Рішення

від 25.02.2019 по справі 1940/1880/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1880/18

25 лютого 2019 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Імекс" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Імекс" (далі - позивач, ПП "Імекс") звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.06.2017:

- №0004391600 про збільшення грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість на суму 2481353 та за штрафними санкціями на суму 620338,25 грн;

- №0004401600 про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 33969 грн;

- №0004411600 про збільшення грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2263790,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що працівниками контролюючого органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Імекс" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, результати якої оформлено актом від 03.05.2017 №1849/14-01/32295469. Висновки податкового органу щодо порушень ним вимог податкового законодавства, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентами підтверджується первинними документами, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

Ухвалою суду від 26.09.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

На виконання вимог ст.ст.159-165 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) представник відповідача подав 18.10.2018 відзив (том 1, аркуш справи 60-67) в якому заперечує проти позову, зазначено, що господарські операції між позивачем та ПП Компанія Фотоніка , ТОВ Нафта Торг-ЛТД , ТОВ "БК Оптима", ПП "Аква-Медікум", ТОВ "Профі хаус" здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру, а отже безпідставно занижено податок на додану вартість та податок на прибуток, відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає.

Представник позивача подав 31.10.2018 відповідь на відзив (том 1, аркуш справи 75-81).

Представник відповідача подав 23.11.2018 заперечення (том 1, аркуш справи 86-91).

Суд ухвалою від 12.12.2018 витребував у позивача копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за господарськими операціями ПП "Імекс" з контрагентами ТОВ "БК Оптима", ПП "Компанія Фотоніка", ТОВ "Нафта Торг-ЛТД", ПП "Аква-Медікум", ТОВ "Профі Хаус", які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №3201620000000018 від 16.03.2016.

Протокольною ухвалою 16.01.2019 закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідачів, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ПП "Імекс" (код ЄДРПОУ 32295469) зареєстровано Тернопільським міським управлінням юстиції від 24.01.2003 як юридична особа. Керівник - ОСОБА_1. Директор - ОСОБА_3. На податковий облік позивача взято 18.02.2003. У періоді, який перевірявся, ПП "Імекс" було зареєстроване як платник ПДВ, згідно свідоцтва від 01.05.2014.

Головним Управлінням ДФС у Тернопільській області на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 11.04.2017, з врахуванням матеріалів кримінального провадження та відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України прийнято рішення (оформлено наказом №608 від 12.04.2017) про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки фінансово - господарської діяльності ПП Імекс з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 по взаємовідносинах із ПП Компанія Фотоніка (код за ЄДРПОУ 39509193), ТОВ Нафта Торг-ЛТД (код за ЄДРПОУ 39437391), ТОВ БК Оптима (код за ЄДРПОУ 37939773), ПП Аква-Медікум (код за ЄДРПОУ 31896965), ТОВ Профі Хаус (код за ЄДРПОУ 39428586), результати якої оформлені актом від 03.05.2017 №1849/14-01/32295469 (том 1, аркуш справи 14-47).

Згідно з акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 - IV із наступними змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 на суму 2263790 грн.;

- п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р року №2755 - IV із наступними змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок, на додану вартість всього на суму 2481353 грн., в тому числі за травень 2015 року на суму 41620 грн., за липень 2015 року на суму 207024 грн., за серпень 2015 року на суму 165471 грн., та за вересень 2015 року на суму 1983421 грн., за жовтень 2015 року на суму 63350 грн., за листопад 2015 року на суму 20467 грн., та завищено від'ємне значення всього на суму 33969 грн., в тому числі за грудень 2015 року на суму 33969 грн. (том 1, аркуш справи 46).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 13.06.2017 винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0004391600 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням на суму 2481353 грн. та за штрафними санкціями на суму 620338,25 грн. (том 1, аркуш справи 50);

- №0004401600 про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 33969 грн. (том 1, аркуш справи 48);

- №0004411600 про збільшення грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2263790 грн (том 1, аркуш справи 49).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд при вирішенні адміністративної справи виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Згідно з п. 14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На виконання вимог ухвали суду від 12.12.2018 про витребування доказів, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідченні копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за господарськими операціями між ПП "Імекс" з його контрагентами.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ПП «Компанія Фотоніка» .

За період 2015 року ПП «Компанія Фотоніка» (далі - Продавець) проводило надання послуг та реалізовувало ТМЦ ПП «Імекс» (далі - Покупець) на підставі договору поставки від 30.07.2015 за № 3007/3 (том 1, аркуш справи 191-192). У відповідності до умов Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належний Продавцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору. Кількість, асортимент і ціни на товар та надані послуги вказуються в рахунках або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Оплата по Договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах передоплати. Продавець повинен повністю передати товар Покупцю протягом 15 днів з моменту оплати, а перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару Покупцю, що оформляється накладною.

Окремо, за період 2015 року ПП Компанія Фотоніка (далі - Продавець) проводило поставку обладнання ПП Імекс (далі - Покупець) на підставі договору поставки від 30.07.2015 за № 1709. У відповідності до умов Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належне Продавцю обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та оплатити за нього грошову суму на умовах Договору. Право власності на обладнання переходить до покупця з моменту прийняття Покупцем обладнання. Обладнання, що передається визначено в Додатках до Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору. Оплата по Договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах передоплати. Продавець зобов'язаний вчасно передати Покупцю обладнання у стані, що відповідає умовам договору. Покупець зобов'язаний оплатити обладнання у розмірах та в терміни, які встановлені даним Договором.

Також, за період 2015 року ПП Компанія Фотоніка (далі - Продавець) проводило поставку обладнання ПП Імекс (далі - Покупець) на підставі договору поставки від 29.09.2015 за № 2909 (том 1, аркуш справи 203-207). У відповідності до умов Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належне Продавцю обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та оплатити за нього грошову суму на умовах Договору. Право власності на обладнання переходить до покупця з моменту прийняття Покупцем обладнання. Ціна, кількість та асортимент обладнання визначена в Додатках до Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору. Оплата по Договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах передоплати. Продавець зобов'язаний вчасно передати Покупцю обладнання у стані, що відповідає умовам договору. Покупець зобов'язаний оплатити обладнання у розмірах та в терміни, які встановлені даним Договором.

На підтвердження реальності укладення договорів суду надано видаткові накладні: №49 від 06.08.2015, №54 від 31.08.2015, №55 від 31.08.2015, №83 від 30.09.2015, №68 від 18.09.2015, №56 від 31.08.2015, №84 від 30.09.2015, №89 від 30.09.2015, №69 від 22.09.2015, №76 від 29.09.2015, №77 від 29.09.2015, №90 від 30.09.2015; акт приймання-передачі майна від 30.07.2015, акт приймання-передачі майна від 29.09.2015, акт приймання-передачі майна від 29.09.2015, титульну сторінку паспорту виробу 621.96.00.00 ПС блочний вузол обліку витрат газу DN-200/100, PN-64, титульну сторінку паспорту виробу 624.96.00.00 ПС вимірювальний комплекс на базі турбінного лічильника газу DN-150, PN-64 (том 1, аркуш справи 191-214); податкові накладні: №3 від 06.08.2015, №26 від 30.09.2015, №25 від 30.09.2015, №24 від 30.09.2015, №21 від 30.09.2015, №9 від 31.08.2015, №18 від 29.09.2015, №20 від 29.09.2015, №8 від 31.08.2015, №7 від 31.08.2015, №5 від 18.09.2015, №8 від 18.09.2015, №7 від 22.09.2015, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №2 від 06.08.2015, та №8 від 31.08.2015 (том 2, аркуш справи 106-124).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Профі хаус".

В травні 2015 року у м.Києві між ПП Імекс в особі ОСОБА_3, надалі Покупець та ТОВ Профі Хаус (код ЄДРПОУ 39428586) в особі ОСОБА_4, надалі Продавець , було укладено договір купівлі - продажу №б/н від 19.05.2015 згідно з яким, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належний Продавцю Обладнання, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити за нього грошову суму на умовах цього Договору. Право власності на Обладнання переходить до покупця з моменту прийняття Обладнання Покупцем. Обладнання, що передається, визначається Додатком №1 (згідно Додатку №1 Обладнання - Блок обліку газу DN150 PN6,3 типу УГГ-Б-1-150-6,3-2-2/150-1-1, 1 штука, Блочний вузол очистки газу БПГ-ФСГ-150-6,3/LS-1-1, 2 штуки) до цього договору, який є невід'ємною його частиною. Загальна вартість Обладнання, що продається за цим договором, становить 5796000,00 грн. (том 1, аркуш справи 149-150).

На підтвердження реальності укладення договору купівлі-продажу суду надано акт приймання-передачі майна від 28.05.2015, акт приймання-передачі майна від 19.05.2015, видаткова накладна №58 від 19.05.2015, видаткова накладна №199 від 28.05.2015, акт звіряння за 2015 рік (том 1, аркуш справи 147-154).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Нафта Торг-ЛТД".

В серпні 2015 року у м.Києві між ПП Імекс в особі ОСОБА_3, надалі Покупець та ТОВ Нафта Торг - ЛТД (код ЄДРПОУ 39437391) в особі ОСОБА_5, надалі Продавець , було укладено договір поставки №2808 від 28.08.2015р. згідно з яким, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належний Продавцю Обладнання, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити за нього грошову суму на умовах цього Договору. Право власності на Обладнання переходить до покупця з моменту прийняття Обладнання Покупцем. Обладнання, що передається, визначається Додатком №1 (згідно Додатку №1 Обладнання - Блок обліку газу УУГ-Б-1-150-6,3-2-2/150-1-1) до цього договору, який є невід'ємною його частиною. Загальна вартість Обладнання, що продається за цим договором, становить 4536696,42 грн. (том 1, аркуш справи 155-257).

На підтвердження реальності укладення договору купівлі-продажу суду надано акт приймання - передачі майна від 04.09.2015 до договору поставки №2808 від 28.08.2015, видаткова накладна №8 від 04.09.2015 на суму 2268348,22 грн., в тому числі ПДВ 378058,04 грн., видаткова накладна №9 від 04.09.2015 на суму 4536696,42 грн., в тому числі ПДВ 756116,07 грн., товарно-транспортна накладна №0009 від 04.09.2015 (том 1, аркуш справи 158-162).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Аква-Медікум".

За період 2015 року ПП «Аква-Медікум» проводило надання послуг та реалізовувало ТМЦ ПП Імекс на підставі договору від 02.11.2015 № 02/11/15 (том 1, аркуш справи 215-217) у відповідності до умов договору ПП «Аква-Медікум» зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи за завданням ПП Імекс з використанням своїх матеріалів та установок.

На виконання зазначеного договору ПП «Аква-Медікум» згідно акта приймання виконання будівельних робіт за листопад 2015 року виконало будівельних робіт на ГРС Щорс для ПП Імекс на суму 133 490,16 грн. (том 1, аркуш справи 218).

Згідно акта приймання виконання будівельних робіт за листопад 2015 року виконало будівельних робіт на ГРС Багрин для ПП Імекс на суму 106 145,15 грн. (том 1, аркуш справи 221).

На підтвердження реальності укладення договору суду надано видаткову накладну № 89 від 15.12.2015 до договору № 02/11/15 від 02.11.2015 про відпуск монтажної катушки 18D DN159 PN63 (том 1, аркуш справи 220), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (том 1, аркуш справи 219), видаткова накладна № 81 від 30.11.2015 до договору № 05/10/15 від 05.10.2015 про відпуск лічильника газового РГК-65 (том 1, аркуш справи 222), податкові накладні: від 30.10.2015 №4, від 14.12.2015 №6, від 30.11.2015 №23, №22, 21 (том 2, аркуш справи 129-134).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ БК Оптима .

В липні 2015 року у м.Києві між ПП Імекс в особі ОСОБА_3, надалі Покупець та ТОВ БК "Оптима" (код ЄДРПОУ 37939773) в особі ОСОБА_6, надалі Продавець , було укладено договір поставки №30715ОП-ІМ від 13.07.2015, згідно з яким, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належний Продавцю Обладнання, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити за нього грошову суму на умовах цього Договору. Право власності на Обладнання переходить до покупця з моменту прийняття Обладнання Покупцем. Обладнання, що передається, визначається Додатком №1 (згідно Додатку №1 Обладнання - блочний вузол очистки газу БПГ-ФСГ-150-6,3/LS-1-1) до цього договору, який є невід'ємною його частиною. Загальна вартість Обладнання, що продається за цим договором, становить 1259304 грн. (том 1, аркуш справи 163-165).

Також в серпні 2015 року у м.Києві між ПП Імекс в особі ОСОБА_3, надалі Покупець та ТОВ БК "Оптима" (код ЄДРПОУ 37939773) в особі ОСОБА_6, надалі Продавець , було укладено договір поставки №27-08 від 27.08.2015, згідно з яким, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належний Продавцю Обладнання, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити за нього грошову суму на умовах цього Договору. Право власності на Обладнання переходить до покупця з моменту прийняття Обладнання Покупцем. Обладнання, що передається, визначається Додатком №1 (згідно Додатку №1 Обладнання - блочний вузол підготовки газу БПГ-ФСГ-200-6,3/LS-1-1) до цього договору, який є невід'ємною його частиною. Загальна вартість Обладнання, що продається за цим договором, становить 766166,69 грн. (том 1, аркуш справи 170-172).

ТОВ "БК "Оптима" проводило будівельно-монтажні роботи ПП Імекс на підставі договору від 10.10.2015 №1010 (том 1, аркуш справи 177-179) у відповідності до умов договору ТОВ "БК "Оптима" зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи за завданням ПП Імекс з використанням своїх матеріалів та установок.

На підтвердження реальності укладення договорів суду надано видаткову накладну № 19 від 13.07.2015, акт приймання передачі від 13.07.2015, ТТН № 0019 від 13.07.2015, акт приймання-передачі майна від 13.07.2015 до договору поставки № 30715ОП-ІМ від 13.07.2015; акт приймання-передачі майна від 27.08.2015 до договору поставки №27-08 від 27.08.2015, ТТН №0040 від 27.08.2015, видаткова накладна №40 від 27.08.2015 до договору поставки №27-08 від 27.08.2015, акт надання послуг №130 від 30.10.2015 до договору №1010 від 10.10.2016, акт надання послуг №129 від 30.10.2015 до договору №1010 від 10.10.2016, акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року по ГРС Щорс, Багрин, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2015 року по ГРС Багрин, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2015 року по ГРС Щорс (том 1, аркуш справи 163-190), податкові накладні: від 30.10.2015 №130, №129, від 27.08.2015 №40, від 13.07.2015 №19 (том 2, аркуш справи 125-128).

Як наголошує податковий орган, перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій ПП Імекс по проведеним фінансово-господарським операціям з ПП Компанія Фотоніка , ТОВ Нафта Торг-ЛТД , ТОВ БК Оптима , ПП Аква-Медікум , ТОВ БК Оптима . Перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності, а операції між ПП Імекс та цими контрагентами здійснювалися з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру від ПП Компанія Фотоніка , ТОВ Нафта Торг-ЛТД , ТОВ БК Оптима , ПП Аква-Медікум , ТОВ Профі Хаус .

Суд критично оцінює доводи відповідача, сформовані лише на підставі отриманої заступником начальника першого ВРКП СУФР ГУ ДФС у Тернопільській області капітаном податкової міліції ОСОБА_7 інформації та доданих ним документів, що свідчили про взаєморозрахунки між ПП Імекс та його контрагентами, оскільки отримана інформація була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми податкового законодавства України, що і було підтверджено поясненнями головного державного ревізора інспектора Шуста А.В., який був допитаний в судовому засіданні як свідок. Відповідачем не надано суду додаткових документів на підтвердження позиції по справі.

Зокрема суд зазначає, що відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно положень п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Таким чином, наведені вище положення ПК України встановлюють наступні вимоги для заявлення до бюджетного відшкодування ПДВ:

а) значення суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, є від'ємним;

б) суми ПДВ фактично сплачені у попередніх та звітному періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України;

в) сума, заявлена до відшкодування, не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент отримання контролюючи органом податкової декларації.

Як встановлено судом на підставі аналізу наявних в матеріалах справи документів позивача за звітні (податкові) періоди 2015 року, позивачем дотримано всіх зазначених вище вимог для отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст.44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Згідно абз.3 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з абз.5 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до абз.11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ч.1 та 2 ст.9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно з п. 1.2 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі-П(С)БО16), яким визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно з п. 6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу, зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Крім того, як вбачається з самого акту перевірки, позивачем податковому органу під час перевірки надано банківські виписки щодо перерахування коштів на рахунки контрагентів за господарськими операціями перевіряємого періоду.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проаналізувавши надані позивачем копії первинних документів, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Більше того, суд зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

По суті оскаржувані рішення ґрунтується на доводах щодо порушень податкового законодавства, вчинених контрагентами позивача та їхніми імовірними контрагентами, доказів зв'язку діяльності яких з діяльністю позивача або його контрагента під час розгляду справи відповідачем не доведено. Суд зауважує, що податкова інформація щодо платника податків є службовим документом органів ДФС та не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств, ПДВ та зменшення позивачу розміру бюджетного відшкодування ПДВ. Висновки податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту повинні здійснюватися на підставі аналізу первинних документів і не можуть ґрунтуватися виключно на податковій інформації, отриманій за результатами перевірок контрагентів платника податку. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 813/4815/13-а.

При цьому, суд враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Суд також звертає увагу, що вказана податковими органами інформація щодо контрагентів позивача не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку. Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувались та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б контрагентам для виконання зобов'язань за договорами поставки з позивачем.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі № 4842/11/2670.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 13 Постанови від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а Верховний Суд виклав правову позицію відповідно до якої норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними . Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 808/1543/17, від 07.03.2018 у справі № 804/3420/16.

Частиною 5 ст.242 КАС передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї особи за неправомірні дії іншої особи підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно з ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд критично сприймає твердження відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості за операціями з контрагентами враховуючи таке.

Сертифікати якості документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам і не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28. Зазначений Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, не містить та не містив станом на період виникнення спірних правовідносин серед товарів, який підлягає сертифікації придбаний позивачем у контрагентів.

Суд критично сприймає твердження відповідача щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних по господарським операціям з контрагентами та те, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутнє чітке визначення адрес за якими проводилися завантаження та розвантаження товару, маса вантажу, супровідні документи на вантаж.

Передусім суд зазначає, що товарно-транспортна накладна відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Так, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу витрат відповідного звітного (податкового) періоду, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум сплаченого контрагентам ПДВ до складу податкового кредиту ПДВ. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №808/2519/15.

Суд зауважує, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, зокрема сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних тощо не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податкового кредиту ПДВ, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України, зокрема, в Постанові від 17.11.2015 у справі № 2-а-4242/12/2170.

Отже, з аналізу первинної документації, норм чинного законодавства та особливостей спірних господарських операцій встановлюється їх реальність, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку. Відтак, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення позивачем відповідних сум витрат до складу витрат відповідного звітного (податкового) періоду та сум сплаченого контрагентам ПДВ до складу податкового кредиту ПДВ відповідного звітного (податкового) періоду.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами в судовому засіданні були допитані в якості свідків: керівник ПП "Імекс" ОСОБА_1 та бухгалтер ПП "Імекс" ОСОБА_8.

Зокрема, ОСОБА_1 пояснив, що здійснював керівництво ПП "Імекс" особисто, а ОСОБА_3 був директором підприємства, який виконував технічну роботу, їздив у відрядження та підписував документи. Щодо господарських операцій з контрагентами зазначив, що вони фактично проводилися і всі первинні документи оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, що і підтверджує реальність даних господарських операцій.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що керівництво ПП Імекс здійснював ОСОБА_1 безпосередньо та одноособово, незважаючи на те, що ОСОБА_3 значився директором підприємства, який фактично виконував в більшості технічну роботу, часто їздив у відрядження по об'єктах, на яких проводились роботи. Усі документи, на підставі яких вона формувала звітність ПП "Імекс", їй надавав ОСОБА_1, які були підписані ОСОБА_3 та посвідченні печаткою, а також зі сторони контрагентів. Чи підписував ці документи ОСОБА_3 особисто та при яких обставинах їй невідомо, як і чи фактично проводились операції за вказаними документами, так як вона до цього не мала жодного відношення, оскільки її цікавило лише їх наявність та правильність оформлення, що давало право їх відображати в обліку та звітності ПП "Імекс . ОСОБА_3, наскільки пригадує, не мав доступу до печатки ПП "Імекс , так як печатка підприємства, його рахунки, активи тощо були підконтрольними лише ОСОБА_1 Також зазначила, що саме ОСОБА_1 надавав їй документи про взаємовідносини між ПП Імекс та ТОВ Нафта Торг-ЛТД , ТОВ БК Оптима , ТОВ Профі Хаус , ПП Компанія Фотоніка , ПП "Аква-Медікум , контролював повноту їх включення до податкового обліку те податкової звітності ПП Імекс , оскільки це впливало на суми податкових платежів з податку на додану вартість та податку на прибуток, які підприємство, що йому належить, мало сплачувати до бюджету.

Крім зазначеного, суд встановив, що ОСОБА_1 від ПП "Імекс" проходив навчання і перевірку знань з питань охорони праці як інженер, а також навчання і перевірку знань з "Правил безпеки систем газопостачання", що підтверджується листом Державного підприємства "Тернопільський експертно-технічний цент Держпраці" (том 2, аркуш справи 53). Також Управлінням Держпраці у Тернопільській області ПП "Імекс" виданий дозвіл №025.15.61 від 07.04.2015 на виконання робіт підвищеної небезпеки (том 2, аркуш справи 57). Зазначене підтверджує реальне ведення господарської діяльності та додатково свідчить про реальність операцій позивача з вказаними контрагентами.

Також суд приймає до уваги в якості додаткових доказів на підтвердження реальності господарських операцій протокол огляду від 10.11.2016, яким встановлено наявність вмонтованого обладнання та виконання робіт ПП "Імекс" у 2015 році в частині проведення ремонтів пунктів виміру витрат газу як переможець тендерних торгів, оголошених філією УМГ "Київрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" (том 1, аркуш справи 234-235), якими підтверджено факт використання придбаного ПП "Імекс" обладнання та факт виконання робіт.

Щодо посилання відповідача на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 27.10.2017 №607/4307/17, згідно якого, ОСОБА_3 директора ПП "Імекс" визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, суд зазначає таке.

З вироку Тернопільського міськрайонного суду від 27.10.2017 №607/4307/17 видно, що ним було, зокрема, затверджено угоду про визнання винуватості від 29.03.2017 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області та обвинуваченим. При цьому, як випливає зі змісту вироку, обвинувачений звинувачувався у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Укладаючи ж угоду, дана особа добровільно визнала себе винуватою у висунутих звинуваченнях.

Суд зазначає, що у вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_3 йдеться лише про документацію по двох контрагентів, а саме: ТОВ "Профі хаус" та ПП "Аква-Медікум".

Однак, слід зауважити, що в даній адміністративній справі не розглядається питання про правові наслідки дій чи бездіяльності обвинуваченого ОСОБА_3 в кримінальній справі, тобто певних фізичних осіб, а діяння, вчинювані такою особою, не стосуються безпосередньо предмету спору в даній адміністративній справі, оскільки у даній кримінальній справі не досліджувалось реальність здійснених господарських операцій ПП "Імекс" з його контрагентами.

Щодо посилання відповідача на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 10.08.2017, яким ОСОБА_9 (засновника, директора ПП Компанія Фотоніка"), визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, суд зазначає таке.

З вироку Сихівського районного суду м. Львова від 10.08.2017 видно, що ним було, зокрема, затверджено угоду від 26.06.2017 між обвинуваченим та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Львівської області. При цьому, як випливає зі змісту вироку, обвинувачений звинувачувався в тому, що будучи організатором вчинив у співучасті фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб. Укладаючи ж угоду, дана особа добровільно визнала себе винуватою у висунутих звинуваченнях.

У зв'язку з чим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені воно цією особою.

У даному ж випадку, як вбачається зі змісту вироку по ОСОБА_9, обставини діяльності обвинуваченої особи та ПП "Компанія Фотоніка" (питання правовідносин якого з позивачем підлягають дослідженню в даній адміністративній справі) судом не досліджувалися. Тобто в кримінальному провадженні судом не було об'єктивно з'ясованими ряд питань, котрі є істотними в даній адміністративній справі, зокрема, не досліджено та не встановлено, у який конкретний період діяльність товариства була фіктивною; чи вся діяльність ПП Компанія Фотоніка , була фіктивною чи лише за окремими епізодами (по співпраці з окремими контрагентами); якщо фіктивною була не вся його діяльність (або звинувачення по окремих епізодах не підтверджуються), то чи епізоди по операціях, документованих із позивачем, були фіктивними тощо.

Зокрема, в даному вироку суду жодного конкретного посилання по взаємовідносинах з ПП "Імекс" немає. Таким чином, не можна вважати, що згаданий вирок безпосередньо стосується прав та інтересів вказаного підприємства Переконливих аргументів щодо протилежного суду не надано.

Щодо посилання відповідача на те, що на даний час на розгляді Тернопільського міськрайонного суду вирішується питання щодо можливості призначення обвинувального акту щодо ОСОБА_1 до судового розгляду, то суд зазначає, що ним не приймається до уваги даний факт, оскільки вироку суду по даній кримінальній справі на даний час немає.

Отже, зазначене цілком і повністю спростовує посилання відповідача на зазначені вище вироки, як на основний доказ нереальності господарських операцій. Інших належних та допустимих доказів податковим органом не надано.

Крім того, в матеріалах справи містяться:

- постанова Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2017, справа №815/1661/17, яка набрала законної сили та якою адміністративний позов Будівельно конструкторської фірми "Будінтех" до Головного управління ДФС в Одеській області задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення форми Р за №0003541401, яке видане 09 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області, податкове повідомлення-рішення форми П за №0003521401, яке видане 09 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області, податкове повідомлення-рішення форми В4 за №0003531401, яке видане 09 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області. Зокрема в даній адміністративній справі досліджувався факт реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ "БК Оптима" та ТОВ Нафта Торг-ЛТД", які також є контрагентами ПП "Імекс" в адміністративній справі №1940/1880/18;

- постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 справа №826/7443/17, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичні Будтехнології" до Головного управління ДФС у м.Києві задоволено та скасовано скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 08.11.2016 № НОМЕР_1 та скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 08.11.2016 № НОМЕР_2. В даній адміністративній справі досліджувався факт реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ "БК Оптима";

- постанова Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 №813/4045/16, яка набрала законної сили та якою адміністративний позов ТОВ "Гарантбудімекс" до Головного управління ДФС у Львівській області задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р за №0003541401, яке видане 09 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області, податкове повідомлення-рішення форми П за №0003521401, яке видане 09 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області, податкове повідомлення-рішення форми В4 за №0003531401, яке видане 09 березня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області. В даній адміністративній справі досліджувався факт реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - ПП "Компанія Фотоніка", ПП "Аква-медікум", які є також контрагентами в адміністративній справі №1940/1880/18.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочинну, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом при вирішенні даної справи.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги про скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі було задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (Т.1 а.с.1).

Відповідно до ч.2 ст.133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи те, що суд прийшов до переконання про задоволення позову, а позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, судовий збір, який мав би бути сплачений позивачем за подання позовної заяви підлягає стягненню із суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Тернопільській області за правилами визначенимич.1 ст.139 КАС України.

При визначенні суми судового збору який би підлягав, суд враховує, що даний позов є позовом майнового характеру, який поданий юридичною особою, а при визначенні ставки судового збору суд враховує вимоги Закону України "Про судовий збір" в редакції, що діяла станом на час звернення позивача з адміністративним позовом - 25 вересня 2018 року.

Таким чином, сума судового збору становить 1,5% ціни позову (5 399 450, 25 грн: суми визначені в оскаржуваних ППР), що дорівнює 80 991 грн 75 коп.

Керуючись статтями 133, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.06.2017 №0004391600, №00044001600 та №0004411600.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області судовий збір у справі в розмірі 80 991 (вісімдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн 75 (сімдесят п'ять) коп. на р/р: отримувач коштів УК у місті Тернополі/м. Тернопіль/22030101; код отримувача 37977726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 34311206084008, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Реквізити сторін:

позивач - приватне підприємство "Імекс": 46011, м.Тернопіль, вул.Чайковського, 39/26, код ЄДРПОУ 32295469;

відповідач - Головне управління ДФС у Тернопільській області: 46003, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 березня 2019 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.