Постанова

від 28.02.2019 по справі 0640/4119/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0640/4119/18

Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва Вікторія Анатоліївна

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

28 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року (повний текст якої складено в м. Житомирі) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Олевського районного суду Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Олевського районного суду Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та позивача, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що керівником апарату Олевського районного суду Житомирської області на ім'я голови Олевського районного суду Житомирської області написано доповідну записку з приводу обставин, що відбулись 10.05.2018. Вказано, що секретарем суду ОСОБА_2 прийнято від судді ОСОБА_6. заяву про перенесення зборів суддів. Дану кореспонденцію мала прийняти старший секретар суду ОСОБА_4, яка на той час вирішувала виробничі питання в кабінеті заступника керівника апарату суду. Приймати вказану заяву ОСОБА_2 ніхто не уповноважував. На наступний день було встановлено, що до заяви суддею ОСОБА_6. не було долучено документу, зазначеного у додатку до неї. Отже, ОСОБА_2 порушено п.2 "Додаткових функціональних обов'язків" секретаря Олевського районного суду Житомирської області. Позивач з порушенням погодилась і підтвердила факт відсутності додатку. ОСОБА_2 знявши з інформаційного стенду список справ призначених до розгляду суддею ОСОБА_6. на 11.05.2018 приєднано його до заяви ( а.с.35 т.1).

Наказом від 18.05.2018 секретаря суду ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено зауваження у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків та їх перевищенням, а саме: 10 травня 2018 року, без відповідного на це уповноваження, прийняла заяву від судді ОСОБА_6. про перенесення зборів суддів без додатку, який був зазначений у заяві (а.с.30 т.1).

Актами від 17.05.2018 та 18.05.2018 комісією зафіксовано, що секретар суду ОСОБА_2 відмовилась писати пояснення з приводу прийняття заяви про перенесення зборів суддів та відмовилась від підпису про ознайомлення з наказом №17-к від 18.05.2018 (а.с.33-34 т.1).

З метою отримання документів з приводу описаних обставин, ОСОБА_2 24.05.2018 звернулась до керівника апарату Олевського суду із заявою (а.с.14 т.1).

У зв'язку з неотриманням вказаних документів, позивач 14.06.2018 звернулась до начальника територіального управління державної судової адміністрації України в Житомирській області зі скаргою на бездіяльність керівника апарату Олевського районного суду з приводу ненадання відповіді на заяву від 24.05.2018 (а.с.16-17 т.1), а 31.07.2018 до голови Державної судової адміністрації України Холоднюка З.В. (а.с.20-25 т.1).

Листом від 04.07.2018 №10/83/2018 Олевський районний суд повідомив ОСОБА_2, що запитувані документи виготовлені 30.05.2018 та можуть бути отримані в канцелярії суду (а.с.18 т.1).

Аналогічного змісту відповідь надано 02.07.2018 начальником територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на скаргу позивача (а.с.19 т.1).

Вказана інформація підтверджується супровідним листом Олевського районного суду від 30.05.2018 №18-10/74/2018, яким секретарю ОСОБА_2 на заяву від 24.05.2018 виготовлено копії необхідних документів (а.с.94 т.1).

Позивач не погоджується із наказом керівника апарату суду №17-к від 18.05.2018 про оголошення зауваження, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяв на підставі та у межах норм чинного законодавства України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулює Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII)

Частиною 1 статті 64 Закону № 889-VIII визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 65 Закону № 889-VIII визначає підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Частиною 1 цієї статті визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з ч.2 ст.65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення;

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Відповідно до статті 66 вказаного Закону до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону № 889-VIII передбачає, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Згідно з ч.2, 6 ст.74 Закону України "Про державну службу" дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Відповідно до статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Судом встановлено, що до функціональних обов'язків секретаря Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_2, затверджених наказом заступника керівника апарату суду від 20.02.2018 №13 віднесено:

- ведення первинного обліку справ і матеріалів, розгляд яких передбачено Кримінальним і Кримінальним процесуальним законодавством, забезпечення заповнення обліково-статистичних карток по кримінальним провадженням в електронному вигляді;

- забезпечення зберігання кримінальних проваджень та інших матеріалів;

- ведення номенклатурних справ суду;

- здійснення підготовки судових справ із апеляційними скаргами, поданнями для надіслання до судів вищих інстанцій;

- здійснення контролю за своєчасним та якісним виконанням вироків, постанов;

- проведення перевірки відповідності документів у судових справах опису справи;

- складення за встановленими формами статистичних звітів про результати розгляду кримінальних проваджень 1, 1-1, відповідальність за достовірність та своєчасність їх складення та оформлення;

- виготовлення та видача копій вироків по запитах;

- надання пропозицій щодо складення номенклатури справ суду;

- здійснення підготовки та передачі до архіву суду судових справ за минулі роки, які зберігаються в канцелярії суду та судових справ для ознайомлення учасникам судового розгляду відповідно до встановленого порядку;

- здійснення обліку виконавчих документів, які передаються до виконання;

- виконання інших обов'язків за дорученням голови суду, керівника апарату суду та старшого секретаря суду.

До додаткових функціональних обов'язків віднесено:

- здійснення приймання та відправлення кореспонденції суду;

- розпечатування конвертів (пакетів), перевірка відповідності укладеного опису і в разі невідповідності, зіпсування або його відсутності складання необхідного акту;

- заклеювання, наклеювання марок на вихідну кореспонденцію;

- здійснення реєстрації вхідної, вихідної кореспонденції суду;

- стеження за станом роботи комп'ютерної техніки, додержання під час роботи вимог інструкції з її експлуатації;

- здійснення належного зберігання переданих на виконання документів, запобігання несанкціонованому доступу до переданих на виконання документів;

- дотримання правил і норм з охорони праці та техніки безпеки, правил з експлуатації технічних засобів;

- виконання інших завдань та обов'язків за дорученням голови суду, керівника апарату суду та старшого секретаря суду (а.с.31-32 т.1).

Отже, серед додаткових функціональних обов'язків ОСОБА_2 значиться здійснення реєстрації вхідної, вихідної кореспонденції суду.

Згідно з п.1.8 Інструкції Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 173 в апараті суду визначається особа, відповідальна за ведення діловодства (за потреби - в кожному структурному підрозділі суду), яка забезпечує облік і проходження документів у строки, що передбачені чинним законодавством або самим документом; звітує перед керівництвом про стан виконання документів.

Як видно з матеріалів справи, 10.05.2018 суддя Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_6 звернувся до канцелярії суду із заявою про перенесення зборів суддів, що призначені на 11.05.2018 о 9:00 на інший день. Підставою заяви про перенесення вказано розгляд кримінальної справи №287/196/18-к. Додатком до заяви зазначено список справ призначених до розгляду 11.05.2018 (а.с.157 т.1).

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 пояснила що під час реєстрації вказаної заяви та передачі голові суду вказаний додаток містився разом із заявою.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що допитаний в якості свідка в судді першої інстанції суддя ОСОБА_6 зазначив, що 10.05.2018 року, о котрій годині не пам'ятає, подав до канцелярії суду заяву про перенесення зборів суддів, що призначені на 11.05.2018 року о 9:00 год., до заяви долучив додаток. Стверджував, що ОСОБА_2 ознайомлювалась зі змістом заяви та додатку під час реєстрації. На другому екземплярі ОСОБА_2 було поставлено відмітку про отримання вказаної заяви. Ніяких інших документів до зборів суддів не подавав, і його ніхто не повідомляв, що додаток до його заяви відсутній.

Тобто враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що свідок ОСОБА_6 також підтвердив про прийняття заяви із додатком та його реєстрацію секретарем суду ОСОБА_2

Також суд апеляційної інстанції вважає за доцільним зазначити, що в матеріалах справи міститься завірена копія протоколу зборів суддів Олевського районного суду Житомирської області від 11.05.2018 №9с (т. 1 а.с.201 - 206). Згідно даного протоколу засідання суддів розпочате 11.05.2018 р. о 09:05 год. в м. Олевськ. В абзаці 2 (сторінка 1) даного протоколу зазначено, що на зборах присутні 3 судді, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Суддя ОСОБА_6 на збори суддів не прибув, про те подав на засідання зборів заяву про перенесення зборів суддів на інший день та додав до неї список справ призначених до розгляду на 11.05.2018 року. Тобто, в даному протоколі суддями ОСОБА_7., ОСОБА_8 та ОСОБА_9. стверджується про те, що на збори суддів надано заяву ОСОБА_6 Про перенесення зборів суддів на інший день та додаток до неї у вигляді списку справ призначених до розгляду на 11.05.2018 року. ( абзац 2 стор. 5 протоколу зборів суддів № 9 с від 11.05.2018 року.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 дійсно 10.05.2018 року прийняла заяву судді ОСОБА_6. Про перенесення зборів суддів на інший день разом із додатком до неї у вигляді списку справ призначених до розгляду на 11.05.2018 року, які в подальшому передала голові суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ч. 7 ст. 77 Закону України Про державну службу яка передбачає, що у разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, що відповідно до акту від 21.09.2018 року про вручення копії наказу № 17-к від 18.05.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності було складено під час щорічної основної оплачуваної відпустки ОСОБА_2, в якій позивач перебувала з 19.09.2018 року по 18.10.2018 року, що також є порушенням норм чинного законодавства України.

Разом з тим, неправомірним є висновком суду першої інстанції на те, що у зв'язку із тим що наказ від 18.05.2018 року №17-к, який став підставою позивача звернення до суду і є предметом спору скасований керівником апарату Олевського районного суду Бейкун С.Б., то у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, оскільки ні КАС України ні іншими Законами та нормативно - правовими актами, не передбачено підставою відмови в задоволенні адміністративного позову таку обставину - як ініціативне скасування оскаржуваного акту суб'єктом владних повноважень який його видав.

Згідно вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України.

Дотримання положень Конвенції її державами-учасницями забезпечено через такий контролюючий механізм, як Європейський суд з прав людини.

Відповідно до статті 17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , під час розгляду справ судами України Конвенція та практика Європейського суду повинні використовуватися як джерела права. Це положення спрямоване на реалізацію вказаної вище конституційної норми і норм Закону України Про міжнародні договори України .

У своєму рішенні ухваленому 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України , ЄСПЛ постановив, що було порушено ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - право на справедливий судовий розгляд: Суд ще раз наголосив, що ч.1 ст.6 Конвенції зобов'язує національні суди вказувати на мотиви своїх рішень, проте це не можна розглядати як встановлення обов'язку давати детальну відповідь на кожен аргумент сторони процесу. Суд вказав, що обсяг обов'язку суду наводити мотиви свого рішення може змінюватися залежно від природи такого рішення. Про те національні суди навіть не зробили спроби проаналізувати скаргу заявниці у світлі цього конституційного положення .

З урахуванням вищезазначеного та врахуванням всіх доводів які містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем протиправно та незаконно прийнято наказ №17-к від 18.05.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності секретаря суду ОСОБА_2.", а тому вказаний наказ підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до наявних у матеріалах справи квитанції № 21 від 16.08.2018 року, позивачем при зверненні з позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., а також відповідно квитанції № 23 від 05.12.2018 року, позивачем при зверненні з апеляційною скаргою до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1057,20 грн. У зв'язку з задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Олевського районного суду Житомирської області у сумі 1762,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Олевського районного суду Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Олевського районного суду Житомирської області №17-к від 18.05.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності секретаря суду ОСОБА_2."

Стягнути з Олевського районного суду Житомирської області (код ЄДРПОУ 02896182) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 березня 2019 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Курко О. П. Матохнюк Д.Б.