Постанова

від 05.03.2019 по справі 200/10266/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року справа №200/10266/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Шишова О.О., секретар судового засідання Романченко Г.О., за участі представника позивача Мирошниченка В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства АВІВ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (повне судове рішення складено 18 грудня 2018 року у м. Слов'янську) у справі № 200/10266/18-а (суддя в І інстанції Чучко В.М.) за позовом Малого приватного підприємства АВІВ до Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Мале приватне підприємство АВІВ (далі - МПП АВІВ ), звернулось до суду з позовом до Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області (надалі - Ганнівська сільська рада) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позов обґрунтований тим, що на думку позивача, Ганнівською сільською радою прийнято спірне рішення без врахування рішення Господарського суду Донецької області, яким встановлено, що земельна ділянка була вилучена у позивача незаконно, отже, просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 14.09.2018 №VII/49-2 Про розгляд заяви директора МПП АВІВ про скасування рішення сільської ради від 26.04.2000 Про вилучення земельної ділянки МПП Авів (далі за текстом - спірне рішення).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в 1992 році МПП АВІВ Добропільською районною радою народних депутатів видано державний акт (Б №082424), яким закріплено за позивачем в безстрокове і безоплатне користування 81,8 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. До акту додано план землекористування. Акт виданий на підставі Рішення Добропільської районної ради народних депутатів від 25.09.1991 (а.с.10).

Рішенням Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 по справі №8/130а, за позовом Добропільського міжрайонного прокурора, в інтересах виконавчого комітету Добропільської міської ради до МПП АВІВ , було відмінено державну реєстрацію Малого приватного підприємства АВІВ (а.с.11).

В подальшому, постановою арбітражного суду Донецької області від 04.07.2000 у справі № 8/130а вказане вище рішення суду від 26.08.1999 було скасовано, у задоволенні позову Добропільського міжрайонного прокурора, в інтересах виконавчого комітету Добропільської міської ради до МПП АВІВ було відмовлено (а.с.12).

Проте, 26.04.2000 Ганнівською сільською радою, з посиланням на рішення Арбітражного суду Донецької області від 26.08.1999 №8/130а, яким було відмінено державну реєстрацію МПП "АВІВ", та на розпорядження голови Добропільської райдержадміністрації від 24.03.2000 №111 Про скасування державної реєстрації МПП АВІВ , вирішено вилучити земельні ділянки площею 81,8 га у МПП АВІВ (а.с.7).

У березні 2017 року позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Ганнівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ (справа № 905/657/17).

7 червня 2017 року рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 905/657/17 у задоволенні позову відмовлено (а.с.21-24). З Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/) вбачається, що це рішення у апеляційному порядку не оскаржувалося.

Як слідує з вказаного вище рішення суду, підставою для відмови у задоволенні позову виступив факт пропуску позивачем строків позовної давності та відсутності поважності причин його пропуску.

Разом з цим, вказаним рішенням господарського суду встановлено, що на момент винесення Ганнівською сільською радою 26.04.2000 рішення Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ позивач не був ліквідований, його діяльність не була припинена, що свідчить про те, що рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

4 липня 2017 року позивач звернувся до голови Ганнівської сільської ради із заявою щодо необхідності скасування рішення Ганнівської сільської ради від 26.04.2000 Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ , оскільки його незаконність встановлена рішенням господарського суду Донецької області у справі № 905/657/17 від 7 червня 2017 року (а.с.25).

На підставі розгляду вказаної вище заяви позивача, відповідачем прийнято рішення від 14.09.2018 №VII/49-2 Про розгляд заяви директора МПП АВІВ про скасування рішення сільської ради від 26.04.2000 Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ .

Як слідує зі спірного рішення, у задоволенні заяви позивача відмовлено. При цьому, в наведеному рішенні також є посилання на рішення господарського суду Донецької області у справі від 07.06.2017 у справі № 905/657/17, а, отже, відповідач при прийнятті Спірного рішення також враховував і рішення господарського суду.

З протоколу 49 позачергової сесії Ганнівської сільської ради VІІ скликання від 14.09.2018 вбачається, що по питанню 2 Про розгляд заяви директора МПП АВІВ про скасування рішення сільської ради від 26.04.2000 Про вилучення земельної ділянки МПП АВІВ вирішено затвердити проект рішення про відмову у задоволенні заяви, за що проголосувало 8 осіб (а.с.59-62).

Відповідно до рішення відповідача про визнання депутатів обраними в одномандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Ганнівської сільської ради від 25.10.2015, до сільської ради обрано 12 депутатів (а.с.57-58).

Із довідки відповідача від 23.11.2018 № 544 слідує, що земельна ділянка, яка раніше знаходилася у користуванні МПП АВІВ , частково знаходиться у землях запасу, а частково розділена та передана працівникам соціальної сфери згідно переліку (7 осіб), для ведення особистого селянського господарства (а.с.49-50).

Здійснюючи перегляд справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно частин 1 та 2 статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування (далі - Закон № 280/97-ВР), рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до ст. 1 Регламенту Ганнівської сільської ради сьомого скликання, затвердженого рішенням першої сесії від 13.11.2015 № VІІ/1-5 (а.с.63-73), загальний склад ради становить 12 депутатів.

З результатів поіменного голосування за спірне рішення вбачається, що за проголосувало 8 осіб, проти та утрималися - немає, було присутні 8 осіб з 12 (а.с.75).

Так, відповідачем при прийнятті спірного рішення не порушено процедури його прийняття, як то передбачено Законом № 280/97-ВР та Регламентом сільської ради.

Разом з тим, місцевий суд, встановивши фактичні справи, допустив порушення правил юрисдикції адміністративних судів.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ст. 5 КАС України).

Адміністративною справою у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги суб'єкта господарювання до органу місцевого самоврядування щодо визнання протиправним та скасування рішення, яким відмовлено в скасуванні рішення сільської ради про вилучення земельної ділянки позивача, що була закріплена за ним на праві користування.

Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи міститься лист Ганнівської сільської ради про власників на теперішній час частини земельної ділянки, про повернення в користування якої фактично заявлений нинішній позов. В цьому листі наведено перелік громадян, які отримали державні акти на право приватної власності земельних ділянок для ведення особистого сільського господарства загальною площею 41,1 га, право на які раніше було зареєстровано за МПП АВІВ . Решта площі (від 81,8 га) знаходиться в землях запасу сільської ради.

Тобто, позовні вимоги МПП АВІВ спрямовані на відновлення набутого ним раніше у встановленому законом порядку права користування на земельну ділянку, частина з якої на теперішній час перебуває у власності інших осіб, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Отже, у цій справі зачіпаються не тільки майнові права позивача, але й майнові права та інтереси інших осіб, які повинні бути залучені до участі у справі щодо права володіти та розпоряджатись земельною ділянкою, яка була вилучена спірним рішенням.

За частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Права землекористувача визначені статтею 95 ЗК України і підлягають відновленню в разі їх порушення у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (частина десята статті 149 ЗК України).

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 6), тобто, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Як установив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, позов у цій справі подано на захист порушеного права постійного землекористування ТОВ АВІВ через незгоду з волевиявленням власника про припинення правовідносин із землекористування.

Зазначене унеможливлює оцінку правовідносин сторін у цій справі як таких, що ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, ця справа не має визначених КАС ознак адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 807/73/15 та від 30 січня 2019 року в справі № 740/711/17.

Ураховуючи характер спору, суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що законодавством та наявною судовою практикою розгляд цієї справи віднесено до справ господарської, а не адміністративної юрисдикції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно із частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки місцевий суд помилково розглянув справу у порядку адміністративного судочинства, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 238, частини першої статті 319 КАС України, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, п. 3 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 319 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства АВІВ - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 200/10266/18-а - скасувати, а провадження у справі - закрити.

Повне судове рішення - 05 березня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді Т.Г. Гаврищук

О.О. Шишов