Постанова

від 08.11.2019 по справі 200/10266/18-а

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 200/10266/18-а

Провадження № 11-917апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу № 200/10266/18-а за позовом Малого приватного підприємства АВІВ до Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою Малого приватного підприємства АВІВ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (суддя Чучко В. М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (у складі колегії суддів Сіваченка І. В., Гаврищука Т. Г., Шишова О. О.),

УСТАНОВИЛА:

Рух справи

1. У жовтні 2018 року Мале приватне підприємство АВІВ (далі - МПП АВІВ ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Ганнівської сільської ради Добропільського району Донецької області (далі - Ганнівської сільрада) про визнання протиправним та скасування рішення від 14 вересня 2018 року № VІІ/49-2 Про розгляд заяви директора МПП АВІВ про скасування рішення сільської ради від 26 квітня 2000 року Про вилучення земельної ділянки у МПП АВІВ .

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення Ганнівської сільради є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті відповідачем не було враховано рішення Господарського суду Донецької області від 07 червня 2017 року у справі № 905/657/17, яким установлено, що спірна земельна ділянка була вилучена у позивача незаконно.

3. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 18 грудня 2018 року відмовив МПП АВІВ у задоволенні позовних вимог.

4. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 05 березня 2019 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року скасував, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки таку справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

5. Не погодившись із такими судовими рішеннями, МПП АВІВ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 червня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з тим, що позивач оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

9. Станом на 06 листопада 2019 року відзив на касаційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини

10. Суди попередніх інстанцій установили, що в 1992 році Добропільською районною радою народних депутатів видано МПП АВІВ державний акт на право користування землею (Б №082424), яким закріплено за позивачем у безстрокове і безоплатне користування 81,8 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. До акта додано план землекористування. Вказаний акт виданий на підставі рішення Добропільської районної ради народних депутатів від 25 вересня 1991 року.

11. Рішенням Арбітражного суду Донецької області від 26 серпня 1999 року у справі № 8/130а за позовом Добропільського міжрайонного прокурора в інтересах виконавчого комітету Добропільської міської ради до МПП АВІВ скасовано державну реєстрацію МПП АВІВ .

12. 26 квітня 2000 року Ганнівська сільрада прийняла рішення, яким з посиланням на рішення Арбітражного суду Донецької області від 26 серпня 1999 року у справі № 8/130а та розпорядження голови Добропільської районної державної адміністрації Донецької області від 24 березня 2000 року № 111 Про скасування державної реєстрації МПП АВІВ вилучила у МПП АВІВ земельні ділянки площею 81,8 га.

13. У подальшому постановою Арбітражного суду Донецької області від 04 липня 2000 року у справі № 8/130а вказане рішення цього суду від 26 серпня 1999 року було скасовано, а в задоволенні позову Добропільського міжрайонного прокурора в інтересах виконавчого комітету Добропільської міської ради до МПП АВІВ було відмовлено.

14. У березні 2017 року МПП АВІВ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Ганнівської сільради про визнання незаконним та скасування рішення останньої від 26 квітня 2000 року Про вилучення земельної ділянки у МПП АВІВ .

15. Рішенням Господарського суду Донецької області від 07 червня 2017 року у справі № 905/657/17 у задоволенні вказаного позову відмовлено у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності щодо оскарження зазначеного рішення і відсутністю поважних причин для поновлення цього строку.

Разом з цим у вказаному рішенні господарського суду встановлено, що на момент винесення Ганнівською сільрадою рішення від 26 квітня 2000 року Про вилучення земельної ділянки у МПП АВІВ позивач не був ліквідований, його діяльність не була припинена, що свідчить про незаконність указаного рішення.

16. 04 липня 2017 року МПП АВІВ звернулося до голови Ганнівської сільради із заявою щодо необхідності скасування рішення цієї сільської ради від 26 квітня 2000 року Про вилучення земельної ділянки у МПП АВІВ , оскільки його незаконність установлена рішенням Господарського суду Донецької області від 07 червня 2017 року у справі № 905/657/17.

17. Рішенням Ганнівської сільради Добропільського району Донецької області від 14 вересня 2018 року № VІІ/49-2 Про розгляд заяви директора МПП АВІВ про скасування рішення сільської ради від 26 квітня 2000 року Про вилучення земельної ділянки у МПП АВІВ відмовлено МПП АВІВ у задоволенні вказаної заяви.

18. Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій

19. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ним не встановлено порушень відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення.

20. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження в адміністративній справі, Перший апеляційний адміністративний суд виходив з того, що справа, що розглядається, не має визначених КАС України ознак адміністративного позову. Ураховуючи характер спору, суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розгляд цієї справи віднесено до справ господарської, а не адміністративної юрисдикції.

21. Наведений висновок суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що предметом судового розгляду у цій справі є вимоги суб`єкта господарювання до органу місцевого самоврядування щодо визнання протиправним та скасування рішення, яким відмовлено в скасуванні рішення сільської ради про вилучення земельної ділянки позивача, що була закріплена за ним на праві користування.

22. Тобто позовні вимоги МПП АВІВ спрямовані на відновлення набутого ним раніше у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою, частина з якої на теперішній час перебуває у власності інших осіб, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

23. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у цій справі не врахували обставин, які мають значення для ухвалення законного рішення, та не надали їм належної правової оцінки.

24. Зокрема, скаржник стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що позивачем не оскаржується прийняте сільською радою рішення від 14 вересня 2018 року № VІІ/49-2 на основі порушення процедури його прийняття, а оскаржується це рішення через те, що воно суперечить вимогам законодавства України та зберігає дію незаконного рішення Ганнівської сільради від 26 квітня 2000 року Про вилучення земельної ділянки у МПП АВІВ .

25. Також скаржник висловлює свою незгоду з висновками суду апеляційної інстанції про те, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір у цій справі виник між юридичною особою (МПП АВІВ ) та суб`єктом владних повноважень (Ганнівською сільрадою) щодо скасування рішення сільської ради.

При цьому скаржник звертає увагу на те, що вимоги про відновлення порушеного приватного майнового права (права на землекористування) ним не заявлялося. Звернувшись з адміністративним позовом до Донецького окружного адміністративного суду, позивач не заявляв вимог про скасування рішення Ганнівської сільради від 26 квітня 2000 року Про вилучення земельної ділянки у МПП АВІВ з метою відновлення права постійного землекористування, а заявляв лише вимогу про відміну акта органу місцевого самоврядування без жодних зобов`язань приватноправового характеру.

Оцінка Великої Палати Верховного Суду

26. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

27. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

28. Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

29. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

30. За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

31. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

32. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

33. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

34. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

35. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

36. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

37. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

38. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

39. Аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

40. Як установлено з матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з прийнятим Ганнівською сільрадою рішенням, яким відмовлено МПП АВІВ у скасуванні рішення цієї сільської ради від 26 квітня 2000 року Про вилучення земельної ділянки у МПП АВІВ .

При цьому згідно з довідкою Ганнівської сільради Добропільського району Донецької області від 23 листопада 2018 року № 544 земельна ділянка, яка раніше перебувала в користуванні МПП АВІВ та щодо якої фактично виник спір, частково знаходиться у землях запасу, а частково розділена та передана працівникам соціальної сфери згідно з переліком (7 осіб) для ведення особистого селянського господарства. Всім працівникам були видані державні акти на право приватної власності на земельні ділянки.

41. Отже, звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту порушеного права постійного землекористування МПП АВІВ через незгоду з волевиявленням власника про припинення правовідносин із землекористування, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

42. При цьому в разі прийняття відповідачем позитивного рішення про скасування рішення від 26 квітня 2000 року про вилучення спірної земельної ділянки у МПП АВІВ таке рішення буде впливати на права та обов`язки громадян, у власності яких ця ділянка вже перебуває.

43. Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

44. Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), визнання недійсними актів, що порушують такі права.

45. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим, оскільки ця справа має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

47. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

49. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

50. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства АВІВ залишити без задоволення.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

В. С. Князєв