі ІТМ-1, ІТМ-2 та ІТМ-3.

21 вересня 2000 року КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" видано свідоцтво про право власності про те, що будівлі та споруди, що знаходяться в АДРЕСА_2 , належать ВАТ "Рівнельон" на праві колективної власності на підставі розпорядження міського голови від 19 вересня 2000 року за № 2051-р.

Згідно з Переліком нерухомого майна ВАТ "Рівнельон" станом на 30.09.2007 до складу нерухомого майна, приватизованого у складі цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон", увійшли будівлі ІТМ-1, ІТМ-2 та ІТМ-3.

Відповідно до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівнельон" від 28.05.2008, ОСОБА_2 набув у власність цілісний майновий комплекс ВАТ "Рівнельон", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Семенюка Миколи Миколайовича, індексний номер: 37312370 від 28.09.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення, протирадіаційне сховище (ІТМ-2), загальною площею 1151,8 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу номер 3447 від 28.05.2008.

На підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Семенюка Миколи Миколайовича, індексний номер: 37313449 від 28.09.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення, протирадіаційне сховище (ІТМ-1), загальною площею 1164,6 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу номер 3447 від 28.05.2008. Також, на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Здолбунівське реєстраційне бюро" Семенюка Миколи Миколайовича, індексний номер: 37314455 від 28.09.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення, протирадіаційне сховище (ІТМ-3), загальною площею 1110,6 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу номер 3447 від 28.05.2008.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Відповідно до положень статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову. За своїм змістом земельний спір, що виник із розпорядження органом місцевого самоврядування землею комунальної власності, є складним і комплексним із правової точки зору. При прийнятті рішення про передачу земельної ділянки у власність ці органи, з одного боку, перебувають у статусі суб`єкта владних повноважень, а з другого - реалізують право власності на землю територіальної громади. Крім того, таке рішення як правовий акт індивідуальної дії є підставою, з якої виникає речове право власності чи користування землею у суб`єктів приватного права.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Колегія суддів приходить до висновку, що спір який розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право власності на протирадіаційні сховища), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті відповідачем оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача. Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправними і скасування рішень щодо державної реєстрації права власності на протирадіаційні сховища в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою, позивач прагне захистити від порушення цією особою свого права на забезпечення засобами колективного захисту. Щодо вимоги, в частині зобов`язання Рівненської міської ради прийняти рішення про подальше використання протирадіаційних сховищ ІТМ-1, ІТМ-2, ІТМ-3, що знаходяться в АДРЕСА_2, колегія зазначає, що така вимога є похідною від позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, а тому не може бути вирішеною безвідносно до вирішення по суті спору щодо набуття права власності ОСОБА_2 на означені об`єкти нерухомого майна.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що окружний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому доводи апелянта слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 1740/2104/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Повне судове рішення складено 09 липня 2019 року.